ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Не плач!
Вчепивсь у Пегасову гриву,
Покинув обридлий Парнас.
Там плачуть митці із надривом,
А я відсьогодні вже пас.

Погляньте ж бо - сліз океани!
В інеті, брошурах, книжках!
Чутливо-закохана пані
Свій віршик нас лайкнуть гука.

Плачі, наче нявкіт у кішок,
Не бачу у цьому лафи.
А можна без сліз хоч би віршик
Або хоч рядок зі строфи?

Вже краще - патетика й пафос,
Бо серденько лусне моє.
Печальний не вирішу казус:
Чому люд на хлипи клює?

Он, лірик від розпачу хека,
Додати бажає калюж.
Ану витирайте хутенько
Носи і розмазану туш.

Не личить жура чорнобровим,
Плаксиве писати - це гріх.
Хай крешуть Пегаса підкови
Веселощі й радісний сміх.

10.02.2019р.

На поміч!

Поете! Колегу послухай,
Він істинне слово верзе:
Якщо нашорошити вуха -
Почути можливо усе.

Як пташка співає на луках
І коник сюркоче траві.
Ти ж віршик народжуєш в муках,
А строфи - в сльозах, неживі.

Якщо придивитися пильно -
Уздрієш божественні сни.
Піймаєш Пегаса за тином -
Хай оре в твоїй борозні.

За коником швендяють музи,
В штани їх лови про запас.
А будуть комизитись - лусни
По носі ляпачкою раз.

А вляжуться гості під боком -
Писнути захочеш віршат,
Бо третє розплющиться око,
Заплаче чутлива душа.

Сумує моя коліжанка,
Дивитись не вміє на світ.
У думах розбурханих мряка,
Ковтає із горя бромід.

Негарно стояти нам обіч,
Дівча зовсім ще молоде.
Гуртом вирушаймо на поміч,
Бо руки іще накладе.

10.02.2019р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-02-11 06:08:11
Переглядів сторінки твору 1254
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.917 / 5.5  (4.963 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.916 / 5.5  (4.965 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.04.20 10:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2019-02-11 13:02:43 ]
Не згоден з концепцією, Саш. Себто, на мою думку, вона в корені не вірна. Бо ЛІРИКА саме і є екстра-класом у поезії. Цак було і надіюсь, так і буде. Інакше поезія перетворюється на банальне віршування, на кшталт шкільного чогось типу "дєфффку потягну в кущі пить, пихтіть і трохи ї..." (блін, непоганий експромт народився до речі... Ну то шось попростіше, з римами "тридцять сім- сімдесят сім"))))))) А лірика і є те, що образністю (абсолютно не завди складною до речі, словесні пасчянси на це не здатні) визиває плач серця. А він очищує душу, Сашо. Це маніфік... І відмовитись у поезії від цього- ПРОСТО ВІДМОВИТИСЬ ВІД ПОЕЗІЇ. До речі і сатира зовсім навіть не завжди веселе танцювадло... Ось , як приклад, дозволю собі зі "свого" та й "на все одразу"
Сімейка, та не Адамсів
***оригінальна байка***

Дуже люблю я писати байки.
Тільки скажіть- напишу залюбки.
Хочете слухати? Ось вам одна
Баєчка мила. Та дуже сумна...
.......... .......... ............
Ножиці хлопчик схопив серед ночі.
Здуру в пітьмі собі виколов очі.
Саме в цей час мати донечку мила.
Кинула в ванній. Малого схопила.
Бігає мати з дитям на руках.
Доня в цей час утопилася. Жах!
Мати побачила- плиг у вікно!
Насмерть розбилася, їй все одно.
Батько прийшов з чергування нічного.
З горя застрелив малого сліпого.
Випив горілки, дав волю сльозам,
Потім пішов і застрелився сам.
........... ............ .............
Що за дурниці, скажіть-но на милість?
В хаті нікого живим не лишилось.
Щоб отакому в країні не статись-
Розуму треба народу набратись.

Це опосередковано й літератури стосується) І сайту даного також)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-11 19:09:34 ]
І я зі своєю концепцією не згоден. Бо і сатира, і лірика, і проза повинні лікувати душі, а я грубо стромляю пальці, висміюючи найсвятіше - трепетні почуття митців. Чи ні?
Повір мені, друже: за машкарою прекрасних слів, як правило, ховається егоїзм, жорстокість та байдужість. Я ж висміюю невідповідність між комфортним світом солодкого неробства, у якому живе митець, - і тим світом, про який він пише. Попив винця, побринькав на бандурі чи ще на чомусь, пустив сльозу розчулення від самолюбованія - і давай строчити вічне. А увечері, втомлений від сидні в соціапльних мережах, ковтнувши трохи коньячку йде братія на заслужений відпочинок. Це називається - каторжна праця душі.
Отакі пироги, друже. Коли сатира стає приємною і зручною, це вже не сатира, а гімно. Дай Боже, аби я до такого не дожив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2019-02-11 13:03:48 ]
Писав з тел, одруківки, вибач


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-02-11 19:27:31 ]
Не страшно. Я теж часто по клавішам не попадаю, зір уже не той. А критика твоя чемна іприємна. Бо людина ти спокійна та розвадлива. І всяке бачив у житті. Я також. От тільки Ярослав Чорногуз ніяк не може прийти дотями. І це прикро. Щодня отримую порцію на горіхи. На тижнів проклинав, сьогодні ось це "Не тобі, пеньок засушений, клон смердючий Сушко-Василенко судити про мою поезію! Ти своєї творити не вмієш! Каліка-недоріка!".
Бач - дядя не цурається компліментів. Але він щирий і чесний, за спиною тихенько шипіти не буде
про те, що Сушко - пожиратель талантів.