
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.05.13
21:40
Я пішов світ за очі
божевільною травою,
продираючись крізь колючки.
Я тікаю від цивілізації.
Із дороги я звернув
у густі вруна.
Мене жене вперед амок,
якийсь навіжений двигун.
божевільною травою,
продираючись крізь колючки.
Я тікаю від цивілізації.
Із дороги я звернув
у густі вруна.
Мене жене вперед амок,
якийсь навіжений двигун.
2025.05.13
19:44
Обурена весна дощами розлилась.
Зелені та сумні у травня очі.
Коли вже сонце розітне сувої зла,
щоб відпочили від шахедів ночі?
Калюжі, мов печалі темні дзеркала,
Бо тільки дощ, здається, хазяйнує,
хлюпоче - і завісою стоїть імла,
Зелені та сумні у травня очі.
Коли вже сонце розітне сувої зла,
щоб відпочили від шахедів ночі?
Калюжі, мов печалі темні дзеркала,
Бо тільки дощ, здається, хазяйнує,
хлюпоче - і завісою стоїть імла,
2025.05.13
19:23
Протокол від 13.05.2025
Після вимушеного сеансу аналітичних заходів і виховної роботи, проведеної з черговою зміною (вахтою) "пиріжкарень", пов'язаної з відгуком на вірш
постійного дописувача Поетичних майстерень,
були отримані пояснення наступ
2025.05.13
16:54
Коли зліталися хрущі
На обвишнілу хату.
Щось відлягало від душі
Страшне і волохате.
І хата, втомлена в літах,
Підведена на біло,
Була, немов би молода,
Немов нова і ціла.
На обвишнілу хату.
Щось відлягало від душі
Страшне і волохате.
І хата, втомлена в літах,
Підведена на біло,
Була, немов би молода,
Немов нова і ціла.
2025.05.13
13:52
Я не знаю, що зі мною,
Самотою рани гою.
Недалеко й до біди.
На подвір'ї, попід вечір,
Розгулялася хуртеча,
Замела усі сліди.
Стогне вітер за шибками,
Самотою рани гою.
Недалеко й до біди.
На подвір'ї, попід вечір,
Розгулялася хуртеча,
Замела усі сліди.
Стогне вітер за шибками,
2025.05.13
10:48
Я ангел її, та не знає вона,
що ми одне одному ехо... луна,
якщо подивитись у небо ясне,
обом усміхається щастя одне.
Вона була тою з омріяних див,
яке як ікону я боготворив
у ночі осінні, у дні весняні,
являється й досі мені уві сні
що ми одне одному ехо... луна,
якщо подивитись у небо ясне,
обом усміхається щастя одне.
Вона була тою з омріяних див,
яке як ікону я боготворив
у ночі осінні, у дні весняні,
являється й досі мені уві сні
2025.05.13
10:08
Коли пташки уже лягають спати,
а Місяць виринає із-за хмар,
моя душа нечутно зніме лати,
аби почути музику кіфар.
Вона торкає ніжно струни неба,
її лунає тихо вокаліз
і подумки несе мене до тебе
а Місяць виринає із-за хмар,
моя душа нечутно зніме лати,
аби почути музику кіфар.
Вона торкає ніжно струни неба,
її лунає тихо вокаліз
і подумки несе мене до тебе
2025.05.13
09:24
Український поет і пісняр, світла життєлюбна людина Борис Йосипович Пономаренко втратив сина - майор розвідки Роман Пономаренко загинув на фронті…
Мій син поліг за Україну…
Тож як писати?
Як співати?
Як дихати тепер без сина?
У вухах тиша, ніби ва
Мій син поліг за Україну…
Тож як писати?
Як співати?
Як дихати тепер без сина?
У вухах тиша, ніби ва
2025.05.13
06:13
Помолюся Богу, поклонюсь іконам,
Унесу пожертву та перехрещусь, –
Затуляють очі мороку долоні
І кепкує щастя з наших бід чомусь.
Незлічимі рани, невтоленні болі,
Заклики постійні та важкі думки, –
Як невірна жінка, зраджує нам доля,
Чи самі ми в
Унесу пожертву та перехрещусь, –
Затуляють очі мороку долоні
І кепкує щастя з наших бід чомусь.
