
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.10
15:59
Я не чекаю дива. Дав би Бог
дійти до Бога праведно і чесно
крізь метушню, де світ живе облесно
від тайних перемов до перемог,
де чорні тіні безсловесно
ведуть із Сатаною діалог.
Я не чекаю дива. Дав би Бог,
дійти до Бога праведно і чесно
крізь метушню, де світ живе облесно
від тайних перемов до перемог,
де чорні тіні безсловесно
ведуть із Сатаною діалог.
Я не чекаю дива. Дав би Бог,
2025.08.10
15:46
Поляки – гонорові та часто так бувало:
За гонором уроки минулі забували.
Події в сорок третім трагічні на Волині
Хвилюють українців з поляками донині.
Десятки тисяч люду загинули невинно,
Які жили віками на землях України.
В час, як на Україну знов
За гонором уроки минулі забували.
Події в сорок третім трагічні на Волині
Хвилюють українців з поляками донині.
Десятки тисяч люду загинули невинно,
Які жили віками на землях України.
В час, як на Україну знов
2025.08.10
15:37
Країна, де помер вітер,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,
2025.08.10
07:36
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене
2025.08.09
21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,
2025.08.09
21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.
Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори
2025.08.09
13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже
2025.08.09
13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло.
Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими
2025.08.09
11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував
2025.08.09
10:52
Із Бориса Заходера
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!
І ось наша доблесна Рижка
2025.08.08
22:12
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,
2025.08.08
16:46
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Портулак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне поза хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені чи в глибині
Не загримить, не зойкне поза хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Жорж Дикий (1961) /
Проза
/
андеграунд080807
андеграунд080807
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
андеграунд080807
Пункт Уставу: Знизу краще видно звідки ноги ростуть.
--------------------------------------------------------------------------------
Володимир Ляшкевич : Представляючи вас, веб-капітане Жорже, команді
творчого судна, пробую акцентувати Ідеї, що ведуть нас, наповнюють змістом наше андеграундово-"webЙОве" плавання. Утім, відійдемо поки від небезпечних тех.засобів до метафоричних, одначе, високих, цілей.
Підшукаємо постулатик, так?, близький статусу непримиримості, посадимо його в горщик у капітанській рубці, нехай зеленіє. Ось, наприклад, така зернинка-насінинка, для розсади - "немає нічого прекраснішого за правду на голе тіло".
Жорже, допустимо, що тіло прекрасне, а правда замаскована, я так підозрюю, що неспроста вона замаскована - різним мотлохом покрита. Хто, як не ти, твоя команда, її, правду, увиразнюватиме, рятуватиме?
Жорж Дикий : Я, себто ми, і рятуватиму! Невже якісь сумніви? До чого ж тут усілякі "ні" - "правда" ж бо жіночої статі?! Хоча в цій статі, "кстаті", і помітна відсутність будь-якої істинної правди - вроджена брехуха, інакше чому полюбляє так себе прикрашати? Отже, беремо в полон, кладемо, себто ложимо і роздягаємо...
В. Л. : Прекрасно... - Але, хвильку, який жах! Жорже, у нас ж бо, окрім поеток є і поети, їх теж отак - в полон, "ложимо і роздягаємо"???
Ж. Д. : Роздягаємо всіх. Взагалі, що нам важливіше: процес чи результат?
В. Л. : Добре запитання! Давай домовимося так, що відносно поеток - процес, а стосовно поетів - результат?
Але ще, погодься, Андеграунд це і фронт боротьби із зовсім не сексуальним, заскорузглим, консервативним, з дебільною клановістю посередності, утрамбованою досвідом соц.реалізму до стану археологічної вигрібної ями.
Що будемо робити з цим?
Ж. Д. : Почну з першого. Зауваж, що поеткам оголювати душу значно важче за тіло. Тут дійсно важливий процес.
А з поетами інше -їм треба подивитись тверезо на себе - можливо тоді буде варто і кинуть, як не пити, то принаймні писати високим стилем, перейти до паркану ...
Стосовно нашого суспільства - яке свій сморід давно не ловить, своїм ж бо обталапане, і зводить людське життя до борсання в помийній ямі, куди постійно доливає різне ге, - ми повинні дещо модифікувати ці запахи, провести через себе, через наш арсенал зброї, через торпедні відсіки, аби їм відкрилась сутність ними ж і породженого.
В. Л. : Це добре - і критично, і через себе пропустити. А заклики до революції, до якоїсь там андеграундової "заворушки" будуть? Чи зразу стріляємо?
Дивись, засадять ще нас поглибше, з роботи звільнять. О, Жорже, ти, взагалі, в тому житті десь працюєш? Вигляд у тебе, чесно кажучи, розбійничий. Хто ти "там"?
Ж. Д. : В андеграунді я не тільки творчо знаходжусь, там і живу, і працюю, і все інше теж.., хоча розумієш сам - заробіток на життя - марудна потреба...
Так ось, Правда поєднується з незалежністю, а поезія і "поза" сьогодні - ні. І стосовно статусів, поглянь, - блатні посади просто так не даються - взувай душу у чобітки фальшу. Тож і вважаю за краще вичищати лайно, аніж ним бути. Відповідно вище чорнороба, столяра, теслі, на всі руки майстра так і не піднімаюсь і тому звільнень не боюсь. Мене можуть послати, але чомусь я завжди випереджаю, не позуючи!
До речі, Поезія і "поза" - чи не основні теми андеграунду. Щодо поеток - ясно: вони без поз не існують. Але поет у позі - це жах! Не має права на холосте, безплідне існування! Особливо в андеграунді.
В. Л. : Себто жіноча присутність в андеграунді фундаментально носить таки пасивний, бездіяльний, і, певно, значно більш тимчасовий характер?
Відвернула носик, зробила жест і прошу мною милуватися, такою непереборною і незламною, а ще краще винести на руках з поля бою. А чоловіки при цьому повинні бути в дії - "заявив - зробив"! Що для андеграунду швидше як "помітив - розламав"?! Так?
Але вертаючи до твого статусу, - ти ж розумієш, що важка праця не додає тонкощів, як в житті, так і в поезії. Виробити свій творчий стиль - це значить мати його в собі й навколо себе повсякчас. І нам усім цікаво, який він - твій
стиль, які твої творчі принципи? Врешті-решт, саме користуючись цим усім ти збиратимеш групи захоплення, арсенали зброї, і вестимеш цю нашу атомну субмарину до ворожих берегів?
Ж. Д. : Я так розумію, що потрібно налаштуватись - серйозно, без бахвальби
- і тому, в цьому ракурсі, перший неписаний наказ мій стосувався би гальюна нашої субмарини - "Якими величезними не були би тут ваші досягнення - все одно змити!" Принцип простий: - не працювати в гальюні і для гальюна. А проростати, пробиватися на поверхню, за чистим повітрям, бо тільки небо - чи не єдине, до чого варто пробитися, аби добре бабахнути...
--------------------------------------------------------------------------------
___Коли еліта покидає тіло суспільства, з ним Незмінно залишається вічно юний андеграунд...
--------------------------------------------------------------------------------
В. Л. : Що ж, дозвольте Кеп передати у ваші руки цю першу нашу власне Українську атомну субмарину андеграунду, - піднімайтесь на борт, набирайте команду, - порт приписки "Поетичні Майстерні", місто Львів.
Ж.Д. : Щиро дякую, пане Адмірале. Справді, число ваших
капітанів-редакторів зросло і це дозволяє вам зменшити кількість моїх адміністративних обов’язків редакційного характеру по флотилії ПМ в цілому, щоб посилити мої повноваження і зосередити їх виключно в сфері мого улюбленого Андеграуду.
Мій перший наказ є таким:
Наказ №1 по Атомній субмарині українського андеграунду
Провести мобілізацію серед українських поетів для формування команди на Атомній субмарині українського андеграунду.
До числа команди зараховувати з числа добровольців за наявності творчої потуги, або за наявності тої самої творчої потуги - припрошувати і вербувати поміж середовища ПМ.
За відмову від пропозиції стати членом команди Атомної субмарини українського андеграунду - розстріл на місці без суду і апеляцій.
Капітан Атомної субмарини українського андеграунду Жорж Дикий.
--------------------------------------------------------------------------------
Володимир Ляшкевич : Представляючи вас, веб-капітане Жорже, команді
творчого судна, пробую акцентувати Ідеї, що ведуть нас, наповнюють змістом наше андеграундово-"webЙОве" плавання. Утім, відійдемо поки від небезпечних тех.засобів до метафоричних, одначе, високих, цілей.
Підшукаємо постулатик, так?, близький статусу непримиримості, посадимо його в горщик у капітанській рубці, нехай зеленіє. Ось, наприклад, така зернинка-насінинка, для розсади - "немає нічого прекраснішого за правду на голе тіло".
Жорже, допустимо, що тіло прекрасне, а правда замаскована, я так підозрюю, що неспроста вона замаскована - різним мотлохом покрита. Хто, як не ти, твоя команда, її, правду, увиразнюватиме, рятуватиме?
Жорж Дикий : Я, себто ми, і рятуватиму! Невже якісь сумніви? До чого ж тут усілякі "ні" - "правда" ж бо жіночої статі?! Хоча в цій статі, "кстаті", і помітна відсутність будь-якої істинної правди - вроджена брехуха, інакше чому полюбляє так себе прикрашати? Отже, беремо в полон, кладемо, себто ложимо і роздягаємо...
В. Л. : Прекрасно... - Але, хвильку, який жах! Жорже, у нас ж бо, окрім поеток є і поети, їх теж отак - в полон, "ложимо і роздягаємо"???
Ж. Д. : Роздягаємо всіх. Взагалі, що нам важливіше: процес чи результат?
В. Л. : Добре запитання! Давай домовимося так, що відносно поеток - процес, а стосовно поетів - результат?
Але ще, погодься, Андеграунд це і фронт боротьби із зовсім не сексуальним, заскорузглим, консервативним, з дебільною клановістю посередності, утрамбованою досвідом соц.реалізму до стану археологічної вигрібної ями.
Що будемо робити з цим?
Ж. Д. : Почну з першого. Зауваж, що поеткам оголювати душу значно важче за тіло. Тут дійсно важливий процес.
А з поетами інше -їм треба подивитись тверезо на себе - можливо тоді буде варто і кинуть, як не пити, то принаймні писати високим стилем, перейти до паркану ...
Стосовно нашого суспільства - яке свій сморід давно не ловить, своїм ж бо обталапане, і зводить людське життя до борсання в помийній ямі, куди постійно доливає різне ге, - ми повинні дещо модифікувати ці запахи, провести через себе, через наш арсенал зброї, через торпедні відсіки, аби їм відкрилась сутність ними ж і породженого.
В. Л. : Це добре - і критично, і через себе пропустити. А заклики до революції, до якоїсь там андеграундової "заворушки" будуть? Чи зразу стріляємо?
Дивись, засадять ще нас поглибше, з роботи звільнять. О, Жорже, ти, взагалі, в тому житті десь працюєш? Вигляд у тебе, чесно кажучи, розбійничий. Хто ти "там"?
Ж. Д. : В андеграунді я не тільки творчо знаходжусь, там і живу, і працюю, і все інше теж.., хоча розумієш сам - заробіток на життя - марудна потреба...
Так ось, Правда поєднується з незалежністю, а поезія і "поза" сьогодні - ні. І стосовно статусів, поглянь, - блатні посади просто так не даються - взувай душу у чобітки фальшу. Тож і вважаю за краще вичищати лайно, аніж ним бути. Відповідно вище чорнороба, столяра, теслі, на всі руки майстра так і не піднімаюсь і тому звільнень не боюсь. Мене можуть послати, але чомусь я завжди випереджаю, не позуючи!
До речі, Поезія і "поза" - чи не основні теми андеграунду. Щодо поеток - ясно: вони без поз не існують. Але поет у позі - це жах! Не має права на холосте, безплідне існування! Особливо в андеграунді.
В. Л. : Себто жіноча присутність в андеграунді фундаментально носить таки пасивний, бездіяльний, і, певно, значно більш тимчасовий характер?
Відвернула носик, зробила жест і прошу мною милуватися, такою непереборною і незламною, а ще краще винести на руках з поля бою. А чоловіки при цьому повинні бути в дії - "заявив - зробив"! Що для андеграунду швидше як "помітив - розламав"?! Так?
Але вертаючи до твого статусу, - ти ж розумієш, що важка праця не додає тонкощів, як в житті, так і в поезії. Виробити свій творчий стиль - це значить мати його в собі й навколо себе повсякчас. І нам усім цікаво, який він - твій
стиль, які твої творчі принципи? Врешті-решт, саме користуючись цим усім ти збиратимеш групи захоплення, арсенали зброї, і вестимеш цю нашу атомну субмарину до ворожих берегів?
Ж. Д. : Я так розумію, що потрібно налаштуватись - серйозно, без бахвальби
- і тому, в цьому ракурсі, перший неписаний наказ мій стосувався би гальюна нашої субмарини - "Якими величезними не були би тут ваші досягнення - все одно змити!" Принцип простий: - не працювати в гальюні і для гальюна. А проростати, пробиватися на поверхню, за чистим повітрям, бо тільки небо - чи не єдине, до чого варто пробитися, аби добре бабахнути...
--------------------------------------------------------------------------------
___Коли еліта покидає тіло суспільства, з ним Незмінно залишається вічно юний андеграунд...
--------------------------------------------------------------------------------
В. Л. : Що ж, дозвольте Кеп передати у ваші руки цю першу нашу власне Українську атомну субмарину андеграунду, - піднімайтесь на борт, набирайте команду, - порт приписки "Поетичні Майстерні", місто Львів.
Ж.Д. : Щиро дякую, пане Адмірале. Справді, число ваших
капітанів-редакторів зросло і це дозволяє вам зменшити кількість моїх адміністративних обов’язків редакційного характеру по флотилії ПМ в цілому, щоб посилити мої повноваження і зосередити їх виключно в сфері мого улюбленого Андеграуду.
Мій перший наказ є таким:
Наказ №1 по Атомній субмарині українського андеграунду
Провести мобілізацію серед українських поетів для формування команди на Атомній субмарині українського андеграунду.
До числа команди зараховувати з числа добровольців за наявності творчої потуги, або за наявності тої самої творчої потуги - припрошувати і вербувати поміж середовища ПМ.
За відмову від пропозиції стати членом команди Атомної субмарини українського андеграунду - розстріл на місці без суду і апеляцій.
Капітан Атомної субмарини українського андеграунду Жорж Дикий.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію