Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.
В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене
Ось повзу на підвіконня
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким
Блищить під ногами, як вимите скло.
Від ранньої стужі зростає тривога:
Чи встигну догнати минуле тепло?
Воно уночі подалося в безодню
Оту, що стіною оточує ліс,
В якому шукатиму в дні прохолодні
Тепло межи сосен,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
15. Біг по колу
Ге́й ви, приморожені, -
так, що зубозціплені!
Наскрізь заволожені,
суспіль хутрозліплені!
Гей, великомученики
крижаної зони!
Вправи неминучі таки, -
гайда в перегони!
Ох, ухнім!
Ух, охнім!
Хай плюхнем,
зате просохнем!
Всі мурашкошкірові,
до рубця промочені -
руште без ранжиру ви,
в рівному оточенні!
Мокрий хвіст - всі крихти мете,
мокрий ніс - холоне...
До нагріву бігтемете, -
скопом, не в колоні.
Ех, ухнім!
Ах, охнім!
Хай плюхнем -
зате просохнем!
Хто там слави першого
прагне до останнього?
Ближчий, попридерж його,
та дарма не гань його:
всіх, хто вперто рухається,
хоч вже сил немає,
хто бувалих слухається, -
приз вкінці чекає!
Так, ухнім!
Так, охнім!
Хай плюхнем,
зате просохнем.
Гонки в нас - невинніші:
борем в тілі дрож це ми!
Станем всі на фініші
спільно-переможцями.
Тут - манери вишукані,
всі - взаємно чемні.
Зупинились висушені? -
вельми всім приємно!
Ху! Стали,
бо «здохли».
Пристали,
зате просохли!
(2018)
*** ОРИГІНАЛ ***
Странные скачки
Э́й вы, синегубые!
Эй, холодноносые!
Эй вы, стукозубые
И дыбоволосые!
Эй, мурашкокожаные,
Мерзляки, мерзлячки,
Мокрые, скукоженые, -
Начинаем скачки!
Эй, ухнем!
Эй, охнем!
Пусть рухнем -
Зато просохнем!
Все закоченелые,
Слабые и хилые,
Ну - как угорелые
Побежали, милые!
Полуобмороженная
Пестрая компания,
Выполняй положеное
Самосогревание!
Эй, ухнем!
Эй, охнем!
Пусть рухнем -
Зато просохнем.
Выйдут все в передние -
Задние и средние,
Даже предпоследние
Перейдут в передние!
Всем передвигающимся
Даже на карачках,
Но вовсю старающимся, -
Приз положен в скачках!
Эй, ухнем!
Эй, охнем!
Пусть рухнем -
Зато просохнем.
Вам не надо зимних шуб,
Робин Гуси с Эдами,
Коль придете к финишу
С крупными победами!
Мчимся, как укушенные,
Весело, согласно,
И стоим, просушенные, -
До чего прекрасно!
Ух! Встали!
Устали!
А впрок ли?
Зато просохли.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
