ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.05.17 09:49
Дощ весняний
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.

Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,

Козак Дума
2024.05.17 09:24
Треш у кубі
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*

Юрій Гундарєв
2024.05.17 09:03
Месія - 20
Укотре Микола Соболь починає першим. Незважаючи на свої постійні виправдовування: «Не я першим починаю!»… Так, на мій вірш «Моя вишиванка», який 16 травня був опублікований на всіх провідних літературних порталах, зокрема урядовому, Соболь надіслав прово

Віктор Кучерук
2024.05.17 05:31
* * *
Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.

Артур Курдіновський
2024.05.17 04:22
Відповідь - війна
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.

Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -

Ілахім Поет
2024.05.17 00:04
Сни
Мої сни - це апокриф, безцінне руно чорнокнижжя
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают

Євген Федчук
2024.05.16 20:19
Василько - князь Володимирський
Розпалася Русь єдина після Ярослава.
Розділили брати землю Руську між собою,
Кожен у своїм уділі самостійно правив.
Щоби потім розділити уділ дітям своїм.
Розділилась на клаптики колись Русь єдина.
Князі правили в уділах й жадібно гляділи,
Як би зем

Юрій Гундарєв
2024.05.16 09:45
Моя вишиванка
травня - День вишиванки

На кістках тривають бісові танці,
пологові будинки лежать у руїнах…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я - українець.

По ночах небо геть червоне,

Микола Соболь
2024.05.16 05:48
Со́вки*
Зморені та щасливі.
Чи спати вони хотіли?
Де зорепадів зливи
останні спивали сили.
Світанку не чекали
своє у ночі багаття,
день наступав помалу,
ніби відьмацьке прокляття.

Віктор Кучерук
2024.05.16 05:15
* * *
Вітер розгойдує дзвоники,
Рве пелюстки голубі, –
Крильця розпрямивши коники
Тонко сюркочуть собі.
Ніби для слуху придумані,
Чи показової гри, –
Звуки не раз мною чувані
Й бачені вже кольори.

Ілахім Поет
2024.05.16 00:59
Дякую, Сонце
Дякую, Сонце, за те, що зі мною була.
Просто собою. Земною. Ніяким не ангелом.
Зливою пристрасті, вічним джерельцем тепла.
І оберегом від чорного зла стати прагнула.
Дякую щиро за світлі та радісні дні.
Також за ночі - бо в кожній ти втілилась мріє

Артур Курдіновський
2024.05.16 00:45
Краплинки дощу на смарагді
Дивуюсь... Невже це насправді?
Не в тихому, доброму сні?
Краплинки води на смарагді -
Наївні дощі весняні.

Повітря прозоро-зелене...
Нечутний, омріяний спів...
І в'яже мій квітень катрени,

Борис Костиря
2024.05.15 22:12
Подорожній
Подорожній іде невідомо куди.
Його кроки звучать передвістям біди.
Він іде ледь відчутно, немовби роса.
А надія в очах невимовно згаса.

Його жести і рухи, як згустки пітьми.
Він оточений міфами, болем, людьми.
Йдуть від нього енергії чорні круги,

Володимир Каразуб
2024.05.15 18:50
Пий свій чай, Семірамі
Скло ночі по лінії долі трісло.
Тіні облизують губи твої на кармін.
Сідай на скрипуче віденське крісло.
Пий свій чай, Семірамі.
Пий свій чай у холодній кімнаті театру.
За лаштунками тіней старих наче світ героїнь.
Актори позбулися п’ятого акту.
Пий

Ярослав Чорногуз
2024.05.15 12:46
Чуттєвий шал (вінок сонетів)
Імла водою заливає жар,
Дощі ідуть, зірок ясних не видно,
Раптово зблискує Волосожар*,
Сміється тайкома собі єхидно.

Хтось пан серед стихій, бува й бунтар --
Кому цариця -- рідина -- обридне.
Паливода породжує той згар --

Світлана Пирогова
2024.05.15 10:14
Серед білих акацій
Прокидається ніжне проміння,
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Деконструктор Лего
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2020) / Вірші

 Амфібрахій
Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2019-09-01 21:46:40
Переглядів сторінки твору 1436
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (7.789 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.100
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2020.12.06 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-09-02 14:07:44 ]
Важко заглибитись у зміст і тому складається враження про суперечливість авторської думки. Як на мене, то ні графомани, ні плагіатори на ритміку і не полюють, і не зважають. Зараз прослідковується тенденція - подати тему краще за «попєрєдніков». Але, якщо так стається, то цей грішок можна й пробачити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-09-02 15:22:24 ]
А воно все на поверхні. І дійсно, не без суперечливості.
Не можу не погодитися.

