Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.30
16:11
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес
2026.07.30
16:11
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
2026.07.30
14:39
Помилки ще не пробачені,
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
На вікні рослина сохне.
Я святу приймаю спадщину -
Наш родинний тихий вогник.
У собі ховаю мрійника -
Вже його не повернути.
Від плити до рукомийника
2026.07.30
13:20
Наче перший Адам підбираєш назви
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
Для відкритих речей - гадюк і лілій...
Забагато курного в землі вцілілій,
Щоб одразу скласти з піску всі пазли.
І тому вирушаєш ,куди добачиш –
Шлях до раю то черга з гробів і храмів,
Про яке каяття ти у черзі п
2026.07.30
12:54
Забрів у юність, у провулок тихий,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
Де спів птахів, далекі голоси.
Під жовтим листям причаїлось лихо
В обіймах споконвічної краси.
Забрів подалі від кайданів міста
До первісних мелодій і казок.
Не виліплений із глевкого тіста,
2026.07.30
06:50
В. К. Осиповій
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
За рікою, поза лісом,
Поле, всіяне залізом,
Ще шурхоче сумовито
До цих пір незжатим житом.
За рікою, поза лісом,
Воювати достобіса
2026.07.30
06:41
Фінальний акорд розлуки
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Шість полонезів для фортепіано, ор. 17 (Полонез № 3 фа мінор)
«Жозефіна ступала бруківкою Лємберга так, наче кожен її крок відгукувався Adagio в його змученій душі. Баронеса з очима
2026.07.29
21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від
2026.07.29
21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?
Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,
2026.07.29
17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:
2026.07.29
14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
2026.07.29
14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
2026.07.29
13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
2026.07.29
12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
2026.07.29
10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
2026.07.29
09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Пам'яті Євгена Євтушенка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пам'яті Євгена Євтушенка
Памяти Евгения Евтушенко
Евгений Евтушенко... Судьба несколько раз сводила нас в Филадельфии и Нью-Йорке. Впервые я увидела его «живьём» на вечере в Филадельфии в 1990-м году. Это был мой первый год в Штатах, и ощущение марсианских хроник только усилилось известием о том, что к нам едет Евтушенко. Могла ли я помечтать о том, чтобы попасть на его вечер, будучи в Одессе!
Зал был в полном смысле загипнотизирован его аурой, его дивной энергетикой, из которой рождалась его манера чтения. Он сначала словно зажигался изнутри, начинал светиться, и колебания этого внутреннего накала захватывали зал прежде, чем он произносил что-то. Первое слово буквально взрывало пространство. А потом всё – образы, ритмы, звук его голоса, мы – сливалось в единую вселенную, перемешивалось, страдало, восходило. И только он имел власть прервать эту соборность. Я ушла совершенно ошеломлённая, не в состоянии даже подойти и поблагодарить, как это делали почти все.
А на следующий день зазвонил телефон и голос сказал:
– Здравствуйте, это говорит Евгений Евтушенко. Могу ли я поговорить с Верой Зубревой?
Оказалось, что устроитель вечера передал ему вырезку из моей публикации в журнале «Смена» с предисловием Беллы Ахмадулиной.
– Что вы здесь делаете? Ваше место в России, – сказал мне тогда он. Разговор был серьёзный, сложный, трудный для меня, совсем не такой, как с Ахмадулиной, сказавшей мне слова успокоения на прощание.
Спустя год он номинировал меня на Поэта года в Пушкинском обществе в Нью-Йорке, куда я и приехала, и сидела с ним рядом, и читала стихи со сцены, а он мне аплодировал...
А ещё спустя год его пригласили читать курс лекций в аспирантуру Пенсильванского университета, где я училась, и я была свидетелем того, как завороженно слушали его американские аспиранты. Слушали, практически ничего не понимая. Он пел свои лекции, и маленькая аудитория вдруг раздувалась, как дирижабль, и все мы плыли, подчиняясь волнам его речитатива. Это было абсолютно нетрадиционное чтение лекций. Никто никогда ничего подобного не слышал в стенах американского университета. Лекции, которые нельзя было законспектировать, по которым невозможно было задать вопросов, и уж тем более сдавать экзамен. Зато можно было в полной мере ощутить и соприкоснуться с не имеющим себе аналога в мировой литературе явлением русской поэзии и русского поэта.
Светлая память! Вера Зубарева
Филадельфия 2 апреля 2017 года
https://45parallel.net/evgeniy_evtushenko/#biography
Перевела на украинский язык 24.04.20 9.22
Пам'яті Євгена Євтушенка
Євген Євтушенко... Доля кілька разів зводила нас у Філадельфії та Нью-Йорку. Вперше я побачила його «живцем» на вечорі у Філадельфії в 1990-му році. Це був мій перший рік в Штатах, і відчуття марсіанських хронік тільки посилилося звісткою про те, що до нас їде Євтушенко. Чи Могла я помріяти про те, щоб потрапити на його вечір, будучи в Одесі!
Зал був у повному розумінні загіпнотизований його аурою, його чудовою енергетикою, з якого народжувалася його манера читання. Він спочатку немов запалювався зсередини, починав світитися, і коливання цього внутрішнього напруження захоплювали зал перш, ніж він вимовляв щось. Перше слово буквально взрывало простір. А потім все – образи, ритми, звук його голосу, ми – зливалося в єдину всесвіт, перемішувалося, страждало, сходило. І тільки він мав владу перервати цю соборність. Я пішла абсолютно приголомшена, не в змозі навіть підійти і подякувати, як це робили майже все.
А на наступний день задзвонив телефон і голос сказав:
– Здрастуйте, це говорить Євген Євтушенко. Чи можу я поговорити з Вірою Зубревой?
Виявилося, що організатор вечора передав йому вирізку з моєї публікації в журналі «Зміна» з передмовою Белли Ахмадуліної.
– Що ви тут робите? Ваше місце в Росії, – сказав мені тоді він. Розмова була серйозна, складний, важкий для мене, зовсім не такий, як з Ахмадуліної, яка сказала мені заспокійливі слова на прощання.
Через рік він номінував мене на Поета року в Пушкінському суспільстві в Нью-Йорку, куди я приїхала, і сиділа з ним поруч, і читала вірші зі сцени, а він мені аплодував...
А ще через рік його запросили читати курс лекцій в аспірантуру Пенсільванського університету, де я вчилася, і я була свідком того, як зацікавлено слухали його американські аспіранти. Слухали, практично нічого не розуміючи. Він співав свої лекції, та маленька аудиторія раптом роздувалася, як дирижабль, і всі ми пливли, підкоряючись хвилях його речитативу. Це було абсолютно нетрадиційне читання лекцій. Ніхто ніколи нічого подібного не чув у стінах американського університету. Лекції, які не можна було законспектувати, за якими неможливо було поставити питань, і вже тим більше здавати іспит. Зате можна було в повній мірі відчути і пізнати не має собі аналога у світовій літературі явищем російської поезії і російського поета.
Світла пам'ять! Віра Зубарєва
Філадельфія 2 квітня 2017 року
Переклала на українську мову 24.04.20 9.22
Евтушенко Евгений Александрович
Нежность
Разве же можно,
чтоб все это длилось?
Это какая-то несправедливость...
Где и когда это сделалось модным:
"Живым - равнодушье,
внимание - мертвым?"
Люди сутулятся,
выпивают.
Люди один за другим
выбывают,
и произносятся
для истории
нежные речи о них -
в крематории...
Что Маяковского жизни лишило?
Что револьвер ему в руки вложило?
Ему бы -
при всем его голосе,
внешности -
дать бы при жизни
хоть чуточку нежности.
Люди живые -
они утруждают.
Нежностью
только за смерть награждают.
https://poems.net.ua/poet
Перевела на украинский язык 24.04.20 13.10
Євтушенко Євген Олександрович
Ніжність
Хіба ж можна,
щоб все це тривало?
Це якась несправедливість ...
Де і коли це сталося модним:
"Живим - байдужість,
увагу - мертвим? "
Люди сутуляться,
випивають.
Люди один за іншим
вибувають,
і вимовляються
для історії
ніжні мови про них -
в крематорії ...
Що Маяковського життя позбавило?
Що револьвер йому в руки вклало?
Йому б -
при всьому його голосі,
зовнішності -
дати б за життя
хоч трішки ніжності.
Люди живі -
вони обтяжують.
Ніжністю
тільки за смерть нагороджують.
https://poems.net.ua/poet
Переклала українською мовою 24.04.20 13.10
Евгений Евтушенко... Судьба несколько раз сводила нас в Филадельфии и Нью-Йорке. Впервые я увидела его «живьём» на вечере в Филадельфии в 1990-м году. Это был мой первый год в Штатах, и ощущение марсианских хроник только усилилось известием о том, что к нам едет Евтушенко. Могла ли я помечтать о том, чтобы попасть на его вечер, будучи в Одессе!
Зал был в полном смысле загипнотизирован его аурой, его дивной энергетикой, из которой рождалась его манера чтения. Он сначала словно зажигался изнутри, начинал светиться, и колебания этого внутреннего накала захватывали зал прежде, чем он произносил что-то. Первое слово буквально взрывало пространство. А потом всё – образы, ритмы, звук его голоса, мы – сливалось в единую вселенную, перемешивалось, страдало, восходило. И только он имел власть прервать эту соборность. Я ушла совершенно ошеломлённая, не в состоянии даже подойти и поблагодарить, как это делали почти все.
А на следующий день зазвонил телефон и голос сказал:
– Здравствуйте, это говорит Евгений Евтушенко. Могу ли я поговорить с Верой Зубревой?
Оказалось, что устроитель вечера передал ему вырезку из моей публикации в журнале «Смена» с предисловием Беллы Ахмадулиной.
– Что вы здесь делаете? Ваше место в России, – сказал мне тогда он. Разговор был серьёзный, сложный, трудный для меня, совсем не такой, как с Ахмадулиной, сказавшей мне слова успокоения на прощание.
Спустя год он номинировал меня на Поэта года в Пушкинском обществе в Нью-Йорке, куда я и приехала, и сидела с ним рядом, и читала стихи со сцены, а он мне аплодировал...
А ещё спустя год его пригласили читать курс лекций в аспирантуру Пенсильванского университета, где я училась, и я была свидетелем того, как завороженно слушали его американские аспиранты. Слушали, практически ничего не понимая. Он пел свои лекции, и маленькая аудитория вдруг раздувалась, как дирижабль, и все мы плыли, подчиняясь волнам его речитатива. Это было абсолютно нетрадиционное чтение лекций. Никто никогда ничего подобного не слышал в стенах американского университета. Лекции, которые нельзя было законспектировать, по которым невозможно было задать вопросов, и уж тем более сдавать экзамен. Зато можно было в полной мере ощутить и соприкоснуться с не имеющим себе аналога в мировой литературе явлением русской поэзии и русского поэта.
Светлая память! Вера Зубарева
Филадельфия 2 апреля 2017 года
https://45parallel.net/evgeniy_evtushenko/#biography
Перевела на украинский язык 24.04.20 9.22
Пам'яті Євгена Євтушенка
Євген Євтушенко... Доля кілька разів зводила нас у Філадельфії та Нью-Йорку. Вперше я побачила його «живцем» на вечорі у Філадельфії в 1990-му році. Це був мій перший рік в Штатах, і відчуття марсіанських хронік тільки посилилося звісткою про те, що до нас їде Євтушенко. Чи Могла я помріяти про те, щоб потрапити на його вечір, будучи в Одесі!
Зал був у повному розумінні загіпнотизований його аурою, його чудовою енергетикою, з якого народжувалася його манера читання. Він спочатку немов запалювався зсередини, починав світитися, і коливання цього внутрішнього напруження захоплювали зал перш, ніж він вимовляв щось. Перше слово буквально взрывало простір. А потім все – образи, ритми, звук його голосу, ми – зливалося в єдину всесвіт, перемішувалося, страждало, сходило. І тільки він мав владу перервати цю соборність. Я пішла абсолютно приголомшена, не в змозі навіть підійти і подякувати, як це робили майже все.
А на наступний день задзвонив телефон і голос сказав:
– Здрастуйте, це говорить Євген Євтушенко. Чи можу я поговорити з Вірою Зубревой?
Виявилося, що організатор вечора передав йому вирізку з моєї публікації в журналі «Зміна» з передмовою Белли Ахмадуліної.
– Що ви тут робите? Ваше місце в Росії, – сказав мені тоді він. Розмова була серйозна, складний, важкий для мене, зовсім не такий, як з Ахмадуліної, яка сказала мені заспокійливі слова на прощання.
Через рік він номінував мене на Поета року в Пушкінському суспільстві в Нью-Йорку, куди я приїхала, і сиділа з ним поруч, і читала вірші зі сцени, а він мені аплодував...
А ще через рік його запросили читати курс лекцій в аспірантуру Пенсільванського університету, де я вчилася, і я була свідком того, як зацікавлено слухали його американські аспіранти. Слухали, практично нічого не розуміючи. Він співав свої лекції, та маленька аудиторія раптом роздувалася, як дирижабль, і всі ми пливли, підкоряючись хвилях його речитативу. Це було абсолютно нетрадиційне читання лекцій. Ніхто ніколи нічого подібного не чув у стінах американського університету. Лекції, які не можна було законспектувати, за якими неможливо було поставити питань, і вже тим більше здавати іспит. Зате можна було в повній мірі відчути і пізнати не має собі аналога у світовій літературі явищем російської поезії і російського поета.
Світла пам'ять! Віра Зубарєва
Філадельфія 2 квітня 2017 року
Переклала на українську мову 24.04.20 9.22
Евтушенко Евгений Александрович
Нежность
Разве же можно,
чтоб все это длилось?
Это какая-то несправедливость...
Где и когда это сделалось модным:
"Живым - равнодушье,
внимание - мертвым?"
Люди сутулятся,
выпивают.
Люди один за другим
выбывают,
и произносятся
для истории
нежные речи о них -
в крематории...
Что Маяковского жизни лишило?
Что револьвер ему в руки вложило?
Ему бы -
при всем его голосе,
внешности -
дать бы при жизни
хоть чуточку нежности.
Люди живые -
они утруждают.
Нежностью
только за смерть награждают.
https://poems.net.ua/poet
Перевела на украинский язык 24.04.20 13.10
Євтушенко Євген Олександрович
Ніжність
Хіба ж можна,
щоб все це тривало?
Це якась несправедливість ...
Де і коли це сталося модним:
"Живим - байдужість,
увагу - мертвим? "
Люди сутуляться,
випивають.
Люди один за іншим
вибувають,
і вимовляються
для історії
ніжні мови про них -
в крематорії ...
Що Маяковського життя позбавило?
Що револьвер йому в руки вклало?
Йому б -
при всьому його голосі,
зовнішності -
дати б за життя
хоч трішки ніжності.
Люди живі -
вони обтяжують.
Ніжністю
тільки за смерть нагороджують.
https://poems.net.ua/poet
Переклала українською мовою 24.04.20 13.10
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