Незлічимі рани, невтоленні болі,
Заклики постійні та важкі думки, –
Як невірна жінка, зраджує нам доля,
Чи самі ми в
2025.05.13
05:13
Стрів якось твій образ, завітавши в дискобар
Промінь танцював між зір і хмар
Увімкнувся місяць, явив мені твій шал
Очиці карі зблиснули мов жар
А ти наче ураган
Спокій у очах
Усяко геть одвіює
Промінь танцював між зір і хмар
Увімкнувся місяць, явив мені твій шал
Очиці карі зблиснули мов жар
А ти наче ураган
Спокій у очах
Усяко геть одвіює
2025.05.12
21:16
Ще як не став ненависним Саулові,
Давид під пальмою трудився
Над котримсь зі своїх псалмів.
Скліпив повіки, довіривсь струнам гусел...
Мовби зі сну прокинувсь,
Бачить: шершень доїдає павука...
«Яка ж несправедливість, Боже,-
Одвернувсь юнак
Давид під пальмою трудився
Над котримсь зі своїх псалмів.
Скліпив повіки, довіривсь струнам гусел...
Мовби зі сну прокинувсь,
Бачить: шершень доїдає павука...
«Яка ж несправедливість, Боже,-
Одвернувсь юнак
2025.05.12
21:16
Так хочу додому, у рідну стихію.
Я навіть удома себе відчуваю
Закинутим на чужину. Чи зумію
Колись повернутись до рідного краю?
Так хочу додому, у затишок, тишу,
До тих берегів, що відомі ізмалку,
Де води на гребенях вічність колишуть
Я навіть удома себе відчуваю
Закинутим на чужину. Чи зумію
Колись повернутись до рідного краю?
Так хочу додому, у затишок, тишу,
До тих берегів, що відомі ізмалку,
Де води на гребенях вічність колишуть
2025.05.12
17:31
В твоїх очах вчорашнє небо пізнє,
Де сіяв хвильки птахів сонцеспад.
Знов ти моя, журлива й світла пісне,
Ведеш мене в любові дивний сад.
Приспів
Гублюсь в твоїм волоссі, моя мила.
Я сонце щастя в сни твої наллю.
Чекай мене, моя голубко біла.
Де сіяв хвильки птахів сонцеспад.
Знов ти моя, журлива й світла пісне,
Ведеш мене в любові дивний сад.
Приспів
Гублюсь в твоїм волоссі, моя мила.
Я сонце щастя в сни твої наллю.
Чекай мене, моя голубко біла.
2025.05.12
15:28
Яка б не трапилась жура --
Допоки ми живі, кохана,
Цвітіння не мине пора,
Моє кохання не зів'яне.
Нехай роки беруть своє,
В люстерко глянути так важко.
Краса душі твоєї є --
Допоки ми живі, кохана,
Цвітіння не мине пора,
Моє кохання не зів'яне.
Нехай роки беруть своє,
В люстерко глянути так важко.
Краса душі твоєї є --
2025.05.12
12:35
Травневих пахощів розбурханий порив
лоскоче почуття мої надвечір.
Удалечінь летять весни вітри,
а прохолода – укриває плечі…
Учора шкодував би, що не ти,
але сьогодні якось попустило.
Іду поволі плаєм без мети,
лоскоче почуття мої надвечір.
Удалечінь летять весни вітри,
а прохолода – укриває плечі…
Учора шкодував би, що не ти,
але сьогодні якось попустило.
Іду поволі плаєм без мети,
2025.05.12
10:33
Задай мені питання. Запитай,
у що моє закохане сьогодні.
Роки спливли крижинами. Й нехай.
Ми ж бачились лише напередодні.
Спитай мене щось щире, що тобі
хотілося б дізнатися сьогодні.
Зустрічними кругами по воді
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у що моє закохане сьогодні.
Роки спливли крижинами. Й нехай.
Ми ж бачились лише напередодні.
Спитай мене щось щире, що тобі
хотілося б дізнатися сьогодні.
Зустрічними кругами по воді
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Людська любов
От дайте мені відповідь: нащо люди заводять домашніх тварин? Нащо несуть у власний дім чотирилапих, пернатих , покритих лускою чи хітином істот, аби побавившись із ними пару днів залишити без належного догляду? Яка естетика та глузд у тому, аби поруч із собою тримати голодних, хворих, позбавлених ласки і тепла нещасних створінь, які до самої смерті будуть віддано зазирати в очі власним безсердечним господарям? Немає відповіді? І в мене немає.