Мені подобається амфібрахій. Але це не означає, що я не віршую ямбом або хореєм.

Поетичні парафії я порівняв би з клубами (студіями).
А був би театралом, то порівняв би зі школами - Арк. Райкіна чи Ол. Табакова. З цих шкіл виходять однакові "райкінці" або "табаківці". У випускників усіх категорій практично однакові творчі прийоми та інші вихиляси.
Навіть вірші за підбором образного ряду або й тематики. І автори, виходить так, що теж.

Письменницькі секти.
Їх що, не існує? Вони існують. Її учасників (назвав би їх в якому-небудь окремому випадку і штундами) щось об'єднує? Питання риторичне.

Віршолови та плагіатори.
Як би вони не маскувалися і не прикидалися пародистами, сатириками або навіть ліриками, їм це не вдасться. Пересічний читач не збагне, а ерудований і спостережливий - елементарно побачить, зрозуміє та виявить. Я порівняв би деякі ситуації з футбольними.
В команді може бути, я сказав би, лідер або фронтмен.
І от він вважає, що всі паси повинні передаватися йому, бо він "вище б'є і краще грає".
Дещо подібне спостерігається і в поезії. Наприклад, якась метафора впродовж тривалого часу не з'являлася у творах якогось літресурсу або порталу. А це з'явилася. То хіба не знайдеться ще один автор, який з неї витягне усі, умовно кажучи, соки? Питання теж риторичне. І ми це бачимо. Це може бути корисним явищем. Метафора ж. Гарна. То як їй пропадати і навіщо? Ніяк і ні для чого.
Хіба що в якій формі це продовжити. Наприклад, як присвяту. Це хіба погано? Вважаю, що ні.
А приховувати справжні наміри та маскуватися за пародистами, сатириками або ще більше - ліриками, не варто. Про пересічних читачів я писав вище. Але ж не лише ними багатий ресурс або портал.

Повернувшись до амфібрахія, я зауважу, що я його наділив людськими властивостями.
От і виникла заключна строфа.

Дякую за коментар.
Моя відповідь довша за вірш, але то таке.
Обмін думками ніщо не обмежує.
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Деркач (Л.П./Л.П.) [ 2019-09-02 18:41:52 ]
Якщо є що сказати, а не повторити, автор завжди буде оригінальним. Хоч, звичайно, кожна думка має свої інтерпретації в будь-якому авторському стилі. І це якраз те, що не так то й легко іноді скопіювати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2019-09-02 18:00:28 ]
Так, амфібрахієм можна убити наповал будь-якого графомана. То страшна зброя. Особливо в руках колеги-графомана.
Свого часу Аглая Саловсмак кричала на весь сайт: - Паразити! Украли у мене слово! Поцупили образ!
А їй одказує підлий сатирик: - Читай мою гумореску двадцятилітньої давності там і там.
Прочитала. І побачила богиня, що її першоджерело, м'яко кажучи, зовсім не першоджерело. І так завжди.
Тепер діймають зляки: Чи несамохіть я сама когось несамохіть не дублюю?
Правильно робить. Бо навіть те, що я щойно написав теж хтось і десь мовив уперше. Хто - довідуйтесь самі. Потім мені скажете.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2019-09-02 21:38:58 ]
Всяке буває. У тому числі і деталі-дрібниці, які супроводжують нашу писемну діяльність.
І правота, і неправота мають певні підстави та обставини їхнього виникнення.
Я не загострював питання запозичень (назвемо це явище так), але воно існує.
І футболісти-гренадери (чи як їх там звуть) існують, і вища ліга, і якісь інші групи.
Дякую за увагу,
Ю. С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2019-09-03 06:27:06 ]
Згоден. Тому сатира - найважчий різновид творчості. Тут потрібна світла голова і мудрість. Саме з цієї причини у нас, в основному, сонмища ліричних поетів.