Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.18
17:35
Кроком перемітним,
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —
2026.10.18
16:41
Такий посивилій юнак передчасно,
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.
Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам
2026.10.18
12:12
Що це змінить?
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?
Подібного не бачив ти ніколи у житті
2026.10.18
11:54
Там, де очi закритi вiд свiту,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.
Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,
2026.10.18
10:38
Всі пишуть, аж буває лячно
від перебору слів без ком
та інших очевидних норм...
не думаю, що мова вдячна
грамотіям за цей прийом.
Мабуть, гадають герострати,
що тільки так, а не інак
запобігають плагіату
від перебору слів без ком
та інших очевидних норм...
не думаю, що мова вдячна
грамотіям за цей прийом.
Мабуть, гадають герострати,
що тільки так, а не інак
запобігають плагіату
2026.10.18
10:33
Із літа в ще одну незнану осінь
Так сторожко, що забиває дух,
Ступаю крок. Іще один. Іду
Із відчуттям: оголена і боса
Душею, та із легкістю підношусь
Над переляком, що осів у фосі.
Знайду у втаємниченім сліду
Дорогу до старого віадука.
Так сторожко, що забиває дух,
Ступаю крок. Іще один. Іду
Із відчуттям: оголена і боса
Душею, та із легкістю підношусь
Над переляком, що осів у фосі.
Знайду у втаємниченім сліду
Дорогу до старого віадука.
2026.10.18
06:08
Печальна ніжність днів осінніх,
Кришталь повітря, синь без меж, -
І листопади жовтопінні,
І пурпурові бурі теж.
Повсюди - тиша і чекання,
І перших приморозків дим, -
І самота безперестанна,
І зігрівання від ходи.
Кришталь повітря, синь без меж, -
І листопади жовтопінні,
І пурпурові бурі теж.
Повсюди - тиша і чекання,
І перших приморозків дим, -
І самота безперестанна,
І зігрівання від ходи.
2026.10.18
01:30
Ті, що бралися збагатити людство, найперше збагачувалися самі.
Термін «братство» дискредитував каїн, термін «братскій народ» - путін.
Брехнею світ пройдеш... І хочеться повторити.
Дебіл не розрізняє, де біле, де чорне.
Державні службовці мают
2026.10.17
23:41
осінь що у неквапному свому процесі
між сецесією і каскадом процесій
прибирає за літом
мотлох його коштовний
і не проти яких фотосесій
все це звісне поетам
до їхньої честі
вечори розмальовані крайоном
між сецесією і каскадом процесій
прибирає за літом
мотлох його коштовний
і не проти яких фотосесій
все це звісне поетам
до їхньої честі
вечори розмальовані крайоном
2026.10.17
17:31
Це повітря на диво крихке, місяць посмішку шкірить.
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.
Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.
Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан
2026.10.17
13:54
Спокійне кохання у зрілому віці
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.
Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години
2026.10.17
06:43
Мерехтіли зорі в небі,
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
2026.10.16
23:45
на правах інтермедії
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії
побути поетом
побути красивою осінню
побути жовтнем
курити якусь целюлозу
майже тирсу якусь
але ж
перечитуючи епістолярії
2026.10.16
23:06
чи ти прокидався із чуттями
щось помінялося явно
розірвано циклічне часосприйняття
цей демонічний безлад ухопив тебе
цей демонічний безлад ухопив тебе
не крапає сльоза, хай забринить
щось помінялося явно
розірвано циклічне часосприйняття
цей демонічний безлад ухопив тебе
цей демонічний безлад ухопив тебе
не крапає сльоза, хай забринить
2026.10.16
22:35
Люблю, як, весела, розбуджуєш гомін довкіль
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.
А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п
І твоїми очима простежену далеч дороги,
І ті чари, що явлені сміхом твоїм –тії ж чари завжди!..
Що тебе я досі не покохав - неспроможен збагнути.
А тепер,як сад зашумить чи скрипнуть двері,
Зриваюсь,аби п
2026.10.16
20:23
Малює осінь філігранно:
У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.
Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У півтонах охри і бронзи.
Вдягає клену шарф багряний,
Заводить з листя справжнє рондо.
Вона не квапиться, бо знає:
Краса у кожній миті парку.
