ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.15
00:26
Ким народжений, тим і повзаю.
Ну куди мені в солов’ї?
Та виспівую про любов все я…
І про чари очей твоїх.
До фіналу цієї арії -
Як у Греції до календ.
Чи ймовірний у цім сценарії
Занебесний мій хепі-енд?
Ну куди мені в солов’ї?
Та виспівую про любов все я…
І про чари очей твоїх.
До фіналу цієї арії -
Як у Греції до календ.
Чи ймовірний у цім сценарії
Занебесний мій хепі-енд?
2024.05.15
00:25
це смертельний танець під хіт війни
бек-вокали – дрони, вокал - гармати
що ж настільки, вороже, ти дурний
розізлив чогось мене ой дарма ти
ну давай, підспівуй, збирач землі
розсувай пілотку - ти заробив це
два квадратні метри ось ай люлі
бек-вокали – дрони, вокал - гармати
що ж настільки, вороже, ти дурний
розізлив чогось мене ой дарма ти
ну давай, підспівуй, збирач землі
розсувай пілотку - ти заробив це
два квадратні метри ось ай люлі
2024.05.14
10:00
Василий Куролесов
Я свято верю, что собака -
последний Ангел на Земле.
Когда затянет душу мраком -
Я свято верю, что собака -
последний Ангел на Земле.
Когда затянет душу мраком -
2024.05.14
05:55
Одне питання зріє у мені,
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?
2024.05.14
04:53
Вже розвидняється надворі,
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.
2024.05.14
01:31
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
2024.05.14
00:51
Ніхто так запекло не нищить людей, як «спасители человечества».
Нечисть завжди береться повчати інших, як їм належить бути чистими.
Російські цінності дочекаються свого базарного дня.
Московити настільки захоплені загарбанням чужих земель, що їм
2024.05.14
00:12
Це кохання – мистецтво і таїнство, наш обряд…
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.
Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.
Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап
2024.05.13
23:32
Боялась, щоб він не пішов од нас ,
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
2024.05.13
17:53
Справді, з першого погляду видалося - стара.
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
2024.05.13
10:55
Тінохрінь
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
2024.05.13
10:45
Хоча на подвір’ї не чутно
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
2024.05.13
01:24
Я знов помилився. Відкрився не тим.
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
2024.05.12
23:39
Чи промовлялися слова,
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись, між тим,
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись, між тим,
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
2024.05.12
21:14
Невже це й справді
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
Я тонкосльозим став од старості?
Тільки-но сирена розлуниться
Своїм протяжним воєм,
2024.05.12
16:33
Ще, як був Азов турецьким, кріпость там стояла.
Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чимале турецьке військо у ній гарувало.
А було ж місто багате – добра було того,
Бо ж купці з усього світу з’їздились до нього.
Було чим тут поживитись та чого пізнати.
А ще ж рабів християнських було т
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ярослав Чорногуз (1963) /
Проза
Оце так
Чи Сушко питав мене, чи потрібна мені його критика? Адже на сайті де авторські дані, є графа: потреба в критиці. У мене потреби в критиці немає, тим більше такої, яку “творить” пан Сушко. То питається, якого біса ти лізеш зі своєю критикою?
Таким чином, самим фактом критики, а розглядати її я не маю ані найменшого бажання, бо абсолютно все в ній — ВСЕ ДО КОМИ — ЦЕ ПОМСТА, а не справедлива критика, мій опонент бажає ВИВИЩИТИСЯ за рахунок критикованого, забуваючи про те, що для того, аби піднятися, треба писати не гірше, а краще за нього. Більше того, ця критика показує, що у людини майже цілком відсутня уява, або наявне небажання зримо бачити неординарні образи вірша. У правленому варіанті, який Сушко подає, як взірець мені, як треба писати, є образ МСТИВОГО ШПИКА ІЗ КАДЕБЕ — дуже симптоматично. У мене у вірші є лише образ вітру, який загладає у кожну шпарку, як КАДЕБіст. Мабуть, саме ця промовиста деталь змусила взятися Сушка за перо. Очевидно, він у нишпорці упізнав самого себе, який поставлений НЕГЛАСНО наглядати за сайтом ПМ, і всіх повчати, навіть тих, до яких йому, як до неба рачки. Я неодноразово звертався до керівництва сайту, щоб поставити пана Сушка на місце, та, на жаль, майже безрезультатно. Видно і тут діють ті, у кого довгі руки.
А вони, ці поети, Чорногузи та Стиркіни (поетеса, яку Сушку далося вижити із сайту такою ж підлою мстивою критикою) - бісові діти, часто бувають неслухняні. То таких треба, як мовиться “к ногтю”, як каже наш ворог москалюга. Треба так поставити на місце, щоб слухало... А інакше — ти не відпрацьовуєш своїх грошей, які на тебе витратили, натаскуючи цькувати кращих поетів у кадебістській школі. Ти, Сушко, повинен за всяку ціну поставити Чорногуза на місце, як це він сміє тобі огризатися, та ще й сам тебе повчає? Не можеш, то йди лови голіруч раки у Тетереві, бо ми тобі покажемо, де вони зимують. От Сушко і вистрибує із “трусів”, щоб поставити мене на місце. Тільки ти забув, “дорогий друже”, що не такі, як ти, а український народ, і історія, вже після нас, розставляє усе на свої місця.
Так, ми знову із Сушком “побили горшки”. І цього разу вже остаточно. Просто я побачив, що у наших стосунках немає щирості, немає справжнього прагнення допомогти, а є прихована заздрість, прагнення за всяку ціну вивищити себе за рахунок приниження іншого, колишнього свого чи не найкращого друга. Не буду вдаватися в деталі, не люблю на людях вивертати брудну білизну. Всьому свій час. Він настане і на цьому сайті кожен з вас, шановні колеги і читачі, побачить, хто такий Олександр Сушко насправді. Личини рано чи пізно падають і з наймайстерніших блазнів. У цьому він справді досяг неабияких успіхів. Звісно, Сушко після цієї статті знову натягне котрусь із своїх личин і заявить, що те, що тут написане — чорногузова маячня.
Все це було б смішно, якби не було так сумно. Ми знову поїдаємо одне одного, замість того, щоб допомагати справді зростати. Хохли-самоїди. Тому в нас нема справжньої держави досі, нами правлять і маніпулюють чужинці, а ми — їхні раби, підніжки і грязь Москви, як писав великий наш Тарас. І не тільки Москви...
30 січня 7528 р. (Від Трипілля) (2021)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оце так
Якщо я правлю самого академіка Ярослава Дзиру, то хто ж тоді я?”
З вислову одного мого друга
“Якщо я правлю самого Ярослава Чорногуза, то хто ж тоді я, Олександр Сушко?” - напевне, приблизно так думає мій опонент, творячи черговий свій критичний “шедевр” про мій вірш.Чи Сушко питав мене, чи потрібна мені його критика? Адже на сайті де авторські дані, є графа: потреба в критиці. У мене потреби в критиці немає, тим більше такої, яку “творить” пан Сушко. То питається, якого біса ти лізеш зі своєю критикою?
Таким чином, самим фактом критики, а розглядати її я не маю ані найменшого бажання, бо абсолютно все в ній — ВСЕ ДО КОМИ — ЦЕ ПОМСТА, а не справедлива критика, мій опонент бажає ВИВИЩИТИСЯ за рахунок критикованого, забуваючи про те, що для того, аби піднятися, треба писати не гірше, а краще за нього. Більше того, ця критика показує, що у людини майже цілком відсутня уява, або наявне небажання зримо бачити неординарні образи вірша. У правленому варіанті, який Сушко подає, як взірець мені, як треба писати, є образ МСТИВОГО ШПИКА ІЗ КАДЕБЕ — дуже симптоматично. У мене у вірші є лише образ вітру, який загладає у кожну шпарку, як КАДЕБіст. Мабуть, саме ця промовиста деталь змусила взятися Сушка за перо. Очевидно, він у нишпорці упізнав самого себе, який поставлений НЕГЛАСНО наглядати за сайтом ПМ, і всіх повчати, навіть тих, до яких йому, як до неба рачки. Я неодноразово звертався до керівництва сайту, щоб поставити пана Сушка на місце, та, на жаль, майже безрезультатно. Видно і тут діють ті, у кого довгі руки.
А вони, ці поети, Чорногузи та Стиркіни (поетеса, яку Сушку далося вижити із сайту такою ж підлою мстивою критикою) - бісові діти, часто бувають неслухняні. То таких треба, як мовиться “к ногтю”, як каже наш ворог москалюга. Треба так поставити на місце, щоб слухало... А інакше — ти не відпрацьовуєш своїх грошей, які на тебе витратили, натаскуючи цькувати кращих поетів у кадебістській школі. Ти, Сушко, повинен за всяку ціну поставити Чорногуза на місце, як це він сміє тобі огризатися, та ще й сам тебе повчає? Не можеш, то йди лови голіруч раки у Тетереві, бо ми тобі покажемо, де вони зимують. От Сушко і вистрибує із “трусів”, щоб поставити мене на місце. Тільки ти забув, “дорогий друже”, що не такі, як ти, а український народ, і історія, вже після нас, розставляє усе на свої місця.
Так, ми знову із Сушком “побили горшки”. І цього разу вже остаточно. Просто я побачив, що у наших стосунках немає щирості, немає справжнього прагнення допомогти, а є прихована заздрість, прагнення за всяку ціну вивищити себе за рахунок приниження іншого, колишнього свого чи не найкращого друга. Не буду вдаватися в деталі, не люблю на людях вивертати брудну білизну. Всьому свій час. Він настане і на цьому сайті кожен з вас, шановні колеги і читачі, побачить, хто такий Олександр Сушко насправді. Личини рано чи пізно падають і з наймайстерніших блазнів. У цьому він справді досяг неабияких успіхів. Звісно, Сушко після цієї статті знову натягне котрусь із своїх личин і заявить, що те, що тут написане — чорногузова маячня.
Все це було б смішно, якби не було так сумно. Ми знову поїдаємо одне одного, замість того, щоб допомагати справді зростати. Хохли-самоїди. Тому в нас нема справжньої держави досі, нами правлять і маніпулюють чужинці, а ми — їхні раби, підніжки і грязь Москви, як писав великий наш Тарас. І не тільки Москви...
30 січня 7528 р. (Від Трипілля) (2021)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію