Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!
Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє
дме вітром і студить пусткою.
Хтось міряє море милями,
хтось міряє лиш відпусткою.
Ти ж міряєш море мріями,
що стануть колись реальними,
з чіткими часами й мірами,
ще душа не вродилася болем,
лиш безмежжя старого совине крило
блискавиця серпом гострим голить.
У отавах незайманих звуки Орфей
розсипає, а я підбираю.
Гнучі башти дерев серед тихих алей
В чекаючий на нього Всесвіт,
Створімо справжній буревій,
Що всі теорії закреслить!
Навіщо правила дурні
У творчій голові тримати?
Тут будуть оплески гучні,
Вночі перед боєм
сиджу під вербою,
дивлюсь на дорогу – український шлях...
Й стає пред очима
все те незгасиме,
за що ми б’ємось у жорстоких боях.
Мальовані на білому полотні Едему
(У тому саду теж буває весна –
Буває, буяє, п’янить ароматом),
Адам ще не вдягнув
Сирітську сорочку безхатька
І бідний, наче заброда,
Мандрує пустелями
Ударив дзвін, одразу і замовк.
І вже орда посунула, як хмара.
Перед Степаном вигулькнув за крок
Кінний татарин, радісно ошкіривсь,
Тримаючи в руці міцний аркан.
Степана взяти у ясир наміривсь.
А той спиною вп
Сховашись під байдужості вуаллю.
І виникло тлумачення химерне,
Неначе я тебе вже не цікавлю.
Ні як амант і навіть не товариш,
Чи просто випадковий перехожий,
З яким ніде нічого не навариш,
Що час минає невблаганно.
І Фауст чи то Прометей
Не вилікують наші рани.
Ще пів години до кінця
Доби натхнення чи марноти.
Ми не пізнаємо лиця
В далекій від України північній чужині,
Та, мабуть, з туги добилася до батьківщини,
Де стільки здавна сестер і посестерей її,
Що молодики співають обійнявшись
Про долю тих, хто звик лиш гратися в любов,
Та як
у океан ударів серця!
Вміщаєш тисячі життів –
в одне, яке акторським зветься!
Опісля сцени, у думках,
стоїш над світом, як лелека,
бо кожен образ твій, мов птах,
Різноманітної природи
Я - блиск сріблястої роси
І плавний подув прохолоди.
Я голос чистої води
І ніжний запах конюшини
Отут, куди тебе водив
Та заціловував невпинно.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
15. Біг по колу
Ге́й ви, приморожені, -
так, що зубозціплені!
Наскрізь заволожені,
суспіль хутрозліплені!
Гей, великомученики
крижаної зони!
Вправи неминучі таки, -
гайда в перегони!
Ох, ухнім!
Ух, охнім!
Хай плюхнем,
зате просохнем!
Всі мурашкошкірові,
до рубця промочені -
руште без ранжиру ви,
в рівному оточенні!
Мокрий хвіст - всі крихти мете,
мокрий ніс - холоне...
До нагріву бігтемете, -
скопом, не в колоні.
Ех, ухнім!
Ах, охнім!
Хай плюхнем -
зате просохнем!
Хто там слави першого
прагне до останнього?
Ближчий, попридерж його,
та дарма не гань його:
всіх, хто вперто рухається,
хоч вже сил немає,
хто бувалих слухається, -
приз вкінці чекає!
Так, ухнім!
Так, охнім!
Хай плюхнем,
зате просохнем.
Гонки в нас - невинніші:
борем в тілі дрож це ми!
Станем всі на фініші
спільно-переможцями.
Тут - манери вишукані,
всі - взаємно чемні.
Зупинились висушені? -
вельми всім приємно!
Ху! Стали,
бо «здохли».
Пристали,
зате просохли!
(2018)
*** ОРИГІНАЛ ***
Странные скачки
Э́й вы, синегубые!
Эй, холодноносые!
Эй вы, стукозубые
И дыбоволосые!
Эй, мурашкокожаные,
Мерзляки, мерзлячки,
Мокрые, скукоженые, -
Начинаем скачки!
Эй, ухнем!
Эй, охнем!
Пусть рухнем -
Зато просохнем!
Все закоченелые,
Слабые и хилые,
Ну - как угорелые
Побежали, милые!
Полуобмороженная
Пестрая компания,
Выполняй положеное
Самосогревание!
Эй, ухнем!
Эй, охнем!
Пусть рухнем -
Зато просохнем.
Выйдут все в передние -
Задние и средние,
Даже предпоследние
Перейдут в передние!
Всем передвигающимся
Даже на карачках,
Но вовсю старающимся, -
Приз положен в скачках!
Эй, ухнем!
Эй, охнем!
Пусть рухнем -
Зато просохнем.
Вам не надо зимних шуб,
Робин Гуси с Эдами,
Коль придете к финишу
С крупными победами!
Мчимся, как укушенные,
Весело, согласно,
И стоим, просушенные, -
До чего прекрасно!
Ух! Встали!
Устали!
А впрок ли?
Зато просохли.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
