Легенда

Кохання сильніше за богів!

***

Ловив у тенета
Спокусник -
Дух нечестивий
Дівчину –
Душею Невинну,
Зраджену багаторазово;

Душу заледенілу
Вразив лукавим словом:
«Ти чула про Кохання
Чудові слова-принади.
Кожне слово чудове –
Зрада!

Послухай ще раз,
Дослухайся краще,
Адже промерзлі
серця і душі
Наші –
Не ледащі!
Обійму тебе, огорну
Полум’ям Втіхи Крил,
Щоб жоден лукавець
Таємницю нашу
Не відкрив!

Цілуватиму тебе,
як будеш
Засинати,
Як будеш прокидатись,
Цілуватиму знов…
Забудемо про Світ –
Заздрісний,
злий і проклятий…
Усюди Радощів Квіти
Будуть розквітати,
З нами –
Лише Кохання Наше,
Лише – Любов!

Серце, навіть
від горя заледеніле,
Крижане,
Все ж – не каміння,
Не льодяна брила:
Дівчина полюбила.
Нечестивцю,
Тебе!

Розтанула
Зневіри льодяна Криця,
Дівчина
Радість і Любов
Віддавала щиро
І величаво,
Аж запалала
у Спокусника,
Як у першій День Творіння,
Кров!
Щастя таке
уявити неспроможна
Була
Підступна Зваблива Уява!


А вранці:
«Де ти, куди зник,
Я знаю:
Не кинув, не зрадив, не втік!»

Промовили Квіти,
Голівки схилили:
«Демони – охоронці
Його схопили:
Він тебе спокушав,
Але закохався сам,
Повернув до життя,
Врятував,
І Кари зазнав!

У пеклі є внутрішнє
пекло,
Для демонів –
Полум’я Чорне,
Відступників карає,
Коли вони порушають
Кодекс пекельний
Потворний.»
……

По світу Дівчина ходить,
Волає до Раю і Пекла,
Аби вони повернули,
Того, Хто її Кохає!