ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олег Герман
2026.03.12 01:36
Вимкну світло і звуки, хай зникне поволі усе навкруги,
І залишу цей світ за порогом, щоб спокій цілющий послухати.
Хай розчиняться в темряві й тиші старі та забуті гріхи,
Що навряд чи у крику та галасі будуть смиренно спокутані.

Мені б тиші ковток,

Артур Сіренко
2026.03.11 22:40
Дощ, що падав щоп’ятниці
(Згори вниз, з хмар в океан)
Нагадував пілігримам пізнання
Тендітного юнака-елліна
(О, Патрокле, ти горезнавець!)
З того часу
Як ведмедиці стали зорезнавцями,
Як птахи навчились кричати

Артур Сіренко
2026.03.11 17:44
Будівничі готичної вежі
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,

Сергій Губерначук
2026.03.11 15:49
Вони настільки маленькі,
що їх не бачать і топчуть.
Але настільки розумні,
що виростати не хочуть…
І ми вже настільки виросли,
що нас вони не помічають.
Від нашої сили гинучи,
якісь НЛО вивчають…

Марія Дем'янюк
2026.03.11 14:04
У моїм сні бабусині груші, сливи і вишні,
Квітник, де всміхаються сонцю жоржини розкішні,
Ранкова роса і яблука жовті, червоні,
Що трохи замерзли і просяться в теплі долоні.
Метелики, джміль і гамак у саду, та сестричка —
В її рученятах червоні пахуч

С М
2026.03.11 12:15
був одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~

поки поїзд не прибув я

Борис Костиря
2026.03.11 10:47
Як би я хотів відродити книжку,
яку так необачно спалив.
Я хотів би
воскресити її думки,
її фрази,
ніби коштовне каміння духу.
Ця книжка була
великим раритетом,

Ігор Терен
2026.03.10 20:45
                    І
Ще не перекликаються сичі
і треті півні соло не співають,
а я додому думкою літаю
за журавлями заднім у ключі,
коли пропащу душу уночі
охопить туга і не відпускає.

Ярослав Чорногуз
2026.03.10 18:53
А я люблю вусатого Тараса
В кожусі, шапці, вишиванці теж.
Це - образ цільний, нації окраса,
І сила духу, величі без меж.

Ніколи він не був старезним дідом,
Це -- просто виплід збочених уяв.
На себе взяв усі народу біди,

Микола Дудар
2026.03.10 13:03
Дивує березень хурмою…
Підмерзла. Наче вже й весна.
Сьогодні восьме, ти зі мною
І я не той, і ти не та…
Сидиш навпроти у мовчанні,
А я з мовчанки в пам’ять зліг.
Щось є у цім протистоянні…
Чому на восьме? Видно збіг.

Іван Потьомкін
2026.03.10 11:25
Заздрю Вам, Блаженний Феофілакте,
І часу, в якому Ви жили:
Сьогодні не частина, а все небо
Перетворилося на пекло,
І людина не може захисток знайти,
Аби спокійно за Божим заповітом
Квітчати Землю і багатства множить,
І розум, даний Всевишнім на пр

Борис Костиря
2026.03.10 10:51
Не буде яблук споважнілих,
Не буде вже дарів небес.
Ночей не буде спорожнілих,
Де вітер від краси воскрес.

Стихійне лихо нас накрило,
Як неба замисел лихий,
У таємниці потопило,

Віктор Кучерук
2026.03.10 06:15
Весна несе не лиш турботи,
Є й задоволень аж надмір, -
Уже в саду кипить робота
І впорядковується двір.
Минає млявість безнастанна,
Коли біліє довго день, -
Весна-красна, як горда панна,
На чистоту й порядок жде.

Володимир Бойко
2026.03.09 22:56
Закоханими у себе бувають не лише політики. Люби себе і хай тебе ревнують. Якщо любов нерозділена, розділи її із собою. Люби себе та не залюблюй. У любові до себе, коханого, він позбувся усіх конкурентів. Багато любові в одному тілі виявило

Ігор Павлюк
2026.03.09 22:03
Садки вишневі рідної Вкраїни
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д

Олег Герман
2026.03.09 19:49
Не кличу смерть, хоч бачити заважко,
Як мудрий просить хліба у нездар,
Як істина — немов безмовна пташка,
А в мікрофонах — галас і обман.

Як правота стає простим товаром,
Де цінник ліпить вищий капітал.
Як ницість, обізвавшись чистим даром,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Не плач!
Вчепивсь у Пегасову гриву,
Покинув обридлий Парнас.
Там плачуть митці із надривом,
А я відсьогодні вже пас.

Погляньте ж бо - сліз океани!
В інеті, брошурах, книжках!
Чутливо-закохана пані
Свій віршик нас лайкнуть гука.

Плачі, наче нявкіт у кішок,
Не бачу у цьому лафи.
А можна без сліз хоч би віршик
Або хоч рядок зі строфи?

Вже краще - патетика й пафос,
Бо серденько лусне моє.
Печальний не вирішу казус:
Чому люд на хлипи клює?

Он, лірик від розпачу хека,
Додати бажає калюж.
Ану витирайте хутенько
Носи і розмазану туш.

Не личить жура чорнобровим,
Плаксиве писати - це гріх.
Хай крешуть Пегаса підкови
Веселощі й радісний сміх.

10.02.2019р.

На поміч!

Поете! Колегу послухай,
Він істинне слово верзе:
Якщо нашорошити вуха -
Почути можливо усе.

Як пташка співає на луках
І коник сюркоче траві.
Ти ж віршик народжуєш в муках,
А строфи - в сльозах, неживі.

Якщо придивитися пильно -
Уздрієш божественні сни.
Піймаєш Пегаса за тином -
Хай оре в твоїй борозні.

За коником швендяють музи,
В штани їх лови про запас.
А будуть комизитись - лусни
По носі ляпачкою раз.

А вляжуться гості під боком -
Писнути захочеш віршат,
Бо третє розплющиться око,
Заплаче чутлива душа.

Сумує моя коліжанка,
Дивитись не вміє на світ.
У думах розбурханих мряка,
Ковтає із горя бромід.

Негарно стояти нам обіч,
Дівча зовсім ще молоде.
Гуртом вирушаймо на поміч,
Бо руки іще накладе.

10.02.2019р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-02-11 06:08:11
Переглядів сторінки твору 1383
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.917 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.916 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2019-02-11 13:02:43 ]
Не згоден з концепцією, Саш. Себто, на мою думку, вона в корені не вірна. Бо ЛІРИКА саме і є екстра-класом у поезії. Цак було і надіюсь, так і буде. Інакше поезія перетворюється на банальне віршування, на кшталт шкільного чогось типу "дєфффку потягну в кущі пить, пихтіть і трохи ї..." (блін, непоганий експромт народився до речі... Ну то шось попростіше, з римами "тридцять сім- сімдесят сім"))))))) А лірика і є те, що образністю (абсолютно не завди складною до речі, словесні пасчянси на це не здатні) визиває плач серця. А він очищує душу, Сашо. Це маніфік... І відмовитись у поезії від цього- ПРОСТО ВІДМОВИТИСЬ ВІД ПОЕЗІЇ. До речі і сатира зовсім навіть не завжди веселе танцювадло... Ось , як приклад, дозволю собі зі "свого" та й "на все одразу"
Сімейка, та не Адамсів
***оригінальна байка***

Дуже люблю я писати байки.
Тільки скажіть- напишу залюбки.
Хочете слухати? Ось вам одна
Баєчка мила. Та дуже сумна...
.......... .......... ............
Ножиці хлопчик схопив серед ночі.
Здуру в пітьмі собі виколов очі.
Саме в цей час мати донечку мила.
Кинула в ванній. Малого схопила.
Бігає мати з дитям на руках.
Доня в цей час утопилася. Жах!
Мати побачила- плиг у вікно!
Насмерть розбилася, їй все одно.
Батько прийшов з чергування нічного.
З горя застрелив малого сліпого.
Випив горілки, дав волю сльозам,
Потім пішов і застрелився сам.
........... ............ .............
Що за дурниці, скажіть-но на милість?
В хаті нікого живим не лишилось.
Щоб отакому в країні не статись-
Розуму треба народу набратись.

Це опосередковано й літератури стосується) І сайту даного також)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-11 19:09:34 ]
І я зі своєю концепцією не згоден. Бо і сатира, і лірика, і проза повинні лікувати душі, а я грубо стромляю пальці, висміюючи найсвятіше - трепетні почуття митців. Чи ні?
Повір мені, друже: за машкарою прекрасних слів, як правило, ховається егоїзм, жорстокість та байдужість. Я ж висміюю невідповідність між комфортним світом солодкого неробства, у якому живе митець, - і тим світом, про який він пише. Попив винця, побринькав на бандурі чи ще на чомусь, пустив сльозу розчулення від самолюбованія - і давай строчити вічне. А увечері, втомлений від сидні в соціапльних мережах, ковтнувши трохи коньячку йде братія на заслужений відпочинок. Це називається - каторжна праця душі.
Отакі пироги, друже. Коли сатира стає приємною і зручною, це вже не сатира, а гімно. Дай Боже, аби я до такого не дожив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2019-02-11 13:03:48 ]
Писав з тел, одруківки, вибач


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-11 19:27:31 ]
Не страшно. Я теж часто по клавішам не попадаю, зір уже не той. А критика твоя чемна іприємна. Бо людина ти спокійна та розвадлива. І всяке бачив у житті. Я також. От тільки Ярослав Чорногуз ніяк не може прийти дотями. І це прикро. Щодня отримую порцію на горіхи. На тижнів проклинав, сьогодні ось це "Не тобі, пеньок засушений, клон смердючий Сушко-Василенко судити про мою поезію! Ти своєї творити не вмієш! Каліка-недоріка!".
Бач - дядя не цурається компліментів. Але він щирий і чесний, за спиною тихенько шипіти не буде
про те, що Сушко - пожиратель талантів.