ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
2024.04.16
20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
2024.04.16
09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
2024.04.16
05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
2024.04.16
05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2023.12.19
2023.11.22
2023.11.18
2023.11.06
2023.10.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євген Чорний (1984) /
Інша поезія
/
Прислів‘я, слівце-райце
Слівце-райце (2)
Коли і вітер однаково дує: один затишок будує, а інший – бідує.
Яке б не було пригоже, а все не так, як воно вороже.
Якщо не знаєш, чого у світі шукаєш, – більше губиш та втрачаєш.
До когось доля посміхається.. над кимось насміхається.. А мудрий з того завжди потішається.
Той у Бігу, хто весел і сміється, а не той, що угодником святим зветься.
Женеш його копняками, а воно лізе з дружніми словами.
Коли Віз перевертається, Воза Дух і виливається.
За тих часів, коли корови, як го-в-ядєніє ще не були, вже отаманили потроху.
Якщо за брата такого має ся, то якого ще ворога лякаєшся?
Ото часи настали: банкують і панують ті, хто Батьком називають Маму.
Такими путями блукати – горе шукати..
По таким дорогам ходити – свою долю злити..
Гідність із гнівом мало дружать, та лихо здужать..
Щоб ми сміялися над тим, від чого плакати хотіли..
Здається - Біг сміється.. від того, що навколо се ведеться..
Налякав їжака своїм глуздом!
Все кудись поспішає, неначе на нього хтось чекає..
Ще один пророк Мойсей знайшовся: серед люду ходить - за собою лихо водить.
З лихого не вийде доброго нічого.
Де нездара, як у пустощі, ходить, кмітливий скарби знаходить.
Розумне тікає, до чого дурне прилипає.
Слова витрачає, а думок не набуває.
Не чекай поради у Вишнього, як шукаєш життя затишного.
Ця халепа гірше за того нардепа.
Замкнене коло і не второпати, чи то навколо, чи у Наві коло..
Сором у собі не поховаєш, як совість маєш.
Отакий то бізнес: кого Біг береже, а кого біс несе.
Отаке потішне – змішує і праведне, і грішне.
Як тому бевзю, однаково: що молитися, що голитися.
У бубон грає, а жалібне співає..
Таке веселе та дотепне, а не має клепки.
Страшно так гарчить, а хвіст донизу стирчить.
Що то за лихо таке: нібито не дурне, а постійно сумне.
Чого нудиться світом та зітхає і сам не знає.
Поспіхом шукати – облизня піймати.
Чужинець, як будяк: і стоїть не там, і говорить не так.
Від зайди чужинська порада не завжди до ладу.
Підтрунює, аж поки у труні не побачить – такий жартівник неледачий.
Коли серце крається – козак у вуса посміхається.
У чому іншим дорікає - собі вибачає.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Слівце-райце (2)
Слівце-райце покотися, може добрій душі пригодишся.
Думкою можна життя виправляти, якщо вірні слова оживляти.
Коли і вітер однаково дує: один затишок будує, а інший – бідує.
Яке б не було пригоже, а все не так, як воно вороже.
Якщо не знаєш, чого у світі шукаєш, – більше губиш та втрачаєш.
До когось доля посміхається.. над кимось насміхається.. А мудрий з того завжди потішається.
Той у Бігу, хто весел і сміється, а не той, що угодником святим зветься.
Женеш його копняками, а воно лізе з дружніми словами.
Коли Віз перевертається, Воза Дух і виливається.
За тих часів, коли корови, як го-в-ядєніє ще не були, вже отаманили потроху.
Якщо за брата такого має ся, то якого ще ворога лякаєшся?
Ото часи настали: банкують і панують ті, хто Батьком називають Маму.
Такими путями блукати – горе шукати..
По таким дорогам ходити – свою долю злити..
Гідність із гнівом мало дружать, та лихо здужать..
Щоб ми сміялися над тим, від чого плакати хотіли..
Здається - Біг сміється.. від того, що навколо се ведеться..
Налякав їжака своїм глуздом!
Все кудись поспішає, неначе на нього хтось чекає..
Ще один пророк Мойсей знайшовся: серед люду ходить - за собою лихо водить.
З лихого не вийде доброго нічого.
Де нездара, як у пустощі, ходить, кмітливий скарби знаходить.
Розумне тікає, до чого дурне прилипає.
Слова витрачає, а думок не набуває.
Не чекай поради у Вишнього, як шукаєш життя затишного.
Ця халепа гірше за того нардепа.
Замкнене коло і не второпати, чи то навколо, чи у Наві коло..
Сором у собі не поховаєш, як совість маєш.
Отакий то бізнес: кого Біг береже, а кого біс несе.
Отаке потішне – змішує і праведне, і грішне.
Як тому бевзю, однаково: що молитися, що голитися.
У бубон грає, а жалібне співає..
Таке веселе та дотепне, а не має клепки.
Страшно так гарчить, а хвіст донизу стирчить.
Що то за лихо таке: нібито не дурне, а постійно сумне.
Чого нудиться світом та зітхає і сам не знає.
Поспіхом шукати – облизня піймати.
Чужинець, як будяк: і стоїть не там, і говорить не так.
Від зайди чужинська порада не завжди до ладу.
Підтрунює, аж поки у труні не побачить – такий жартівник неледачий.
Коли серце крається – козак у вуса посміхається.
У чому іншим дорікає - собі вибачає.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію