ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Олег Герман
2025.09.10 20:27
Частина І. Народження порожнечі

Я прокинувся. Здавалося б, цей день нічим не повинен був відрізнятися від попередніх та наступних: трохи домашньої рутини, робота протягом більшої частини дня і вечір перед телевізором. Але цього разу все було інакше. За
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Людська любов

От дайте мені відповідь: нащо люди заводять домашніх тварин? Нащо несуть у власний дім чотирилапих, пернатих , покритих лускою чи хітином істот, аби побавившись із ними пару днів залишити без належного догляду? Яка естетика та глузд у тому, аби поруч із собою тримати голодних, хворих, позбавлених ласки і тепла нещасних створінь, які до самої смерті будуть віддано зазирати в очі власним безсердечним господарям? Немає відповіді? І в мене немає.
Важко стало сусідам утримувати у своїй квартирі кицьку, оскільки у їхньої доньки народилася дитинка з алергією на котячу шерсть. Поступили, наче, по людськи: на поверсі в кінці коридору є площадка для того аби сушити білизну та ставити дитячі коляски. Відгородили вони її залізною решіткою, фасад зашили ДВП, поставили вхідні двері та навісили замка. І запустили туди свою кицю.
Отримав безкоштовну можливість щоночі слухати котячий нявкіт під своїми дверима, а вийшовши на коридор вдихати аромати котячої сечі та посліду, який хазяї прибирають раз на тиждень. Годують теж нерегулярно. Прохання решти сусідів позбавити мешканців поверху такого сумнівного задоволення ігрорувалися, на погрози викликати поліцію власники кішки весело реготали та крутили дулі. Не знаю як би воно склалося далі, але тваринка нагло здохла.
Не пройшло і місяця – хазяї придбали бультер'єра. Тепер щоночі мешканці будинку слухають вий голодного пса.
Маю садибу за Києвом. Там в основному і живу, бо у столиці тільки розхитуються нерви. Але тут ще більше сюрпризів: сусід за парканом притягнув додому кішечку. Сіреньку таку, маленьку, англійської породи, мабуть. Як напивався – знущався із тварини, бив її ногами, вуса підпалював. Гахнув так дверима, що зламав їй хвоста.
Кицька утекла до нас. Дуже довго лякалася нас із дружиною: кажемо «кись-кись», а вона навтьоки. Поступово довірилася, стала ночувати в хаті, вилазити на руки. А як почалися пологи – приповзла у ліжко аби допомогли. Ви думаєте тварини не плачуть? Егеж, не плачуть,- бачили б ви які сльози котилися у Чоприхи (так її назвали) з очей. Всі троє кошенят довелося виймати нам із жінкою, оскільки у тварини на це не було сил. Мабуть, сусід пошкодив їй дітородний апарат. Після пологів викликали ветеринара , який провів вимушену стерилізацію. Нині як побачить свого колишнього господаря – шерсь дибки, шипить і намагається вкусити.
А сусіда не вгавав – завів ще одну хвостату . Посадив на цепа біля хати аби не псувала долівку та меблі. Кицька захворіла, від болю стала кричати не своїм голосом і вдень, і вночі. Відв’язав її гицель, відлупцював і вигнав із двору. І це на початку зими!
Кішка приповзла до нас під поріг. Три дні тільки їла і спала, прямо біля миски. Аж по тому потроху очуняла, хоча ноги ще дрижали від безсилля. Виявилося, що від неналежного догляду у неї захворіли вуха, і кицька поступово оглухла. До тарілки з кормом доводиться приносити на руках.
А позаминулої осені завів сусіда собачку. З тим самим результатом: голодна і відлупцьована собака перегризла цепа і втекла до нас. Спить у сарайчику, де ми зберігаємо глицю (соснові голки) на розпалку груби. Там тепло і затишно. На додачу ще старих кожухів увіпхув пару штук.
Позавчора зазирнув до Рябка, а там ще одна приблуда спить. Знаю чий то пес: баба Степанида померла, після похорон ніхто не захотів тварину у себе пригріти, випустили з буди та й усе.
Отак і живемо, шановні читачі. Чи заважають трохи тварини? Не без того, усякого буває. Он, гралися песики у дворі, сподобався їм дерматин на моїх вхідних дверях – зачепили ловкенько удвох зубиськами, потягнули – і побігли кожен зі своїм шматком хто куди. Хай жують, як грошей назбираю, то металеві поставлю. А сьогодні куплю на Шпалерному ринку оббивку та перетягну двері заново. А заодно вітамінів треба прикупити, бо щось мені шерсь не подобається у Рябка.
А гавкає він славно! І штани гостям латає регулярно. Одному моєму знайомому шматок сідниці одгриз. Згодом дізнався, що дядя тримає акваріум, у якому постійно дохнуть рибки, а вода мутна. Тож пес інтуїтивно відчуває, хто знущається над живими істотами, а хто добрий. Тому якщо захочете завітати – зателефонуйте спочатку. Я тоді його в сарайчику із бичком замкну.
То що – ждати у гості?
03.02.2019р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-02-05 06:16:12
Переглядів сторінки твору 3411
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.208 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.207 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.798
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-02-05 08:37:04 ]
Тема актуальна, і дуже прикра. І, можливо, і стиль подання тому "простонародний".
Та, окремо, хочу зауважити, що все описане ніяк не стосується "людини" і "людського", а отже і "людяного". Все це "прекрасно" потрактовується розмаїтими характерами особистих "я", аж до виразного "нелюдства".

