Шляхетний і талановитий -
з життя найкраще ти береш.
Та не спроможний  розділити
на трьох кохання, й серце теж.

Одна - причина лебедина,
затьмарила усі жалі,
а інша - золота зернина,
тримає міцно на землі.

Планиди спогади минулі,
колиска сина, оберіг.
Словесних війн вразливі кулі -
червоним снігом на поріг.

Пів неба і ланцюг неволі,
спокуса, вишитий рушник.
Пече жариною в юдолі
гірка печаль, до неї звик.

Не полігамний, не нахаба,
та обілитися повік,
ураз відмовившись від зваби,
таки не зміг, ніхто б не зміг.

Її зіниці - поволока,
хвиляста зачіска руда,
мов океан душа  глибока -
пречиста, спрагла, як вода.

Очікував на біль розпуки
та кожен раз в його житло
приходила і клала руку
вона, як мати, на чоло.