Все пройде, люди, все минає в світі,
І блазні підуть з цього шапіто.
Війна скінчиться. І чужі в зеніті
Отримають за злочини. А хто

Устигне утекти таки до раші,
Чи на Канари – куля знайде їх.
Бо наварили навіки вже каші,
І сотворили непрощенний гріх.

Убили майбуття цього народу,
І обікрали кожного із нас.
Та не змогли убити лиш свободу,
Бо в жилах кров нуртує, а не квас.

З часів козацьких билися за волю,
А тут злодюги землю продали.
Щоб ми мовчали про тяжку сваволю,
Ярмо нам одягли, мов ми – воли.

Вбивали нас родинами, родами,
Тарифами, неначе ковилу
По світу гнали і травили псами,
І пхали в смертну темінь, ув імлу.

Нам не давали жити, потім скоро
В колгоспи і в ГУЛАГи - просто всіх.
По нації пройшлись Голодомором,
Убили люд. І це всевладний гріх.

Ми не пропали, відродились знову,
Злетілися з усіх чужих країв.
Колиску зберегли і пісню, й мову,
Щоб нас ніхто вже гнобити не смів.

Щоби нарешті у Верховній Раді
Лиш українець сам писав закон
Для себе. Щоби жити всій громаді
По правді. А безчестю заборон

Наставити повсюди. Щоби люди
Повірили, що правдонька жива,
Що ми – народ, - віками був і буде,
В руках якого владна булава.
04.04.21