
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.04
09:45
Сьорбнула я біди чимало,
не віриться — «зурочив хтось.»
Що мало статися, те сталось,
що мало бути те збулось.
В собі копатися не буду,
шукати винних не берусь.
Невже зробили ляльку-вуду
не віриться — «зурочив хтось.»
Що мало статися, те сталось,
що мало бути те збулось.
В собі копатися не буду,
шукати винних не берусь.
Невже зробили ляльку-вуду
2025.09.04
09:19
Притулюся до твого живота вухом,
щоб розчути далекі звуки,
як божественну музику, буду слухати
грядущого серця стукіт…
2025 рік
щоб розчути далекі звуки,
як божественну музику, буду слухати
грядущого серця стукіт…
2025 рік
2025.09.04
07:46
Завжди чогось не вистачає
І перебір завжди чогось, -
То в небі птиць усяких зграї,
То в перельоті крук, чи дрозд.
Уже давно нема балансу
В художній творчості моїй,
Бо щодоби пишу романси,
А п'єсам - зась у їхній стрій.
І перебір завжди чогось, -
То в небі птиць усяких зграї,
То в перельоті крук, чи дрозд.
Уже давно нема балансу
В художній творчості моїй,
Бо щодоби пишу романси,
А п'єсам - зась у їхній стрій.
2025.09.03
21:47
Стілець вибвають з-під ніг
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.
І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.
І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить
2025.09.03
20:07
Нестерпно, Всевишній, нудьгую
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.
За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.
За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями
2025.09.03
18:08
Мені здається часом, що солдати,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.
Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.
Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,
2025.09.03
16:19
атож-бо день руйнує ніч
ночі ділять день
чи ховайся чи біжи
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік ей
ночі ділять день
чи ховайся чи біжи
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік ей
2025.09.03
09:57
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 9 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Пензликом
Пензликом
2025.09.03
05:20
Усамітнення вечірні
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.
2025.09.02
22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.
В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
2025.09.02
21:52
Віщувала заграва вітер
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
У багрянім заході сонця.
Зачиняли бутони квіти
І згасали в хатах віконця.
Прохолода, така приємна,
Денну спеку заколисала.
Ще хвилина – і стало темно,
2025.09.02
21:26
Реалії змінюються, а разом із ними трансформуються й батьківські стратегії поведінки. Якщо раніше психотравми найчастіше були результатом перманентного контролю, жорстокості, емоційного ігнорування чи маніпуляцій (про це йдеться в першій частині), сьогодн
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Лада Квіткова (1985) /
Вірші
Казкове містечко
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казкове містечко
Десь у якомусь чарівному світі,
Є невеличке казкове містечко.
Там живуть Каті, Андрійки та Віті,
Насті і Олі живуть недалечко.
Також Миколки, Олежки, Микити-
Всі вони, ви не повірите - діти.
Дивне це місце, але надзвичайне,
Дерево там в них росте незвичайне-
Стовбур немов самоцвітами вкритий,
Та не ростуть на нім фрукти чи квіти.
Овочів теж не бувало одвіку -
Там росте іграшок різних без ліку!!
Дівчатка і хлопчики- всі до останку,
Приходять до дерева після сніданку.
Раді приходять Надійки й Оксани,
Петрики, Віти, Назари й Діани.
Ромки, Оленки, Анжели й Світланки,
Юрчики люблять приходити зранку.
Жені приходять, Сергії й Галини -
Іграшок рвуть собі повні торбини.
Іграшки різні - великі й манюні,
Слави їх люблять, Артеми й Сашуні.
Гліби та Кості, Толіки й Ані
М’ячики будуть Володі й Мар’яні.
Владіки, Ніни і навіть Дениси,
Струшують іграшок купу донизу.
Юлія, Ліля, Тимур та Марина,
Теж не купують забав в магазинах.
Дерево просто потрусять щосили,
Падають ігри в коробках красивих.
Максими, Михайлики, Гліби і Маші,
За ляльками Іри ідуть і Наташі.
Каріни, Уляни, Лариси, Тетяни
Теж прибігають гуртом на поляну.
Всюди лиш радість дитяча і сміх,
Іграшок там вистачає на всіх.
Вані, Людмилки, Віруні і Васі,
Навіть Антон за кущами сховався.
Кожен улюблену іграшку має,
Яку він не трощить, не б’є й не ламає.
Дружать усі і танцюють таночок,
Назва у міста - «дитячий садочок»
Чиї імена щойно тут не назвали,
Може садочок сьогодні проспали?
Можливо ще в місті живуть першокласки.
Кого не вказали - пробачте будь ласка.
Хто з жителів віршик читає якраз,
Пишіть імена - буде віршик про Вас!
Є невеличке казкове містечко.
Там живуть Каті, Андрійки та Віті,
Насті і Олі живуть недалечко.
Також Миколки, Олежки, Микити-
Всі вони, ви не повірите - діти.
Дивне це місце, але надзвичайне,
Дерево там в них росте незвичайне-
Стовбур немов самоцвітами вкритий,
Та не ростуть на нім фрукти чи квіти.
Овочів теж не бувало одвіку -
Там росте іграшок різних без ліку!!
Дівчатка і хлопчики- всі до останку,
Приходять до дерева після сніданку.
Раді приходять Надійки й Оксани,
Петрики, Віти, Назари й Діани.
Ромки, Оленки, Анжели й Світланки,
Юрчики люблять приходити зранку.
Жені приходять, Сергії й Галини -
Іграшок рвуть собі повні торбини.
Іграшки різні - великі й манюні,
Слави їх люблять, Артеми й Сашуні.
Гліби та Кості, Толіки й Ані
М’ячики будуть Володі й Мар’яні.
Владіки, Ніни і навіть Дениси,
Струшують іграшок купу донизу.
Юлія, Ліля, Тимур та Марина,
Теж не купують забав в магазинах.
Дерево просто потрусять щосили,
Падають ігри в коробках красивих.
Максими, Михайлики, Гліби і Маші,
За ляльками Іри ідуть і Наташі.
Каріни, Уляни, Лариси, Тетяни
Теж прибігають гуртом на поляну.
Всюди лиш радість дитяча і сміх,
Іграшок там вистачає на всіх.
Вані, Людмилки, Віруні і Васі,
Навіть Антон за кущами сховався.
Кожен улюблену іграшку має,
Яку він не трощить, не б’є й не ламає.
Дружать усі і танцюють таночок,
Назва у міста - «дитячий садочок»
Чиї імена щойно тут не назвали,
Може садочок сьогодні проспали?
Можливо ще в місті живуть першокласки.
Кого не вказали - пробачте будь ласка.
Хто з жителів віршик читає якраз,
Пишіть імена - буде віршик про Вас!
Дитячі вірші
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію