Складно давати якісь поради сьогодні, та передумавши і пропустивши крізь себе багато інформації про події в країні, вчинки багатьох знайомих і незнайомих людей хочеться щоб поміж нас було менше агресії. Щоб ми вчилися чути один одного і знаходили переконливі аргументи у діалозі з опонентом в спокійній і виваженій формі.
Як на мене, то я б за кожного боролося, а не відкидала зразу і безповоротно, за молодих особливо боролась би, бо на чому їх виховували ці усі роки, хіба їх вчили патріотизму. Добре у кого родина така, що навчить, а в кого ні? Що можна пришити потрібно пришивати, а не відкидати геть, бо дива не буде, ми ж не думаємо що назавтра ми прокинемося у зовсім іншій країні, де не буде тих, хто нам не подобається, чи з ким ми не могли знайти спільної мови. Найлегше сьогодні покласти усіх наліво і направо, обізвати одних недоумками інших навпаки возвеличити. Ми такий надважкий шлях пройшли за ці роки і попереду ще буде нелегко і багато залежить від нас самих, від нашої мудрості у тій чи іншій ситуації. Можливо десь потрібно і змовчати і не нариватися на рожон, а своїми вчинками показати приклад, як потрібно діяти, щоб був результат. Багато праці у нас попереду, нам ще сіяти і сіяти, і потрібно проявити максимум терпеливості і мудрості, щоб усе в нас вийшло.
Це надважкий і суперечливий час, та це наш час, який нам все таки дає можливість проявити усі свої найкращі якості і бути прикладом для багатьох. Агресія породжує агресію і це доконаний факт і нам сьогодні тут - в тилу, бо у нас таки ж війна, потрібно знаходити усі засоби, аргументи, факти щоб переконувати наших опонентів без взаємних образ, принижень і бути при цьому ідеологічними і високодуховними. Таке моє бачення поведінки патріотів в нашому складному сьогоденні.