Ми, митці, прийшли у білий світ
Аби вам писати віршенята.
З дня у день гамуєм апетит,
Музи щоб не дихали на ладан.

Для верлібрів - йогурт і млинець,
Проза потребує сухом'ятки.
Ну, а той, хто у сатирі спец -
Курячі гризе й індичі лапки.

Голоднечу геть! Інакше - жовч
І думки про вічне та загробне.
Тож, колего,- хоч, а чи не хоч -
Стимулюй харчами долі лобні.

Щоб гіпоталамус не засох
І кошлаті не стрибали рими -
На сніданок жуй сухий горох,
Сип до рота жменьками малими.

Мій Пегас вівсянки пожадав,
Люблять мед Ерато і Евтерпа.
А от з Клітемнестрою біда -
Геть опукла! Сяде на дієту.

Пообідав, братики! О, є!
Аж резинка луснула в рейтузах.
Хай читач і уночі клює,
Бо тепер вгодований від пуза.

13.03.2019 р.

Лагідне

В інеті могутні таланти
На мене гарчать без причин:
- Не треба людей зобижати!
На думці погане - мовчи!

Не просить митець допомоги -
Навшпиньки його обійди.
Від критики - сльози та стогін,
Сатира - предтеча біди.

Поетова доля у тернах,
В обценьках сталевих крижин.
Редактор - це ворог натхнення,
Коректор - катюга душі.

P.S:

Ну, добре,- солодка водичка
Хвалебності йде на ура!
Нехай розпогодяться личка,
Голівки покине жура.

12.03.2019 р.