Легенди про конвалії
Одна з перших легенд повідала нам про те, що конвалія з'явилася із сліз Єви, яка оплакувала своє вигнання з раю.
Стародавні слов'яни розповідають цю легенду на свій лад.
Вони стверджують що конвалії-це сльози господині підводного царства Волхова, яка дуже ніжно і віддано любила Садко. Але одного разу вона застала його з земною красунею-розлучницею Любавою. І ось тоді з очей Волхова полилися перлинні сльози і потрапляючи на землю перетворювалися в білосніжні квіти.
У французів є своя красива легенда про конвалії.
Жив-був в давні часи Святий Леонард, близький друг короля. Він так сильно любив природу, що в один прекрасний день вирішив стати відлюдником, усамітнитися в лісовій гущавині серед птахів і квітів. Він довго блукав по лісах і полях і нарешті вибрав для себе чудове містечко. Визначившись з вибором, Святий Леонард віддався молитві. В цей час до нього підійшов дракон і наказав покинути це місце. Але Леонард був так занурений у молитву, що не почув дракона. Тоді дракон розсердився і обпік мандрівника палаючим вогнем. Між ними зав'язалася жорстока битва, але Святий Леонард переміг злого дракона. Але в тому місці де падали краплі крові дракона виростали бур'яни. А з крапель крові Святого Леонарда на землі стали з'являтися прекрасні білі квіти - конвалії.

У Франції так люблять ці милі квіти, що 1 травня влаштовують свято травневих конвалій. Ця традиція з'явилася за часів Карла IX в 1561 році. У цей день йому піднесли скромні невеличкий букетик з конвалій з побажаннями успіху і процвітання. Король був так зворушений цим, що замовив ще кілька букетів для всіх своїх придворних. І потім це переродилося в свято, на якому люди дарують один одному гілочку конвалії.
У Голландії існує таке повір'я, що наречені у себе в саду повинні посадити конвалії, щоб їх любов не згасала, а з кожною весною відроджувалася знову і знову.
(джерело)
Переклала на українську мову 17.06.19 8.00
Легенди про конвалії
Ранньою весною всіх нас радує поява запашних конвалій, про походження яких існує безліч самих різних міфів, легенд і оповідей. Так, наприклад стародавні римляни вважають, що це крапельки запашного поту богині полювання Діани, коли вона тікала від закоханого в неї Фавна.
Також існує не менше сумне християнське сказання про походження конвалії з горючих сліз Пресвятої Богородиці, в якій говориться, що Пресвята Богородиця стояла біля хреста розп'ятого Сина і дуже сильно плакала. Великі гіркі сльози падали на землю і в цьому місці з'являлися білі конвалії. Коли ж конвалії відцвітали, на місці опалих пелюсток, з'являлися червоні ягоди, які були схожі на яскраво-червоні краплі крові.
У Німеччині існує своє таємниче сказання про конвалії, в якому йдеться про Білу Діву, яка завжди допомагає знайти місце, де захований скарб. Вона з'являється в місячні ночі з букетом конвалій і завжди знаходиться десь неподалік. Неподалік від замку Вольфарствейлер в Гессені таке явище спостерігається нібито через кожні сім років. Цікавий також той факт, що окремі земельні ділянки, які належать волостях цих місць, вносять за користування землею на додачу до орендної плати ще й по букету конвалій, згідно колись давно укладеним договором.
Або ось ще є така сумна Легенда про Весну:
«Все своє життя Весна подорожує з півдня на північ, ніде не затримуючись надовго. Одного разу Весна полюбила прекрасного юнака, на ім'я Конвалія. Вона вдихнула в нього любов до життя і природи, нагородила щастям і спокоєм. Однак незабаром Весна пішла, і настало спекотне літо. Юнак Конвалія, убитий горем, плакав так гірко, що в місці, де його сльози падали на землю виростали білі квіти, а кров його розбитого серця фарбувала їх ягоди ».
А в селах Франції існувало «Свято конвалій», яке відзначалося зазвичай напередодні першого травня або ж в першу неділю травня. Люди йшли в ліс, збирали конвалії, прикрашали ними свої будинки. На наступний день прийнято було готувати частування, накривати столи, запрошувати в гості друзів і сусідів. Так вони відзначали прихід весни, головним символом якого була скромна квітка конвалії.
Дівчата приколювали до грудей маленький букетик конвалій, а хлопці в петлиці. Якщо ж юнак запрошував дівчину на танець, і вона погоджувалася, вони обмінювалися один з одним букетиками конвалій. В даному випадку це вважалося не тільки звичайним запрошенням до танцю, але пропозицією руки і серця.
І навпаки, якщо молода людина просила у дівчини шпильку, щоб приколоти її букетик до своїх грудей, а вона відмовлялася дати йому шпильку, то це означало, що вона не згодна. Однак хлопець міг і сам запропонувати сподобавшійся дівчині свій букетик. І якщо дівчина не заперечувала та погоджувалася приколоти його букетик своєю шпилькою до грудей, то це теж означало, що вона згодна стати його дружиною.
У кожній країні існує своя цікава легенда або сказання про конвалії, але об'єднує їх одне, а саме, що ця прекрасна ніжна квітка символізує чистоту, ніжність, любов і непорочність. Їх скромна чарівність нікого не може залишити байдужим.
Переклала на українську мову 17.06.19 8.00
Легенди про конвалії для дітей
За класифікацією конвалія відноситься до сімейства лілійних рослин, найближчими родичами є тюльпани і лілії. Його називають ще «лілією долин, квітучої в травні». До цього чарівного квітки байдужих людей немає. Йому присвячені численні оповіді і вірші поетів. У його честь влаштовуються масові гуляння і свята. Протягом багатьох століть конвалія символізував ніжність і чистоту, любов і вірність, викликав найбільш піднесені почуття.

