Цінуймо мить, коли із рідними ми разом,
Цінуймо мить, коли знаходимось з близькими,
Бо прийде час, коли своїм наказом
Обов’язок нас роз’єднає з ними.

І кожен з нас без сумнівів й вагання
Із честю візьме зброю на плече,
Обійме рідних так, немов востаннє,
І серце в кожного у грудях запече.

Й поїдемо туди, куди покличе нас держава,
Де грошей бруд і чвари інтересів йдуть,
Людських життів горить де слід кривавий,
Де чорні квіти вибухів цвітуть.

Де твердим бути і неможна відступати!
Військовий хрест де треба з гідністю нести,
Де страх і відчай ворогу не можна показати,
Й потрібно стежкою обов’язку іти.

Та прийде час додому повертатись
І знов настане та важлива мить,
Якої рідні вже не можуть дочекатись,
Де серце знов у грудях защимить.

Обіймуть шию ніжні рученята
Дрібні сльозинки заіскряться на щоках
І знов почуємо дитяче «Любий, тату!»
«Я так скучав увесь цей довгий час!»

Лиш в мить оцю ми зможемо спинитись,
Лиш на хвилину зможем дати слабину,
Скупій сльозі дозволимо з’явитись
Й ніхто нам не поставить це в вину.

Тож всіх зі святом вас, панове оборонці,
Хай Бог від бід завжди оберігає Вас,
А на життєвій ниві завжди світить сонце,
І буде мир в країні повсякчас!