Геній музичного мистецтва епохи бароко Йоганн Себаст'ян Бах прожив надзвичайно плідне життя. Творча спадщина Баха включає в себе більше 1000 творів різних жанрів.
За життя композитор не отримав заслуженого визнання як автор, але був відомий як виконавець і імпровізатор. Інтерес до музики Баха виник майже сто років після його смерті: в 1829 році під управлінням німецького композитора Фелікса Мендельсона було публічно виконано найбільше твір Баха - «Страсті за Матфеєм». У 1850 році, до сторіччя з дня смерті композитора, німецькими композиторами і музикознавцями було засновано Баховський суспільство з метою видання повного зібрання творів Йоганна Себаст'яна. І до початку 20 століття ця мета була досягнута. Музиканти усього світу грають Баха, дивуючись красі, натхненню і майстерності його творінь.
Через 200 років після смерті музиканта і композитора інтерес до його творчості і біографії не охолов, а сучасники використовують твори Баха в ХХ столітті, знаходячи в них актуальність і глибину. Хоральна прелюдія композитора звучить в «Соляріс» Андрія Тарковського. Музика Йоганна Баха, як найкраще творіння людства, записана на Золоту платівку Вояджера, прикріплену до космічного апарату, запущеного з Землі в 1977 році. За версією «Нью-Йорк Таймс» Йоганн Себастьян Бах - перший в десятці світових композиторів, які створили шедеври, які стоять над часом.
Дитинство і юність
Йоганн Себаст'ян Бах народився 21(31) березня 1685 в тюрінзькому місті Айзенах, що розташувався між взгір’ями Хайнігского національного парку і Тюрінгенський Лісу. Хлопчик став молодшою і восьмою дитиною в сімействі професійного музиканта Йоганна Амброзіуса Баха.
В роду Бахів п'ять поколінь музикантів. Дослідники нарахували півсотні родичів Йоганна Себаст'яна, що зв'язали життя з музикою. Серед них прапрадід композитора Фейт Бах, булочник, всюди носив цитру - щипковий музичний інструмент у вигляді ящика.
Голава сімейства Амброзіус Бах грав в церквах на скрипці і організовував світські концерти, тому перші уроки музики молодшому синові дав він. Йоганн Бах з малих років співав у хорі і радував батька здібностями і жадібністю до музичних знань.
У 9 років померла мама Йоганна Себаст'яна - Елізабет Леммерхірт, а через рік хлопчик став круглим сиротою. Молодшого брата взяв на піклування старший - Йоганн Крістоф, церковний органіст і вчитель музики в сусідньому містечку Ордруф. Крістоф відправив Себаст'яна в гімназію, де той вчив богослів'я, латинь, історію.
Старший брат навчив молодшого грати на клавірі і органі, але допитливому хлопчикові цих уроків виявилося мало: потай від Крістофа він діставав з шафи зошит з творами відомих композиторів і місячними ночами переписував ноти. Але брат виявив Себаст'яна за недозволеним заняттям і відібрав записи.
У 15 років Йоганн Бах став самостійним: він влаштувався на роботу в Люнебурзі і блискуче закінчив вокальну гімназію, відкривши собі шлях до університету. Але бідність і необхідність заробляти гроші на прожиття поставили на навчанні точку.
У Люнебурзі допитливість підштовхнула Баха до подорожей: він побував в Гамбурзі, Целле і Любек, де познайомився з творчістю іменитих музикантів Рейнкена і Георга Бема.
У 1703 році, закінчивши гімназію в Люнебурзі, Йоганн Бах влаштувався придворним музикантом в капелу веймарського герцога Йоганна Ернста. Бах грав на скрипці півроку і придбав першу популярність як виконавець. Але незабаром Йоганну Себастьяну набридло догоджати слух панів грою на скрипці - він мріяв розвиватися і відкривати нові горизонти в мистецтві. Тому без роздумів погодився зайняти звільнену посаду придворного органіста в церкві Святого Боніфація в Арнштадте, що в 200 кілометрах від Веймара.
Йоганн Бах працював три дні на тиждень і отримував високу платню. Церковний орган, налаштований за новою системою, розширював можливості молодого виконавця і композитора: в Арнштадті Бах написав три десятка органних творів, капричіо, кантат і сюїт. Але напружені відносини з владою підштовхнули Йоганна Баха покинути місто через три роки.
Останньою краплею, переважити чашу терпіння церковного начальства, стало тривале відлучення музиканта з Арнштадта. Відсталі церковники, і без того недолюблюють музиканта за новаторський підхід до виконання культових духовних творів, влаштували Баху принизливий розгляд за поїздку в Любек.
У місті жив і творив знаменитий органіст Дітріх Букстехуде, чиї імпровізації на органі Бах мріяв послухати з дитинства. Не маючи грошей на карету, Йоганн восени 1705 відправився в Любек пішки. Гра метра потрясла музиканта: замість відпущеного місяця він пробув в місті чотири.Після повернення в Арнштадт і розгляду з начальством Йоганн Бах залишив «насиджене місце» і відправився в Тюрінгське місто Мюльхаузен, де знайшов роботу органіста в церкві Святого Власія.
Йоганн Себаст'ян Бах працював органістом
Влада міста та церковне начальство виявляли прихильність талановитому музиканту, його заробіток виявився вищим, ніж в Арнштадте. Йоганн Бах запропонував економний план реставрації старого органу, схвалений владою, і написав святкову кантату «Господь - мій цар», присвячену інавгурації нового консула.
Але через рік вітер мандрів «зняв» Йоганна Себастьяна з місця і переніс в раніше покинутий Веймар. У 1708 році Бах зайняв місце придворного органіста і оселився в будинку поруч з герцогським палацом.
«Веймарський період» біографії Йоганна Баха виявився плідним: композитор склав десятки клавірних і оркестрових творів, познайомився з творчістю Вівальді і Кореллі, навчився використовувати динамічні ритми і гармонійні схеми. Спілкування з роботодавцем - наслідним герцогом Йоганном Ернстом, композитором і музикантом, вплинуло на творчість Баха. У 1713 році герцог привіз з Італії ноти музичних творів місцевих композиторів, які відкрили для Йоганна Баха нові горизонти в мистецтві.
У Веймарі Йоганн Бах приступив до роботи над «органною книжечкою» - збіркою хоральних прелюдій для органу, склав величну органну «Токату і фугу ре-мінор», «пасакалія до-мінор» і 20 духовних кантат.
До кінця служби в Веймарі Йоганн Себаст'ян Бах став широко відомим майстром клавесина і органістом. У 1717 році в Дрезден прибув знаменитий французький клавесиніст Луї Маршан. Концертмейстер волюмов, що начувся про талант Баха, запросив музиканта змагатися з Маршаном. Але в день змагання Луї втік з міста, злякавшись провалу.
Бажання змін покликало Баха в дорогу восени 1717-го. Герцог відпустив улюбленого музиканта «з висловленням немилості». Органіста найняв на посаду капельмейстера князь Ангальт-Кетенський, який добре розбирався в музиці. Але прихильність князя кальвінізму не дозволяла Баху складати витончену музику для богослужінь, тому Йоганн Себаст'ян писав переважно світські твори.
У «Кетенський» період Йоганн Бах склав шість сюїт для віолончелі, Французьку та Англійську клавірні сюїти, три сонати для скрипкових соло. У Кетені з'явилися знамениті «Бранденбурзькі концерти» і цикл творів, що включає 48 прелюдій і фуг, названий «Добре темперований клавір». Тоді ж Бах написав двухголосние і триголосні інвенції, які називав «симфоніями».
У 1723 році Іоганн Бах влаштувався кантором хору Святого Томи в церкві Лейпцига. У тому ж році публіка почула твір композитора «Страсті за Іоанном». Незабаром Бах зайняв посаду «музичного директора» всіх міських церков. За 6 років «Лейпцігського періоду» Йоганн Бах написав 5 річних циклів кантат, два з яких загублені.
Міська рада дала в розпорядження композитора 8 хорових виконавців, але цієї кількості було вкрай мало, тому до 20 музикантів Бах наймав сам, що служило причиною частих сутичок з владою.
