ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.05.05 05:47
* * *
Передпокій літа - травень духовитий
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби

Артур Курдіновський
2026.05.04 22:00
Записки дяді Жори. Записка 4.
Не витримує кишка
Сатиричну штангу.
А зате мої прогнози -
Як у баби Ванги!

Татьяна Квашенко
2026.05.04 21:14
Травнева замальовка
Ще трішки, і засвітиться каштан,
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.

Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!

хома дідим
2026.05.04 21:13
* 67 *
смак має значення однак
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль

Юрій Гундарів
2026.05.04 18:34
Привіт від дяді Жори-2
Напишу вам віланелу,
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!

Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -

Охмуд Песецький
2026.05.04 15:38
The mission is impossible
Наша зима розлуки не минула з лютим,
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога –
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких – і моя нехолонуча тривога.

Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти

Артур Курдіновський
2026.05.04 15:10
Частівка
Не дає болоту жити
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!

Світлана Пирогова
2026.05.04 14:15
Світло крізь шибки
Там вечір п’є із горщика туман,
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож

Борис Костиря
2026.05.04 10:58
Обриси в тумані
Розвиднюються обриси зникомі
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.

І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,

Вячеслав Руденко
2026.05.04 09:12
Віраха*
Твори уяву, Незбориме -
Овечий скарб від прабатьків
На вівцях стежкою вовків
Торує шлях до полонини.

Мовчать Пенати*, страх Господній,

Але двоногий неземний

Тетяна Левицька
2026.05.04 08:23
Любов
Літо п'є ставки джерельні,
знищує посадки.
На розпеченій пательні
смажить день оладки.
Не тримають воду греблів
репані колоди,
журавлем курличе в небі
зношений колодязь.

Віктор Кучерук
2026.05.04 06:20
* * *
Легко дихаю і вільно йду
По уже розквітлому саду,
Де пелюсток ясних мерехтіння
З ароматами поперемінно
Слабнуть тільки для того на мить,
Щоб себе сильніше ще явить
У моїм піднесеному слові,
Повному захоплення й любові...

хома дідим
2026.05.03 17:30
* 66 *
хмаровиння білий плин
і самотній пароплав
я шукав себе за цим
де-не-де або деінде
коли бачив моряків
зважувався і питав
а чи хто не зна який
пароплав прибув сьогодні

Кока Черкаський
2026.05.03 17:11
Питання
Я запитав в Ісуса: ти тут був
Чи не було тебе, і все- міський фольклор?
Почухав він потилицю: я був, але.. забув.
А я йому: Анкор, іще анкор!

Сергій Губерначук
2026.05.03 16:43
Середа
Ти завела собі кота.
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.

Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,

Світлана Пирогова
2026.05.03 15:04
Отих думок розпалене багаття
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.

- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Роксолана Вірлан (1971) / Вірші

 Замовляння на зцілення ( Ahothaho 13)
Небо на тебе дихає
бездною необнятою,
ллються пташині вихори
в просипи зір над м'ятою.

Землі на тебе дмухають
травами розповитими,
в гіллі вібрують – духами,
в бубні шамана – ритмами.

Води до тебе лащаться,
води змивають гіркості...
Ріки ламають палиці,
встромлені в долю підлістю.

Вогнище прилюбилося:
шепче своєю мовою,
сушить сльозу на вилицях,
палко вуста зціловує.

Люлька димкує зелами,
здмухує з тебе сполохи.
Спи, поки не завернемо
аж до пралісу чорного.

А у пралісі визовем
місячну хвилу повені.
Прийдуть вовки зализувать
рани, людьми пороблені.




• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2021-02-11 16:47:57
Переглядів сторінки твору 2046
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.05.02 00:27
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2021-02-11 18:49:28 ]
бездна – безодня, безмежжя
дмухають – краще дихають
лащуться – лащаться
праліс
Щоб уникнути росіянізму, можна розглянути варіант:
В пралісі тому визріють
Хвилі магічні повені,
Поки вовки зализують
Рани, людьми пороблені.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2021-02-11 20:53:33 ]
"Лащаться" - виправила - одруківка вийшла. Дякую, що зауважили.
Чому вам не подобається слово " дмухати", " дмухають"? Щодо " визовем" - не погоджуюся, що це росіянізм, адже і етимологічна площина, і семантична - подають нам це слово, як рідне і по звучанню, і розумінню.
" Ой хто, ой хто в лісі ОЗОВИСЯ" - співається в давній козацькій пісні. А якщо є похідне від ЗВАТИ - озовися, зазивати - то є і основне слово " звати" - не дарувала б я так легко росіянізмам - слова, що по праву належать древній украінській мові. Окрім того, не питають же ж: як тебе кличуть? - питають: як тебе звати? Наше це слово - давнє. І щодо " бездна" - те, що без дна - абсолютно рідне слово. Варто повертати не лише викрадені пісні, а й слова також. Попри все дякую і дякую за детальне оглядання тексту - ціную.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2021-02-12 13:10:50 ]
Бездна є у словнику, але національні мови розвиваються не тільки завдяки ломоносовим. Є ж іще й безмір. Все ж, будемо вважати, що тут Ваша правда.
Дмухати – чудове українське слово, але напевне природніше, коли вітер дмухає на траву чи кульбабу, а земля дихає. Це вже стосується образності, яка в кожного своя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2021-02-11 18:56:19 ]
Більшість авторів дуже ображаються, наполягаючи на унікальності своїх думок, коли їхні твори правлять. Нібито ніколи не існували редактори. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2021-02-11 21:20:28 ]
Та ось іще й у тлумачному словнику знайшла підтвердження:
3. Кликати кого-небудь. Галя дивиться — на самому шпилечку Карпо стоїть, зове її: Іди сюди! (Панас Мирний, IV, 1955, 121); Коли ж розчавлений впаду, На поміч я не буду звати (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 14);
// Запрошувати куди-небудь, до когось. Безліч дуків він стрівав Та панів на всіх дорогах, А ніхто його не звав Пригостити, крім убогих (Павло Грабовський, I, 1959, 370); Зараз вона почала зо мною мову, стала мене до себе звати (Марко Вовчок, I, 1955, 374);

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2021-02-12 13:22:39 ]
Озиватися, звати, зализувати – питомі українські слова, але форми типу «зовем» «зализувать» попахують росіянізмами, якими аж кишить класика, хоч я теж у захваті, коли «сонце зизить схарапудженим оком». Принаймні те, що word підкреслює червоною хвилястою лінією повинно викликати підозру. Одна справа неологізми та архаїка і зовсім інша – діалектизми, які нав’язувались відомо ким як стереотипи при наближенні української мови до общепонятноґо язика.
Ще одна порада: дефіс використовується при переносах і у словах-близнюках, а тире – у решті випадків.
Пробачте, що користуюсь Вашою популярністю. Ви ж розумієте, що все це адресовано не так Вам як іншим не дуже уважним чи старанним авторам.
У всякому випадку, дякую за толерантну полеміку, яка мені теж – на користь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2021-02-12 13:28:40 ]
"....діалектизми, які нав’язувались..." Що Ви мали на увазі? Хто і коли нав'язував діалектизми?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2021-03-14 15:13:34 ]
Діалектизми - це архаіка, море розкоші та смисловоі різнобарвности - іх ніколи ніхто не заборонить.