ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.27 11:45
* * *
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.

Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко

Вячеслав Руденко
2026.04.27 10:59
Що відділяє нас від плину часу?
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?

Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві

Тетяна Левицька
2026.04.27 10:34
Чорнобиль
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.

Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі

хома дідим
2026.04.27 06:34
* 57 *
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х

Віктор Кучерук
2026.04.27 05:51
* * *
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...

Володимир Бойко
2026.04.26 23:37
Нетривіальні думки – 3
На свято життя абонемент не купиш. Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді. Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло. Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію. Хто панічно боїться ни

Ігор Шоха
2026.04.26 20:41
Туманні перспективи
                    І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.

хома дідим
2026.04.26 17:26
* 56 *
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм

Євген Федчук
2026.04.26 17:11
Похід суздальців на Новгород у лютому 1170 року
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни

Вячеслав Руденко
2026.04.26 17:08
Смерть під вітрилом
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,

щоб стати враз котигорошком -

Борис Костиря
2026.04.26 13:52
* * *
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,

Тоді прийди у ці простори

Охмуд Песецький
2026.04.26 11:19
24/7
Ще тримається 
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами 

Вячеслав Руденко
2026.04.26 10:31
Security is mortals' chiefest enemy*
Весляр потребує репостів,
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.

На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду

Володимир Невесенко
2026.04.26 09:45
Щасливцеве
Не стримать років цибатих,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.

Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,

Тетяна Левицька
2026.04.26 09:01
Не спиться
В уяві літає жар-птиця.
пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.

Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину

Костянтин Ватульов
2026.04.26 08:34
Місто дитинства
А місто дитинства шумить соковитим березовим листям,
Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі.
Та ледве трамвая дзвіночок у небо напружено звівся
У кронах круки починають кричати, хоч щойно мовчали.

А в місті дитинства усміхнена мама н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Левицька / Вірші

 Мій рай
У Софіївськім затишнім парку
ми з тобою алеями йдем.
Підглядає крізь вечір у шпарку
зоряниці далекий Едем.

Відбиваються в поглядах - зорі,
бо в долоні тремтлива рука.
Розлилася в душі бірюзовій
соловейка рулада дзвінка.

Хай шепоче нам клен про Софію
і її незрівняну красу.
Я ж тобою, кохана, зорію,
блиск сузір'я вплітаю в косу.

Не надихатись нам зорепадом,
Не напитись любові сповна.
Ніч гойдає на хвилях відраду,
чути здалеку плескіт човна.

Нам, лебідко, на острів кохання,
й залишитися там на віки.
У купальських ночей раювання
на водойми пускати вінки.

Ми напишемо світлу поему,
побудуємо щастя мости.
На землі хоч немає Едему.
Мій рай там, де знаходишся ти.

22.06.2020р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2020-06-22 14:04:58
Переглядів сторінки твору 2033
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.515 / 6  (5.591 / 6.23)
* Рейтинг "Майстерень" 5.514 / 6  (5.672 / 6.32)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.04.27 10:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2020-06-22 17:54:40 ]
Відбиваються в поглядах - зорі,
у долоні тремтлива рука.

Тут смисловий зв'язок порушено. Чому відбиваються? Бо в долоні тремтлива рука. Отже можна замінити У на бо. Інакше виходить, що в поглядах зорі відбиваються, а в долоні - тремтлива рука відбивається.
"Нам, сердечна, на острів кохання..." - на на. Негарно. Може, "Нам, сердего...."
"На землі хоч немає Едему.
Мій рай там, де знаходишся ти." - вельми суминівна думка. А якщо коханий знаходиться на землі? Отже і едем на землі.Більш того - він завжди на землі, допоки живий, принаймні.
Едем пишеться з малої букви. Як і рай, і парадиз, і елізіум. Це не власні імена.
З повагою, Олександр


