Щиросердечно молюся Всевишньому я
аби грішному людству пробачив провини.
Хай насититься зливою спрагла земля,
розіб'є блискавиця нові домовини.

Не за себе тривожуся, Боже, за тих,
хто не бачив, не жив і не вірив у Тебе,
хто надихатись квітнем яскравим не встиг,
не злітав на крилі у розчахнуте небо.

Тільки зводив палаци з окрилених мрій,
вчився знову ходити без милиць опори,
колискові співав і плекав супокій
на гарячім піску автентичного моря.

Не торкався губами жіночих грудей,
не блукав у пітьмі лабіринтами долі,
і не чув, як щебече в саду соловей
серенаду в рожевих галузках магнолій.

Тільки, "Мама" промовив життя розпочав,
золотим промінцем заіскрившись щасливо,
срібним дзвоником серед некошених трав,
не шукав вихід там де знайти неможливо.

Я боюся за тих недолюблених душ,
хто не знав на землі кольорового раю.
В пекло глянула і озирнулась довкруж,
в сивій кіптяві кречет голубку лякає.

Боже правий, невже Ти залишиш жалі
і дозволиш люциферу правити світом?
Хай над полем і лісом летять журавлі,
а вселенська біда не розноситься вітром.

23.04.2020р.