ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &
                            І
               &
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
2024.11.20
05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,
2024.11.19
21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…
2024.11.19
18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.
Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
2024.11.19
13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.
17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.
17 липня 1995 р., Київ
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Віва ЛаВіта (1983) /
Проза
ЖИВА (мініатюрка)
Він вривається у тебе, ніби травневий шторм.
Він вривається у тебе, хоча ти іще та відьма і можеш це передбачити. Він нахабно тягнеться своїми думками до тебе і ти розумієш причину. Сама винна. Хто глянув у його очі і відчув, як тонка нитка виходить з серця і тягнеться у напрямку його серця? Хто? Ти. Ти позирала на нього крадькома і відкрито, роблячи байдужий вигляд. Ти діловито починала окреслювати кордони і бігла від того, що всередині тебе ворушилося і клекотіло. Навіщо це тобі? Ну, навіщо, га? Ти і сама не знаєш. Ти отруєна його появою, і ця отрута помалу дає про себе знати. Біжи геть від нього. Він не вартий твоїх надій і думок, він не той, що тебе зробить коханою, але ти все одно десь там, у таємних лабіринтах пам’яті згадуєш вашу зустріч вперше. Щось змінилося. Змінився світ і твоя впевненість у тому, що ти вже спинилася. Визначилася. Визначилася? Він порушив твій спокій і привів знову до берегу ріки, якого берега триматися? Він посіяв сумніви і неспокій. Він… Іди геть! - ти молиш подумки, навіть кричиш і злишся, а він все одно не йде. Та і не хочеш ти, щоб він пішов… Ти з острахом про це думаєш. Ти хочеш до нього, хоча боїшся. Він тебе вабить, як невідома вершина, на якій ти ще не була, ти ще не була на ній, отже, нема отого заповітного прапорця на цій вершині. Йтимуть роки, з часом ти визнаєш, що хотіла отієї забороненої близькості, забороненої собою ж і собі. Або якщо піддасися і впадеш до нього в обійми, то… знатимеш, що діти, народжені тобою, хай і від іншого чоловіка, вони матимуть у собі інформацію і про нього. Це не ігри і не ігрища, не ігротека, це справжнісінький шал. Навіщо тобі він? Для надиху? Для розваги? Для того, щоб спробувати і повернутися до свого причалу? Так, для надиху, для шалу, для любові, хай і ось такої, забороненої… шаленого виливу енергії в ніч денного сонцестояння.
Він… а він не такий поганий, як ти думала… все стається, як того сама начаклувала, твоя природа і його у чистому абсолюті… такі вже ці загадкові жінки, які навіть не знають для чого, але ідуть до кінця, шукаючи підтвердження того, що жива.
21 05 2020
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЖИВА (мініатюрка)
Він вривається у тебе, ніби травневий шторм.
Він вривається у тебе, хоча ти іще та відьма і можеш це передбачити. Він нахабно тягнеться своїми думками до тебе і ти розумієш причину. Сама винна. Хто глянув у його очі і відчув, як тонка нитка виходить з серця і тягнеться у напрямку його серця? Хто? Ти. Ти позирала на нього крадькома і відкрито, роблячи байдужий вигляд. Ти діловито починала окреслювати кордони і бігла від того, що всередині тебе ворушилося і клекотіло. Навіщо це тобі? Ну, навіщо, га? Ти і сама не знаєш. Ти отруєна його появою, і ця отрута помалу дає про себе знати. Біжи геть від нього. Він не вартий твоїх надій і думок, він не той, що тебе зробить коханою, але ти все одно десь там, у таємних лабіринтах пам’яті згадуєш вашу зустріч вперше. Щось змінилося. Змінився світ і твоя впевненість у тому, що ти вже спинилася. Визначилася. Визначилася? Він порушив твій спокій і привів знову до берегу ріки, якого берега триматися? Він посіяв сумніви і неспокій. Він… Іди геть! - ти молиш подумки, навіть кричиш і злишся, а він все одно не йде. Та і не хочеш ти, щоб він пішов… Ти з острахом про це думаєш. Ти хочеш до нього, хоча боїшся. Він тебе вабить, як невідома вершина, на якій ти ще не була, ти ще не була на ній, отже, нема отого заповітного прапорця на цій вершині. Йтимуть роки, з часом ти визнаєш, що хотіла отієї забороненої близькості, забороненої собою ж і собі. Або якщо піддасися і впадеш до нього в обійми, то… знатимеш, що діти, народжені тобою, хай і від іншого чоловіка, вони матимуть у собі інформацію і про нього. Це не ігри і не ігрища, не ігротека, це справжнісінький шал. Навіщо тобі він? Для надиху? Для розваги? Для того, щоб спробувати і повернутися до свого причалу? Так, для надиху, для шалу, для любові, хай і ось такої, забороненої… шаленого виливу енергії в ніч денного сонцестояння.
Він… а він не такий поганий, як ти думала… все стається, як того сама начаклувала, твоя природа і його у чистому абсолюті… такі вже ці загадкові жінки, які навіть не знають для чого, але ідуть до кінця, шукаючи підтвердження того, що жива.
21 05 2020
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію