Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
На уроці географії
мапа є із Батьківщиною.
Хоч масштаб у неї зменшений,
а займає всю стіну!
І розказує учителька
із натхненністю незмінною
Кипить казан, тече смола рікою.
Лишається до скроні піднести
Холодну цівку вогкою рукою –
І гримне постріл… Прощавай, життя!
Я сплачую останній твій рахунок.
Хай виб’є куля з голови сміття
для нього я немила.
В душі глибока рана,
а може — фініш мрій.
Але, якщо серйозно,
хоч за вікном морозно,
та бідкатись не стану —
що він уже не мій.
Приваблива вітринка.
Чи справді є такою
Сучасна сильна жінка?
- Варити вам вечерю?
Знущаєтесь? О, небо!
Я зачиняю двері -
В січні. Дощик у дворі.
Піду в двір, поївши борщик.
Жаль, не скажеш дітворі…
В сніжки їм вже не зіграти.
Лижи змокли, ковзани…
Двір такий, що не впізнати,
Боже славний, борони…
Хай подивиться оком потужним, тугим.
Хай пропалює око до дна, пропікає до неба,
Хай випарює вщент алкогольний і зморений дим.
Ти пірнеш до основ небуття, у прадавні закони.
Ти пізнаєш глибини незнаних
Тому і заявляю завгодя:
За геноцид вкраїнського народу
Не Бог їм буде - стану я суддя.
Я добре знаю міру покарання
За вбивство і калічення людей, -
На ланцюгах істоти негуманні
Нікого не лякатимуть ніде...
Нас було колись троє січневих. Лишився один.
Та життя стало чорним, гірким і нестерпно-трагічним,
А вінець йому - спомин і безліч стареньких світлин.
Не рятує ні сніг, ні коріння твоє королівське,
Вже
Солодке, наче січневий вечір.
Він робив вино
З крапель липневої зливи,
П’янке, наче квіти троянд.
Він лишав глибокі сліди
На їдкій пилюці доріг –
Може він був
Душа під шаром надтонкої шкіри.
Тому щасливі ми хіба що в снах,
Для нас там грають фантастичні ліри.
Зустріли ніч самітниця й монах...
Сонети - дві симфонії зневіри.
Приречене мовчання на вустах,
Голландський ельф.
Прилетів у Київ.
Поблукав поміж дерев.
Заснув у Софії.
Дзвін уранці калатав.
Монастир попідмітав.
Осінь бачив українську.
На сон минущий, поверховий,
Мов попіл від німих свічад,
Який спадатиме на скроні.
Горітиме у нас свіча,
Яку не здатні погасити
Всі демони. Торкне плеча
Там плавають, мов риби, сонні вірші.
І янголиним золотим пером
Малюю звуки, запахи і тишу.
А кольори чудесні! Тільки глянь!
Відтінок кожен - геніальна пісня!
Сплітаю воєдино Інь та Янь
Ваш корпоратив.
Всі чекають
Дивних див,
Хоч і знають:
Див нема.
Просто грудень
тасуються покірні вояки
і... нотабене –
чучело зелене
розпочинає гру у піддавки.
***
А ніж розпочинати рокіровку
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
На дистанції - четвірко первачів (З Володимира Висоцького)
Кожен думає, що краще відпочив,
Що спритніший він за інших, що мастак,
Кожен хоче на високий п’єдестал.
Хто – навідчай, а хто спершу полічив, –
Всі відчули вболівання глядачів,
Кожен зранку – рівну пайку наче – їв,
Тільки в підсумку не бути нічиїй.
А забіг цей, далебі, –
майже в рівній боротьбі.
"Розкажіть-но, як ідуть,
Бога ради, а?"
"Телебачення ще тут
разом з радіо!
Загалом новин нема –
досить рівно все,
Пристрасті ж – не жартома
розгорілися!"
Номер перший – зразу пнеться у відрив,
Креше іскри, наче котиться з гори.
Переможною ходою – ціль ясна! –
Він наблизиться ось-ось... до казана.
Чом же мав такий приземлений мотив? –
Бо в дитинстві мало каші їв,
Голодав він у ті роки,
я б сказав, –
Устигав узути ноги –
і в спортзал.
Що ж, ідеї нам близькі –
першим кращі всі шматки,
Ну, а другим – що вже тут,
він все вивірив –
Щоб розрадити, дадуть
кістку з лівером.
Номер два – не знає цих жадань простих,
Він із ситих, він із цих, а може, з тих,
Він до успіху, до слави править біг –
Тож підносить ноги вище від усіх.
Він бетон на віражі
дістав плечем…
Краще нікуди, скажи?!
А він – іще!
Він стратег, він навіть тактик,
словом – спец,
Сила, воля плюс характер –
молодець!
Зібраний та сторожкий
І не лізе навпрошки, –
У Салоніки оцей
полетить за рік
І повчатиме дітей
в телевізорі,
Будучи, мов сто бійців,
загартованим
І при цьому вповні ці-
леспрямованим!
Номер три – зі скарбом літ і сріблом скронь,
Завжди другий він надійний ешелон,
Хтось у першому, напевно, захворів,
Ну, а може, його тренер пожалів.
І думки з серцебиттям
у резонанс:
Ех, старий, дає життя
останній шанс!
Він в азарті – мов хлопчисько,
мов шпана, –
Треба спурт – інакше кепсько
і хана!
Жде тоді на нього он
задній причіпний вагон,
Де старі всі імена –
їх інфаркт зміта,
Де місцям одна ціна –
всі плацкартні там.
А четвертий – той, що скраю, при межі, –
Ні для кого, ні для чого – так біжить:
Нажене – мовляв, на п’яти наступлю, –
І відстане – мов, що хочу, те й роблю.
Не ухопить перший той сласний шматок,
Не почепить другий лавровий вінок,
Ну а третьому – повзти
у відстійник, на зади...
«Скільки все-таки систем
спорт наш винайшов! -
Ось узяв він, скинув темп
перед фінішем,
Майку зняв – сміховина!-
світить спиною.
Поведінка бігуна
неспортивна є!
На дистанції – четвірко первачів,
Злих і добрих, альтруїстів і рвачів.
Хто з них що в житті сповідує, хто чий?
...Вже лопатки – наче крила в них. Мерщій!
І летить, летить четвірко первачів!
03.2019
Владимир Высоцкий
На дистанции - четверка первачей, -
Каждый думает, что он-то побойчей,
Каждый думает, что меньше всех устал,
Каждый хочет на высокий пьедестал.
Кто-то кровью холодней, кто горячей, -
Все наслушались напутственных речей,
Каждый съел примерно поровну харчей, -
И судья не зафиксирует ничьей.
А борьба на всем пути -
В общем, равная почти.
"Расскажите, как идут,
бога ради, а?"
"Телевиденье тут
вместе с радио!
Нет особых новостей -
все ровнехонько,
Но зато накал страстей -
о-хо-хо какой!"
Номер первый - рвет подметки как герой,
Как под гору катит, хочет под горой.
Он в победном ореоле и в пылу
Твердой поступью приблизится к котлу.
Почему высоких мыслей не имел?-
Потому что в детстве мало каши ел,
Голодал он в этом детстве, не дерзал, -
Успевал переодеться - и в спортзал.
Что ж, идеи нам близки -
Первым лучшие куски,
А вторым - чего уж тут,
он все выверил -
В утешение дадут
кости с ливером.
Номер два - далек от плотских тех утех, -
Он из сытых, он из этих, он из тех, -
Он надеется на славу, на успех -
И уж ноги задирает выше всех.
Ох, наклон на вираже - бетон у щек!
Краше некуда уже, а он - еще!
Он стратег, он даже тактик, словом - спец, -
Сила, воля плюс характер - молодец!
Четок, собран, напряжен
И не лезет на рожон, -
Этот - будет выступать
на Салониках,
И детишек поучать
в кинохрониках,
И соперничать с Пеле
в закаленности,
И являть пример целе-
устремленности!
Номер третий - убелен и умудрен, -
Он всегда - второй надежный эшелон, -
Вероятно, кто-то в первом заболел,
Но, а может, его тренер пожалел.
И назойливо в ушах звенит струна:
У тебя последний шанс, слышь, старина!
Он в азарте - как мальчишка, как шпана, -
Нужен спурт - иначе крышка и хана!
Переходит сразу он
В задний старенький вагон,
Где былые имена -
прединфарктные,
Где местам одна цена -
все плацкартные.
А четвертый - тот, что крайний, боковой, -
Так бежит - ни для чего, ни для кого:
То приблизится - мол, пятки оттопчу,
То отстанет, постоит - мол, так хочу.
Не проглотит первый лакомый кусок,
Не надеть второму лавровый венок,
Ну а третьему - ползти на запасные пути...
Сколько все-таки систем
в беге нынешнем! -
Он вдруг взял да сбавил темп
перед финишем,
Майку сбросил - вот те на!-
не противно ли?
Поведенье бегуна -
неспортивное!
На дистанции - четверка первачей,
Злых и добрых, бескорыстных и рвачей.
Кто из них что исповедует, кто чей?
...Отделяются лопатки от плечей -
И летит уже четверка первачей!
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"При столах - стільці порожні (із мюзиклу "Знедолені")"
