Крізь сон почув він стогін. Степ навкруг
Відчувши на собі ординську силу,
На мить якусь застиг, осліп, оглух,
А далі хто на ноги, хто на крила,
Шукати сховку, бо орда іде,
Розтопче все, що трапиться під ноги.
Ледь зазівався хто – і пропаде.
Орда іде – не милує нікого.
Козак відчув той ще далекий гул,
Неначе стогін, що котився степом.
Сон враз пропав. Схопився, на бігу
Утерся вітром, зранку ледве теплим,
Росою очі заспані протер.
Перехрестився, доки на кургана
Забрався. Звівся гордо. Він тепер
Найпершим на шляху ординськім стане.
За мить здійнявся вгору чорний дим.
Він сповіщав на Січ про небезпеку.
Нехай собі не дума підлий Крим,
Що шлях на Україну буде легким.
Ладнають зброю браття – козаки
І буде бій, напевно, люта січа.
Десь там на берегах Дніпра-ріки
Вони уже орді готують стрічу.