Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
2026.01.29
11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
2026.01.29
11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
2026.01.29
11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
2026.01.29
10:42
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
і є душа – іще не скорена,
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
і є душа – іще не скорена,
2026.01.29
05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
2026.01.28
23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
2026.01.28
20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
2026.01.28
20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.01.28
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.19
2026.01.16
2026.01.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чорнява Жінка (1965) /
Вірші
Красная Шапочка, Серый Волк и Зигмунд Фрейд-1
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Красная Шапочка, Серый Волк и Зигмунд Фрейд-1
Шановні пані та панове! Я чесно намагалася
перекласти цей текст українською...
Але виявилося, що будь-який, навіть чудовий,
переклад, не взмозі передати весь колорит :((
І ще одне. Дітям до 16 років, а також занадто
цнотливим цього краще не читати :)))
На идею гнусного надругательства над всем
известной сказкой натолкнул меня столь же известный анекдот:
Идет Красная Шапочка по лесу и орет песни.
Выходит Серій Волк и говорит ей:
"Шапка, ты что, сдурела, ты чего так разоралась?
Мало ли кто из кустов выйдет
и что с тобой сделает?
А она ему в ответ:
"А что такого? Дорогу я знаю, секс люблю..."
И вот я подумала: а что если взглянуть на сюжет
с точки зрения старины Фрейда?
Представим: жила-была в лесу вполне половозрелая
Красная Шапочка.
И была у нее с Серым Волком любовь - большая, но тайная.
Потому как встречаться им негде было:
то из кустов живность подглядит, то комары опять же...
И придумали они себе место для встреч страстных завести.
Ну, где как не у бабушки?
Задумка была классная: волк бабулю того,
и дом свиданий готов.
А Шапочка туда будет продолжать "пирожки приносить".
Но не предусмотрели они случая в виде дровосека,
который крики их перепутал с другими и -
кесарнул Серого Ромео.
Примечание:
1) в гнусном надругательстве используются
все стихотворные размеры;
2) рассматривается собственно развязка
этой поучительной истории;
3) вообще-то, это коллективное творчество :))
Итак:
ХОР (Гекзаметр)
Музам не снились ни страсти такие, ни горе такое,
Шапочке Красной одной пережить все пришлось ненароком,
Грустен наш будет рассказ, здесь веселье излишне любое,
Девичью душу и тело свое повязала та Шапочка с волком!
***
(ЯМБ - "Онегинская строфа" - да простит меня А. С.!)
- Ну, что ты встала у порога,
Вцепившись мёртво в пирожки?
Вперед и с песней, недотрога,
Я изнываю от тоски.
Иди ко мне, моя малышка,
Останься в Шапке - это фишка,
все остальное - на фиг, прочь,
Устроим мы безумства ночь.
- Лови меня, мой рыцарь серый,
Сейчас проверим, как ты крут,
Дрожанье лап, кусанье губ...
Какой ты, право, неумелый!
Расслабься, хочешь пирожок?
О чем скулишь? Какой горшок?
(ХОРЕЙ)
Серый Волк ушел в загул.
Протрезвел.
Потом загнул
Красной Шапочке салазки
так что та ушла из сказки
жутко-жутко матерясь
пирожки забросив в грязь.
У её теперь живот
вздулся шариком.
Вот-вот
вывалится из него
чёрт-те знает чё чего
то ли волчьи дети
то ли хрен в букете.
.***
- Я пропал, как зверь в загоне, --
Серый Волк под Шапкой стонет.
- Что?.. Ты трусишь, мой дружочек?
Съешь с виагрой пирожочек.
На фиг мне любовь такая,
где пацанка управляет.
Сам привык смущать я бестий.
Глянь, мой клык ещё на месте!
***
- Это клык? Ну, ты загнул, волчара,
У щенков я бОльшие видала,
Не тушуйся, друг, сейчас поможем -
Сделаем из кнопки великана.
- Ты куда? Ведь я боюсь щекотки,
Не хватай руками мои чресла,
Может, тебе будет интересно -
Бабушка пред смертью завещала...
(ДАКТИЛЬ)
- Как хороша ты, о девочка в красном,
Даже без красного ты хороша...
- Зубы твои так в оскале прекрасны,
Но и опасны, как волчья душа.
- Что ты, я весь пред тобой нараспашку,
Хочешь - потрогай, а хочешь - погладь,
Тронь своей ручкой мохнатую ляшку...
...Бабушка тоже просила обнять.
Помню, бывало, придешь на рассвете,
Ляжешь тихонько в постель нагишом...
Ты говоришь о каком-то минете?
Лучше послушай, что было потом...
***
Рыдаю я, на Волка глядя -
Облез уж весь от этой... Шапки;
Она же - даже не краснеет,
И в сексе Волка не жалеет!
...В букете ХРЕН - оно, конешно,
Не икебана - просто песня -
И слышу Волчье - "Не могу-у-у!!!"...
У Фрейда, видно, он в долгу...
***
Вдалеке, где гуляют по лесу
то ли бесы, а то ли балбесы,
Шапка Красная ищет в туманах
свою девичью честь окаянну.
Вот ведь дело оно ведь какое,
потеряешь, хрен сыщешь потом,
никакой не прикроешь рукою
место то, на котором излом!
На пенёк взгромоздившися попой,
понадтреснутой в разных местах,
сыплет Волку она блин синкопы
через ох, через ух, через ах...
(АМФИБРАХИЙ)
- Ну что ты опять мне морозишь мозги,
При чем здесь бабуля, при чем пирожки?
Ты мне обещал офигительный рай,
Давай же, мохнатый, быстрей начинай!
- Достала меня ты, тебе я скажу,
А ну, замолчи или я ухожу,
Займи лучше рот свой предметом другим,
Да будь осторожна и ласкова с ним.
***
Блись Красношапочьной мадамы, ёлы палы,
столпотворение из лешых и волков,
зайчишки в памперсах и лоси-аксакалы
сбежались дружно к арамату пирошков!
А Шапка шлёпает в сандалиях по лесу,
торчяя передом вперёт а задом взат,
лесной народ мужыцка пола гибнет в стрессе,
текёт слюня с ево и пучуцца глаза.
Один Волчара тока в зубе кавыряит,
любви нажравшыйся по само "не могу",
и откровенно енту банду презирает,
пирог кусая скрось ляминиву фольгу.
Вот щяс я подойду и дам по рылу
нахалу адцкому: едрит тебя за шыш,
за штош тебя така девчёнка полюбила,
коль ты ишо на бапку зуп точИшь?
(ХОККУ, ТАНКА)
***
каждый дровосек
своего счастья
вздохнула волчья шапочка...
***
…любовным утехам
предались игриво
Под сенью бамбука.
Мрачная тень
Показалась внезапно
В тени деревьев –
За круглыми стеклами
Хитрые глазки
Доктора Фрейда.
Поняли вдруг,
Что врасплох их застали.
Позор несмываем!
Как пренебречь
Самурайскою честью?
Вспорото брюхо…
***
красная шапка
вот и всё что осталось
эх, Фрейд, старина...
:)))))))))
перекласти цей текст українською...
Але виявилося, що будь-який, навіть чудовий,
переклад, не взмозі передати весь колорит :((
І ще одне. Дітям до 16 років, а також занадто
цнотливим цього краще не читати :)))
На идею гнусного надругательства над всем
известной сказкой натолкнул меня столь же известный анекдот:
Идет Красная Шапочка по лесу и орет песни.
Выходит Серій Волк и говорит ей:
"Шапка, ты что, сдурела, ты чего так разоралась?
Мало ли кто из кустов выйдет
и что с тобой сделает?
А она ему в ответ:
"А что такого? Дорогу я знаю, секс люблю..."
И вот я подумала: а что если взглянуть на сюжет
с точки зрения старины Фрейда?
Представим: жила-была в лесу вполне половозрелая
Красная Шапочка.
И была у нее с Серым Волком любовь - большая, но тайная.
Потому как встречаться им негде было:
то из кустов живность подглядит, то комары опять же...
И придумали они себе место для встреч страстных завести.
Ну, где как не у бабушки?
Задумка была классная: волк бабулю того,
и дом свиданий готов.
А Шапочка туда будет продолжать "пирожки приносить".
Но не предусмотрели они случая в виде дровосека,
который крики их перепутал с другими и -
кесарнул Серого Ромео.
Примечание:
1) в гнусном надругательстве используются
все стихотворные размеры;
2) рассматривается собственно развязка
этой поучительной истории;
3) вообще-то, это коллективное творчество :))
Итак:
ХОР (Гекзаметр)
Музам не снились ни страсти такие, ни горе такое,
Шапочке Красной одной пережить все пришлось ненароком,
Грустен наш будет рассказ, здесь веселье излишне любое,
Девичью душу и тело свое повязала та Шапочка с волком!
***
(ЯМБ - "Онегинская строфа" - да простит меня А. С.!)
- Ну, что ты встала у порога,
Вцепившись мёртво в пирожки?
Вперед и с песней, недотрога,
Я изнываю от тоски.
