Слівце-райце покотися, може, добрій душі пригодишся.

30.03.18
По світу дурне носить, а ні хвороба, ні куля не скосить.
По світу дурне ходить і ніяке лихо його не зносить.
Прийшов кінець – звелось все нанівець.
Завелася розумова гидь: щомить словами брязкотить.
Недобрий гість, як в горлі кість.
На нього дивишся, а він такий – його й не бачиш, наче він скляний.
Народжений вождем не стане весільним баранцем.
Готаманом народився, а їм не згодився.
Як свавілля і злість править світом скрізь, хоч і готаманом народишся – ні до чого не згОдишся.
Як свавілля і злість править світом скрізь, готаманом народися – нікому не згодися.
Скорботно жити в такому світі, де всі як діти.. негідні діти.

5.04.18
Росте дитина хвацька – хапає все зненацька.
Хоч і годину, півгодини, хоч повсякчас – аби тільк-но побачить (не бачить) вас.

6.04.18
Перед іншими вихваляється, а при начальстві навпіл схиляється.
З погордою суне, пихате, навіть, коли йде посрати.
Воно з погордою суне і посрати - таке пихате.
Наче і добра людина, а згаяла нам життя годину.
Без зусиль насипе у рану сіль, бо таке, що й у серце насипало б перцю.
Що взимку, що влітку - від такого однак у збитку.
Від таких розумників що взимку, що влітку – вседно у збитку.
З таким напрацюєшся: воно справляє і власну нужду, як роботу чужу.
Такий гостинець, наче приніс чужинець.
Наливаємо по вінця, а вони поводяться як чужинці.
Таке вже дурило: хоч і постаріло, а розуму не нажило.
Постаріло дурило, а розуму так і не нажило.
Власне лайно, а верне носа свого.
Поки начальство спить, та скоро почне по голові молотить.

10.04.18
Куди податися, кому зізнатися?.. Така ось Воза-сила: дурило постаріло, а розуму так і не нажило. Чи то піти у гори загубитися, чи в морі синім утопитися? Чи, краще, з молодицею напитися..
Не всяка паска влізе в такий писок сизий.
В такенний писок й писанка не влізе.
У такий писок сизий і писанка не лізе.
Для такого писку ні писанка, ні паска не мають зиску.
На кожну писанку знайдеться свій писок.
Після страху такого будь-яке бурмило сприймаєш за дитинку милу.
Як тільки мова про справу тую, не зрозумієш чи збиткує, чи міркує.. чи дуркує.
Наче собі щось міркує, та, насправді, дуркує.
Як до справи береться, то вже не відірветься (не відвернеться).
Як та ласка в‘ється – до кожного пригорнеться.
Слів багато промовляє, а нічого не знає.

11.04.18
Втоптав до нас вовчик свої доріжки, не пожалів ніжки.
Не жаліє вовкулака ніжки на свої доріжки.
Не жаліє вовчик свої ніжки, як шукає до здобичі доріжки.
Не жалій, вовчику, свої ніжки, шукаючи до здобичі доріжки.
Хоч задом, хоч боком, а діло зроби любим робом.
Своє діло зроби любим робом – хоч задом, хоч боком.
Де орел літає – дрібна пташка тільки поглядає.
Добрий сокіл знає, де орел літає.
Куди добрий сокіл злітає, не всякий орел знає.
Де добрий сокіл літає, не всякий орел буває.
Дика пташка пташенят ховає, а хазяйська – до господині навертає.
Не всякий молодець – добрий стрілець, не всякий стрілець – добрий молодець.
Де чайка кричить, орел клекотить.
Лягає вже спати, а своє продовжує сокотати.
Дурне там силкується, де розумне милується.
Де глупота перевернути все намагається, розумне із Бігом не змагається.
Коли до діла береться глупота – ніяка (ніколи) не закінчиться робота.
Ще у справах не було і початку, а вже прийшли (припхалися) за податком.
Ще ділу не було початку, а вже прийшли (припхалися) за податком.
Здалеку глянеш – розумне, а як ближче – стає сумно.
Здалеку здається розумне, а ближче поглянеш - стає сумно.
Хто свій розум має – лихе (чуже) не чіпає.
Наче ближче до Бігу літає, а лише падле шукає.
Наче і боже створіння літає, а лише падло шукає.
Наче із Бігу створіння, а скніє від животіння.
Коли дурне багатіє, розумне – не жаліє.
Життя не має вороття: яким проживаєш – таке й наживаєш.
На що сподіваєшся – до того й прихиляєшся..
Як життя не перевертається, а нічого, як було, не вертається.
Як воно ще і жИве, таке полохливе: власного погляду лякається, у ковдру загортається - на всі ґудзики застібається.
Хтось за волю б‘ється, а хтось над панським столом в‘ється.
Краще язика собі прикусити, чим словом добрим дурне нагородити.
Себе шукає, а по світах чужих блукає.
Виростало ладне, а перекинулося у падле.
Подавав добрі надії, а залишив спогади злії.
До доброго само навернеться, як лихо пригорнеться.
Такий хробак, таке несміливе, а зробило своє зрадливе.
Така життєва сила: що спочатку злило – в кінці звеселило.
Дай волю цим парханАм – на сонці збудують паркан.
Молодиця, як та синиця, на всі боки цвірінькала, аж зносилась спідниця.
Гарну б пісню заспівали, аби слова мали.
Слівце-райце покотися, мо‘ добрій душі пригодися.
Слівце-райце покотилося – не відомо де прижилося.
Слівце-райце покотися – в добру душу поселися (в душі добрій озовися).
Губи надуло і дивиться, як через дуло.
Хоч би мене не здуло – так губи свої надула.
Ото дужого залякує слабке: само себе по дупі б‘є.
В лиху годину шукай добру людину.
Пригостить добра господиня і в лиху годину.
Не зрозуміти, що то за тварюка: на двох ногах стирчить, а хрюка.
Може знає наука, що то за тварюка: на двох ногах стоїть, а хрюка.
Неук на науку сподівається, а на Біг покладається.