У 1720 роках Йоганн Бах складав переважно кантати для виконання в церквах Лейпцига. Бажаючи розширити репертуар, композитор писав світські твори. Навесні 1729 року музиканта призначили керівником Музичної колегії - світського ансамблю, заснованого іншому Баха Георгом Пилипом Телеманії. Ансамбль двічі в тиждень протягом року влаштовував двогодинні концерти в кав'ярні Циммермана поруч з ринковою площею.
Більшість світських творів, написаних композитором з 1730 по 1750 роки, Йоганн Бах написав для виконання в кав'ярні.
У їх число входить жартівлива «Кавова кантата», комічна «Селянська кантата», клавірні п'єси і концерти для віолончелі та клавесину. У ці роки написана знаменита «Меса сі мінор», яку називають найкращим хоровим твором всіх часів.Для духовного виконання Бах створив «Високу месу сі-мінор» і «Страсті за Матфеєм», отримавши від двору в нагороду за творчість титул корольовсько-польського і саксонського придворного композитора.
У 1747 році Йоганн Бах побував у дворі короля Пруссії Фрідріха II. Вельможа запропонував композитору музичну тему і попросив написати імпровізацію. Бах - майстер імпровізації - щойно склав трьохголосну фугу. Незабаром він доповнив її циклом варіацій на цю тему, назвав «Музичним приношенням» і послав в подарунок Фрідріху II.
Інший великий цикл, названий «Мистецтво фуги», Йоганн Бах дописав. Сини опублікували цикл після смерті батька.
В останнє десятиліття слава композитора померкла: розквітав класицизм, сучасники вважали стиль Баха старомодним. Але молоді композитори, виховані на творах Йоганна Баха, шанували його. Творчість великого органіста любили Вольфганг Амадей Моцарт і Людвіг ван Бетховен.
Сплеск інтересу до музики Йоганна Баха і відродження слави композитора почалося в 1829 році. У березні піаніст і композитор Фелікс Мендельсон організував в Берліні концерт, де прозвучав твір «Страсті за Матфеєм». Не забарився несподівано гучний резонанс, вистава зібрала тисячі глядачів. Мендельсон відправився з концертами в Дрезден, Кенігсберг і Франкфурт.
Твір Йоганна Баха «Музична жарт» і сьогодні одне з улюблених для тисяч виконавців світу. Завзята, мелодійна, ніжна музика звучить в різних варіаціях, адаптованих під гру на сучасних інструментах.
Популяризують музику Баха західні музиканти. Вокальний ансамбль The Swingle Singers випустив дебютний альбом Jazz Sebastian Bach, що приніс колективу з восьми вокалістів світову славу і премію «Греммі».
Обробляли музику Йоганна Баха і джазові музиканти Жак Лусье і Джоель Шпигельман.
У жовтні 1707 Йоганн Себастьян Бах одружився на юній кузини з Арнштадта Марії Барбарі. У пари народилося семеро дітей, але троє померли в дитинстві. Троє синів - Вільгельм Фрідеман, Карл Філіпп Емануель і Йоганн Християн - пішли стопами батька і стали відомими музикантами і композиторами.
Влітку 1720 року, коли Йоганн Бах з князем Ангальт-Кетенський перебував за кордоном, Марія Барбара померла, залишивши чотирьох малюків.
Особисте життя композитора налагодилося через рік: при дворі герцога Бах познайомився з молодою красунею і талановитою співачкою Анною Магдаленою Вільке. Йоганн одружився на Ганні в грудні 1721 року. У них народилося 13 дітей, але пережили батька 9.
У похилому віці сім'я для композитора виявилася єдиною втіхою. Для дружини і дітей Йоганн Бах складав вокальні ансамблі, влаштовував камерні концерти, насолоджуючись піснями дружини (у Анни Бах було красиве сопрано) і грою старших синів.
Доля дружини і молодшої дочки Йоганна Баха склалася сумно. Анна Магдалена померла десять років по тому в будинку презирства для бідних, а молодша дочка Регіна вела напівжебрацьке існування. В останні роки життя жінці допоміг Людвіг ван Бетховен.
В останні 5 років зір Йоганна Баха стрімко погіршувався, але композитор писав музику, диктуючи твори зятю.
У 1750 році в Лейпциг приїхав британський офтальмолог Джон Тейлор. Репутацію доктора складно назвати бездоганною, але Бах чіплявся за соломинку і ризикнув. Після операції зір не повернувся до музиканта. Тейлор вдруге прооперував композитора, але за короткочасним поверненням зору настало погіршення. 18 липня 1750 року стався удар, а 28 липня 65-річний Йоганн Бах помер.
Поховали композитора в Лейпцигу на церковному кладовищі. Загублену могилу і останки знайшли в 1894 році і перепоховали в кам'яному саркофазі в церкві Святого Іоанна, де музикант прослужив 27 років. Храм був зруйнований бомбардуванням під час Другої світової війни, але прах Йоганна Баха знайшли і в 1949 році перенесли, поховавши біля вівтаря церкви Святого Фоми.
У 1907 році в Ейзенаху, де народився композитор, відкрили музей, а в 1985 році музей з'явився в Лейпцигу.
Цікаві факти
• Улюбленим заняттям Йоганна Баха вважалося відвідування глухих церков в одязі бідного викладача.
• Завдяки композитору в церковних хорах співають і чоловіки, і жінки. Дружина Йоганна Баха стала першою церковною хористкою.
• Йоганн Бах не брав гроші за приватні уроки.
• Прізвище Бах перекладається з німецької, як «струмок».
• Йоганн Бах просидів місяць у в'язниці за те, що постійно просив відставку.
• Георг Фрідріх Гендель - сучасник Баха, але композитори не зустрілися. Долі двох музикантів схожі: обидва втратили зір в результаті невдалої операції, зробленої лікарем-шарлатаном Тейлором.
• Повний каталог робіт Йоганна Баха опубліковано через 200 років після смерті.
• Німецький вельможа замовив композитору написати твір, прослухавши яке він зміг би заснути міцним сном. Йоганн Бах виконав прохання: знамениті Гольдберг-варіації - і зараз гарний «снодійне».
Афоризми Баха
• «Щоб добре виспатися, слід лягати не в той же день, коли потрібно прокидатися».
• «Грати на клавішних просто: потрібно тільки знати, які клавіші натискати».
• «Мета музики - чіпати серця».

Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 16.03.19 9.42
Гений музыкального искусства эпохи барокко Иоганн Себастьян Бах прожил необыкновенно плодотворную жизнь. Творческое наследие Баха включает в себя более 1000 произведений различных жанров.
При жизни композитор не получил заслуженного признания как сочинитель, но был известен как исполнитель и импровизатор. Интерес к музыке Баха возник почти сто лет спустя после его смерти: в 1829 году под управлением немецкого композитора Феликса Мендельсона было публично исполнено величайшее произведение Баха — «Страсти по Матфею». В 1850 году, к столетию со дня смерти композитора, немецкими композиторами и музыковедами было основано Баховское общество с целью издания полного собрания сочинений Иоганна Себастьяна. И к началу 20 века эта цель была достигнута. Музыканты всего мира играют Баха, поражаясь красоте, вдохновению и мастерству его творений.
Через 200 лет после смерти музыканта и композитора интерес к его творчеству и биографии не остыл, а современники используют произведения Баха в ХХ столетии, находя в них актуальность и глубину. Хоральная прелюдия композитора звучит в «Солярисе» Андрея Тарковского. Музыка Иоганна Баха, как лучшее творение человечества, записана на Золотую пластинку Вояджера, прикрепленную к космическому аппарату, запущенному с Земли в 1977 году. По версии «Нью-Йорк Таймс» Иоганн Себастьян Бах – первый в десятке мировых композиторов, создавших шедевры, стоящие над временем.
Иоганн Себастьян Бах родился 31 марта 1685 года в тюрингском городе Эйзенах, расположившемся между взгорьями Хайнигского национального парка и Тюрингенского Леса. Мальчик стал младшим и восьмым ребенком в семействе профессионального музыканта Иоганна Амброзиуса Баха.
В роду Бахов пять поколений музыкантов. Исследователи насчитали полсотни родственников Иоганна Себастьяна, связавших жизнь с музыкой. Среди них прапрадед композитора Фейт Бах, булочник, повсюду носивший цитру – щипковый музыкальный инструмент в виде ящика.
Глава семейства Амброзиус Бах играл в церквях на скрипке и организовывал светские концерты, поэтому первые уроки музыки младшему сыну преподал он. Иоганн Бах с малых лет пел в хоре и радовал отца способностями и жадностью к музыкальным познаниям.
В 9 лет умерла мама Иоганна Себастьяна – Элизабет Леммерхирт, а через год мальчик стал круглым сиротой. Младшего брата взял на попечение старший – Иоганн Кристоф, церковный органист и учитель музыки в соседнем городке Ордруф. Кристоф отправил Себастьяна в гимназию, где тот учил богословие, латынь, историю.
Старший брат научил младшего играть на клавире и органе, но пытливому мальчику этих уроков оказалось мало: втайне от Кристофа он доставал из шкафа тетрадь с произведениями известных композиторов и лунными ночами переписывал ноты. Но брат обнаружил Себастьяна за недозволенным занятием и отобрал записи.
В 15 лет Иоганн Бах стал самостоятельным: он устроился на работу в Люнебурге и блестяще окончил вокальную гимназию, открыв себе путь в университет. Но бедность и необходимость зарабатывать средства к существованию поставили на учебе точку.
В Люнебурге любознательность подтолкнула Баха к путешествиям: он побывал в Гамбурге, Целле и Любеке, где познакомился с творчеством именитых музыкантов Рейнкена и Георга Бема.
В 1703 году, окончив гимназию в Люнебурге, Иоганн Бах устроился придворным музыкантом в капеллу веймарского герцога Иоганна Эрнста. Бах играл на скрипке полгода и приобрел первую популярность как исполнитель. Но вскоре Иоганну Себастьяну надоело ублажать слух господ игрой на скрипке – он мечтал развиваться и открывать новые горизонты в искусстве. Поэтому без раздумий согласился занять освободившуюся должность придворного органиста в церкви Святого Бонифация в Арнштадте, что в 200 километрах от Веймара.
Иоганн Бах работал три дня в неделю и получал высокое жалование. Церковный орган, настроенный по новой системе, расширял возможности молодого исполнителя и композитора: в Арнштадте Бах написал три десятка органных произведений, каприччио, кантат и сюит. Но напряженные отношения с властями подтолкнули Иоганна Баха покинуть город через три года.
Последней каплей, перевесившей чашу терпения церковного начальства, стало длительное отлучение музыканта из Арнштадта. Косные церковники, и без того недолюбливавшие музыканта за новаторский подход к исполнению культовых духовных произведений, устроили Баху унизительное разбирательство за поездку в Любек.
В городе жил и творил знаменитый органист Дитрих Букстехуде, чьи импровизации на органе Бах мечтал послушать с детства. Не имея денег на карету, Иоганн осенью 1705 года отправился в Любек пешком. Игра мэтра потрясла музыканта: вместо отпущенного месяца он пробыл в городе четыре.
После возвращения в Арнштадт и разбирательства с начальством Иоганн Бах оставил «насиженное место» и отправился в тюрингский город Мюльхаузен, где нашел работу органиста в церкви Святого Власия.
Иоганн Себастьян Бах работал органистом
Власти города и церковное начальство благоволили талантливому музыканту, его заработок оказался выше, чем в Арнштадте. Иоганн Бах предложил экономный план реставрации старого органа, одобренный властями, и написал праздничную кантату «Господь – мой царь», посвященную инаугурации нового консула.
Но через год ветер странствий «снял» Иоганна Себастьяна с места и перенес в ранее покинутый Веймар. В 1708 году Бах занял место придворного органиста и поселился в доме рядом с герцогским дворцом.
«Веймарский период» биографии Иоганна Баха оказался плодотворным: композитор сочинил десятки клавирных и оркестровых произведений, познакомился с творчеством Вивальди и Корелли, научился использовать динамичные ритмы и гармонические схемы. Общение с работодателем – наследным герцогом Иоганном Эрнстом, композитором и музыкантом, повлияло на творчество Баха. В 1713 году герцог привез из Италии ноты музыкальных произведений местных композиторов, открывших для Иоганна Баха новые горизонты в искусстве.
В Веймаре Иоганн Бах приступил к работе над «Органной книжечкой» – сборником хоральных прелюдий для органа, сочинил величественную органную «Токкату и фугу ре-минор», «Пассакалью до-минор» и 20 духовных кантат.
К концу службы в Веймаре Иоганн Себастьян Бах стал широко известным мастером клавесина и органистом. В 1717 году в Дрезден прибыл знаменитый французский клавесинист Луи Маршан. Концертмейстер Волюмье, наслышанный о таланте Баха, пригласил музыканта состязаться с Маршаном. Но в день соревнования Луи удрал из города, испугавшись провала.
Желание перемен позвало Баха в дорогу осенью 1717-го. Герцог отпустил любимого музыканта «с изъявлением немилости». Органиста нанял на должность капельмейстера князь Ангальт-Кетенский, хорошо разбиравшийся в музыке. Но приверженность князя кальвинизму не позволяла Баху сочинять утонченную музыку для богослужений, поэтому Иоганн Себастьян писал преимущественно светские произведения.
В «кетенский» период Иоганн Бах сочинил шесть сюит для виолончели, Французскую и Английскую клавирные сюиты, три сонаты для скрипичных соло. В Кетене появились знаменитые «Бранденбургские концерты» и цикл произведений, включающий 48 прелюдий и фуг, названный «Хорошо темперированный клавир». Тогда же Бах написал двухголосные и трехголосные инвенции, которые называл «симфониями».
В 1723 году Иоганн Бах устроился кантором хора Святого Фомы в церкви Лейпцига. В том же году публика услышала произведение композитора «Страсти по Иоанну». Вскоре Бах занял должность «музыкального директора» всех городских церквей. За 6 лет «лейпцигского периода» Иоганн Бах написал 5 годовых циклов кантат, два из которых утеряны.
Городской совет дал в распоряжение композитора 8 хоровых исполнителей, но этого количества было крайне мало, поэтому до 20 музыкантов Бах нанимал сам, что служило причиной частых стычек с властью.
В 1720 годах Иоганн Бах сочинял преимущественно кантаты для исполнения в церквях Лейпцига. Желая расширить репертуар, композитор писал светские произведения. Весной 1729 года музыканта назначили руководителем Музыкальной коллегии – светского ансамбля, основанного другом Баха Георгом Филиппом Телеманом. Ансамбль дважды в неделю на протяжении года устраивал двухчасовые концерты в кофейне Циммермана рядом с рыночной площадью.
Большинство светских произведений, сочиненных композитором с 1730 по 1750 годы, Иоганн Бах написал для исполнения в кофейне.
В их число входит шутливая «Кофейная кантата», комическая «Крестьянская кантата», клавирные пьесы и концерты для виолончели и клавесина. В эти годы написана знаменитая «Месса си минор», которую называют лучшим хоровым произведением всех времен.
Для духовного исполнения Бах создал «Высокую мессу си-минор» и «Страсти по Матфею», получив от двора в награду за творчество титул королевско-польского и саксонского придворного композитора.
В 1747 году Иоганн Бах побывал во дворе короля Пруссии Фридриха II. Вельможа предложил композитору музыкальную тему и попросил написать импровизацию. Бах – мастер импровизации – тут же сочинил трехголосную фугу. Вскоре он дополнил ее циклом вариаций на эту тему, назвал «Музыкальным приношением» и послал в подарок Фридриху II.
Другой большой цикл, названный «Искусство фуги», Иоганн Бах не дописал. Сыновья опубликовали цикл после смерти отца.
В последнее десятилетие слава композитора померкла: расцветал классицизм, современники считали стиль Баха старомодным. Но молодые композиторы, воспитанные на произведениях Иоганна Баха, почитали его. Творчество великого органиста любили Вольфганг Амадей Моцарт и Людвиг ван Бетховен.
Всплеск интереса к музыке Иоганна Баха и возрождение славы композитора началось в 1829 году. В марте пианист и композитор Феликс Мендельсон организовал в Берлине концерт, где прозвучало произведение «Страсти по Матфею». Последовал неожиданно громкий резонанс, представление собрало тысячи зрителей. Мендельсон отправился с концертами в Дрезден, Кенигсберг и Франкфурт.
Произведение Иоганна Баха «Музыкальная шутка» и сегодня одно из любимых для тысяч исполнителей мира. Задорная, мелодичная, нежная музыка звучит в разных вариациях, адаптированных под игру на современных инструментах.
Популяризируют музыку Баха западные музыканты. Вокальный ансамбль The Swingle Singers выпустил дебютный альбом Jazz Sebastian Bach, принесший коллективу из восьми вокалистов мировую славу и премию «Грэмми».
Обрабатывали музыку Иоганна Баха и джазовые музыканты Жак Лусье и Джоэль Шпигельман.
В октябре 1707 года Иоганн Себастьян Бах женился на юной кузине из Арнштадта Марии Барбаре. У пары родилось семеро детей, но трое умерли в младенчестве. Трое сыновей – Вильгельм Фридеман, Карл Филипп Эммануил и Иоганн Христиан – пошли стопами отца и стали известными музыкантами и композиторами.
Летом 1720 года, когда Иоганн Бах с князем Ангальт-Кетенским находился за границей, Мария Барбара умерла, оставив четырех малышей.
Личная жизнь композитора наладилась через год: при дворе герцога Бах познакомился с молодой красавицей и талантливой певицей Анной Магдаленой Вильке. Иоганн женился на Анне в декабре 1721 года. У них родилось 13 детей, но пережили отца 9.
В преклонные годы семья для композитора оказалась единственной отрадой. Для жены и детей Иоганн Бах сочинял вокальные ансамбли, устраивал камерные концерты, наслаждаясь песнями жены (у Анны Бах было красивое сопрано) и игрой подросших сыновей.
Судьба жены и младшей дочери Иоганна Баха сложилась печально. Анна Магдалена умерла десять лет спустя в доме презрения для бедных, а младшая дочь Регина влачила полунищенское существование. В последние годы жизни женщине помог Людвиг ван Бетховен.
В последние 5 лет зрение Иоганна Баха стремительно ухудшалось, но композитор сочинял музыку, диктуя произведения зятю.
В 1750 году в Лейпциг приехал британский офтальмолог Джон Тейлор. Репутацию доктора сложно назвать безупречной, но Бах цеплялся за соломинку и рискнул. После операции зрение не вернулось к музыканту. Тейлор вторично прооперировал композитора, но за кратковременным возвращением зрения наступило ухудшение. 18 июля 1750 года случился удар, а 28 июля 65-летний Иоганн Бах скончался.
Похоронили композитора в Лейпциге на церковном кладбище. Затерянную могилу и останки нашли в 1894 году и перезахоронили в каменном саркофаге в церкви Святого Иоанна, где музыкант прослужил 27 лет. Храм был разрушен бомбежкой во время Второй мировой войны, но прах Иоганна Баха нашли и в 1949 году перенесли, похоронив у алтаря церкви Святого Фомы.
В 1907 году в Эйзенахе, где родился композитор, открыли музей, а в 1985 году музей появился в Лейпциге.
Интересные факты
• Любимым занятием Иоганна Баха считалось посещение захолустных церквей в одежде бедного преподавателя.
• Благодаря композитору в церковных хорах поют и мужчины, и женщины. Жена Иоганна Баха стала первой церковной хористкой.
• Иоганн Бах не брал деньги за частные уроки.
• Фамилия Бах переводится из немецкого, как «ручей».
• Иоганн Бах просидел месяц в тюрьме за то, что постоянно просил отставку.
• Георг Фридрих Гендель – современник Баха, но композиторы не встретились. Судьбы двух музыкантов похожи: оба ослепли в результате неудачной операции, сделанной врачом-шарлатаном Тейлором.
• Полный каталог работ Иоганна Баха опубликован через 200 лет после смерти.
• Немецкий вельможа заказал композитору написать произведение, прослушав которое он смог бы заснуть крепким сном. Иоганн Бах выполнил просьбу: знаменитые Гольдберг-вариации - и сейчас хорошее «снотворное».
Афоризмы Баха
• «Чтобы хорошо выспаться, следует ложиться не в тот же день, когда нужно просыпаться».
• «Играть на клавишных просто: нужно только знать, какие клавиши нажимать».
• «Цель музыки – трогать сердца».