І таємничості ознаки -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Ернест Хемінгуей
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ернест Хемінгуей
Ернест Хемінгуей біографія
(1899 - 1961)
Ернест Хемінгуей народився в Оук-Парку (Іллінойс) 21 липня 1899 року. Хемінгуей почав свою кар'єру письменником в Реда газети в Канзас-Сіті у віці сімнадцяти років. Після вступу Сполучених Штатів у Першу світову війну, Ернест став добровольцем підрозділи швидкої допомоги в італійській армії. Під час служби на фронті, був поранений, і провів багато часу в лікарнях. Після повернення до Сполучених Штатів, Ернест Хемінгуей став репортером для канадських і американських газет і незабаром був відправлений назад в Європу, для того щоб бути в курсі таких подій, як грецька революція.
У двадцяті роки, Хемінгуей став членом групи американців-експатріантів в Парижі, що він описав у своїй першій важливій роботі, "І сходить сонце" (1926). Не менш успішною була робота "Прощавай, зброє!" (1929). Хемінгуей використав свій досвід в якості репортера в ході громадянської війни в Іспанії в якості фону для його самих амбітних романів "По кому дзвонить дзвін" (1940). Серед його пізніх робіт, найбільш видатна - короткий роман, "Старий і море" (1952), розповідь про подорож старого рибалки, його довгої і самотньою сутичкою з рибою і морем, і його перемогу в поразці.
У 1954 році Ернест Хемінгуей став лауреатом Нобелівської премії з літератури.
Ернест Хемінгуей, сам по собі, спортсмен - любив зображати солдатів, мисливців, тореадорів - жорстких, часом примітивних людей, чия мужність і чесність налаштовані проти жорстокого шляху сучасного суспільства, і тих хто в цьому протистоянні втрачають надію і віру. Його простий прози, його продумані діалоги, і його пристрасть до заниження особливо ефективні в його оповіданнях, деякі з яких зібрані в "Чоловіки без жінок" (1927) і "П'ята колона та перші сорок дев'ять оповідань" (1938). Останні роки в біографії Ернеста Хемінгуея заповнені хворобами, такими як діабет і гіпертонія. Однак він був поміщений в психіатричну клініку, де займалися тільки його "психічними розладами", застосовувалася електросудорожна терапія. Після 20 сеансів Ернест Хемінгуей втратив пам'ять і здатність формулювати свої мили письмово. Помер Хемінгуей в штаті Айдахо 2 липня 1961 року.
Переклала на українську мову 4.05.19 20.41
(1899 - 1961)
Ернест Хемінгуей народився в Оук-Парку (Іллінойс) 21 липня 1899 року. Хемінгуей почав свою кар'єру письменником в Реда газети в Канзас-Сіті у віці сімнадцяти років. Після вступу Сполучених Штатів у Першу світову війну, Ернест став добровольцем підрозділи швидкої допомоги в італійській армії. Під час служби на фронті, був поранений, і провів багато часу в лікарнях. Після повернення до Сполучених Штатів, Ернест Хемінгуей став репортером для канадських і американських газет і незабаром був відправлений назад в Європу, для того щоб бути в курсі таких подій, як грецька революція.
У двадцяті роки, Хемінгуей став членом групи американців-експатріантів в Парижі, що він описав у своїй першій важливій роботі, "І сходить сонце" (1926). Не менш успішною була робота "Прощавай, зброє!" (1929). Хемінгуей використав свій досвід в якості репортера в ході громадянської війни в Іспанії в якості фону для його самих амбітних романів "По кому дзвонить дзвін" (1940). Серед його пізніх робіт, найбільш видатна - короткий роман, "Старий і море" (1952), розповідь про подорож старого рибалки, його довгої і самотньою сутичкою з рибою і морем, і його перемогу в поразці.
У 1954 році Ернест Хемінгуей став лауреатом Нобелівської премії з літератури.
Ернест Хемінгуей, сам по собі, спортсмен - любив зображати солдатів, мисливців, тореадорів - жорстких, часом примітивних людей, чия мужність і чесність налаштовані проти жорстокого шляху сучасного суспільства, і тих хто в цьому протистоянні втрачають надію і віру. Його простий прози, його продумані діалоги, і його пристрасть до заниження особливо ефективні в його оповіданнях, деякі з яких зібрані в "Чоловіки без жінок" (1927) і "П'ята колона та перші сорок дев'ять оповідань" (1938). Останні роки в біографії Ернеста Хемінгуея заповнені хворобами, такими як діабет і гіпертонія. Однак він був поміщений в психіатричну клініку, де займалися тільки його "психічними розладами", застосовувалася електросудорожна терапія. Після 20 сеансів Ернест Хемінгуей втратив пам'ять і здатність формулювати свої мили письмово. Помер Хемінгуей в штаті Айдахо 2 липня 1961 року.
Переклала на українську мову 4.05.19 20.41
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
