Поміж семи найбільших мудреців
Колись і Періандра називали.
За що він місце поміж них посів?
Що йому право на таке давало?
Доки в Корінфі він тиранував,
Тримав в покорі чималі уділи,
Ніхто питань таких не задавав.
Кому яке було до цього діло?
Мудрець й мудрець. Хвала йому за те.
Хай далі править для кори́сті людям.
Хай його мудрість в краї проросте
І край квітучим і заможним буде.
Хвалили Періандра. А, коли
Помер, то стали думати й гадати,
За поминальні всівшися столи,
За що ж тирана того прославляти.
Солон був мудрий, бо закони дав
Афінам справедливі і доречні.
Скіф Анахарсіс якір вигадав,
Трут і гончарне колесо, до речі.
А Періандр нічого не лишив,
Що б людям користь на віки давало.
То, може, він на світі мудро жив,
Зробив добра для підданих чимало?
Та й не згадали його доброти.
Жорстокість, підлість, зло – всього бувало.
По білім світі Періандр пустив
Сиріт, калік, обдурених чимало.
Дружину вбив, син на чужині вмер,
За батькові учинки розплатився.
Керкіру, Самос, Лесбос ледь не стер
На порох. На дітей помстився,
Продавши в рабство за спротив батьків…
Як узялися, згадували довго.
І здивувались – хто ж тоді зробив
Уже ж такого мудреця із нього?
І врешті зрозуміли – сам, мабуть.
Бо владою безмежною втішався
І ким хотів на цьому світі буть,
То тим беззаперечно називався.
А хто посмів би проти щось сказать?
У нього влада. Коли хочеш жити,
То треба кожне слово визнавать
Тирана й навіть без заслуг хвалити.