
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.18
04:38
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст
2025.10.17
23:05
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.
А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало
2025.10.17
21:50
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,
2025.10.17
21:49
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.
Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.
2025.10.17
16:29
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?
2025.10.17
15:14
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.
Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.
Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині
2025.10.17
13:56
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.
Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.
Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:
2025.10.17
12:29
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя
2025.10.17
11:13
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.
***
А балом правлять люди-тріпачі
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.
***
А балом правлять люди-тріпачі
2025.10.17
10:44
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ
2025.10.16
22:36
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
2025.10.16
20:33
Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятнку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
2025.10.16
20:04
Які лиш не проживали з тих часів далеких
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
У Криму народи: таври, скіфи, поряд греки,
І сармати, й печеніги, половці, хозари,
Візантійці, готи й турки, накінець, татари.
Генуезці і вірмени торгували крамом.
Москалі, якщо і були, то лише рабами.
Та і
2025.10.16
16:30
На відліку дванадцять час спинився —
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
прочитана сторінка ще одного дня.
Осіння мла, порожня годівниця
не нагодує з рук замерзле цуценя.
Хтось викинув дружка... Іди до мене,
зігрію серцем, хоч сама тепер, як ти
тремчу від холоду листком червленим
2025.10.16
10:43
Шпак з довгим хвостом,
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
За який зачепилась веселка,
Лишивши на ньому фіолетову пляму,
Прилетів до міста кам’яних провулків
В якому нічого не відбувається.
По радіо так і сказали:
«У цьому місті нічого не відбувається…»
А Бог дивиться
2025.10.16
10:30
Дівчинко,
пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...пірнай в мої обійми!
Притулись міцніше і пливи
у любов мою,
як в інший вимір,
молитовним шепотом трави…
Я тобі в цій вічності побуду
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Ернест Хемінгуей
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ернест Хемінгуей
Ернест Хемінгуей біографія
(1899 - 1961)
Ернест Хемінгуей народився в Оук-Парку (Іллінойс) 21 липня 1899 року. Хемінгуей почав свою кар'єру письменником в Реда газети в Канзас-Сіті у віці сімнадцяти років. Після вступу Сполучених Штатів у Першу світову війну, Ернест став добровольцем підрозділи швидкої допомоги в італійській армії. Під час служби на фронті, був поранений, і провів багато часу в лікарнях. Після повернення до Сполучених Штатів, Ернест Хемінгуей став репортером для канадських і американських газет і незабаром був відправлений назад в Європу, для того щоб бути в курсі таких подій, як грецька революція.
У двадцяті роки, Хемінгуей став членом групи американців-експатріантів в Парижі, що він описав у своїй першій важливій роботі, "І сходить сонце" (1926). Не менш успішною була робота "Прощавай, зброє!" (1929). Хемінгуей використав свій досвід в якості репортера в ході громадянської війни в Іспанії в якості фону для його самих амбітних романів "По кому дзвонить дзвін" (1940). Серед його пізніх робіт, найбільш видатна - короткий роман, "Старий і море" (1952), розповідь про подорож старого рибалки, його довгої і самотньою сутичкою з рибою і морем, і його перемогу в поразці.
У 1954 році Ернест Хемінгуей став лауреатом Нобелівської премії з літератури.
Ернест Хемінгуей, сам по собі, спортсмен - любив зображати солдатів, мисливців, тореадорів - жорстких, часом примітивних людей, чия мужність і чесність налаштовані проти жорстокого шляху сучасного суспільства, і тих хто в цьому протистоянні втрачають надію і віру. Його простий прози, його продумані діалоги, і його пристрасть до заниження особливо ефективні в його оповіданнях, деякі з яких зібрані в "Чоловіки без жінок" (1927) і "П'ята колона та перші сорок дев'ять оповідань" (1938). Останні роки в біографії Ернеста Хемінгуея заповнені хворобами, такими як діабет і гіпертонія. Однак він був поміщений в психіатричну клініку, де займалися тільки його "психічними розладами", застосовувалася електросудорожна терапія. Після 20 сеансів Ернест Хемінгуей втратив пам'ять і здатність формулювати свої мили письмово. Помер Хемінгуей в штаті Айдахо 2 липня 1961 року.
Переклала на українську мову 4.05.19 20.41
(1899 - 1961)
Ернест Хемінгуей народився в Оук-Парку (Іллінойс) 21 липня 1899 року. Хемінгуей почав свою кар'єру письменником в Реда газети в Канзас-Сіті у віці сімнадцяти років. Після вступу Сполучених Штатів у Першу світову війну, Ернест став добровольцем підрозділи швидкої допомоги в італійській армії. Під час служби на фронті, був поранений, і провів багато часу в лікарнях. Після повернення до Сполучених Штатів, Ернест Хемінгуей став репортером для канадських і американських газет і незабаром був відправлений назад в Європу, для того щоб бути в курсі таких подій, як грецька революція.
У двадцяті роки, Хемінгуей став членом групи американців-експатріантів в Парижі, що він описав у своїй першій важливій роботі, "І сходить сонце" (1926). Не менш успішною була робота "Прощавай, зброє!" (1929). Хемінгуей використав свій досвід в якості репортера в ході громадянської війни в Іспанії в якості фону для його самих амбітних романів "По кому дзвонить дзвін" (1940). Серед його пізніх робіт, найбільш видатна - короткий роман, "Старий і море" (1952), розповідь про подорож старого рибалки, його довгої і самотньою сутичкою з рибою і морем, і його перемогу в поразці.
У 1954 році Ернест Хемінгуей став лауреатом Нобелівської премії з літератури.
Ернест Хемінгуей, сам по собі, спортсмен - любив зображати солдатів, мисливців, тореадорів - жорстких, часом примітивних людей, чия мужність і чесність налаштовані проти жорстокого шляху сучасного суспільства, і тих хто в цьому протистоянні втрачають надію і віру. Його простий прози, його продумані діалоги, і його пристрасть до заниження особливо ефективні в його оповіданнях, деякі з яких зібрані в "Чоловіки без жінок" (1927) і "П'ята колона та перші сорок дев'ять оповідань" (1938). Останні роки в біографії Ернеста Хемінгуея заповнені хворобами, такими як діабет і гіпертонія. Однак він був поміщений в психіатричну клініку, де займалися тільки його "психічними розладами", застосовувалася електросудорожна терапія. Після 20 сеансів Ернест Хемінгуей втратив пам'ять і здатність формулювати свої мили письмово. Помер Хемінгуей в штаті Айдахо 2 липня 1961 року.
Переклала на українську мову 4.05.19 20.41
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію