Пункт Уставу: Знизу краще видно звідки ноги ростуть.
--------------------------------------------------------------------------------

Володимир Ляшкевич : Представляючи вас, веб-капітане Жорже, команді

творчого судна, пробую акцентувати Ідеї, що ведуть нас, наповнюють змістом наше андеграундово-"webЙОве" плавання. Утім, відійдемо поки від небезпечних тех.засобів до метафоричних, одначе, високих, цілей.

Підшукаємо постулатик, так?, близький статусу непримиримості, посадимо його в горщик у капітанській рубці, нехай зеленіє. Ось, наприклад, така зернинка-насінинка, для розсади - "немає нічого прекраснішого за правду на голе тіло".
Жорже, допустимо, що тіло прекрасне, а правда замаскована, я так підозрюю, що неспроста вона замаскована - різним мотлохом покрита. Хто, як не ти, твоя команда, її, правду, увиразнюватиме, рятуватиме?

Жорж Дикий : Я, себто ми, і рятуватиму! Невже якісь сумніви? До чого ж тут усілякі "ні" - "правда" ж бо жіночої статі?! Хоча в цій статі, "кстаті", і помітна відсутність будь-якої істинної правди - вроджена брехуха, інакше чому полюбляє так себе прикрашати? Отже, беремо в полон, кладемо, себто ложимо і роздягаємо...

В. Л. : Прекрасно... - Але, хвильку, який жах! Жорже, у нас ж бо, окрім поеток є і поети, їх теж отак - в полон, "ложимо і роздягаємо"???

Ж. Д. : Роздягаємо всіх. Взагалі, що нам важливіше: процес чи результат?

В. Л. : Добре запитання! Давай домовимося так, що відносно поеток - процес, а стосовно поетів - результат?
Але ще, погодься, Андеграунд це і фронт боротьби із зовсім не сексуальним, заскорузглим, консервативним, з дебільною клановістю посередності, утрамбованою досвідом соц.реалізму до стану археологічної вигрібної ями.
Що будемо робити з цим?

Ж. Д. : Почну з першого. Зауваж, що поеткам оголювати душу значно важче за тіло. Тут дійсно важливий процес.
А з поетами інше -їм треба подивитись тверезо на себе - можливо тоді буде варто і кинуть, як не пити, то принаймні писати високим стилем, перейти до паркану ...
Стосовно нашого суспільства - яке свій сморід давно не ловить, своїм ж бо обталапане, і зводить людське життя до борсання в помийній ямі, куди постійно доливає різне ге, - ми повинні дещо модифікувати ці запахи, провести через себе, через наш арсенал зброї, через торпедні відсіки, аби їм відкрилась сутність ними ж і породженого.

В. Л. : Це добре - і критично, і через себе пропустити. А заклики до революції, до якоїсь там андеграундової "заворушки" будуть? Чи зразу стріляємо?
Дивись, засадять ще нас поглибше, з роботи звільнять. О, Жорже, ти, взагалі, в тому житті десь працюєш? Вигляд у тебе, чесно кажучи, розбійничий. Хто ти "там"?

Ж. Д. : В андеграунді я не тільки творчо знаходжусь, там і живу, і працюю, і все інше теж.., хоча розумієш сам - заробіток на життя - марудна потреба...
Так ось, Правда поєднується з незалежністю, а поезія і "поза" сьогодні - ні. І стосовно статусів, поглянь, - блатні посади просто так не даються - взувай душу у чобітки фальшу. Тож і вважаю за краще вичищати лайно, аніж ним бути. Відповідно вище чорнороба, столяра, теслі, на всі руки майстра так і не піднімаюсь і тому звільнень не боюсь. Мене можуть послати, але чомусь я завжди випереджаю, не позуючи!
До речі, Поезія і "поза" - чи не основні теми андеграунду. Щодо поеток - ясно: вони без поз не існують. Але поет у позі - це жах! Не має права на холосте, безплідне існування! Особливо в андеграунді.

В. Л. : Себто жіноча присутність в андеграунді фундаментально носить таки пасивний, бездіяльний, і, певно, значно більш тимчасовий характер?
Відвернула носик, зробила жест і прошу мною милуватися, такою непереборною і незламною, а ще краще винести на руках з поля бою. А чоловіки при цьому повинні бути в дії - "заявив - зробив"! Що для андеграунду швидше як "помітив - розламав"?! Так?
Але вертаючи до твого статусу, - ти ж розумієш, що важка праця не додає тонкощів, як в житті, так і в поезії. Виробити свій творчий стиль - це значить мати його в собі й навколо себе повсякчас. І нам усім цікаво, який він - твій
стиль, які твої творчі принципи? Врешті-решт, саме користуючись цим усім ти збиратимеш групи захоплення, арсенали зброї, і вестимеш цю нашу атомну субмарину до ворожих берегів?

Ж. Д. : Я так розумію, що потрібно налаштуватись - серйозно, без бахвальби
- і тому, в цьому ракурсі, перший неписаний наказ мій стосувався би гальюна нашої субмарини - "Якими величезними не були би тут ваші досягнення - все одно змити!" Принцип простий: - не працювати в гальюні і для гальюна. А проростати, пробиватися на поверхню, за чистим повітрям, бо тільки небо - чи не єдине, до чого варто пробитися, аби добре бабахнути...


--------------------------------------------------------------------------------

___Коли еліта покидає тіло суспільства, з ним Незмінно залишається вічно юний андеграунд...

--------------------------------------------------------------------------------
В. Л. : Що ж, дозвольте Кеп передати у ваші руки цю першу нашу власне Українську атомну субмарину андеграунду, - піднімайтесь на борт, набирайте команду, - порт приписки "Поетичні Майстерні", місто Львів.

Ж.Д. : Щиро дякую, пане Адмірале. Справді, число ваших
капітанів-редакторів зросло і це дозволяє вам зменшити кількість моїх адміністративних обов’язків редакційного характеру по флотилії ПМ в цілому, щоб посилити мої повноваження і зосередити їх виключно в сфері мого улюбленого Андеграуду.
Мій перший наказ є таким:

Наказ №1 по Атомній субмарині українського андеграунду

Провести мобілізацію серед українських поетів для формування команди на Атомній субмарині українського андеграунду.
До числа команди зараховувати з числа добровольців за наявності творчої потуги, або за наявності тої самої творчої потуги - припрошувати і вербувати поміж середовища ПМ.
За відмову від пропозиції стати членом команди Атомної субмарини українського андеграунду - розстріл на місці без суду і апеляцій.

Капітан Атомної субмарини українського андеграунду Жорж Дикий.