Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Жорж Дикий (1961) /
Проза
/
андеграунд080807
андеграунд080807
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
андеграунд080807
Пункт Уставу: Знизу краще видно звідки ноги ростуть.
--------------------------------------------------------------------------------
Володимир Ляшкевич : Представляючи вас, веб-капітане Жорже, команді
творчого судна, пробую акцентувати Ідеї, що ведуть нас, наповнюють змістом наше андеграундово-"webЙОве" плавання. Утім, відійдемо поки від небезпечних тех.засобів до метафоричних, одначе, високих, цілей.
Підшукаємо постулатик, так?, близький статусу непримиримості, посадимо його в горщик у капітанській рубці, нехай зеленіє. Ось, наприклад, така зернинка-насінинка, для розсади - "немає нічого прекраснішого за правду на голе тіло".
Жорже, допустимо, що тіло прекрасне, а правда замаскована, я так підозрюю, що неспроста вона замаскована - різним мотлохом покрита. Хто, як не ти, твоя команда, її, правду, увиразнюватиме, рятуватиме?
Жорж Дикий : Я, себто ми, і рятуватиму! Невже якісь сумніви? До чого ж тут усілякі "ні" - "правда" ж бо жіночої статі?! Хоча в цій статі, "кстаті", і помітна відсутність будь-якої істинної правди - вроджена брехуха, інакше чому полюбляє так себе прикрашати? Отже, беремо в полон, кладемо, себто ложимо і роздягаємо...
В. Л. : Прекрасно... - Але, хвильку, який жах! Жорже, у нас ж бо, окрім поеток є і поети, їх теж отак - в полон, "ложимо і роздягаємо"???
Ж. Д. : Роздягаємо всіх. Взагалі, що нам важливіше: процес чи результат?
В. Л. : Добре запитання! Давай домовимося так, що відносно поеток - процес, а стосовно поетів - результат?
Але ще, погодься, Андеграунд це і фронт боротьби із зовсім не сексуальним, заскорузглим, консервативним, з дебільною клановістю посередності, утрамбованою досвідом соц.реалізму до стану археологічної вигрібної ями.
Що будемо робити з цим?
Ж. Д. : Почну з першого. Зауваж, що поеткам оголювати душу значно важче за тіло. Тут дійсно важливий процес.
А з поетами інше -їм треба подивитись тверезо на себе - можливо тоді буде варто і кинуть, як не пити, то принаймні писати високим стилем, перейти до паркану ...
Стосовно нашого суспільства - яке свій сморід давно не ловить, своїм ж бо обталапане, і зводить людське життя до борсання в помийній ямі, куди постійно доливає різне ге, - ми повинні дещо модифікувати ці запахи, провести через себе, через наш арсенал зброї, через торпедні відсіки, аби їм відкрилась сутність ними ж і породженого.
В. Л. : Це добре - і критично, і через себе пропустити. А заклики до революції, до якоїсь там андеграундової "заворушки" будуть? Чи зразу стріляємо?
Дивись, засадять ще нас поглибше, з роботи звільнять. О, Жорже, ти, взагалі, в тому житті десь працюєш? Вигляд у тебе, чесно кажучи, розбійничий. Хто ти "там"?
Ж. Д. : В андеграунді я не тільки творчо знаходжусь, там і живу, і працюю, і все інше теж.., хоча розумієш сам - заробіток на життя - марудна потреба...
Так ось, Правда поєднується з незалежністю, а поезія і "поза" сьогодні - ні. І стосовно статусів, поглянь, - блатні посади просто так не даються - взувай душу у чобітки фальшу. Тож і вважаю за краще вичищати лайно, аніж ним бути. Відповідно вище чорнороба, столяра, теслі, на всі руки майстра так і не піднімаюсь і тому звільнень не боюсь. Мене можуть послати, але чомусь я завжди випереджаю, не позуючи!
До речі, Поезія і "поза" - чи не основні теми андеграунду. Щодо поеток - ясно: вони без поз не існують. Але поет у позі - це жах! Не має права на холосте, безплідне існування! Особливо в андеграунді.
В. Л. : Себто жіноча присутність в андеграунді фундаментально носить таки пасивний, бездіяльний, і, певно, значно більш тимчасовий характер?
Відвернула носик, зробила жест і прошу мною милуватися, такою непереборною і незламною, а ще краще винести на руках з поля бою. А чоловіки при цьому повинні бути в дії - "заявив - зробив"! Що для андеграунду швидше як "помітив - розламав"?! Так?
