ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.21
14:46
Із Бориса Заходера
Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.
І скарги йдуть навперебій:
Збитошник оселивсь у нас,
й подія це страшна!
Ми потерпаємо весь час
від цього пустуна.
І скарги йдуть навперебій:
2025.08.21
09:57
Над усе хлопець любив плавать. Одчайдух був і всяким там настановам батьків бути обережним запливав хоч і «по-собачому», надто на спині, далеченько. Аж поки було видно берег.
От і цього разу плив і од насолоди аж заплющив очі. І не зуздрився, як потрапи
2025.08.21
06:10
Які грузькі дороги,
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.
Які слизькі стежки, –
Утратиш осторогу
І гепнеш навзнаки.
Та і нема охоти
Вмоститись десь на схил, –
Зробилися болотом
Усі земні шляхи.
2025.08.20
21:55
На прийомі молода жінка 30 років. Вона працює на трьох роботах, особистого життя не має, весь вільний час займається волонтерством, а також допомагає безпритульним тваринам. На питання, що вона робить суто для себе, відповідає, що це і є її голов
2025.08.20
21:49
Скелети дерев - як легіон,
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
розбитий на полі бою
у битві з безглуздям.
Скелети дерев - як оголений смисл,
позбавлений зайвих слів,
зайвої метушні, театральності,
непотрібних ефектів.
Скелети дерев - як застиглі
2025.08.20
18:16
У кожному дереві –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
Мертвому чи квітучому,
Старому чи щойно зміцнілому,
Ховається (до часу) ідол –
Іноді гнівний і невблаганний,
Іноді життєдайний і життєлюбний
(Як теплий весняний дощик).
У кожній камінній брилі –
2025.08.20
10:34
як морський штиль узявся до зброї
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
а похмурі та зрізані течії
наплодять монстрів
вітрильнику смерть!
ця незграбність
а тоді перша тварина за бортом
ніг шалене биття
2025.08.20
09:32
серпня - День народження письменника світового рівня, одного з останніх могікан-шістдесятників,
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
майстра психологічної і готичної прози, яскравого інтерпретатора українського літературного бароко
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешев
2025.08.20
05:55
Я вірю не кожному слову,
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
Бо сумніви маю, що ти
Сховаєшся в сутінках знову
І зможеш до мене прийти.
А поки збираєшся звідси
Податися в рідні краї, –
Світання блакитного відсвіт
Забарвив зіниці твої.
2025.08.20
05:02
Я тебе не зустрів, і не треба красивих метафор,
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
Це заїжджене "потім" нічого мені не дає.
Незачинені двері, забутий опущений прапор,
Приховають сьогодні і щастя, і горе моє.
Я тебе не зустрів. Не судилося. Що тут казати!
У самотності тихо минають
2025.08.19
22:24
Цвіте сонях,
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
повитий крученими паничами.
Сонячно й вітряно.
Гойдаються квіти
моєї маленької
України коло хати.
Півколо синього неба
пише серпневу симфонію
2025.08.19
21:27
Природа виявила геніальність
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
У тому, що створила цей шедевр, -
Твою красу, не схожу на банальність,
У миготінні первісних дерев.
Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
Як і твоя небачена краса,
Яка мене заглибила у щастя,
2025.08.19
14:42
Не думай люба і кохана,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
Я не забув про тебе, ні.
Життям придавлений і гнаний,
Я вірю, вірю в кращі дні.
Я вірю в те, що все печальне,
Облишить нас хоча б на мить.
Хоч горе тисне так навально,
2025.08.19
13:45
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ассоль
М
Ассоль
М
2025.08.19
13:10
Із Бориса Заходера
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
Пішов Сергійко в перший клас.
Школяр, як не крути!
Він рахувати вміє в нас
уже до десяти!
Такий учений, загалом,
2025.08.19
13:02
Лідери думки... оті, що вгорі –
параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...параноїчні тирани-царі
мають ходулі і мешти...