Здається, на сьогоднішній день, ставлення до тварин регламентується відповідними законами, і можна сміливо викликати поліцію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-05 17:51:39 ]
Поліція проблеми не вирішить. Це людська проблема, і лежить вона у площині моралі
В окопах, під вибухами снарядів люди тримають і котів, і собак. І бережуть їх. А тут - у тихому болоті - вони мало кому потрібні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2019-05-27 10:17:20 ]
Але "люди" ("людяність") не здатні насильством над "нелюдами" вирішити ці проблеми. Тільки, нмсд, каталізацією процесів зростання інших "хомо".

Є велика різниця між "людиною" і "особою". Взаємодія між "особами" - бо все живе "особистісне" - залежить від індивідуальних рис кожної "особи". Менш розвинуті "особи" можуть переходити під патронаж більш розвинутих осіб.
"Хомо" - це "той самий".
Щодо "людини", то "людиною" є виключно та особа, що проявляє "людяність", що знаходиться в явищі "людини". ("природа", "цивілізація". "хомо" і "людина" - різні явища, від різних джерел).

Думаю, варто це розрізняти для зменшення туману в суспільстві в цілому і літературі, зокрема. Хоча я і знаю, що півтони сенсів нам, в цілому, ще малодосяжні. (


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-05 18:43:50 ]
Шкода, що тим двоногим власникам ніхто не прочитає. Може б, розчулились. І виправились. Переконливо подано. Проймає.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Терен (Л.П./М.К.) [ 2019-02-05 21:32:02 ]
Тема не нова.
Екзюпері: « ми відповідальні за тих, кого приручили»;
У Пушкіна - душогуб, ризикуючи життям, рятує з вогню кошеня;
Із власного досвіду - сусіда котику під хвіст заглядає, а людину, яка цього котика «образила», готовий вбити і оком не моргне.
Колізія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-05 22:31:00 ]
Є таке. Переважна більшість людей, які тримають домашніх тварин...людей не любить. І це факт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2019-02-06 09:20:08 ]
Вчора прочитала, сьогодні пишу. Шкода тварин і не розумію тих людей, що не відповідально ставляться до тварин. Такі оповідання потрібні, можливо, хтось замислиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-06 21:32:12 ]
Можливо. Тут потрібно аби людина пережила на собі щось гнітюче.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-27 11:13:01 ]
http://maysterni.com/publication.php?id=139427

Редакціє майстерень, завітали б на сторінку цю.......
тут людяний автор пише......
ви ж мусите реагувати на такі публікації чи ні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2019-05-27 21:06:52 ]
Трохи неуважно переглянув, і що тепер?
Я особисто не прихильник втрати поетичної енергії на подібні вироби - без гармонії з красою. Але ж кожному своє.
З іншого боку буває ніби гостро обмінюються ритмізованими репліками двоє авторів і обоє цим заряджаються на нові і нові такі ж бо звершення. Напевно для них це важливо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-05-27 21:53:01 ]
Правильно. Технічне фехтування хоч і кольке, але в межах правил. Ні імен, ні прізвищ, ні лайки немає. Діалог літгероїв. Завтра буде новий день, з'явиться щось цікавіше. Звичайний робочий процес.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-28 09:11:56 ]
Ні імен, ні прізвищ... ні сенсу...ні цікавизни...
дехто з бляклим каламарем пише щодня дурниці, наче віршує...наче сатирик...наче товариш...наче ворог...наче прийшов на сайт... наче без нього спокійніше було б. Наче щирий, наче лицемірний. Головне: прижився, бо ніхто не хоче зачіпати, щоб не було халепи. Натяків не розуміє.
Бо постійні дошкульності на адресу найрейтинговіших покликали до життя кілька звернень Ярослава Чорногуза до адміну, писала я, та нема, як бачимо, бажання, творити на ПМ атмосферу доброзичливості. Чи багато розуму треба -
сміятися із відомих, не шліфувати власне перо. Заливати сторінку поетичного сайту словесною біжутерією... Щоразу, пробігаючи поглядом по продукту "писунки", думаю: таки унікальна особа. Нахабна, така, що втратила самокритичність, самовимогливість. Підсосати слова, образи, образити - це модус декого. І все менше мені хочеться бувати на сайті поетичному, де на нових авторів майже нема часу у майстрів, де негатив забезпечений, якщо почнеш коменнтувати не в сенсі все гаразд.
Прикро, що клімат нині творять графоманисті, ненвибагливі, а не справжні поети. Я відійду від сайту, бо набридло читати і реагувати на дошкульності. Бути поряд із особою, яка пише друзяко і тут же пирскає огірком насміху - це не моя зацікавленість. З чого сміятися? З високої поезії, з метафоричної, образної... Бо сам не доскочив... Не потребую діалогу з Сушком, який присвяту мені писав і поставив на конвеєр лубочне віршування.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-28 09:19:32 ]
коментувати невибагливі огріхи набору


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2019-05-28 09:48:23 ]
"Мій друг, що з ворогом укупі пив і їв,
Повік не діждеться від мене добрих слів.
До біса цукор той, що був біля отрути!
Геть від метелика, що на змії сидів!"

Ібн Сіна Абу Алі Хусейн
...............................