12.04.18
Сліпий Йосип мовчки просить, а стариця – на чуже зариться.
У тій їхній столиці здрастують одні сто лиці стариці.
Щоб їх бацила покосила, як необорна сила..
Щоб їх якась бацила покосила..
Одне слово: розсіяний люд - наче і орють, і жнуть, а все, як старці, живуть.
Як голова – сідниця, що Йосип Сліпий, що сліпий Йосип – йому однак: все рівно та нема різниці.
Ото голова-сідниця одне торочить: все рівно, нема різниці – такому, що Йосип Сліпий, що сліпий Йосип.
Слівце-райце покотися, може, добрій душі пригодишся. Слівце-райце покотилося – в житті комусь знадобилося. (райце і рація – з одної мовної «лунки» беруть свій початок.. )
Як тепле літо змолоду літа, та швидко все це проліта..
Таке горе спіткало нашого Івана: покинув хазяйство на призволяще - невістці та синові.. а там ще й троє онуків, що скінчили свої науки.
Воно – ніхто, і звуть його – ніяк: все, що залишить за життя – кізяк.
Лиха година спершу забира як не життя, то сина.
Коли отамани сплять – козаки на чатах стоять.
Здається, Один гнеться, а воно – сміється, а інший, наче, сміється, а само вже гнеться.
Мо‘ з того і пройди-світ: себе шукає, а по світах блукає..
Як паморозь б‘є квіт, живе отой пройди-світ.
Такий порядок задають керманичі грошові: самі не вміють жити і іншим не дають пожити.
Як лихо в натовпі гуляє, ще й хрест тихцем на себе накладає.
Набридло бидло.. у князі подамся, якщо не в-срам-ся.
Ой, не з доброго дива до нас завітало таке красиве.
Пропащо чекати, не взнавши кого і нащо.
Як той кобель тремтить, бо в голові лиш хіть сидить, аж паморочить..
Як той хтивий цуцик перед сучкою тремтить, аж у голові паморочить.
Аж тремтить, як чарку вглядить, що той песеня перед сукою дрижить.
Є люди, яким чарка шкодить, а є кому чарка годить.
Хто на добре діло збирається, ні з мамою, ні з батьком (з батьками) не сперечається.
Краще б лиха година забрала життя, а не дитину (родину).
Багато країн класних, та лише своя красна.
У кожного дня своя ДНК.

13.04.18
Озій Висі, озвися! Отче Ору зве:селися.
Ор-Отче наш зве всіх селитися - у оселях Бігу оселитися.
Се-лови дар-ували нам – Слово, тоді ми слів ці віда, й шли на лови.
Лови нас світ – ми слів ці З-лова суть несе-мо.
Один - то воє.. вої-ін, як лови йдуть.. то – вої веде.. жене го на лови.. бій це, оце і це – учине.. От він.. бой яр ін – знаМя на палі має..
Се ми.. се-ми слів.. смислів має прадавніх.
До сраки оці маки.
Богів за вуса він вхопив – усе, що можна розвалив (завалив).
Для неука наука – у Браму Божу не лізь без стуку.
Для неука в науку – не лізь до Озію без стуку, але ще більше бійся грюку.
Така вже виросла рахуба – за що не візьметься, все буде згуба.
Така явилася наруга – для всього згуба (для будь-якої справи згуба ; будь-якого діла згуба).
Оце явилась нам наруга – воно й весілля перетворює на тугу.
Таки з‘явилась ця наруга – що і весілля перетворює на тугу.
Молоде - хай погуляє, на старості - пригадає.
Якщо змолоду так ведеться, то і в старості не схаменеться.
Куди його не прилаштовуй – він скрізь як новий.
Досягаєш, чого бажаєш, та чи свої бажання впізнаєш, коли досягаєш?
Що ж мені, Отче, робити, що треба знайти, а що загубити?
Одна гнида зведе з розуму (на нівець) і молодика, і діда.
Собі славу наживає, все підраховує та ховає.
Все рахує та рахує, а не стане Куєм.

Все рахує та рахує, пальцем водить і не чує (наче х..)
Себе пізнава, а губить життя.
Хто так себе пізнає – губить своє житіє.
Скрізь шукає нагороду, як та мавпа плоду.
Шукав нагороду - не знайшов і глоду.
Як тим прутнем ворожує: все рахує та рахує.
Буття яйцебиття визначається яйценосність життям..
Так випити кортіло, що аж просить було несила.
Так пити закортіло, а налити просить нема сили.
Так випити просили, що слухать не було вже сили.
Як подання – дожилось - шукає закурити, а просити не навчилось.
Просити не навчилось, а як подання шукати закурити – дожилось.
Лихе здибилось - з дурним здибалось.

14.04.18
Что ж за страна-волшебница такая: К чему б Россия не касалась, в дерьмо все превращалось.
Чего Россия не касается – в говно или говнянное все превращается.
Страна волшебников рассеяных по свету: к чему не прикасаются - в говно все превращается.
Рассєянія страна волшєбніков: к чєму кудєснікі єйо нєпрікасаються – в говно всьо прєвращаєтся.
Що поробиш: соловейко може не тільки співати, але і насрати.
Життя так грає: не з всякого пагінця, що саджають - дерево виростає.
Життя по-своєму грає: не зі всякого пагону гарне дерево виростає.
Гаджету такому рад який завгодно гад.
Такому гаджету хто буде рад? – який завгодно гад.
Живемо в стані ада: куди не сунешся – там скрізь засада, або зрада.

15.04.18
Неперевершена його освіта – роботи не знайти у цілім світі.
Отримав таку освіту, що не знайти собі заняття в цілім світі.
Із цього всього вирок винесли з канонів старих, хоч і загинув зайчик, та вовк – у всьому правий.
Для паразитів на життєвій силі (ниві) любий селюк - лише віслюк.
Нема чого про спокій вже благати, коли в труні виносять з хати.
Коли в труні виносять з хати, про спокій можна не прохати.
Коли в труні виносять з хати – не варто про спокій благати.
Звичайно, є таке питання, та відповідь на це шукати – дурне бажання.
Розумним це комусь здається, та й дурість в цьому не здається.

16.04.18
Коли навколо зазеленіє і на душі звеселіє.
Коли навколо зеленіє, і око радіє, і на душі веселіє (звеселіє).
Воно й одного бурчала на хату вистачало, а тут іще повиростало.
Тільки приляжеш відпочивати – зразу якась дурня починає снувати чи скавчати.
Хто дужче всіх волають: герої не вмирають, - у бою гузом наступають.