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-06-22 18:16:13 ]
Дякую, дорогий друже за слушні поради. Чомусь у викіпедії і словнику Едем з великої літери, було у мене спочатку з малої а виправила на велику, а рай з малої. Стосовно руки є рація, над іншим подумаю!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-06-22 18:22:19 ]
Що до раю, то там протиставлення. Хоч кажуть що раю на землі немає, але ЛГ стверджує, що рай там де його кохана. Тож все правильно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-06-22 19:22:04 ]
Не всі поради слушні, дві останні просто нема слів, від обурення. Перша ще куди не йшло.
Відбиваються в поглядах зорі, у долоні тремкоче рука - десь в такому напрямі треба правити, Таню.
Весь час треба вчити того, хто не розуміє в цілому задуму вірша, і лізе з дурними заувагами, дрібницями.
"Нам, сердечна, на острів кохання..." - на на. Негарно. Може, "Нам, сердего...." - оце то правка пропонується - Це дурість і дикий несмак. Не смій його слухати, лиши як є. Ну, виправила на лебідко, це теж непогано. Але нам, сердего! Не псуй вірша, Сушко.
Ти - маразматик, стилю не відчуваєш.
Мій рай там, де знаходишся ти - прекрасна думка, Таню. Добре, що ти його не послухала. Він же просто... Не хочу матюкатися, слів нема від обурення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-06-22 20:30:09 ]
Дорогий, Яррславе, це робочі моменти. Людина пропонує, а автор сам вирішує погодитися чи ні. Я уже не все бездумно виправляю так, як раніше, тож немає причини хвилюватися за мене. Я розумію, що ти, як вчитель хвилюєшся, щоб я не виправила на гірше, за що дуже вдясна, але трохи сама навчилася відділяти зерно від полови. Все добре, не переживай!)))) Обіймаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-06-22 19:44:52 ]
Забув сказати, що це - чудовий романтичний вірш, Таню. Справжня ода коханню, що й від імені чоловіка написано. Не так і легко це зробити. Є мистецтво перевтілення. Аби той, хто править, та повчився в тебе, як чудовий контекст творити. Дякую, отримав задоволення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2020-06-22 20:31:10 ]
Сердечно дякую, дуже рада, що сподобався вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2020-06-23 06:26:09 ]
Привіт, Таню. Не очікував, що мої поради викличуть таку бурю емоцій у Ярослава. Все, що не вкладається в прокрустове ложе його прямих порівнянь - дикий несмак і відсутність стилю. Я б написав, що думають про його стиль відомі майстри слова, викладачі української мови та лауреати Шевченківської премії. Але я людина чемна і добра. Тому роюбити такої капості не буду.
Мої пропозиції покликані поліпшити твою роботу, привчити думати критично, ставити все під сумнів. У Ярослава інший стиль: чим більше солодкого масла - тим краще. Так не можна.
Ще раз повторюся: "На землі хоч немає Едему" - фраза випадає з вірша взагалі. По-перше - Едем завжди був на землі. Якщщо тчоніше - в Месопотамії. Це якщо по Біблії. По друге, якщо вже хочеться підсилити останній рядок, то протиставлення повинне бути не сумнівним, а діаметрально протилежним по суті, антитезовим. Або виступати як доповнення. А Ярослав замість слушної підказки осипає тебе лестощами. Це не допомога, а дитячі пустощі.
То як можна вийти з цієї ситуації? Наприклад, "Не щукаю деінде Едему - Мій рай там, де знаходишся ти". Ось тепер все стає на свої місця. Розумієш про що я кажу?
Вікіпедія - це не орфографічний словник української мови. Там шукати грамотного написання слів не варто. більш того - це смітник, де знання лежать великою горою впереміж з побрехеньками. З цим джерелом будь обережною. Решту моїх пропозицій ти сприйняла, отже погоджуєшся що вони по ділу. А Ярослав хай верещить. Але якщо буде ображати - візьму різки і знову почну полоскати зад. І так довго, доки у мене не відпаде охота.
Цьом.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2020-06-23 11:13:32 ]
Сушко,я тебе попереджаю, не лізь зі своїми заувагами, чисть самого себе, удосконалюй, і тоді я тобі нічого не скажу. Ти сам твориш несмак, і тебе не сприймають не те що лауреати Шевченківських премій, а звичайні поети, ти ніхто для більшості. Але ти ростеш поступово, то рости. А до метра тобі ще далеко. А хто кому полоскатиме зад, побачимо. Похвалою можна більше досягти у педагогіці, ніж тупою критикою. Якщо ти цього досі не збагнув, то тобі ще рости і рости. А не солодким маслом, а щирою похвалою.