Але вертаючи до твого статусу, - ти ж розумієш, що важка праця не додає тонкощів, як в житті, так і в поезії. Виробити свій творчий стиль - це значить мати його в собі й навколо себе повсякчас. І нам усім цікаво, який він - твій
стиль, які твої творчі принципи? Врешті-решт, саме користуючись цим усім ти збиратимеш групи захоплення, арсенали зброї, і вестимеш цю нашу атомну субмарину до ворожих берегів?
Ж. Д. : Я так розумію, що потрібно налаштуватись - серйозно, без бахвальби
- і тому, в цьому ракурсі, перший неписаний наказ мій стосувався би гальюна нашої субмарини - "Якими величезними не були би тут ваші досягнення - все одно змити!" Принцип простий: - не працювати в гальюні і для гальюна. А проростати, пробиватися на поверхню, за чистим повітрям, бо тільки небо - чи не єдине, до чого варто пробитися, аби добре бабахнути...
--------------------------------------------------------------------------------
___Коли еліта покидає тіло суспільства, з ним Незмінно залишається вічно юний андеграунд...
--------------------------------------------------------------------------------
В. Л. : Що ж, дозвольте Кеп передати у ваші руки цю першу нашу власне Українську атомну субмарину андеграунду, - піднімайтесь на борт, набирайте команду, - порт приписки "Поетичні Майстерні", місто Львів.
Ж.Д. : Щиро дякую, пане Адмірале. Справді, число ваших
капітанів-редакторів зросло і це дозволяє вам зменшити кількість моїх адміністративних обов’язків редакційного характеру по флотилії ПМ в цілому, щоб посилити мої повноваження і зосередити їх виключно в сфері мого улюбленого Андеграуду.
Мій перший наказ є таким:
Наказ №1 по Атомній субмарині українського андеграунду
Провести мобілізацію серед українських поетів для формування команди на Атомній субмарині українського андеграунду.
До числа команди зараховувати з числа добровольців за наявності творчої потуги, або за наявності тої самої творчої потуги - припрошувати і вербувати поміж середовища ПМ.
За відмову від пропозиції стати членом команди Атомної субмарини українського андеграунду - розстріл на місці без суду і апеляцій.
Капітан Атомної субмарини українського андеграунду Жорж Дикий.
--------------------------------------------------------------------------------
Володимир Ляшкевич : Представляючи вас, веб-капітане Жорже, команді
творчого судна, пробую акцентувати Ідеї, що ведуть нас, наповнюють змістом наше андеграундово-"webЙОве" плавання. Утім, відійдемо поки від небезпечних тех.засобів до метафоричних, одначе, високих, цілей.
Підшукаємо постулатик, так?, близький статусу непримиримості, посадимо його в горщик у капітанській рубці, нехай зеленіє. Ось, наприклад, така зернинка-насінинка, для розсади - "немає нічого прекраснішого за правду на голе тіло".
Жорже, допустимо, що тіло прекрасне, а правда замаскована, я так підозрюю, що неспроста вона замаскована - різним мотлохом покрита. Хто, як не ти, твоя команда, її, правду, увиразнюватиме, рятуватиме?
Жорж Дикий : Я, себто ми, і рятуватиму! Невже якісь сумніви? До чого ж тут усілякі "ні" - "правда" ж бо жіночої статі?! Хоча в цій статі, "кстаті", і помітна відсутність будь-якої істинної правди - вроджена брехуха, інакше чому полюбляє так себе прикрашати? Отже, беремо в полон, кладемо, себто ложимо і роздягаємо...
В. Л. : Прекрасно... - Але, хвильку, який жах! Жорже, у нас ж бо, окрім поеток є і поети, їх теж отак - в полон, "ложимо і роздягаємо"???
Ж. Д. : Роздягаємо всіх. Взагалі, що нам важливіше: процес чи результат?
В. Л. : Добре запитання! Давай домовимося так, що відносно поеток - процес, а стосовно поетів - результат?
Але ще, погодься, Андеграунд це і фронт боротьби із зовсім не сексуальним, заскорузглим, консервативним, з дебільною клановістю посередності, утрамбованою досвідом соц.реалізму до стану археологічної вигрібної ями.
Що будемо робити з цим?
Ж. Д. : Почну з першого. Зауваж, що поеткам оголювати душу значно важче за тіло. Тут дійсно важливий процес.
А з поетами інше -їм треба подивитись тверезо на себе - можливо тоді буде варто і кинуть, як не пити, то принаймні писати високим стилем, перейти до паркану ...
Стосовно нашого суспільства - яке свій сморід давно не ловить, своїм ж бо обталапане, і зводить людське життя до борсання в помийній ямі, куди постійно доливає різне ге, - ми повинні дещо модифікувати ці запахи, провести через себе, через наш арсенал зброї, через торпедні відсіки, аби їм відкрилась сутність ними ж і породженого.
В. Л. : Це добре - і критично, і через себе пропустити. А заклики до революції, до якоїсь там андеграундової "заворушки" будуть? Чи зразу стріляємо?
Дивись, засадять ще нас поглибше, з роботи звільнять. О, Жорже, ти, взагалі, в тому житті десь працюєш? Вигляд у тебе, чесно кажучи, розбійничий. Хто ти "там"?
Ж. Д. : В андеграунді я не тільки творчо знаходжусь, там і живу, і працюю, і все інше теж.., хоча розумієш сам - заробіток на життя - марудна потреба...
Так ось, Правда поєднується з незалежністю, а поезія і "поза" сьогодні - ні. І стосовно статусів, поглянь, - блатні посади просто так не даються - взувай душу у чобітки фальшу. Тож і вважаю за краще вичищати лайно, аніж ним бути. Відповідно вище чорнороба, столяра, теслі, на всі руки майстра так і не піднімаюсь і тому звільнень не боюсь. Мене можуть послати, але чомусь я завжди випереджаю, не позуючи!
До речі, Поезія і "поза" - чи не основні теми андеграунду. Щодо поеток - ясно: вони без поз не існують. Але поет у позі - це жах! Не має права на холосте, безплідне існування! Особливо в андеграунді.
В. Л. : Себто жіноча присутність в андеграунді фундаментально носить таки пасивний, бездіяльний, і, певно, значно більш тимчасовий характер?
Відвернула носик, зробила жест і прошу мною милуватися, такою непереборною і незламною, а ще краще винести на руках з поля бою. А чоловіки при цьому повинні бути в дії - "заявив - зробив"! Що для андеграунду швидше як "помітив - розламав"?! Так?
Але вертаючи до твого статусу, - ти ж розумієш, що важка праця не додає тонкощів, як в житті, так і в поезії. Виробити свій творчий стиль - це значить мати його в собі й навколо себе повсякчас. І нам усім цікаво, який він - твій
стиль, які твої творчі принципи? Врешті-решт, саме користуючись цим усім ти збиратимеш групи захоплення, арсенали зброї, і вестимеш цю нашу атомну субмарину до ворожих берегів?
Ж. Д. : Я так розумію, що потрібно налаштуватись - серйозно, без бахвальби
- і тому, в цьому ракурсі, перший неписаний наказ мій стосувався би гальюна нашої субмарини - "Якими величезними не були би тут ваші досягнення - все одно змити!" Принцип простий: - не працювати в гальюні і для гальюна. А проростати, пробиватися на поверхню, за чистим повітрям, бо тільки небо - чи не єдине, до чого варто пробитися, аби добре бабахнути...
--------------------------------------------------------------------------------
___Коли еліта покидає тіло суспільства, з ним Незмінно залишається вічно юний андеграунд...
--------------------------------------------------------------------------------
В. Л. : Що ж, дозвольте Кеп передати у ваші руки цю першу нашу власне Українську атомну субмарину андеграунду, - піднімайтесь на борт, набирайте команду, - порт приписки "Поетичні Майстерні", місто Львів.
Ж.Д. : Щиро дякую, пане Адмірале. Справді, число ваших
капітанів-редакторів зросло і це дозволяє вам зменшити кількість моїх адміністративних обов’язків редакційного характеру по флотилії ПМ в цілому, щоб посилити мої повноваження і зосередити їх виключно в сфері мого улюбленого Андеграуду.
Мій перший наказ є таким:
Наказ №1 по Атомній субмарині українського андеграунду
Провести мобілізацію серед українських поетів для формування команди на Атомній субмарині українського андеграунду.
До числа команди зараховувати з числа добровольців за наявності творчої потуги, або за наявності тої самої творчої потуги - припрошувати і вербувати поміж середовища ПМ.
За відмову від пропозиції стати членом команди Атомної субмарини українського андеграунду - розстріл на місці без суду і апеляцій.
Капітан Атомної субмарини українського андеграунду Жорж Дикий.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
