вона дихає з ними одним повітрям
вона ходить із ними під тим же сонцем
їй сукенку прозору полоще вітер
той самий що фіранки живим віконцям
хтось говорить про неї лякливо стиха
а уголос відверто - безумці вперті?
вона благо у муках в добрі - за лихо
двері в світ невідомий і зветься Смертю
сильні світа із нею запанібрата
віра їх нелогічна й цілком безпечна
вони кличуть її зо собою розкошувати
і гостює у них чи стоїть на чатах...

Смерті репають п'яти
від ґлянцевості паркетів
і у саднах долоні
від потисків рук холодних
вони місять блюзнірство
у діжах з-під етикету
в них тарелі у брехнях
для всіх голодних
і столуються з нею
і п’ють за її здоров'я
наливають їй повно
аж ген по саміські вінця
вона п'є й не п'яніє
їй нудко від їх напоїв -
не відкупляться -
кожнен піде поодинці

але то буде завтра а зараз вони друзяки
та чомусь співчува вона їхнім жертвам
їй смертельно обридла безличність цих лиць однаких
може фішка у тому що більш неживі ніж мертві?..
як же боляче дихати з ними одним повітрям
біль вдаряє нестримом голок в легені
та у неї робота така стоїть на вітрі
розсипає пісок днів людських зі жмені...
2019