Важко стало сусідам утримувати у своїй квартирі кицьку, оскільки у їхньої доньки народилася дитинка з алергією на котячу шерсть. Поступили, наче, по людськи: на поверсі в кінці коридору є площадка для того аби сушити білизну та ставити дитячі коляски. Відгородили вони її залізною решіткою, фасад зашили ДВП, поставили вхідні двері та навісили замка. І запустили туди свою кицю.
Отримав безкоштовну можливість щоночі слухати котячий нявкіт під своїми дверима, а вийшовши на коридор вдихати аромати котячої сечі та посліду, який хазяї прибирають раз на тиждень. Годують теж нерегулярно. Прохання решти сусідів позбавити мешканців поверху такого сумнівного задоволення ігрорувалися, на погрози викликати поліцію власники кішки весело реготали та крутили дулі. Не знаю як би воно склалося далі, але тваринка нагло здохла.
Не пройшло і місяця – хазяї придбали бультер'єра. Тепер щоночі мешканці будинку слухають вий голодного пса.
Маю садибу за Києвом. Там в основному і живу, бо у столиці тільки розхитуються нерви. Але тут ще більше сюрпризів: сусід за парканом притягнув додому кішечку. Сіреньку таку, маленьку, англійської породи, мабуть. Як напивався – знущався із тварини, бив її ногами, вуса підпалював. Гахнув так дверима, що зламав їй хвоста.
Кицька утекла до нас. Дуже довго лякалася нас із дружиною: кажемо «кись-кись», а вона навтьоки. Поступово довірилася, стала ночувати в хаті, вилазити на руки. А як почалися пологи – приповзла у ліжко аби допомогли. Ви думаєте тварини не плачуть? Егеж, не плачуть,- бачили б ви які сльози котилися у Чоприхи (так її назвали) з очей. Всі троє кошенят довелося виймати нам із жінкою, оскільки у тварини на це не було сил. Мабуть, сусід пошкодив їй дітородний апарат. Після пологів викликали ветеринара , який провів вимушену стерилізацію. Нині як побачить свого колишнього господаря – шерсь дибки, шипить і намагається вкусити.
А сусіда не вгавав – завів ще одну хвостату . Посадив на цепа біля хати аби не псувала долівку та меблі. Кицька захворіла, від болю стала кричати не своїм голосом і вдень, і вночі. Відв’язав її гицель, відлупцював і вигнав із двору. І це на початку зими!
Кішка приповзла до нас під поріг. Три дні тільки їла і спала, прямо біля миски. Аж по тому потроху очуняла, хоча ноги ще дрижали від безсилля. Виявилося, що від неналежного догляду у неї захворіли вуха, і кицька поступово оглухла. До тарілки з кормом доводиться приносити на руках.
А позаминулої осені завів сусіда собачку. З тим самим результатом: голодна і відлупцьована собака перегризла цепа і втекла до нас. Спить у сарайчику, де ми зберігаємо глицю (соснові голки) на розпалку груби. Там тепло і затишно. На додачу ще старих кожухів увіпхув пару штук.
Позавчора зазирнув до Рябка, а там ще одна приблуда спить. Знаю чий то пес: баба Степанида померла, після похорон ніхто не захотів тварину у себе пригріти, випустили з буди та й усе.
Отак і живемо, шановні читачі. Чи заважають трохи тварини? Не без того, усякого буває. Он, гралися песики у дворі, сподобався їм дерматин на моїх вхідних дверях – зачепили ловкенько удвох зубиськами, потягнули – і побігли кожен зі своїм шматком хто куди. Хай жують, як грошей назбираю, то металеві поставлю. А сьогодні куплю на Шпалерному ринку оббивку та перетягну двері заново. А заодно вітамінів треба прикупити, бо щось мені шерсь не подобається у Рябка.
А гавкає він славно! І штани гостям латає регулярно. Одному моєму знайомому шматок сідниці одгриз. Згодом дізнався, що дядя тримає акваріум, у якому постійно дохнуть рибки, а вода мутна. Тож пес інтуїтивно відчуває, хто знущається над живими істотами, а хто добрий. Тому якщо захочете завітати – зателефонуйте спочатку. Я тоді його в сарайчику із бичком замкну.
То що – ждати у гості?
03.02.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Людська любов
От дайте мені відповідь: нащо люди заводять домашніх тварин? Нащо несуть у власний дім чотирилапих, пернатих , покритих лускою чи хітином істот, аби побавившись із ними пару днів залишити без належного догляду? Яка естетика та глузд у тому, аби поруч із собою тримати голодних, хворих, позбавлених ласки і тепла нещасних створінь, які до самої смерті будуть віддано зазирати в очі власним безсердечним господарям? Немає відповіді? І в мене немає.
