Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.30
21:33
Знімаєш чорні окуляри
І дивишся на сонце так,
Немов на лицаря Каяли,
Що подає таємний знак.
Дивитися у вічі правді,
У вічі істині сумній,
Мов пережити час розправи,
І дивишся на сонце так,
Немов на лицаря Каяли,
Що подає таємний знак.
Дивитися у вічі правді,
У вічі істині сумній,
Мов пережити час розправи,
2025.10.30
20:00
А знаєте, - то вже Петро озвавсь, -
Я ж у Котельві був тамтого року,
Як москалі упхались з того боку
І Ромодан нас облягати взявсь.
Про те Мирон словечком лиш згадав,
Мені б хотілось більше розказати,
Як боронились ми від супостата,
Як Ромодан від
Я ж у Котельві був тамтого року,
Як москалі упхались з того боку
І Ромодан нас облягати взявсь.
Про те Мирон словечком лиш згадав,
Мені б хотілось більше розказати,
Як боронились ми від супостата,
Як Ромодан від
2025.10.30
18:21
Землетруси, повені, цунамі,
Ще дощів кислотних дикі танці...
Це земля здригається під нами,
Атмосфера з нею в резонансі.
Смог і смерчі, різні катастрофи –
Вдосталь уже знаків Провидіння.
Руйнуватиме свій Світ допоки
Ще дощів кислотних дикі танці...
Це земля здригається під нами,
Атмосфера з нею в резонансі.
Смог і смерчі, різні катастрофи –
Вдосталь уже знаків Провидіння.
Руйнуватиме свій Світ допоки
2025.10.30
11:18
Люблю, коли біцухами натягую футболку,
Іду, такий, по вулиці — знімаю собі тьолку.
Іду, такий, по вулиці — знімаю собі тьолку.
2025.10.30
10:52
«На вікні свіча миготіла»…
Мати дитинча мовчки їла,
їла-доїдала.
Смачно чи не смачно було,
але всі про те вже забули.
Україна салом заросла!
Пнеться в матки пузо вгору
Мати дитинча мовчки їла,
їла-доїдала.
Смачно чи не смачно було,
але всі про те вже забули.
Україна салом заросла!
Пнеться в матки пузо вгору
2025.10.30
10:03
Мені би трішечки б тепла
Твоїх очей і губ, не проти?
І ти щоб пахла і цвіла…
Дай Боже, знати
До суботи…
Мені би спокою… мені б…
І бажано, щоб без сюрпризів
Твоїх очей і губ, не проти?
І ти щоб пахла і цвіла…
Дай Боже, знати
До суботи…
Мені би спокою… мені б…
І бажано, щоб без сюрпризів
2025.10.29
22:28
Не вслухаюсь в гамір дітвори,
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
2025.10.29
21:47
Старий зруйнований парк
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
2025.10.29
18:32
Вже гарненькі дівчатка у ліжку, мабуть
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
2025.10.29
17:54
Народжуються десь, а може поруч,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
2025.10.29
13:15
А для мене негода - вона у замащених берцях
Об окопної глини тягучу і ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю
Об окопної глини тягучу і ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю
2025.10.29
11:51
Іржа в іржі не іржавіє…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
2025.10.29
06:04
Пообіді в гастрономі
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
2025.10.28
22:03
Вогненні мечі - це основа закону.
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
2025.10.28
16:14
Безліч творчих людей
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
2025.10.28
12:32
Він міг розрізнити сміттєві контейнери за запахом.
Пам’ятав господарів, які викидали в них сміття.
Промишляв на скляній тарі та макулатурі.
Якщо везло знайти пристойні ношені речі,
здавав по п’ять гривен Вірці –
стерві у дві точки: на барахолці
і
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Невероятно, но факт…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Невероятно, но факт…
Невероятно, но факт…
Три года назад 12 декабря овчарка Черри вывела щенка, дали кличку « Лада». В то время мое здоровье позволяло ухаживать, кормить овчарку, а щеночек потребовал еще большего времени, приходилось первое время(зима)наведываться почти каждый час.
Овчарка после укуса клеща пропала, а щеночек оказался копия Черри, те же добрые повадки, ласковая, обожает детей. Я уже о ней написала ранее несколько рассказов, об удивительной восприимчивости к настроению хозяев и чужой боли.
Учитывая мои проблемы с суставами, а кроме того последствия укуса клеща. Который не был своевременно выявлен, а последствия оказались очень тяжелыми. Приходится терпеть сильные, изнуряющие боли. Очень нравиться общаться с «Ладой»,глядя в ее умные, пытливые глаза. Говорю «Лада хорошая»,глажу, приложусь лицом к ее носу, она не отрывая взгляд на меня внимательно смотрит… Перестаю гладить, дает понять еще погладь, как и человек любит внимание и ласку. Знает команду «дай лапку»…Однажды я нечаянно ей прищемила дверью лапу, она отпрыгнула в сторону гаража и обиженно наклонила голову. Начала звать ее, а потом говорю «Лада прости, я нечаянно…подойди ко мне…Она сразу же подбежала и начала облизывать меня.
Много интересного и непознанного написано о животных, но когда сам пропускаешь это через себя, не перестаю удивляться способности их чувствовать окружающую природу и настроение людей… Кстати в детстве, очень боялась собак, в школьном возрасте меня случайно сбила с ног выскочившая из-за забора собака. И когда в 2007 году, когда мы переселились в частный дом, зять привез маленького щенка-овчарку со словами «Как в частном доме без собаки» Овчарка стала для нас, как член семьи. До 2018 года, пока не получила инвалидность, готовила кашу и кормила овчарку и щенков, которых у нее было до 8 выводков. Один щенок Шварц живет у моей сестры.
Не могу поверить, но это факт, что «Лада» чувствует мою острую боль, когда я уже не могу сдерживаться и непроизвольно градом текут слезы – она начинает сильно лаять. Удивительно еще то, что овчарка снимает накопившийся у нас негатив, встряхиваясь. Убеждена, что животные более тонко чувствуют природу, умеют себя лечить , очень преданы, помогают нам , насколько это возможно. 23.12.20 20.04
Три года назад 12 декабря овчарка Черри вывела щенка, дали кличку « Лада». В то время мое здоровье позволяло ухаживать, кормить овчарку, а щеночек потребовал еще большего времени, приходилось первое время(зима)наведываться почти каждый час.
Овчарка после укуса клеща пропала, а щеночек оказался копия Черри, те же добрые повадки, ласковая, обожает детей. Я уже о ней написала ранее несколько рассказов, об удивительной восприимчивости к настроению хозяев и чужой боли.
Учитывая мои проблемы с суставами, а кроме того последствия укуса клеща. Который не был своевременно выявлен, а последствия оказались очень тяжелыми. Приходится терпеть сильные, изнуряющие боли. Очень нравиться общаться с «Ладой»,глядя в ее умные, пытливые глаза. Говорю «Лада хорошая»,глажу, приложусь лицом к ее носу, она не отрывая взгляд на меня внимательно смотрит… Перестаю гладить, дает понять еще погладь, как и человек любит внимание и ласку. Знает команду «дай лапку»…Однажды я нечаянно ей прищемила дверью лапу, она отпрыгнула в сторону гаража и обиженно наклонила голову. Начала звать ее, а потом говорю «Лада прости, я нечаянно…подойди ко мне…Она сразу же подбежала и начала облизывать меня.
Много интересного и непознанного написано о животных, но когда сам пропускаешь это через себя, не перестаю удивляться способности их чувствовать окружающую природу и настроение людей… Кстати в детстве, очень боялась собак, в школьном возрасте меня случайно сбила с ног выскочившая из-за забора собака. И когда в 2007 году, когда мы переселились в частный дом, зять привез маленького щенка-овчарку со словами «Как в частном доме без собаки» Овчарка стала для нас, как член семьи. До 2018 года, пока не получила инвалидность, готовила кашу и кормила овчарку и щенков, которых у нее было до 8 выводков. Один щенок Шварц живет у моей сестры.
Не могу поверить, но это факт, что «Лада» чувствует мою острую боль, когда я уже не могу сдерживаться и непроизвольно градом текут слезы – она начинает сильно лаять. Удивительно еще то, что овчарка снимает накопившийся у нас негатив, встряхиваясь. Убеждена, что животные более тонко чувствуют природу, умеют себя лечить , очень преданы, помогают нам , насколько это возможно. 23.12.20 20.04
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
