Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.24
11:26
Він вибухнув,..
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.
4 квітня 1989 р., Київ
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.
4 квітня 1989 р., Київ
2026.04.24
10:46
Не жаліла себе ніколи,
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.
2026.04.24
09:44
Звичайно, такий відгук свідчить про щире бажання його автора знайти ключик від серця того чи тієї, хто може допомогти стати членом якоїсь творчої спілки, видати власну збірку за рахунок видавництва, зрештою, стати лавреатом… А якщо не зможе, ось тоді можн
2026.04.24
08:16
А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
2026.04.24
05:50
Знову в грудях б'ються хвилі
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.
2026.04.23
22:07
Крізь версти юності - до зрілості й сивин,
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.
Коханням ділячись, його я не ділив,
А щиро поділяв - і вистачало.
І стільки розливав, що мій полив
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.
Коханням ділячись, його я не ділив,
А щиро поділяв - і вистачало.
І стільки розливав, що мій полив
2026.04.23
21:42
Ти не прийшла...
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.
Та я чекав.
Вслухався в голоси,
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.
Та я чекав.
Вслухався в голоси,
2026.04.23
21:20
вивчав місцеву фауну і флору
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої
2026.04.23
21:13
Волоколамський Йосиф вивів строго
Про царство колись бачення своє:
«Понєже влада царська є від Бога,
То й цар тому богоподібний є».
Тож, що хотів, той цар - те міг робити.
Йому не було суду на землі:
Міг мордувати або просто вбити.
То з легкістю с
Про царство колись бачення своє:
«Понєже влада царська є від Бога,
То й цар тому богоподібний є».
Тож, що хотів, той цар - те міг робити.
Йому не було суду на землі:
Міг мордувати або просто вбити.
То з легкістю с
2026.04.23
19:09
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем
2026.04.23
18:48
Мовчазні твої губи до біса приємні та трохи вологі,
А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.
Подивися, дукач, мов останні години нам очі мозолить.
Подивися, вже моститься вітер бешкетний до крони тополі.
І крізь темінь світанок пускає на не
А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.
Подивися, дукач, мов останні години нам очі мозолить.
Подивися, вже моститься вітер бешкетний до крони тополі.
І крізь темінь світанок пускає на не
2026.04.23
17:39
І
Як за весною прийде літо,
так за війною буде мир.
Який не є орієнтир,
навіщо зайве ворожити,
чи то відкине кінь копита,
чи ноги простягне емір.
Гадай на гущу і на карти,
Як за весною прийде літо,
так за війною буде мир.
Який не є орієнтир,
навіщо зайве ворожити,
чи то відкине кінь копита,
чи ноги простягне емір.
Гадай на гущу і на карти,
2026.04.23
13:00
І поки любов уві всіх почиває
Моя гітаро, плач собі
І поки підлога метіння чекає
Поплач, гітаро, собі
Чом не підкажуть вам спосіб жоден
Свою відкрити любов
Чом інші вами керують знову
Моя гітаро, плач собі
І поки підлога метіння чекає
Поплач, гітаро, собі
Чом не підкажуть вам спосіб жоден
Свою відкрити любов
Чом інші вами керують знову
2026.04.23
12:49
Впадаєш в сон, як у нову затоку
І виринаєш неводом без риб,
Бажаючи поринути углиб
Й довіритись вселенському потоку.
На мілину тривожну і безплідну
Ти напливаєш у старім човні.
І тільки на жаданій глибині
І виринаєш неводом без риб,
Бажаючи поринути углиб
Й довіритись вселенському потоку.
На мілину тривожну і безплідну
Ти напливаєш у старім човні.
І тільки на жаданій глибині
2026.04.23
10:35
Дорогі коліжанки, не тіште мене,
не сушіть мої сльози жагучі.
І любов, і зажура колись промайне,
кане каменем в урвищі кручі.
Я не знаю, коли ті печалі пройдуть —
сильна жінка теж інколи плаче.
На порозі моїм розплескалася ртуть —
не сушіть мої сльози жагучі.
І любов, і зажура колись промайне,
кане каменем в урвищі кручі.
Я не знаю, коли ті печалі пройдуть —
сильна жінка теж інколи плаче.
На порозі моїм розплескалася ртуть —
2026.04.23
09:24
Позивний «Сімба". Надзвичайно вродлива, завжди зі стильною зачіскою… Родом із Челябінська. Загинула за свободу України. Їй було 34 роки.
