- ...А що війна?
- Війна, my lord, іде. Вона ніде не ділася, триває. Оце я щойно їхав у трамваї - хотів побути посеред людей, послухати, що гомонять у масах - до речі, більшість їхали без масок - my lord, це до добра не доведе, дограються - от би рука тверда за них взялась! А так - що їм Гекуба - аж доки вже самі не вріжуть дуба, усе їм, бач, мов з гусака вода. Сидять собі, й чекають, аби зникла ця паморозь, що заліпила вікна і окуляри... Отака біда.
- А що ж війна?
- А, так, війна, авжеж! Я запитався у людей в трамваї - в трамваї про війну ніхто не знає, в таксі і у метро, до речі, теж. Таке саме у храмах і трактирах, маєтках шляхти, у міських квартирах - вино, розмови та безглуздий треш. Говорять про врожай і про оброк, воли ревуть, що в них не повні ясла, що з нами їм, my lord, уже все ясно, і для волів це є гіркий урок. І навіть сиві лучники на стінах втомилися і скаржаться постійно, що дембель ніби й службі вийшов строк. Між тим в обозі твориться страшне - гнилий фураж, розбіглись маркітантки, невинних коней запрягли у танки, аби не витрачатись на пальне, на лицарях дешеві мідні лати, ландскнехти - й ті не хочуть воювати в кредит, і вітер в полі верби гне... Лише одна передова чота, засівши понад хмарами на вежі, іще обороняє наші межі - сади, городи, селища й міста - але уже немов святою стала, і ні для нас, ані для супостата це майже недосяжна висота. А ще, my lord, народ таке верзе! Про вас, my lord, про свій порожній шлунок, що світовий таємний залаштунок наслав, мовляв, смертельне ГРЗ, що сніг іде і танути не хоче, лютує інквізиція і ночі все довшають, а лютий ледь повзе...
- Ну так, повзе, але ж весна гряде! І не буває березня, якому не передує лютий - он додому летять птахи... Хіба не так?
- Та де! Окрім весни є ж речі важливіші, my lord - наприклад, гроші, смерть та інше...
- ...А що ж війна?
- А що війна? Іде...

Лютий-березень 2021