Між нами немає кохання –
Близькими були лиш тіла.
У тебе мабуть не остання,
Хоч робила усе, що могла.

Я дивилась тобі у очі,
Ти у очі дивився мені
І голубив мене охоче,
Все це було немов уві сні.

Ти жадав мене дико мов звір,
Я ж відмовити й не намагалась,
Теж хотіла тебе, ти повір,
Я з душею своєю змагалась.

Бо в душі це велике табу –
Бути близько, але без любові,
Відчувати цю нотку слабу,
Що бушує нестримно у крові.

Про яку тут любов говорити,
Як близькими були лиш тіла -
Був готовий цілунками вкрити,
Щоб лишень я себе віддала.

І змагаються тіло з душею,
Хто важніший із них саме тут,
У всьому винна напевно лише я,
Що звільнила себе від цих пут.

Хоч з тобою ми різні є дуже
Й розійдуться два наші шляхи,
Я до тебе була небайдужа,
І твій намір не був лихим.

Ти зовсім з інакшого світу,
Не із світу енергій і душ,
Не із світу магічного цвіту,
Я благаю мене ти не руш.

Не тривож моє серце бажанням
І мене ти не спокушай,
Бо немає між нами кохання,
Чимскоріше мене залишай.