ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.07.24 13:18
Світлові стовпи
Стовпи зі світла - первісні знамення,
Що Суд Страшний невідворотно йде.
Він кожного покличе на імення.
Від нього не сховаєшся ніде.

Стовпи зі світла кличуть у глибини,
До справжніх нас, без оболонок зла.
Замерзлі в лід слова, мости й рибини

Василь Дениско
2026.07.24 12:54
Рукокрилі
Осінній вечір позаминулого року. У селі вже геть стемніло та ще й електроенергію вимкнули. Взявши потужний ліхтарик та двоє відер, вирішив принести від колонки води в хату, щоб не бігати ранком під дощем, який обіцяли. Напевно я щільно не зачинив вхідних

Іван Потьомкін
2026.07.24 12:48
***
Чи на землі цій грішній були б ми,
Якби ще юною праматір наша Єва
З цікавості не скуштувала плоду того,
Який Всевишній і зривати не велів,
Та ще й Адама пригостила?
І лиш тоді розкрилися в подружжя очі,
Вперше побачили вони себе нагими.
А як зляка

Тетяна Левицька
2026.07.24 10:23
Злостивий
Всі твої кумири, як на гріх,
Постарілі викликають сміх
Завше.
Пластика і ботокс на чоло,
Мов корові золоте сідло,
Наче.

Ти у сорок два ще молода:

хома дідим
2026.07.24 08:48
* 151 *
у нього ризики і квоти
роботи завжди є турбот
він зовсім і не проти
лише би тільки
відповідно до зусиль
не птах що у твоїй руці
не менеджер
все на автопілоті

Віктор Кучерук
2026.07.24 07:38
* * *
Сяйвом яскравим сяє
Місяць вночі над гаєм,
Звідки прозорі тіні
Пнуться гуртами нині
Та до світання блудять
Лугом росистим всюди -
Де сінокосів свіжих
Запах легені ніжить

Володимир Бойко
2026.07.23 16:58
Лімерики 8
На одному з вулканів Туреччини
Продавалася лава розпечена.
Хто хотів - купував
Шашлики готував
Й дивувався природі Туреччини.

На стежині гірській у Тібеті
Альпіністи зустрілися з єті.

Євген Федчук
2026.07.23 16:39
Спогади старих бандерівців
Сидять діди, розмовляють, стрілись через роки.
Уже зовсім посивіли та ще жваві поки.
По лісах відвоювали, поки було сили,
За «бандитизм» по сибірах своє відсиділи.
По світові помотались й випадково стрілись
Коли уже, видавалось і життя прожилось.
Те

Роксолана Вірлан
2026.07.23 16:21
Ім'я
Селям, паша. Зайди на кілька слів.
Давай разом поп'ємо нині чаю.
Чи думав ти, що я не помічаю,
як до моїх унаджувавсь послів
і переймав листи, інтриги плів
і ніс до Сулеймана. Знаю- знаю.

І що, чи падишах убив мене,

Артур Курдіновський
2026.07.23 15:23
У липні
Цей липень кольору мохіто
Двори теплом поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.

Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.

хома дідим
2026.07.23 14:55
* 150 *
полудневий кінець липня у старих районах старовинного міста · на дні двору-колодязя догниває застійна вода прохолодний запах гниття просочує вузькі балкони по периметру · невибагливу білизну та одяг які дехто сушить на ізольованих дротах над поручнями · п

Борис Костиря
2026.07.23 12:35
* * *
Останні судоми зими,
Як вісті далекої тьми,
Як погук самотніх морів,
Прикутих у тьмі кораблів.
Крізь пустку видніє причал,
Де ти відчайдушно кричав.

Приречений немічний птах

Іван Потьомкін
2026.07.23 12:06
Леонардо да Вінчі
Шпак ухопив горіх, виніс на дзвіницю,
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по

Ірина Вовк
2026.07.23 11:23
Таємниці між лініями. ХРОНІКИ КЛЕОПАТРИ (продовження 13)
ЕПІЛОГ: ОСТАННІЙ РОЗРАХУНОК МАРМУРОВОГО СТАРЦЯ (Монолог Октавіана Августа. Рим, 14 рік нашої ери) Мені сімдесят шість. Мої очі вже погано бачать обриси Капітолію, а ноги, загорнуті в товсту вовну, постійно мерзнуть, навіть коли се

Віктор Кучерук
2026.07.23 07:22
* * *
Чорногуз, задерши дзьоба,
Щось стрекоче у гнізді,
Лиш не мукає худоба
У хліві, як отоді,
Коли мали на хазяйстві
Поросят, курей, качок
І в домашнім господарстві
Копирсався наш гурток.

Олег Герман
2026.07.23 03:33
Безсоння
Мені не спиться, в спогади поринув.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.

Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Бойко (1953) / Вірші

 * * *
Ранок, неначе кі́тва,
Пристрасть спинив безжально.
Певно, кінець ловитві,
Певно, віват печалі.

Скрута не пожаліє,
Безвість за душу візьме...
Годі впіймати мрію,
Як не стає харизми.






    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-02-17 20:39:41
Переглядів сторінки твору 2313
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.100 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.166 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.700
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.07.24 13:16
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-17 21:36:04 ]
Гарно написано, але як в одному з моїх недописаних віршів - "радісно і сумно від зими". Це коли чорне і біле - сніг і плями.
Так от і у вірші. І печаль, і віват. На мою думку, цікаве поєднання, варте осмислення.
І останнє досягло кінця.
"Марно взивати всує" - це те ж саме, що марно взивати марно. Мінус на мінус дає плюс.
Тобто, варто взивати.
Фінальний рядок мене привів до питання про наголоси.
Бо "коли́". Нормативний наголос такий, якщо йдеться навіть про "кіл" у множині. Про кілок.
Автори, буває, навмисно, змінюють віршовий розмір - щоб викликати увагу. Зупинити читача, а потім - гайда з некопаного по копаному.
Загадковий вірш.
Дякую.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-17 22:53:20 ]
Дякую. Все чітко Ви зазначили. Певні зміни зробив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-18 00:40:45 ]
Вже краще.
Важко зрозуміти, що за біда спіткала літгероя.
Але це не проблема. У творі може бути загадка, на яку може знайтися відповідь якщо не в читача, то в автора або в нащадків.
Якщо автор знаний і визнаний, то чим більше загадковості в його творах, тим більший інтерес вони можуть викликати. Вони будуть як "джаконди", "квадрати" тощо.
Але я відхилився від курсу.
Про дієслова.
Дієслово "пошкодувати" має декілька значень. Якщо спиратись на перші, то виходить, що скрута не пошкодує, що щось вона зробила чи не зробила, втратила чи ні.
Якщо автор мав на увазі, що скрута нікого не пожаліє, то дієслово "пошкодувати" у такому значенні є перехідним. Тобто, дія повинна перейти з підмета на додаток - пошкодувати (пожаліти) [кого? що?]. Або не пошкодувати (не пожаліти) [кого? чого?].
Я запропонував би наступний варіант:

Скрута не дасть пощади,
Безвість за душу візьме...
Щастя біда не вкраде -
Вистачить їй харизми.

І що ми маємо:
Щастя (у род. відм.) біда не вкраде, бо вже немає чого красти, або біді вистачило чиєїсь харизми.

Можливі кращі варіанти. Свого я не нав'язую.
Існують вірші з більшою загадковістю, яка починається ще з граматики. Автор цього не розуміє, бо він "на своїй хвилі". Або ті чи інші фрази для нього є звичними, якщо не новими, перлами, творчими знахідками etc.

Вибачте мені обширне пояснення.
Буде видаленим - я не ображусь.
Тренування пам'яті ніколи не зайве.
Воно корисне.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-18 08:32:36 ]
Наскільки я зрозумів свого літгероя, то біда у нього досить типова. Він згадав, нарешті, приказку: «Не тратьте, куме, сили...» і зрозумів, що з його харизмою це –найраціональніший вихід. Аби полегшити його долю, спробував випрозорити закінчення вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-18 08:58:29 ]
Тобто, я діяв у правильному напрямку. За допомогою першої версії вірша суть проблеми літгероя була зрозумілою.
Залишалося лише узгодити між собою деякі розбіжності.
Можливо, за моїх порад відбулося певне вихолощення ідеї.
Але вона не вмерла.
Дякую за увагу та довіру.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-19 05:06:33 ]
Отже, віват печалі. Повтор тут непотрібен. Дуже коротка форма.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-19 10:18:28 ]
Частково можна погодитись. Але "отже" - це вже остаточно, а "певно" - ще залишає якийсь люфт, невелику надію. Подумаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-02-19 05:10:22 ]
"Годі впіймати мрію, бо заважа харизма". Тут маємо пояснення, чому маємо те, до маємо. А у Вашому варіанті трохи не чітко. Хоча можу помилятися.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Бойко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-19 10:25:54 ]
Теж можна погодитись, але частково. Саме слово "заважа" мені щось "не до шмиги", та й акценти трохи зміщує. У першому варіанті харизма не заважає, її просто замало. А у запропонованому - харизма є, але геть не та. Чиновники, перед тим, як відкласти щось "у довгу шухляду", казали: "питання потребує подальшого доопрацювання".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2019-02-19 14:53:15 ]
Оскільки я брав участь у редагуванні цієї мініатюри, то дозвольте додати.
Крім усічених закінчень дієслів (-ти, -ть, -ся, - сь) існують і стягнені.
У прикметниках (наведу приклади) "коханая" - "кохана", "рідна" - "рідная" etc). У дієсловах - "буває" - "бува", "кохає - "коха", "робить - "робе" etc).
Про це я довідався з Інтернету. Посилань не надаю, бо головне - знання, а не докази та свідки.
Оце "бажа" мені теж не до шмиги :))
Дякую за увагу,
Ю. С.