
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.27
12:42
Повітря пряне...Чорнобривці
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.
Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.
голівки не схиляють дружно.
Плісе жоржин у росах дивне,
але свою тримає пружність.
Засмагле дотліває літо.
Сачком лови, хіба впіймаєш?
Час спокою, і час марніти.
2025.08.27
11:40
Коли мрійливо сню тобою,
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.
Чи наяву наткнусь впритул,
То серце сплескує прибоєм,
А почуттів зростає гул.
Думки про тебе зразу будять
У серці ніжні почуття, -
І радість пнеться звідусюди,
І щастям повниться життя.
2025.08.27
09:15
Заплющую очі та, аж важко повірити,
навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…
-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем
навіть у горлі наростає ком,
бачу: рудий весь із очима сірими -
Франко…
-Пане Іване, як ви там на небесех?
Чи бачите на годиннику лютий час?
-Вболіваю, рідні мої, всім серцем
2025.08.26
21:33
Ти - груднева, ти - холодна зима,
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,
2025.08.26
11:52
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.
Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.
Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,
2025.08.26
05:38
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.
2025.08.25
21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Невероятно, но факт…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Невероятно, но факт…
Невероятно, но факт…
Три года назад 12 декабря овчарка Черри вывела щенка, дали кличку « Лада». В то время мое здоровье позволяло ухаживать, кормить овчарку, а щеночек потребовал еще большего времени, приходилось первое время(зима)наведываться почти каждый час.
Овчарка после укуса клеща пропала, а щеночек оказался копия Черри, те же добрые повадки, ласковая, обожает детей. Я уже о ней написала ранее несколько рассказов, об удивительной восприимчивости к настроению хозяев и чужой боли.
Учитывая мои проблемы с суставами, а кроме того последствия укуса клеща. Который не был своевременно выявлен, а последствия оказались очень тяжелыми. Приходится терпеть сильные, изнуряющие боли. Очень нравиться общаться с «Ладой»,глядя в ее умные, пытливые глаза. Говорю «Лада хорошая»,глажу, приложусь лицом к ее носу, она не отрывая взгляд на меня внимательно смотрит… Перестаю гладить, дает понять еще погладь, как и человек любит внимание и ласку. Знает команду «дай лапку»…Однажды я нечаянно ей прищемила дверью лапу, она отпрыгнула в сторону гаража и обиженно наклонила голову. Начала звать ее, а потом говорю «Лада прости, я нечаянно…подойди ко мне…Она сразу же подбежала и начала облизывать меня.
Много интересного и непознанного написано о животных, но когда сам пропускаешь это через себя, не перестаю удивляться способности их чувствовать окружающую природу и настроение людей… Кстати в детстве, очень боялась собак, в школьном возрасте меня случайно сбила с ног выскочившая из-за забора собака. И когда в 2007 году, когда мы переселились в частный дом, зять привез маленького щенка-овчарку со словами «Как в частном доме без собаки» Овчарка стала для нас, как член семьи. До 2018 года, пока не получила инвалидность, готовила кашу и кормила овчарку и щенков, которых у нее было до 8 выводков. Один щенок Шварц живет у моей сестры.
Не могу поверить, но это факт, что «Лада» чувствует мою острую боль, когда я уже не могу сдерживаться и непроизвольно градом текут слезы – она начинает сильно лаять. Удивительно еще то, что овчарка снимает накопившийся у нас негатив, встряхиваясь. Убеждена, что животные более тонко чувствуют природу, умеют себя лечить , очень преданы, помогают нам , насколько это возможно. 23.12.20 20.04
Три года назад 12 декабря овчарка Черри вывела щенка, дали кличку « Лада». В то время мое здоровье позволяло ухаживать, кормить овчарку, а щеночек потребовал еще большего времени, приходилось первое время(зима)наведываться почти каждый час.
Овчарка после укуса клеща пропала, а щеночек оказался копия Черри, те же добрые повадки, ласковая, обожает детей. Я уже о ней написала ранее несколько рассказов, об удивительной восприимчивости к настроению хозяев и чужой боли.
Учитывая мои проблемы с суставами, а кроме того последствия укуса клеща. Который не был своевременно выявлен, а последствия оказались очень тяжелыми. Приходится терпеть сильные, изнуряющие боли. Очень нравиться общаться с «Ладой»,глядя в ее умные, пытливые глаза. Говорю «Лада хорошая»,глажу, приложусь лицом к ее носу, она не отрывая взгляд на меня внимательно смотрит… Перестаю гладить, дает понять еще погладь, как и человек любит внимание и ласку. Знает команду «дай лапку»…Однажды я нечаянно ей прищемила дверью лапу, она отпрыгнула в сторону гаража и обиженно наклонила голову. Начала звать ее, а потом говорю «Лада прости, я нечаянно…подойди ко мне…Она сразу же подбежала и начала облизывать меня.
Много интересного и непознанного написано о животных, но когда сам пропускаешь это через себя, не перестаю удивляться способности их чувствовать окружающую природу и настроение людей… Кстати в детстве, очень боялась собак, в школьном возрасте меня случайно сбила с ног выскочившая из-за забора собака. И когда в 2007 году, когда мы переселились в частный дом, зять привез маленького щенка-овчарку со словами «Как в частном доме без собаки» Овчарка стала для нас, как член семьи. До 2018 года, пока не получила инвалидность, готовила кашу и кормила овчарку и щенков, которых у нее было до 8 выводков. Один щенок Шварц живет у моей сестры.
Не могу поверить, но это факт, что «Лада» чувствует мою острую боль, когда я уже не могу сдерживаться и непроизвольно градом текут слезы – она начинает сильно лаять. Удивительно еще то, что овчарка снимает накопившийся у нас негатив, встряхиваясь. Убеждена, что животные более тонко чувствуют природу, умеют себя лечить , очень преданы, помогают нам , насколько это возможно. 23.12.20 20.04
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію