Я сидів на ганку будинку й прислухався. Десь таємничо шелестіли яблуні і груші, довкола простягався п’янкий аромат їхнього цвіту. Було тепло. У верховіттях снували різні птахи і раз у раз до мене долинали чарівні мелодії їх співу. Я часто любив слухати. Це, власне, майже єдине, чим я взагалі займався... І чи не єдине з того, що приносило мені задоволення. Ще я дуже любив уявляти: слухати і уявляти. Десь поблизу почулось притишене дзижчання бджоли — замилувалась однією з пишних троянд на клумбі, напевно. Прозорі крильця ледь помітно миготять, комашка поринула в басейн м’яких пелюсток і збирає солодкий нектар... Я сидів на сонці, і його проміння лагідно торкалось мого лиця. За поцілунки коханої було воно мені, і я не хотів пропустити жодного з них... Я був самотнім. Дуже самотнім. І хоч навколо мене майже увесь час стривожено снували якісь люди, це нітрохи не заважало мені бути таким самотнім... Сонце зараз саме досягло зеніту, його не заступали жодні хмари. Небо було чистим, спокійним, по-чарівному блакитним... Напевно. Зеленаві трави тихо колихались під подихом легкого вітерця й перешіптувались між собою останніми новинами... Напевно. Десь прямо над ганком було звите пташине гніздо — напевно. Звідтіля постійно чулися душевні мелодії, і часто видавалось, що над чудовим концертом працював цілий оркестр. Я уявив те затишне гніздечко... і моє серце болісно стислось! Як від нього, гніздечка, віє батьківським теплом... Це наймиліше місце у світі, напевно. Напевно, напевно, напевно!.. Я був сліпим. Незрячим.
Я не бачив нічого. А так хотів! Так мріяв! Так сподівався, так хотів прокинутись вранці і побачити материнське лице! Я її ніколи ще не бачив... І через це мені так боліло, так краяло серце! О, як мені обридло уявляти: небо, сонце, квіти, бджіл... маму. Я так хотів побачити... Дарма: якби я народився б зрячим, хіба не був би і тоді сліпим? Хіба цікавили б мене тоді усі ті квіти, те небо, те сонце? Бджоли?.. А мама? Я точно не побачив би її краси. А зараз... я не бачив її ніколи, та вона для мене була найкрасивішою у світі.
Люди... мрієте про розкоші, багатства, владу, славу; і усього вам мало, мало, мало!.. А я мрію просто щось побачити.