Важко стало сусідам утримувати у своїй квартирі кицьку, оскільки у їхньої доньки народилася дитинка з алергією на котячу шерсть. Поступили, наче, по людськи: на поверсі в кінці коридору є площадка для того аби сушити білизну та ставити дитячі коляски. Відгородили вони її залізною решіткою, фасад зашили ДВП, поставили вхідні двері та навісили замка. І запустили туди свою кицю.
Отримав безкоштовну можливість щоночі слухати котячий нявкіт під своїми дверима, а вийшовши на коридор вдихати аромати котячої сечі та посліду, який хазяї прибирають раз на тиждень. Годують теж нерегулярно. Прохання решти сусідів позбавити мешканців поверху такого сумнівного задоволення ігрорувалися, на погрози викликати поліцію власники кішки весело реготали та крутили дулі. Не знаю як би воно склалося далі, але тваринка нагло здохла.
Не пройшло і місяця – хазяї придбали бультер'єра. Тепер щоночі мешканці будинку слухають вий голодного пса.
Маю садибу за Києвом. Там в основному і живу, бо у столиці тільки розхитуються нерви. Але тут ще більше сюрпризів: сусід за парканом притягнув додому кішечку. Сіреньку таку, маленьку, англійської породи, мабуть. Як напивався – знущався із тварини, бив її ногами, вуса підпалював. Гахнув так дверима, що зламав їй хвоста.
Кицька утекла до нас. Дуже довго лякалася нас із дружиною: кажемо «кись-кись», а вона навтьоки. Поступово довірилася, стала ночувати в хаті, вилазити на руки. А як почалися пологи – приповзла у ліжко аби допомогли. Ви думаєте тварини не плачуть? Егеж, не плачуть,- бачили б ви які сльози котилися у Чоприхи (так її назвали) з очей. Всі троє кошенят довелося виймати нам із жінкою, оскільки у тварини на це не було сил. Мабуть, сусід пошкодив їй дітородний апарат. Після пологів викликали ветеринара , який провів вимушену стерилізацію. Нині як побачить свого колишнього господаря – шерсь дибки, шипить і намагається вкусити.
А сусіда не вгавав – завів ще одну хвостату . Посадив на цепа біля хати аби не псувала долівку та меблі. Кицька захворіла, від болю стала кричати не своїм голосом і вдень, і вночі. Відв’язав її гицель, відлупцював і вигнав із двору. І це на початку зими!
Кішка приповзла до нас під поріг. Три дні тільки їла і спала, прямо біля миски. Аж по тому потроху очуняла, хоча ноги ще дрижали від безсилля. Виявилося, що від неналежного догляду у неї захворіли вуха, і кицька поступово оглухла. До тарілки з кормом доводиться приносити на руках.
А позаминулої осені завів сусіда собачку. З тим самим результатом: голодна і відлупцьована собака перегризла цепа і втекла до нас. Спить у сарайчику, де ми зберігаємо глицю (соснові голки) на розпалку груби. Там тепло і затишно. На додачу ще старих кожухів увіпхув пару штук.
Позавчора зазирнув до Рябка, а там ще одна приблуда спить. Знаю чий то пес: баба Степанида померла, після похорон ніхто не захотів тварину у себе пригріти, випустили з буди та й усе.
Отак і живемо, шановні читачі. Чи заважають трохи тварини? Не без того, усякого буває. Он, гралися песики у дворі, сподобався їм дерматин на моїх вхідних дверях – зачепили ловкенько удвох зубиськами, потягнули – і побігли кожен зі своїм шматком хто куди. Хай жують, як грошей назбираю, то металеві поставлю. А сьогодні куплю на Шпалерному ринку оббивку та перетягну двері заново. А заодно вітамінів треба прикупити, бо щось мені шерсь не подобається у Рябка.
А гавкає він славно! І штани гостям латає регулярно. Одному моєму знайомому шматок сідниці одгриз. Згодом дізнався, що дядя тримає акваріум, у якому постійно дохнуть рибки, а вода мутна. Тож пес інтуїтивно відчуває, хто знущається над живими істотами, а хто добрий. Тому якщо захочете завітати – зателефонуйте спочатку. Я тоді його в сарайчику із бичком замкну.
То що – ждати у гості?
03.02.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію