Юрію, видряпуйтеся вже з тих окопів, а шолом ще знадобиться (кажуть за них у львівському Арсеналі дають абонемент на пожиттєве безкоштовне відвідування:)) Я обіцяю Вас не слухати зовсім, але прислухатися буду - і не переконуйте!:))

Сиди Юрцю ціхо! (шишки - вони такі, як грім з неба... але кращі за роги)
То мій шоло - віддай! У музей хочу на дурнє!

та ніц не кращі ті шишки - тільки легші:) з рогами також треба внести певну ясність: шолом без рогів - це моветон, майже такий самий, як роги з-під шолому:)

:)) з ким будемо порівнювати?:)) бо інакше до істини до ранку не дістанемось:) ( і швиденько так заховала в кишеньки пальці, щоб не потрапити до зеньового рота):))

Юлія, щось формально "подібне" (тобто подібне на перший погляд) від, скажімо, Жадана, я не міг природно прийняти, не читалося і все, а у вас вийшло дуже непогано - життєво, цікаво, емоційно, щиро, і на відстані, доступній усім моїм тонким відчуттям. Звичайно, декілька суто формальних моментиків легко можна "омилозвучити", а так вельми неординарно - у першу чергу духовно.

Юльцо - я з Ним різавсі не насмерть, а в карти - то знаю який Він холєрник...
А я простий ахотнік на все шо літає... :))))

Щиро дякую, Редакціє. Маю зауважити, що Ваші тонкі відчуття працюють на досить великі відстані:) гадаю, з часом, корективи у написане дійсно потрібно буде внести, якщо написане взагалі залишиться актуальним.

Залишиться актуальним. В дитинстві ми боїмося, жахаємося можливої своєї інакшості від інших, а зараз її потрібно сприймати як Господній подарунок. Хіба від Нього можна відмовитись?

У Тибетській філософії є такі роздуми, якщо людина відмовляється від свого покликання, от напрклад не пише віршів коли насправді може писати, то вона потім буде покарана. Ну щось таке;-) так що відмовлятись не можна!

Відмовитись від такого дарунку - неможливо апріорі..проте можна отримати більший:)

Варю, я так само далека від тибетської філософії, як Карпати від Тибету:) Нехтувати талантами не можна - це істинно так, але я про це вичитала в іншому джерелі. Памятаєш притчу з Біблії?:)

Андрію... Я маю на це відповідати? Ти також вражаєш мене: з яких пір ти почав віршувати? Чи не з тих пір, як ми почали працювати на одному компі? Тебе справді так надихає мій робочий стіл чи то миша така спокуслива?

Так, Юльцю, неприємна ситуація, але змініть гнів на милість, на мене ж Ви не будете гніватись, якщо скажу, що люблю Ваші вірші;-)

:)))Варю, ні в якому разі я на тебе гніватися не буду, бо ти апріорі не можеш втнути таких дурниць:)

Ну от і чудово, Юльцю!;-)