перевзуваються поводирі,
ну і тому є нові і старі
парадоксальні ефекти.
ІІ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.08.20
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Вірші
Не плач!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Не плач!
Вчепивсь у Пегасову гриву,
Покинув обридлий Парнас.
Там плачуть митці із надривом,
А я відсьогодні вже пас.
Погляньте ж бо - сліз океани!
В інеті, брошурах, книжках!
Чутливо-закохана пані
Свій віршик нас лайкнуть гука.
Плачі, наче нявкіт у кішок,
Не бачу у цьому лафи.
А можна без сліз хоч би віршик
Або хоч рядок зі строфи?
Вже краще - патетика й пафос,
Бо серденько лусне моє.
Печальний не вирішу казус:
Чому люд на хлипи клює?
Он, лірик від розпачу хека,
Додати бажає калюж.
Ану витирайте хутенько
Носи і розмазану туш.
Не личить жура чорнобровим,
Плаксиве писати - це гріх.
Хай крешуть Пегаса підкови
Веселощі й радісний сміх.
10.02.2019р.
На поміч!
Поете! Колегу послухай,
Він істинне слово верзе:
Якщо нашорошити вуха -
Почути можливо усе.
Як пташка співає на луках
І коник сюркоче траві.
Ти ж віршик народжуєш в муках,
А строфи - в сльозах, неживі.
Якщо придивитися пильно -
Уздрієш божественні сни.
Піймаєш Пегаса за тином -
Хай оре в твоїй борозні.
За коником швендяють музи,
В штани їх лови про запас.
А будуть комизитись - лусни
По носі ляпачкою раз.
А вляжуться гості під боком -
Писнути захочеш віршат,
Бо третє розплющиться око,
Заплаче чутлива душа.
Сумує моя коліжанка,
Дивитись не вміє на світ.
У думах розбурханих мряка,
Ковтає із горя бромід.
Негарно стояти нам обіч,
Дівча зовсім ще молоде.
Гуртом вирушаймо на поміч,
Бо руки іще накладе.
10.02.2019р.
Покинув обридлий Парнас.
Там плачуть митці із надривом,
А я відсьогодні вже пас.
Погляньте ж бо - сліз океани!
В інеті, брошурах, книжках!
Чутливо-закохана пані
Свій віршик нас лайкнуть гука.
Плачі, наче нявкіт у кішок,
Не бачу у цьому лафи.
А можна без сліз хоч би віршик
Або хоч рядок зі строфи?
Вже краще - патетика й пафос,
Бо серденько лусне моє.
Печальний не вирішу казус:
Чому люд на хлипи клює?
Он, лірик від розпачу хека,
Додати бажає калюж.
Ану витирайте хутенько
Носи і розмазану туш.
Не личить жура чорнобровим,
Плаксиве писати - це гріх.
Хай крешуть Пегаса підкови
Веселощі й радісний сміх.
10.02.2019р.
На поміч!
Поете! Колегу послухай,
Він істинне слово верзе:
Якщо нашорошити вуха -
Почути можливо усе.
Як пташка співає на луках
І коник сюркоче траві.
Ти ж віршик народжуєш в муках,
А строфи - в сльозах, неживі.
Якщо придивитися пильно -
Уздрієш божественні сни.
Піймаєш Пегаса за тином -
Хай оре в твоїй борозні.
За коником швендяють музи,
В штани їх лови про запас.
А будуть комизитись - лусни
По носі ляпачкою раз.
А вляжуться гості під боком -
Писнути захочеш віршат,
Бо третє розплющиться око,
Заплаче чутлива душа.
Сумує моя коліжанка,
Дивитись не вміє на світ.
У думах розбурханих мряка,
Ковтає із горя бромід.
Негарно стояти нам обіч,
Дівча зовсім ще молоде.
Гуртом вирушаймо на поміч,
Бо руки іще накладе.
10.02.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.248 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.248 seconds