Иди ко мне, моя малышка,
Останься в Шапке - это фишка,
все остальное - на фиг, прочь,
Устроим мы безумства ночь.
- Лови меня, мой рыцарь серый,
Сейчас проверим, как ты крут,
Дрожанье лап, кусанье губ...
Какой ты, право, неумелый!
Расслабься, хочешь пирожок?
О чем скулишь? Какой горшок?
(ХОРЕЙ)
Серый Волк ушел в загул.
Протрезвел.
Потом загнул
Красной Шапочке салазки
так что та ушла из сказки
жутко-жутко матерясь
пирожки забросив в грязь.
У её теперь живот
вздулся шариком.
Вот-вот
вывалится из него
чёрт-те знает чё чего
то ли волчьи дети
то ли хрен в букете.
.***
- Я пропал, как зверь в загоне, --
Серый Волк под Шапкой стонет.
- Что?.. Ты трусишь, мой дружочек?
Съешь с виагрой пирожочек.
На фиг мне любовь такая,
где пацанка управляет.
Сам привык смущать я бестий.
Глянь, мой клык ещё на месте!
***
- Это клык? Ну, ты загнул, волчара,
У щенков я бОльшие видала,
Не тушуйся, друг, сейчас поможем -
Сделаем из кнопки великана.
- Ты куда? Ведь я боюсь щекотки,
Не хватай руками мои чресла,
Может, тебе будет интересно -
Бабушка пред смертью завещала...
(ДАКТИЛЬ)
- Как хороша ты, о девочка в красном,
Даже без красного ты хороша...
- Зубы твои так в оскале прекрасны,
Но и опасны, как волчья душа.
- Что ты, я весь пред тобой нараспашку,
Хочешь - потрогай, а хочешь - погладь,
Тронь своей ручкой мохнатую ляшку...
...Бабушка тоже просила обнять.
Помню, бывало, придешь на рассвете,
Ляжешь тихонько в постель нагишом...
Ты говоришь о каком-то минете?
Лучше послушай, что было потом...
***
Рыдаю я, на Волка глядя -
Облез уж весь от этой... Шапки;
Она же - даже не краснеет,
И в сексе Волка не жалеет!
...В букете ХРЕН - оно, конешно,
Не икебана - просто песня -
И слышу Волчье - "Не могу-у-у!!!"...
У Фрейда, видно, он в долгу...
***
Вдалеке, где гуляют по лесу
то ли бесы, а то ли балбесы,
Шапка Красная ищет в туманах
свою девичью честь окаянну.
Вот ведь дело оно ведь какое,
потеряешь, хрен сыщешь потом,
никакой не прикроешь рукою
место то, на котором излом!
На пенёк взгромоздившися попой,
понадтреснутой в разных местах,
сыплет Волку она блин синкопы
через ох, через ух, через ах...
(АМФИБРАХИЙ)
- Ну что ты опять мне морозишь мозги,
При чем здесь бабуля, при чем пирожки?
Ты мне обещал офигительный рай,
Давай же, мохнатый, быстрей начинай!
- Достала меня ты, тебе я скажу,
А ну, замолчи или я ухожу,
Займи лучше рот свой предметом другим,
Да будь осторожна и ласкова с ним.
***
Блись Красношапочьной мадамы, ёлы палы,
столпотворение из лешых и волков,
зайчишки в памперсах и лоси-аксакалы
сбежались дружно к арамату пирошков!
А Шапка шлёпает в сандалиях по лесу,
торчяя передом вперёт а задом взат,
лесной народ мужыцка пола гибнет в стрессе,
текёт слюня с ево и пучуцца глаза.
Один Волчара тока в зубе кавыряит,
любви нажравшыйся по само "не могу",
и откровенно енту банду презирает,
пирог кусая скрось ляминиву фольгу.
Вот щяс я подойду и дам по рылу
нахалу адцкому: едрит тебя за шыш,
за штош тебя така девчёнка полюбила,
коль ты ишо на бапку зуп точИшь?
(ХОККУ, ТАНКА)
***
каждый дровосек
своего счастья
вздохнула волчья шапочка...
***
…любовным утехам
предались игриво
Под сенью бамбука.
Мрачная тень
Показалась внезапно
В тени деревьев –
За круглыми стеклами
Хитрые глазки
Доктора Фрейда.
Поняли вдруг,
Что врасплох их застали.
Позор несмываем!
Как пренебречь
Самурайскою честью?
Вспорото брюхо…
***
красная шапка
вот и всё что осталось
эх, Фрейд, старина...
:)))))))))
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
