ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.19
02:31
У колгоспі "Червоне дишло"
Вся свідома громадськість вийшла.
Уперед понесли їх ноги,
Перекрили усі дороги.
Транспорант несе дядя Юра,
Визначна й відома фігура.
І кричить він, хоча й не хлопчик:
Вся свідома громадськість вийшла.
Уперед понесли їх ноги,
Перекрили усі дороги.
Транспорант несе дядя Юра,
Визначна й відома фігура.
І кричить він, хоча й не хлопчик:
2024.05.18
20:22
Заступаєш у тінь, як у сірий, понурий куток,
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом
2024.05.18
18:30
Я виходжу зі гри, бо кохання не гра,
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.
Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.
Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом
2024.05.18
11:26
Шановна редакція майстерень!
Чому видалено мій допис-відповідь гундарєву і при цьому його юрко-гав залишився не тронутим? Це така вибірковість? Я маю свою думку щодо гундарєва і дорофієвської і висвітив це без порушень правил сайту. гундарєва дуже зачипт
2024.05.18
06:42
Уже навкіл не міражі,
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
2024.05.18
05:41
– Крок у небо.
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
2024.05.18
01:39
Я - твій промінчик, вірний оберіг.
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
2024.05.18
00:04
Зроби це, поки я ще не встиг на око зважити pro і contra.
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
2024.05.17
20:47
«Це добре, – розум говорив, –
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
2024.05.17
19:20
Починаючи з міста в якому усе слова,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
2024.05.17
15:23
А ви б хотіли чути танго ночі,
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
2024.05.17
09:49
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
2024.05.17
09:24
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
2024.05.17
09:03
Укотре Микола Соболь починає першим. Незважаючи на свої постійні виправдовування: «Не я першим починаю!»…
Так, на мій вірш «Моя вишиванка», який 16 травня був опублікований на всіх провідних літературних порталах, зокрема урядовому, Соболь надіслав прово
2024.05.17
05:31
Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
2024.05.17
04:22
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Жорж Дикий (1961) /
Проза
/
андеграунд080807
андеграунд080807
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
андеграунд080807
Пункт Уставу: Знизу краще видно звідки ноги ростуть.
--------------------------------------------------------------------------------
Володимир Ляшкевич : Представляючи вас, веб-капітане Жорже, команді
творчого судна, пробую акцентувати Ідеї, що ведуть нас, наповнюють змістом наше андеграундово-"webЙОве" плавання. Утім, відійдемо поки від небезпечних тех.засобів до метафоричних, одначе, високих, цілей.
Підшукаємо постулатик, так?, близький статусу непримиримості, посадимо його в горщик у капітанській рубці, нехай зеленіє. Ось, наприклад, така зернинка-насінинка, для розсади - "немає нічого прекраснішого за правду на голе тіло".
Жорже, допустимо, що тіло прекрасне, а правда замаскована, я так підозрюю, що неспроста вона замаскована - різним мотлохом покрита. Хто, як не ти, твоя команда, її, правду, увиразнюватиме, рятуватиме?
Жорж Дикий : Я, себто ми, і рятуватиму! Невже якісь сумніви? До чого ж тут усілякі "ні" - "правда" ж бо жіночої статі?! Хоча в цій статі, "кстаті", і помітна відсутність будь-якої істинної правди - вроджена брехуха, інакше чому полюбляє так себе прикрашати? Отже, беремо в полон, кладемо, себто ложимо і роздягаємо...
В. Л. : Прекрасно... - Але, хвильку, який жах! Жорже, у нас ж бо, окрім поеток є і поети, їх теж отак - в полон, "ложимо і роздягаємо"???
Ж. Д. : Роздягаємо всіх. Взагалі, що нам важливіше: процес чи результат?
В. Л. : Добре запитання! Давай домовимося так, що відносно поеток - процес, а стосовно поетів - результат?
Але ще, погодься, Андеграунд це і фронт боротьби із зовсім не сексуальним, заскорузглим, консервативним, з дебільною клановістю посередності, утрамбованою досвідом соц.реалізму до стану археологічної вигрібної ями.
Що будемо робити з цим?
Ж. Д. : Почну з першого. Зауваж, що поеткам оголювати душу значно важче за тіло. Тут дійсно важливий процес.
А з поетами інше -їм треба подивитись тверезо на себе - можливо тоді буде варто і кинуть, як не пити, то принаймні писати високим стилем, перейти до паркану ...
Стосовно нашого суспільства - яке свій сморід давно не ловить, своїм ж бо обталапане, і зводить людське життя до борсання в помийній ямі, куди постійно доливає різне ге, - ми повинні дещо модифікувати ці запахи, провести через себе, через наш арсенал зброї, через торпедні відсіки, аби їм відкрилась сутність ними ж і породженого.
В. Л. : Це добре - і критично, і через себе пропустити. А заклики до революції, до якоїсь там андеграундової "заворушки" будуть? Чи зразу стріляємо?
Дивись, засадять ще нас поглибше, з роботи звільнять. О, Жорже, ти, взагалі, в тому житті десь працюєш? Вигляд у тебе, чесно кажучи, розбійничий. Хто ти "там"?
Ж. Д. : В андеграунді я не тільки творчо знаходжусь, там і живу, і працюю, і все інше теж.., хоча розумієш сам - заробіток на життя - марудна потреба...
Так ось, Правда поєднується з незалежністю, а поезія і "поза" сьогодні - ні. І стосовно статусів, поглянь, - блатні посади просто так не даються - взувай душу у чобітки фальшу. Тож і вважаю за краще вичищати лайно, аніж ним бути. Відповідно вище чорнороба, столяра, теслі, на всі руки майстра так і не піднімаюсь і тому звільнень не боюсь. Мене можуть послати, але чомусь я завжди випереджаю, не позуючи!
До речі, Поезія і "поза" - чи не основні теми андеграунду. Щодо поеток - ясно: вони без поз не існують. Але поет у позі - це жах! Не має права на холосте, безплідне існування! Особливо в андеграунді.
В. Л. : Себто жіноча присутність в андеграунді фундаментально носить таки пасивний, бездіяльний, і, певно, значно більш тимчасовий характер?
Відвернула носик, зробила жест і прошу мною милуватися, такою непереборною і незламною, а ще краще винести на руках з поля бою. А чоловіки при цьому повинні бути в дії - "заявив - зробив"! Що для андеграунду швидше як "помітив - розламав"?! Так?
Але вертаючи до твого статусу, - ти ж розумієш, що важка праця не додає тонкощів, як в житті, так і в поезії. Виробити свій творчий стиль - це значить мати його в собі й навколо себе повсякчас. І нам усім цікаво, який він - твій
стиль, які твої творчі принципи? Врешті-решт, саме користуючись цим усім ти збиратимеш групи захоплення, арсенали зброї, і вестимеш цю нашу атомну субмарину до ворожих берегів?
Ж. Д. : Я так розумію, що потрібно налаштуватись - серйозно, без бахвальби
- і тому, в цьому ракурсі, перший неписаний наказ мій стосувався би гальюна нашої субмарини - "Якими величезними не були би тут ваші досягнення - все одно змити!" Принцип простий: - не працювати в гальюні і для гальюна. А проростати, пробиватися на поверхню, за чистим повітрям, бо тільки небо - чи не єдине, до чого варто пробитися, аби добре бабахнути...
--------------------------------------------------------------------------------
___Коли еліта покидає тіло суспільства, з ним Незмінно залишається вічно юний андеграунд...
--------------------------------------------------------------------------------
В. Л. : Що ж, дозвольте Кеп передати у ваші руки цю першу нашу власне Українську атомну субмарину андеграунду, - піднімайтесь на борт, набирайте команду, - порт приписки "Поетичні Майстерні", місто Львів.
Ж.Д. : Щиро дякую, пане Адмірале. Справді, число ваших
капітанів-редакторів зросло і це дозволяє вам зменшити кількість моїх адміністративних обов’язків редакційного характеру по флотилії ПМ в цілому, щоб посилити мої повноваження і зосередити їх виключно в сфері мого улюбленого Андеграуду.
Мій перший наказ є таким:
Наказ №1 по Атомній субмарині українського андеграунду
Провести мобілізацію серед українських поетів для формування команди на Атомній субмарині українського андеграунду.
До числа команди зараховувати з числа добровольців за наявності творчої потуги, або за наявності тої самої творчої потуги - припрошувати і вербувати поміж середовища ПМ.
За відмову від пропозиції стати членом команди Атомної субмарини українського андеграунду - розстріл на місці без суду і апеляцій.
Капітан Атомної субмарини українського андеграунду Жорж Дикий.
--------------------------------------------------------------------------------
Володимир Ляшкевич : Представляючи вас, веб-капітане Жорже, команді
творчого судна, пробую акцентувати Ідеї, що ведуть нас, наповнюють змістом наше андеграундово-"webЙОве" плавання. Утім, відійдемо поки від небезпечних тех.засобів до метафоричних, одначе, високих, цілей.
Підшукаємо постулатик, так?, близький статусу непримиримості, посадимо його в горщик у капітанській рубці, нехай зеленіє. Ось, наприклад, така зернинка-насінинка, для розсади - "немає нічого прекраснішого за правду на голе тіло".
Жорже, допустимо, що тіло прекрасне, а правда замаскована, я так підозрюю, що неспроста вона замаскована - різним мотлохом покрита. Хто, як не ти, твоя команда, її, правду, увиразнюватиме, рятуватиме?
Жорж Дикий : Я, себто ми, і рятуватиму! Невже якісь сумніви? До чого ж тут усілякі "ні" - "правда" ж бо жіночої статі?! Хоча в цій статі, "кстаті", і помітна відсутність будь-якої істинної правди - вроджена брехуха, інакше чому полюбляє так себе прикрашати? Отже, беремо в полон, кладемо, себто ложимо і роздягаємо...
В. Л. : Прекрасно... - Але, хвильку, який жах! Жорже, у нас ж бо, окрім поеток є і поети, їх теж отак - в полон, "ложимо і роздягаємо"???
Ж. Д. : Роздягаємо всіх. Взагалі, що нам важливіше: процес чи результат?
В. Л. : Добре запитання! Давай домовимося так, що відносно поеток - процес, а стосовно поетів - результат?
Але ще, погодься, Андеграунд це і фронт боротьби із зовсім не сексуальним, заскорузглим, консервативним, з дебільною клановістю посередності, утрамбованою досвідом соц.реалізму до стану археологічної вигрібної ями.
Що будемо робити з цим?
Ж. Д. : Почну з першого. Зауваж, що поеткам оголювати душу значно важче за тіло. Тут дійсно важливий процес.
А з поетами інше -їм треба подивитись тверезо на себе - можливо тоді буде варто і кинуть, як не пити, то принаймні писати високим стилем, перейти до паркану ...
Стосовно нашого суспільства - яке свій сморід давно не ловить, своїм ж бо обталапане, і зводить людське життя до борсання в помийній ямі, куди постійно доливає різне ге, - ми повинні дещо модифікувати ці запахи, провести через себе, через наш арсенал зброї, через торпедні відсіки, аби їм відкрилась сутність ними ж і породженого.
В. Л. : Це добре - і критично, і через себе пропустити. А заклики до революції, до якоїсь там андеграундової "заворушки" будуть? Чи зразу стріляємо?
Дивись, засадять ще нас поглибше, з роботи звільнять. О, Жорже, ти, взагалі, в тому житті десь працюєш? Вигляд у тебе, чесно кажучи, розбійничий. Хто ти "там"?
Ж. Д. : В андеграунді я не тільки творчо знаходжусь, там і живу, і працюю, і все інше теж.., хоча розумієш сам - заробіток на життя - марудна потреба...
Так ось, Правда поєднується з незалежністю, а поезія і "поза" сьогодні - ні. І стосовно статусів, поглянь, - блатні посади просто так не даються - взувай душу у чобітки фальшу. Тож і вважаю за краще вичищати лайно, аніж ним бути. Відповідно вище чорнороба, столяра, теслі, на всі руки майстра так і не піднімаюсь і тому звільнень не боюсь. Мене можуть послати, але чомусь я завжди випереджаю, не позуючи!
До речі, Поезія і "поза" - чи не основні теми андеграунду. Щодо поеток - ясно: вони без поз не існують. Але поет у позі - це жах! Не має права на холосте, безплідне існування! Особливо в андеграунді.
В. Л. : Себто жіноча присутність в андеграунді фундаментально носить таки пасивний, бездіяльний, і, певно, значно більш тимчасовий характер?
Відвернула носик, зробила жест і прошу мною милуватися, такою непереборною і незламною, а ще краще винести на руках з поля бою. А чоловіки при цьому повинні бути в дії - "заявив - зробив"! Що для андеграунду швидше як "помітив - розламав"?! Так?
Але вертаючи до твого статусу, - ти ж розумієш, що важка праця не додає тонкощів, як в житті, так і в поезії. Виробити свій творчий стиль - це значить мати його в собі й навколо себе повсякчас. І нам усім цікаво, який він - твій
стиль, які твої творчі принципи? Врешті-решт, саме користуючись цим усім ти збиратимеш групи захоплення, арсенали зброї, і вестимеш цю нашу атомну субмарину до ворожих берегів?
Ж. Д. : Я так розумію, що потрібно налаштуватись - серйозно, без бахвальби
- і тому, в цьому ракурсі, перший неписаний наказ мій стосувався би гальюна нашої субмарини - "Якими величезними не були би тут ваші досягнення - все одно змити!" Принцип простий: - не працювати в гальюні і для гальюна. А проростати, пробиватися на поверхню, за чистим повітрям, бо тільки небо - чи не єдине, до чого варто пробитися, аби добре бабахнути...
--------------------------------------------------------------------------------
___Коли еліта покидає тіло суспільства, з ним Незмінно залишається вічно юний андеграунд...
--------------------------------------------------------------------------------
В. Л. : Що ж, дозвольте Кеп передати у ваші руки цю першу нашу власне Українську атомну субмарину андеграунду, - піднімайтесь на борт, набирайте команду, - порт приписки "Поетичні Майстерні", місто Львів.
Ж.Д. : Щиро дякую, пане Адмірале. Справді, число ваших
капітанів-редакторів зросло і це дозволяє вам зменшити кількість моїх адміністративних обов’язків редакційного характеру по флотилії ПМ в цілому, щоб посилити мої повноваження і зосередити їх виключно в сфері мого улюбленого Андеграуду.
Мій перший наказ є таким:
Наказ №1 по Атомній субмарині українського андеграунду
Провести мобілізацію серед українських поетів для формування команди на Атомній субмарині українського андеграунду.
До числа команди зараховувати з числа добровольців за наявності творчої потуги, або за наявності тої самої творчої потуги - припрошувати і вербувати поміж середовища ПМ.
За відмову від пропозиції стати членом команди Атомної субмарини українського андеграунду - розстріл на місці без суду і апеляцій.
Капітан Атомної субмарини українського андеграунду Жорж Дикий.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію