Чудовий твір, його не набридає читати...

Дякую, Славчику, з тобою легко :))

фонетично дуже приємно:) за такий звукопис і починаєш українську мову не те що любити, а закохуватись. тільки підсвідоме бажання мені не сподобалося, ні..бо якось це сумно і непродуктивно:)

Дякую, Юлечко! Хіба підсвідоме - це сумно? Це те, що ми не можемо контролювати, і що там воно в собі ховає, ніхто, крім нього, не знає :))

взагалі "підсвідоме" - як таке, це навпаки - дуже й дуже весело (ще ті фортелі від цього підсвідомого деколи!:)) а ось бажання має бути свідомим - лише тоді воно провокує певний процес:)))

А якщо свідомість розуміє, що не треба цього бажати, а підсвідомість каже: е, ні :)))

свідомість взагалі полюбляє користуватись стереотипами:) пропоную в таких ситуаціях, як ото у вірші, її не слухати!:))

У рядках
де любисток незібраний
зонтики тягне до ґанку,
те ЗОНТИКИ ТЯГНЕ не вяжеться з любистком: чи то Зонтики - слово застаріле, та ще й російськими зонтиками попахує, чи те Тягне наводить на думку КОГО? КУДИ?
Чорнявко, а як Вам такий варіант:
де любисток незібраний
тулиться цвітом до ґанку...
Що скажете?

Бачте, Ярославе, любисток - рослинка зонтична. І "зонтики" - слово не застаріле, а ботанічне :))
А "тягне до ґанку" - тому, що виріс вже великий, а його ніхто не збирає, бо тиша і спокій навкруги :)) Дякую за варіант, але мені все ж здається, що слово "тулиться" несе в собі щось таке, що викликає просто жалість. Але ж тут йдеться не про жалість, а про спогади і надію :))

Чуттєва осіння медитація, жоржини, любисток... - красиво! :)
І мене теж "ботанічна" тема не оминула :))) Ярославе, ботаніка є ботаніка - і фотосинтез, і зонтики в ній таки присутні ;-)

Вандо, а Ви часом не ботанік? :)) Дякую за підтримку. Почитаю Ваше "ботанічне" :))

Упаси Боже, просто згадала давно набуті і забуті шкільні знання :) А "зонтики" мене зацікавили -одразу ж перевірила у словнику :)

О, хто до нас завітав! Привіт тобі :))

А яке з французької? Бо вона мені більш подобається, ніж німецька. (Тільки не кажи, що парасолька) :))