Отакої! Аж самому закортіло написати щось про любов.
А чому це народ мовчить, га? Де Ваші коментарі, я Вас питаю?

непересічна байка, о Тетяно

Вітаю, дорога Таню, з творчим успіхом. Стільки лайків, стільки відгуків! Нелегко поетові контролювати свої емоції, особливо в час, коли прийшла Муза і гарно пишеться. Поети - люди часто вибухові і не можуть стримати своїх емоцій. Але той, хто їх стримав, насолоджується подвійно - і товариством Музи і коханої. Хто не стримав - часто приречений на самотність у коханні. Бо слово - не горобець, вилетіло, і не впіймаєш.
Стосовно ненормативної лексики. Я скажу так. Нею не можна зловживати. Але у нелегку хвилину, коли тобі зненацька наступили на ногу, ти ж не будеш казати: "Васильку, ти неправий. Як у тому давньому анекдоті про двох електрозварювальників, які працювали у дитсадку. Навколо бігали діти, а одному з них потрапила іскра за комір. То зрозуміло, що він ужив сильнішого слова, а начальству сказав оті перші слова. Так і тут. Сильне слівце, не згоден з Любою Бенедишин і іншими, додає сили емоційної, перцю, і читач отримує задоволення сильніше від цього. А прибери його, і вірш одразу знабарвлюється, втрачає, що і видно з варіанту, який ти залишила. Раджу мати сталі переконання, а не виправляти на догоду тому чи іншому дописувачу. Всім не догодиш, Таню. Краще бути трішки грубуватим, але правдивим, ніж чемним і гнилим усередині душі. Така моя думка. А ти вирішуй!))))))