Основні легенди про конвалії для дітей різних народів

У кожного народу існує чимало красивих легенд про походження цієї квітки. Вони передаються від старших поколінь до молодших, допомагають виховувати у дітей необхідність турботи про природу, любов до рідного краю:

• У стародавній Русі походження конвалії пояснювали зворушливою легендою про Волхові - водяний царівну, яка пристрасно полюбила прекрасного юнака - гусляра Садко. Коли вона дізналася про його палку любов до земної красуні Любави, то в глибокому розпачі вийшла на берег, щоб почути в останній раз пісні улюбленого. Але Садко на березі не було. Вона довго бродила по лісах, лугах і узліссях, уважно прислухаючись. І раптом помітила при місячному сяйві між стрункими березами два силуети. Це був він, а поруч ніжно пригорнулася до нього Любава.

Насилу Волхова стримала крик відчаю, який рвався з її грудей, і, знесилена горем, пішла, щоб назавжди зануритися в водне холодну царство і заховати від усіх нестерпну тугу. Тільки місяць стала свідком сліз, що котилися градом з синіх очей, і ніби перли падали на шовкові трави. Вони почали перетворюватися в ніжні конвалії, що стали символом любові, чистоти і смутку дівочого серця.

• У Поволжі від батьків до синів передається легенда про конвалії травневої такого змісту. У давні часи їхав в похід один молодий воїн. Прощаючись, він подарував своїй коханій на пам'ять намисто, набране з річкових перлин. Вечорами виходила дівчина за околицю і очікувала свого судженого. Але після повернення дружини з походу дізналася красуня про загибель в бою коханого. Від горя втекла вона в глухий ліс і розридалася, впавши в траву. Трохи заспокоївшись, вона помітила, що намисто порвалося, і перлини розсипалися по траві. Потім вони проросли ніжними кольорами, завжди сумно схилені до землі.

• Римська міфологія стверджує, що конвалія стався з крапельок запашного поту Діани - богині полювання. Є згадка на той рахунок, що одного разу вона потрапила в зовсім незнайомий ліс, в якому жили фавни. Коли вони побачили Діану, стали її переслідувати. Але спритною і стрункою богині вдалося втекти від них. Від занадто швидкого і довгого бігу на її красивому засмаглому тілі виступили крапельки ароматного поту, які потрапляли на землю, перетворюючись в ніжні чарівні квіти.

• Англійські легенди про конвалії різнопланові. Одні говорять про те, що вони виростають в тих місцях, де страшний дракон був переможений казковим богатирем Леонардом. Він дуже любив природу і вважав за краще усамітнюватися серед тварин, птахів і рослин, щиро хотів стати відлюдником. Йому довелося довго блукати, поки знайшов місце для усамітнення - затишну лісову галявину. Коли ж він приступив до молитви, спочатку не помітив дракона, який сховався у високій траві. Але дракон обпалив Леонарда вогнем з пащі і зав'язався бій. Удари, які наносив богатир, супроводжувалися появою бур'янів там, де падали краплі драконівською крові. А на місці краплею крові Леонарда сходили конвалії.

Інші легенди Англії оповідають, що ці квіти виросли з намистинок намиста Білосніжки і служать як би ліхтариками для гномів. А на ніч в них ховаються сонячні зайчики.

• Легенда про конвалії для дітей у кельтів говорить, що ці квіти не інакше, як скарби ельфів. За цією легендою, мисливці, які влаштували засідку на звірів в лісі, раптом побачили ельфа, який летів з якимось важким тягарем в руках. Вони вистежили напрямок його шляху. Як виявилося, ельф ніс перлину до гори перлів, висівшейся під великим розлогим деревом.Один мисливець побажав взяти маленьку кульку, але коли він тільки доторкнувся до нього, гора з скарбів розсипалася. Всі люди, забувши про застереження, кинулися збирати перлини. На що виник шум прилетів король ельфів і звернув перли в білі запашні квіти. Легенда свідчить, що з того часу ельфи мстять за втрату свого скарбу жадібним людям, а ось конвалії так люблять, що постійно натирають їх за допомогою серветок, витканих з чарівного місячного світла.

• А жителі Німеччини в давні століття приносили конвалії в дар Остара - богині променистою зорі, сонця, що сходить і весни. На святах, присвячених їй, все прикрашали конваліями. Дівчата і хлопці розпалювали багаття на околицях і танцювали, поки не зів'януть в руках квіти. Потім їх кидають в багаття, приносячи богині в жертву.

• У французів теж є красива легенда. Вони вважали, що саме ця квітка втілює символ любові. Якщо юнак подарує букетик конвалій дівчині, і вона пріколет його до своєї зачісці або плаття, це буде означати її згоду вийти за нього заміж. У Франції все так люблять конвалії, що 1 травня присвячують їм спеціальне свято. Ця традиція походить з часів Карла IX. У цей день люди дарують гілочку конвалії один одному.

• У Голландії є народне повір'я, що наречені повинні посадити конвалії в своєму саду, щоб любов їх не згасала і відроджувалася кожної весни знову.

• На Україні існує легенда, яка розповідає про те, як конвалія виростає там, куди впадуть сльози дівчини, яка чекає свого судженого з важкого і далекого бойового походу.

• Коли конвалія відцвітає, на місці опалого пелюсток з'явиться червона ягідка, якій теж присвячена слов'янська легенда. Вона про те, що Весна наділила юнака, якого звали Конвалія, любов'ю до самого життя, і він щиро дякував її ласкавими, теплими словами. Весна теж полюбила його, але ненадовго, тому що постійно подорожувала з півночі на південь, розсипаючи всім ласки, але ніде не затримуючись. Так було і з весняним квіткою, який вона залишила жаркого літа. Юнак плакав про улюблену їм Весні, сльози його стали білими квіточками, а ягідки забарвилися кров'ю серця.

Є чимало й інших легенд, переказів і міфів про конвалії. В одних говориться про те, що виріс цю квітку із сліз Діви Марії, що оплакує розп'ятого Христа. В інших - що він з'явився завдяки Єві, яка кидала сльози через вигнання з Едему. У деяких місцях запевняють, що м'який аромат Ландишевим дзвіночків виманює солов'я і веде його до нареченої. В інших, що конвалії - це сріблястий щасливий сміх русалки Мавки, розкатам перлинами в лісі. Втім, будь-яка легенда про квітку конвалії оповідає про чистоту душі, помислів, справедливості, любові і вірності.(Цибіна Ірина)
Переклала на українську мову 17.06.19 8.00