ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2024.04.30 14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…

Світлана Пирогова
2024.04.30 13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.

Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...

Іван Потьомкін
2024.04.30 11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.

Микола Соболь
2024.04.30 09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…

Ілахім Поет
2024.04.30 09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на

Леся Горова
2024.04.30 09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -

Віктор Кучерук
2024.04.30 06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,

Ірина Вовк
2024.04.29 23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.

Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.

Микола Дудар
2024.04.29 13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…

Олександр Сушко
2024.04.29 12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.

За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,

Ігор Шоха
2024.04.29 11:37
                ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,

Леся Горова
2024.04.29 07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.

Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві

Світлана Пирогова
2024.04.29 07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.

Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,

Ілахім Поет
2024.04.29 07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –

Віктор Кучерук
2024.04.29 05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.

Артур Курдіновський
2024.04.28 23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.

Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 Кто убил Каина

– Послушайте, Арье, – обратился как-то Пинхас к своему коллеге-физику, – всякий раз, когда в среду я читаю “Доколе нечестивым, Господи, доколе нечестивым ликовать?”, меня так и подмывает спросить: “А с каких пор эти нечестивцы ликуют?” Если предположить, что от Каина, то почему Всевышний дал первому убийце не такое уж и суровое, как мне кажется, наказание?..
Доктор Арье по приезде в Израиль помимо научных занятий успел закончить еще и курс ешивы, жил в одном из религиозных районов Иерусалима и был для Пинхаса и ему подобных новичков в иудаизме авторитетом.
– Неужели Всевышний не знал, что Каин нарушит ЕГО предписание? – продолжал Пинхас.
– Давайте по порядку. Относительно меры наказания. Полагаю, что оно было все-таки суровым. Ведь речь шла о неприкаянности Каина, обреченного мыкаться по белу свету вместо того, чтобы осесть на одном месте и заниматься тем, что было ему по душе – земледелием, а оно, как известно, предполагает оседлый образ жизни. Смею предположить, что не из боязни Каина, что его сможет убить всякий встречный-поперечный, Господь дал ему отличительный знак, а все для той же цели – вечного скитания и осознания своей вины.
– Да, но Каин по существу и не был скитальцем... Уйдя на восток от рая, он осел в стране Нод и тут же принялся строить город, названный в честь рождения первенца Ханоха тем же именем. Наивно было бы думать, что по завершении строительства Каин пошел дальше странствовать...
– Наверное, нет, так как род его разросся со временем. Но дело, думается, не в этом. Ведь на протяжении нескольких сотен лет Каин вынужден был постоянно думать о своем грехе. А это мука похлеще, чем если бы Всевышний предал его смерти сразу же после убийства Авеля. Но вы забываете еще об одной немаловажной детали в судьбе Каина.
– Какой же? – поторопился спросить Пинхас.
– Задумывались ли вы, какое потомство было у Каина?
– Вы имеете в виду Лемеха?
– И его тоже. Как Лемех распоясался!.. Ведь он уже сам, а не Всевышний, ограждал себя от наказания за совершаемые грехи. Не в семь, как за Каина, а в семьдесят семь раз хотел, чтобы был наказан тот, кто вознамерится убить Лемеха.
Доктор Арье сделал паузу и, будто вспомнив что-то, спросил:
– Приходилось ли вам читать “Берешит раба”?
– Ну, что вы. Я и Раши еще не осилил.
– Я, собственно, к тому, что там есть материал, непосредственно относящийся к нашему разговору. Речь идет о Шете, известном вам уже и по Торе. Так вот, этот третий сын Адама и Хавы, побывав на могиле Авеля, отправился искать родственников по линии Каина.
– Чтобы убедиться, что Каин раскаялся в своем грехе?..
– Нет, Шет уже знал о гибели старшего брата.
– Как же так? Но ведь был знак...
– Знак знаком, но, видимо, по воле Всевышнего свершилось то, что должно было свершиться. И как вы думаете – кто совершил убийство?
– Кто-то из родственников Каина?
– Совершенно верно. Собственно, так оно и должно было быть по логике вещей. Но вот вопрос – кто это сделал?
– Ну, это уж выше моих возможностей.
– А если подумать и обратиться к той же логике? Минута на размышление, как в клубе знатоков ‘Что? Где? Когда?”
– Наверное, тот, кто превзошел в греховности самого Каина?..
– Правильно. И сделал это не кто иной, как упомянутый уже Лемех. К тому времени он ослеп, но поохотиться любил. Водил его в лес сынок от Цили – Тувал-Каин, кузнец всякого пахарского орудия из меди и железа да и в оружейном деле знавший толк. Вышли они как-то на промысел в сумерки. Тувал-Каину показалось, что появился какой-то приличных размеров зверь. Он сказал об этом отцу и навел его лук. Лемех выстрелил. Пошли смотреть добычу и... нашли Каина бездыханным.
– И что же, совершив такое убийство, Лемех раскаялся в своих прегрешениях?
– Ни на йоту. О каком раскаянии могла идти речь, когда построенный Каином город Ханох превратился в сборище жестоких, коварных, лживых обитателей, в своих преступлениях превзошедших первого убийцу. Как сказано в Торе, “растлилась земля перед Богом, и наполнилась земля злодеянием”.
– И как же удалось Ноаху ходить с Богом, быть праведным и непорочным в своем поколении?
– Это действительно интересно, но думается, что сейчас все-таки намного актуальней вопрос, с которого мы начали наш разговор: “Доколе нечестивым, Господи, доколе нечестивым ликовать?”
Це не буде показано в чиїйсь стрічці новин, якщо ви не поширите це




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-04-02 09:52:51
Переглядів сторінки твору 338
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.025 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.205 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.04.30 20:41
Автор у цю хвилину відсутній