17.04.18
Багато відміряє, та мало відрізає.
Хто недовго відміряє - навпіл розрізає.
Один багато відміряє, та мало відрізає, бо все на його частку хтось зазіхає.
Лише тоді є чорне, якщо це орне.
Чорний – чи орний ґрунте визначає.
Зірками-зернами засіяно небо орне, як і пашня - чорна.
Не кожна подія у всю (свою) силу зразу діє.
Кожна дія свою породжує подію, а по дії твоїй і інший діє.
І не таких «сильних миру» народна сила зносила.
Така вже наша вдача – завжди чогось нестача.
Йому завжди вистачає, хоч і втрачає.
Наче завжди втрачає, а йому вистачає.
Витрачати – не завжди втрачати. (Витрачає – не завжди втрачає)
Коли витрачаю – не означає, що втрачаю.
Хтось витрачає - нічого не втрачає, а, буває, і набуває – та все втрачає.
Хтось витрачає – нічого не втрачає, а дехто і набуває – та все втрачає.
Отаке життя прожили - згубили все, що вміли.
Отак життя і проживає (ють) – загублює (ють) все, що має (ють).
Така родина на лиху годину: життя проживають і загублюють все, що мають.
Таке вперте, а з пам’яті стерто.
Таке вперте, хоч і мертве.. бо з пам’яті не стерто.
Воно не мертво поки із пам‘яті не стерто.
Коли все мертво, пам‘ятати це нестерпно.
Тоді все мертво, як із пам‘яті стерто.
Життя нестерпне, якщо нещастя з пам‘яті не стерте.
На вдалося зужити усе нажите – нема про що жаліти.
Треба було вчасно вживати, не було б чого втрачати.
Вчасно зужите – не загубити.
Як би вчасно вжили – нічого б і не загубили.
Хто вчасно вживає – нічого не втрачає.
Свіжину шукає, а свого кабанця ховає.(своє телятко)
Виросло наше дитятко, вже й вуса посивіли, а усе як телятко.
На біду наривається, аж серце крається.
Ходить всліпу – шукає біду.
Наосліп блукає, а думає - щастя шукає.
Як праскою пройшовся із своєю Параскою.
У нашої Параски рука, як праска: якщо пригладить – лікар не завадить.
Бере у руки прас та йде у гості до нас.
Візьму у руки прас та піду у гості до вас.
Чекайте на свого Кузьму - зараз кийка до рук візьму. Заходьте ще у гості, як не болітимуть кості.
Не пожалів своїх костомах – пішов побиратися по чужих хатах.
Жадоба засліпила очі – перераховує гроші і вдень, і вночі.
Впустив у очі жадобу – втратив людську подобу.
Добре відпочивати, коли працюють і батько, і мати.
Собою вихваляється, аж захлинається.
Вихваляється, аж до лиця нахиляється, ще й захлинається.
За всякою добою треба горою за правду ставати до бою.
За правду стояти – не стільки горлати, як працювати.
Треба мати терпіння, щоб отримати хліб із насіння.
Шукали собі отамана, та згубили омани.
Жили собі, як люди, поки не обступили луди.
Вже сміялись кури, а вони, до дурі, тішилися з чужинної одури.
Таке вже вроджене – з усіх боків скуйовджене.
На кожному кроці спотикається, а дороги не питається.
Чи то його щось мулить, чи інших дурить: само по собі шпортається - ніяк не оговтається.
Як починає длубатися (копатися) – його (її) не дочекатися.
Таке виросло нівроку – не перескочиш з одного скоку.
Дивиться збоку, наче відьма зизоока.
Таке розумне: всіх перепитає, а відповіді - не чекає.
Щоб не блукати – не треба поспішати; іти поволі – йти по власній волі. (По волі йти – іти поволі).
Не поспішати - не означає зволікати.
Коли у серці холоднеча, для розуму настає голоднеча.
Якщо у серці студенець – життю кінець..
Хто з таким подруже, якщо у нього в серці стужа.
Поводиться - як молодець, а сам - як холодець.
Зовні – як молодець, а сам – як холодець.
Таке примудрилися наварити: ні самим з‘їсти, ні іншим подарити.
Ох, і добре ми свиней нагодували - таких вареників наготували.
Навчились вареники готувати – можете тепер свиней годувати.
Як не старалась, готувала-подавала – а їм все мало.
Перед сміливим – задкує, а над слабкими – збиткує.
Краще перед дівкою всратися, ніж з таким сперечатися.
Одне дурне у всесвітнє турне збиралося.. та вийти з барлогу не вдАлося.
Збиралося одне дурне у всесвітнє турне.. добре, що забарилося, ледь у казанку не зварилося (втопилося).
Рвався все до герцю, поки не зносив берці.
Боєць підростає: тільки взув берці – зразу біжить до герцю.

18.04.18
Не для цього наш смалець, щоб кожний пхав (встромляв) туди свій палець.
Не для того у голові маємо смалець, щоб кожний пхав туди палець.
Важко повірити, що такий жах назвали лірикою.
Ви не повірите – це лірика.
Дав Біг порученців-дураченців: шукали спільника, а знайшли лірника.
Воно дуркує, а ніби мітингує.
Якщо запросили до кави – не лови ґави.
Якщо пані запрошує на каву – не лови ґаву.
Не всяка собака – посіпака, не всяка посіпака – собака.
Ходить як пава, от і ловить ґави.
Ловить ґаву, бо ходить як пава.

Гельвецію, ми не з Венеції..
Прощай, Гельвецію, невдовзі їду до Венеції..
Прости, Гельвецію, я нині в Греції..
Навіщо нам ті спеції, Гельвецію?
Приїхали до Швеції, Гельвецію..
Приїхали до Швеції.. з такого не позаздрити, Гельвецію.


Що за народець дивного ґатунку – нема від нього порятунку.
Що за народ цей, дивного ґатунку – нема від нього порятунку.
Що за народи дивного ґатунку – нема числа їм, ні рахунку…
Народец-уродец: перед другими гордец, а душою - подлец.
Не на всякую душонку наденешь распашонку.
Живут же гады на свете, а называются: дети.
Розумний навчається та привчається, а дурний – пручається.
Не розгледіти, аж в очах мерехтить: чи лежить, чи біжить.
Не вдалося збагнути – будемо або ламати, або гнути.
У що не вбирай дурника – не вийде розумника.
(З якогось дива) занапастили і літа молодії, і сили.
Не поспішай: спочатку читай, а потім качай.
Треба знати, як жити: коли дурня клеїти, а коли дурня пришити.
Та що ж це такої, за долею лихою ніде нема покою.
Наче вилізли з одної утроби: один - ледащо, а друга (ий) – нероба.
Від утроби до гроба прожив як нероба.
Такий вояка хай забирається до сраки: йому що куліш готувати, що на чатах стояти – аби спати.
Такому вояці усе до сраці: що куліш готувати, що на чатах стояти.
Оце бійці: що куліш готувати, що на варті стояти - на все насрати.
Які б дарункам долі не були причини, нам все згодиться для почину.
(Когось) І так Вишній благословляє – розум відбирає.
Коли Вишній розУм щось відбирає – він благословляє, коли до Себе відкликає – допомагає.

19.04.18
Ось так людина й помирає – себе шукає: в глупоті прокидається, в турботі –забувається.
Кого військовий лад турбує, нехай себе шикує та муштрує.
Саме не знає, де стояти, - береться інших шикувати.
Мій друже Ото-Ману, приїхали зненацька від Ми-Три, питаються Ра-Ману із нашого Ор-стану..
Хай пам‘ятає Україна: Країна Ора – Ор-Країна.

Добычи нас лишая, сбежалась волчья стая.. Отгоняя вольи стаи, мы устали: мечи затупились из стали.. На холм заехав верхом, увидел будущего дом.
Когда придет мой день рождения, вы свет не выключайте – меня встречайте..

(Такому) Мені однаково: що кава чорна, що соломка макова.
За всі ці обіцяння - віддяка буде: час страждання.
Щоб вклонитись, так нагнувся, що й перевернувся.
Щоби вклонитись, так нагинаються.. аж перевертаються.
Молодичка чесна - вміє вчасно і вклонитися, і заголитися.
Така гарна молодичка, як дичка, - вміє вчасно і вклонитися, і заголитися.
Мабуть з молоду не те узула, до землі життя зігнуло.
Хтось з пантелику збиває, а хтось пантеликом вбиває.
Від того холодає, коли навколо розквітає, що Вишній пахощі вдихає..
Від того і холодає, коли навколо розквітає - то Вишній пахощі вдихає..
Краще тичкою (гичкою) самотньою все життя простояти, ніж з таким у гречку стрибати.
Така гарна тичка – у кожну діжку затичка.
Добра виросла із (у) нього тичка – в любу дірку затичка.
На таку тичку зав‘яжиться любого кольору стрічка.
Фірма (банк) «Гидота» запрошує на роботу..
Як у дурня заведеться копійчина зайва, зразу починається чи: «вип‘ємо»,- чи: «граймо».
Завелась у дурня копійчина зайва, одразу: чи вип‘ємо, чи граймо..
Принтер - як заклятий - не друкує, а дуркує..
Ця друкарня не стільки друкує, як дуркує..

20.04.18
Від такої утоми краще залишатись вдома.
Як ізвечора напився до утоми, з ранку залишайся краще вдома.
Як звечора пив до втоми, залишайся з ранку вдома.
Не дійшли додому, бо гуляли до втому.
Хай мине це лихо мене.. а як не оминає – хай про це ніколи не взнаю (вчасно взнаю).
Хай лихо оминає нас у будь-який час.
Гріхи не молитва втамує, розкаяння сумління вгамує.
Гріхи мої (твої) молитва не втамує, і вдаване розкаяння сумління не вгамує.
Такі гріхи ні молитва не втамує, ні покаяння не вгамує.
Хай лихо його (її) годує, якщо батьків так шанує.
Нехай лихо його оберігає, як батьків за дурнів має.
Таку теличку і крадуть, як одну десятеро пасуть.
Як одну теличку десятеро пасуть - таку і крадуть.
Як десятеро одну теличку пасуть – її і крадуть.
Як одну теличку семеро пасуть – від вовка не спасуть.
Піднявши Зна-Мене, вже не ховайся – не мине.
Старій лисиці завжди курка сниться.
До волосся сивого дожив, а розуму не нажив.
На лиху годину прийшла й недобра людина.
Для своєї родини - як чужа людина (дитина).
Як совість озветься, може схаменеться.
Як горе знайдеться, може обізветься(схаменеться).
Таке вже вдале: куди б не впало, зросте на славу.
Таке і мали з самого малу, де сіло-впало – усе невдало.
Не знає, куди ховає, а потім (весь день) шукає.
Такий і зрадить – йому нічого не завадить.

21.04.18
Власні шати цінувати не навчила мати – як не бідувати.

22.04.18
Ельфа з себе зображає, та хвоста не приховає.
Скільки із себе ельфа не зображати - хвоста не приховати.
В ельфа грає, а хвоста має. (6.12.18)

23.04.18
Тільки туди ходять, де їм годять.
Коли дурне шкварчить, розумне мовчить.
Як за такими(ою) порадами(ою) жити, буде кожної миті голова боліти.
Власним розумом не займається, а нашим переймається.
Своєю господою не займається, а нашою переймається.
Хто сам мало знає, найбільше інших і повчає.
Власною господою не займаються, а нашою переймаються.
Збирався довгенько молодий козаченько, та уїхав недалеченька.

24.04.18
Голубе сизий, куди ж воно лізе?
Думкою можна життя виправляти, якщо правильне слово вживати.
Думкою можна життя виправляти, якщо вірні слова оживляти.

25.04.18
Взявши силу від води - дитину народи.

26.04.18
Така була його вікторія – з поразок склалася історія.
Така диковинна у них історія – з поразок склалася вікторія.
Прийшов до тями, та не згадає і мами.
Власної не згадає мами, а говорять: прийшов до тями.
Думка потужна дає нам дію мужню.. (дружню).

27.04.18
Нам (, працарям,) що лани широкі, що гори високі, що моря глибокі - аби не до роботи.
Такі ми працарі (Ми давні працарі): нам що лани широкі, що гори високі, що моря глибокі, - аби не було роботи.
Було смішно, як дізнались, та недовго ми сміялись…
Одразу їх (цих) не зрозуміти, чи ідіоти (то безглузді), чи то діти..
Таких не зразу й зрозуміти, чи ідіоти, чи то діти..
Люблю я мудрості народної повчання, коли за «мудрістю» стоїть скавчання (навчання).

2.05.18
Не пніться молиться, як п‘яниця жаліться.

4.05.18
Чужа, зла думка, як реп‘ях, чіпляється в мозках, западає в думках.

6.05.18
Любіть себе і ближнього свого.. а більше всього не любіть в собі чужого.

9.05.18
Титлу до титли пам’ятає, а суть втрачає..

Добрий пес вчасно лає, а не чекає, поки злодій п‘ятами накиває.
(Як та собака на ціпку) Як цепна псюра: усіх навкруги лає, а перед хазяїном на спину лягає.

10.05.18
Наших двох Іванів не всадити разом у одну – і архімедову - ванну.
Бджола мить кусає, та не одну часину допікає.
Такому, що на дримбі грати, що про свої дріми співати.
(Такому) Мені що дрімати, що на дримбі грати – аби нічого не знати.
Похоже, нам друг друга не понять, боюсь, что выпить столько я уже не в силах..
Похоже, нам друг друга не понять: такого выпить больше нету силы..
Із усього того, що було у нього залишилася лише тога.
Свою утому, як цуцик той блощиць, несе додому.
Лише нездарне до краси, чужі вихвалює, а не свої часи.

11.05.18
Давайте без образи, але зараза лине до зарази.
Усе до згоди цьому люду, в апостоли ізнову оберуть того ж Іуду.
Усе до згоди цьому люду: в апостоли обрати знов того ж Іуду.
Коли сповідаються - сподіваються, а коли сподіваються - чомусь не сповідаються .
В серці своїм сповідайся та на Біг сподівайся - оце сто диво нестидливе.
Яке б не було пильне око наглядача, завжди є шанс у втікача.
Не варто на варті покладатися на фарти.
Якщо із Бігом рухаєшся у Яві і Праві - ніхто не вдарить тебе ні зліва, ні справа.
Ніхто не вдарить нас ні зліва, ні справа, якщо із Бігом ми у Яві і Праві.
На кожному кроці спотикається (запинається), а все сподівається.
На кожному кроці з посту кається, а все сподівається.
Кожній бабці подарувати білі капці.. мо‘ заощадимо свої статки.
Такій бабці хочеться подарувати білі капці.
Хто нас (мене) ображає –довго не страждає.. (не довго страждає).

15.05.18
У тому збориську лайна не має (не вистачає) нашого гімна.
Бодай у спадок і дісталась малість - бідаку все в радість.

16.05.18
Не плутайте «десять заповідей бомжа» із «десятьома заповідями божими».

17.05.18
Не довго сперечалися – у всьому враз зізналися.
Краще чесно (відверто) зізнатися, чим сперечатися.
Якщо не ґвалтують, то катують – отак щасливе життя і будують.
У дупу йому пірнач, щоби ходив навскач.
Ото гарцює ускач, наче в сраку засунули пірнач.
Яка Бігу воля – таку і маємо долю.
Прийми (аю) свою долю, як Ора, Отця Бігу, волю.

18.05.18
Хто з Бігом в Русі Один – не буде для Ходу годен.
Через глузду розумне шукати, як догори сракою стояти.
Сподівалися на краще, та завадило (зірвалося) ледаще.
Хоч голий зад і глуздом став, та розуму не набрав.
Наїлися горохово-гріховного насіння, та влаштували глуздами голосіння.
Годен як той Один, а як єдин, то не злічить і годин.
Як в полі не воє (не виє) Один – то у бої ярий ін.
Хто у бою яр як Один – в полі не воє ін.
Як ми-слів-ці: у вої – стар-ці, а молодь-ці – бій ці.
У вуха суне свої уста лакуза, що злі люди хочуть нашої згуби – а само хоче довести нас до заруби.
Коли до вух притискує лакуза губи, шукає він чи власну вигоду, чи вашу згубу.
Питання не для друку: чи ту падлюку тягнемо до суку?
Воно надихається, коли над іншими насміхається (знущається).
Від насолоди аж захлинається, як над слабкішим знущається.
Такої народився вдачі – живе у срачі.
Такої народились вдачі: і не холодні, й не гарячі.
Яка б не була та вдача, іти від дріму до мрії треба зрячим.
Зарозуміле по-теляче – від того й нетерпляче.
І що мені робити, чи оженитися, чи захворіти?
Кожного року ближче до могили крок за кроком.
Кожного року наближаємось до могили крок за кроком.
Будь-яка суперечка – не привід стрибати у гречку.
Так над нами сміялося (сміялися), що саме не второпало (ли), як всралося (лися).
Якщо кохаєшся у слові, то і пісні співаєш чудові.
Серце веселить, як у травні дощить, а як після серпня – дощить нестерпно (дощі нестерпні).
Поводиться, як той однак, що не розгадає ніяк: чи то женихається (залицяється)– чи то розлучається (прощається)…

22.05.18
Найкраще такі тварюки ловляться на добрі хуки.
Найліпше домовлятися чи з добрим хуком, чи зачепивши крюком.
Чи добрим хуком, чи підходящим крюком – то і піде із гуком.
Не ниттям, так катанням досягнемо сватання.

23.05.18
Шляхи вибирають, дорогу шукають, а путі зустрічають.
Хто попіл на голову посипає, той розуму не має.
Доречні речі – (завжди) безпечні.
Коли на лева (ведмедя) йдеш полювати, не забуть посрати.