Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.23
11:23
Я відчуваю грань, коли настане морок.
Я відчуваю грань, коли іде розпад,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню невтолених розрад.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
Я відчуваю грань, коли іде розпад,
Як вічності вино проб'є недужий корок,
Здолавши метушню невтолених розрад.
Я відійду за грань людського розуміння,
По той бік цінностей, уявлень і понять.
Мене накриє
2026.01.23
10:52
Розкажи,
що думаєш про мене.
Розкажи,
що сниться уночі.
Розкажи
про мрії потаєнні.
Передай
надії радісні й сумні.
що думаєш про мене.
Розкажи,
що сниться уночі.
Розкажи
про мрії потаєнні.
Передай
надії радісні й сумні.
2026.01.23
06:16
Є бездверний дім і
Я живу там
І зимно уночі
Анічим не легший днів тягар
Не існує даху
Вповзає дощ у дім
Ллє в мої думки
Поки я виважую час
Я живу там
І зимно уночі
Анічим не легший днів тягар
Не існує даху
Вповзає дощ у дім
Ллє в мої думки
Поки я виважую час
2026.01.23
03:55
Падаю? Вклоняюся снігам...
Ця зима за мене все напише.
Кожен з власним горем - сам на сам,
Найболючішим та найстрашнішим.
Ось і я не виняток. Іду
В білий січень і його тенета.
Зустрічаю тільки самоту,
Ця зима за мене все напише.
Кожен з власним горем - сам на сам,
Найболючішим та найстрашнішим.
Ось і я не виняток. Іду
В білий січень і його тенета.
Зустрічаю тільки самоту,
2026.01.23
00:27
не задивляйтеся за вікно
там вишита я
там ти і ти і ти
там одні хрестики
і хрести
а що тут а що тут
заховалося за картон
варіант а
там вишита я
там ти і ти і ти
там одні хрестики
і хрести
а що тут а що тут
заховалося за картон
варіант а
2026.01.22
21:27
Говорять, що узнати московітів
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
Доволі легко по усьому світі.
Вони ведуть нахабно, вічно п’яні
На вулиці чи десь у ресторані.
Без мату не спроможні говорити.
Такі ж самі нахабні їхні діти,
Яких вони із криками повчають.
Хоч ті перед очима приклад ма
2026.01.22
17:05
Є сміх, коли за животи беруться
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
І сплескують руками об коліна.
Навіть ті, хто не знає, в чім причина,
Спиняються і сміються без запитань.
Та є сміх, коли спіткнувся хтось
І впав. Од болі невзмозі вимовити щось.
«П’яниця! На свиню ти схожий!»-
Р
2026.01.22
16:29
Коли понюхаю чужу білизну -
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
Натхнення так і пре з душі одразу!
Повір, мій читачу, я не навмисно!
Бо тільки так підкорюю Пегаса.
Я спалюю свої безсонні ночі,
Приймаю сильні ліки перорально.
І стежу пильно, хто кого там хоче,
2026.01.22
14:05
Не забуваю малу дітвору,
вшиту снопами хатину
скраю узлісся в глухому яру
над ручаями за тином,
а поза нею – висока гора,
а під горою – дорога,
де поєдналися туга, жура,
радощі, щастя і горе.
вшиту снопами хатину
скраю узлісся в глухому яру
над ручаями за тином,
а поза нею – висока гора,
а під горою – дорога,
де поєдналися туга, жура,
радощі, щастя і горе.
2026.01.22
12:14
Зима у біло-чорних кольорах,
Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.
Слова барвистістю не сяють.
Сумує в тишині настінна бра,
Дрижить серденько, ніби сарна,
А люди-відчайдухи на нулі,
Щодня під обстрілом воюють.
Радіють щиро: побратим вцілів,
Хоч січень холодом лютує.
2026.01.22
11:17
Коли втомлюсь і відійду від справ
У ліс дрімучий чи далекі гори,
Прикутий до стола, неначе раб,
Я відійду в мелодію прозору,
Мов у далекий потаємний рай,
Врятований від бруду наговору.
Я відійду у тінь далеких пальм,
У ліс дрімучий чи далекі гори,
Прикутий до стола, неначе раб,
Я відійду в мелодію прозору,
Мов у далекий потаємний рай,
Врятований від бруду наговору.
Я відійду у тінь далеких пальм,
2026.01.22
08:53
А гарячка біла в білім домі
інфікує цілий білий світ...
у дурдомі цьому,
як відомо,
оселився демон із боліт.
***
А знання, наука та освіта
інфікує цілий білий світ...
у дурдомі цьому,
як відомо,
оселився демон із боліт.
***
А знання, наука та освіта
2026.01.21
23:00
Писати сонета - це мука,
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.
Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить
Вже краще сапать буряки,
Чи підгортати картоплю,
Чи збирати жуки.
Буває, напишеш сонета,
Глядь- а воно ж не сонет!
Й рука мимоволі підносить
2026.01.21
21:17
Бувало, пишався, куражився,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
Бувало, на щось не наважився –
А підсумок буде простий:
Красива життя ораторія
Завершиться у крематорії.
Як кажуть, «хоч падай, хоч стій»...
Траплялося, жили розтягував,
2026.01.21
20:10
Я доторкнувся думкою до тебе.
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
Від тебе я іще не відчахнувся.
Ти ще моя. І скільки ж сили треба,
щоб я забув тебе, тебе позбувся.
Я що завгодно ладен сотворити,
щоб пам’ять стерла всі твої принади,
щоб і не бачити тебе, не говорити…
2026.01.21
18:50
Із Леоніда Сергєєва
В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В якій ненависті горілку п’є на сонці
шахтар, комп’ютерник, розклеювач афіш!
І те, що, нібито, вона виводить стронцій,
її не робить прохолодніш чи смачніш.
В зеніті буйствує загрозливе світило.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.01.22
2026.01.19
2026.01.16
2026.01.11
2025.12.24
2025.12.02
2025.12.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лада Квіткова (1985) /
Вірші
Казкове містечко
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казкове містечко
Десь у якомусь чарівному світі,
Є невеличке казкове містечко.
Там живуть Каті, Андрійки та Віті,
Насті і Олі живуть недалечко.
Також Миколки, Олежки, Микити-
Всі вони, ви не повірите - діти.
Дивне це місце, але надзвичайне,
Дерево там в них росте незвичайне-
Стовбур немов самоцвітами вкритий,
Та не ростуть на нім фрукти чи квіти.
Овочів теж не бувало одвіку -
Там росте іграшок різних без ліку!!
Дівчатка і хлопчики- всі до останку,
Приходять до дерева після сніданку.
Раді приходять Надійки й Оксани,
Петрики, Віти, Назари й Діани.
Ромки, Оленки, Анжели й Світланки,
Юрчики люблять приходити зранку.
Жені приходять, Сергії й Галини -
Іграшок рвуть собі повні торбини.
Іграшки різні - великі й манюні,
Слави їх люблять, Артеми й Сашуні.
Гліби та Кості, Толіки й Ані
М’ячики будуть Володі й Мар’яні.
Владіки, Ніни і навіть Дениси,
Струшують іграшок купу донизу.
Юлія, Ліля, Тимур та Марина,
Теж не купують забав в магазинах.
Дерево просто потрусять щосили,
Падають ігри в коробках красивих.
Максими, Михайлики, Гліби і Маші,
За ляльками Іри ідуть і Наташі.
Каріни, Уляни, Лариси, Тетяни
Теж прибігають гуртом на поляну.
Всюди лиш радість дитяча і сміх,
Іграшок там вистачає на всіх.
Вані, Людмилки, Віруні і Васі,
Навіть Антон за кущами сховався.
Кожен улюблену іграшку має,
Яку він не трощить, не б’є й не ламає.
Дружать усі і танцюють таночок,
Назва у міста - «дитячий садочок»
Чиї імена щойно тут не назвали,
Може садочок сьогодні проспали?
Можливо ще в місті живуть першокласки.
Кого не вказали - пробачте будь ласка.
Хто з жителів віршик читає якраз,
Пишіть імена - буде віршик про Вас!
Є невеличке казкове містечко.
Там живуть Каті, Андрійки та Віті,
Насті і Олі живуть недалечко.
Також Миколки, Олежки, Микити-
Всі вони, ви не повірите - діти.
Дивне це місце, але надзвичайне,
Дерево там в них росте незвичайне-
Стовбур немов самоцвітами вкритий,
Та не ростуть на нім фрукти чи квіти.
Овочів теж не бувало одвіку -
Там росте іграшок різних без ліку!!
Дівчатка і хлопчики- всі до останку,
Приходять до дерева після сніданку.
Раді приходять Надійки й Оксани,
Петрики, Віти, Назари й Діани.
Ромки, Оленки, Анжели й Світланки,
Юрчики люблять приходити зранку.
Жені приходять, Сергії й Галини -
Іграшок рвуть собі повні торбини.
Іграшки різні - великі й манюні,
Слави їх люблять, Артеми й Сашуні.
Гліби та Кості, Толіки й Ані
М’ячики будуть Володі й Мар’яні.
Владіки, Ніни і навіть Дениси,
Струшують іграшок купу донизу.
Юлія, Ліля, Тимур та Марина,
Теж не купують забав в магазинах.
Дерево просто потрусять щосили,
Падають ігри в коробках красивих.
Максими, Михайлики, Гліби і Маші,
За ляльками Іри ідуть і Наташі.
Каріни, Уляни, Лариси, Тетяни
Теж прибігають гуртом на поляну.
Всюди лиш радість дитяча і сміх,
Іграшок там вистачає на всіх.
Вані, Людмилки, Віруні і Васі,
Навіть Антон за кущами сховався.
Кожен улюблену іграшку має,
Яку він не трощить, не б’є й не ламає.
Дружать усі і танцюють таночок,
Назва у міста - «дитячий садочок»
Чиї імена щойно тут не назвали,
Може садочок сьогодні проспали?
Можливо ще в місті живуть першокласки.
Кого не вказали - пробачте будь ласка.
Хто з жителів віршик читає якраз,
Пишіть імена - буде віршик про Вас!
Дитячі вірші
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
