Згадав оце повчального момента,
Таку ось нашу історичну мить,
Коли взялись були інтелігенти
В країні революцію творить.
За що взялись, самі іще не знали,
В книжках воно все просто вигляда.
Якісь закони для чого́сь приймали,
Боялись – демократія стражда.
Вмовляли, все старались пояснити,
Кудись вели, хоча ніхто не йшов.
Сіяла їм зоря нового світу,
А під ногами хлюпала вже кров.
Бо тут з’явились більшовицькі хлопці,
Не стали довго панькатись з людьми,
Всіх постріляли, хто на іншім боці,
Сказали – це потреба боротьби.
Через коліно навпіл поламали
Всіх тих, хто сумніватися посмів
І враз соціалізм побудували
Під відзвуки демократичних слів.
Інтелігенти чухалися тільки:
Хіба насилля щастя принесе?
Але і їх поставили до стінки
І просто розстріляли. От і все.