Оля стала першим контрактником Збройних Сил – іноземкою, яка отримала паспорт громадянки України під час служби в ар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Оля стала першим контрактником Збройних Сил – іноземкою, яка отримала паспорт громадянки України під час служби в ар
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лада Квіткова (1985) /
Вірші
Казкове містечко
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казкове містечко
Десь у якомусь чарівному світі,
Є невеличке казкове містечко.
Там живуть Каті, Андрійки та Віті,
Насті і Олі живуть недалечко.
Також Миколки, Олежки, Микити-
Всі вони, ви не повірите - діти.
Дивне це місце, але надзвичайне,
Дерево там в них росте незвичайне-
Стовбур немов самоцвітами вкритий,
Та не ростуть на нім фрукти чи квіти.
Овочів теж не бувало одвіку -
Там росте іграшок різних без ліку!!
Дівчатка і хлопчики- всі до останку,
Приходять до дерева після сніданку.
Раді приходять Надійки й Оксани,
Петрики, Віти, Назари й Діани.
Ромки, Оленки, Анжели й Світланки,
Юрчики люблять приходити зранку.
Жені приходять, Сергії й Галини -
Іграшок рвуть собі повні торбини.
Іграшки різні - великі й манюні,
Слави їх люблять, Артеми й Сашуні.
Гліби та Кості, Толіки й Ані
М’ячики будуть Володі й Мар’яні.
Владіки, Ніни і навіть Дениси,
Струшують іграшок купу донизу.
Юлія, Ліля, Тимур та Марина,
Теж не купують забав в магазинах.
Дерево просто потрусять щосили,
Падають ігри в коробках красивих.
Максими, Михайлики, Гліби і Маші,
За ляльками Іри ідуть і Наташі.
Каріни, Уляни, Лариси, Тетяни
Теж прибігають гуртом на поляну.
Всюди лиш радість дитяча і сміх,
Іграшок там вистачає на всіх.
Вані, Людмилки, Віруні і Васі,
Навіть Антон за кущами сховався.
Кожен улюблену іграшку має,
Яку він не трощить, не б’є й не ламає.
Дружать усі і танцюють таночок,
Назва у міста - «дитячий садочок»
Чиї імена щойно тут не назвали,
Може садочок сьогодні проспали?
Можливо ще в місті живуть першокласки.
Кого не вказали - пробачте будь ласка.
Хто з жителів віршик читає якраз,
Пишіть імена - буде віршик про Вас!
Є невеличке казкове містечко.
Там живуть Каті, Андрійки та Віті,
Насті і Олі живуть недалечко.
Також Миколки, Олежки, Микити-
Всі вони, ви не повірите - діти.
Дивне це місце, але надзвичайне,
Дерево там в них росте незвичайне-
Стовбур немов самоцвітами вкритий,
Та не ростуть на нім фрукти чи квіти.
Овочів теж не бувало одвіку -
Там росте іграшок різних без ліку!!
Дівчатка і хлопчики- всі до останку,
Приходять до дерева після сніданку.
Раді приходять Надійки й Оксани,
Петрики, Віти, Назари й Діани.
Ромки, Оленки, Анжели й Світланки,
Юрчики люблять приходити зранку.
Жені приходять, Сергії й Галини -
Іграшок рвуть собі повні торбини.
Іграшки різні - великі й манюні,
Слави їх люблять, Артеми й Сашуні.
Гліби та Кості, Толіки й Ані
М’ячики будуть Володі й Мар’яні.
Владіки, Ніни і навіть Дениси,
Струшують іграшок купу донизу.
Юлія, Ліля, Тимур та Марина,
Теж не купують забав в магазинах.
Дерево просто потрусять щосили,
Падають ігри в коробках красивих.
Максими, Михайлики, Гліби і Маші,
За ляльками Іри ідуть і Наташі.
Каріни, Уляни, Лариси, Тетяни
Теж прибігають гуртом на поляну.
Всюди лиш радість дитяча і сміх,
Іграшок там вистачає на всіх.
Вані, Людмилки, Віруні і Васі,
Навіть Антон за кущами сховався.
Кожен улюблену іграшку має,
Яку він не трощить, не б’є й не ламає.
Дружать усі і танцюють таночок,
Назва у міста - «дитячий садочок»
Чиї імена щойно тут не назвали,
Може садочок сьогодні проспали?
Можливо ще в місті живуть першокласки.
Кого не вказали - пробачте будь ласка.
Хто з жителів віршик читає якраз,
Пишіть імена - буде віршик про Вас!
Дитячі вірші
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
