ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

С М
2026.09.24 23:59
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись

Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу

хома дідим
2026.09.24 23:03
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як

Ірина Вовк
2026.09.24 05:29
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле

хома дідим
2026.09.24 00:00
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час

Борис Костиря
2026.09.23 20:02
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.

Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд

Федір Паламар
2026.09.23 19:32
   14. Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!    Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи:    – Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто суп

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:17
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.

Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Прозріння

.Но полно прославлять надменных
Болтливой лирою своей,
Они не стоят ни страстей,
Ни песен ими вдохновенных,
Слова и взор волшебниц сих
Обманчивы, как ножки их.

Немає, ні, жінок прекрасних
Нема в реальному житті,
До болю в серці стало ясно -
Є тільки мрії золоті.

Є тільки лялечки красиві
Із порожнечею в душі.
Від них ми - передчасно сиві,
А грудям - гидко від іржі.

Є тільки марення рожеві,
Неначе мила пузирці,
Лиш ті для мене королеви,
Хто не красуні на лиці.

Вони слова твої вбирають,
Немовби крапельки роси,
І очі розумінням сяють -
Вогнем духовної краси.

Та й ці жінки - не ідеали,
Бо частка щастя - вроди цвіт.
Ти де, створіння досконале?
Тебе не народив ще світ.

Тут владарюють чарівниці
Чадрою чулих балачок
Маскують сподівання ниці -
Тебе впіймати на гачок.

А упіймавши, ох, одразу
До тебе втратять інтерес,
Не давши скуштувати й разу
Кохання звабного чудес.

Для чого "бісики" пускала,
Очима ваблячи мене,
Ночами мрії навівала
Про щастя, щастя неземне?!

Чи ти здобуте не цінуєш,
Чи як Цірцея - чаром слів
Ти хлопців колекціонуєш,
І як свиней, зганяєш в хлів?!

О стережись, підступна жінко,
Усим чортам своїм молись,
Мою прочитану сторінку
Іще згадаєш ти колись.

Немає ні, жінок прекрасних,
Окрім сестер і матерів,
Та тільки збоченець нещасний
До них коханням би горів!

Прокляття шлю своїй фортуні,
Почуйте, хто є справжні ви -
Всі найчарівніші красуні -
Лише розбещені курви.

І Аполлони і Орфеї
З негарними рушають в путь.
В чоловіки "прекрасним" феям
Горбатих деспотів дадуть.

7513 р. (від Трипілля) (2005)





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-05-14 00:44:50
Переглядів сторінки твору 912
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.310 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.310 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.752
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-05-14 00:45:44 ]
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-07-15 14:26:22 ] - відповісти

Ніжки геть від моєї бандури,
Не обломиться вам ні шиша,
Всі красуні в реалі – то дури,
Краще я покурю гашиша.
:))


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-07-15 16:42:27 ] - відповісти

[ нє. то не зувсім те аранжування.. ]

*** * ****** *

..зроби мені ласку, забий & подай............



******** ******

*****
*******************

і я, в парадізі арабському
віршів напишу про сандаловий рай
моя пері, казка, тисяча друга
(і гладитиму твої волохаті ніжки, вічно..)
і злітатимемо між ангели
злиті в єдинім шербеті духмяні
(і ні за що мене не турбують обкусані нігті...)
о найчудовіша з найпрекрасних квіток!!!

* ********* **

..... а ну, іще мені кальян,
та швидко! - хочеш, будеш бита,
або дивись, захочу та продам.
несеш? давай!!.........

* ***********
********* **
****
*********************

о, моя тисяча і третя казко............


С*



****
***************
**



:-)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-15 16:58:15 ] - відповісти

О, нарешті, я дізнався яка із себе Люба Чорі. А то все тільки губи з вишенькою інтригуючі. Значить - красуня.
Хай жінки мене більше не схочуть,
І покажуть мені дружно - шиш!
Я скажу їм, що врода жіноча -
То найкращий для мене гашиш!
Життя зіткане з протиріч. На біса я писав би такі вірші, якби не любив вас, клятих!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-15 17:15:04 ] - відповісти

Пане Місяцю, дякую. Ваша аргументація - від протилежного - переконлива і ненав"язлива. Ви -мудрий, як Каа в джунглях. Дай Бог мені Вашої мудрості.


Отправить
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-15 19:20:49 ] - відповісти

Ну, нащО було блимать очима
І ногами крутить вензеля?!
А тепер такий видний мушшина
Пропаде, як без плуга земля.

Шо ж ти, підла рибалко-красуне,
На живця ловиш хряків живих?!
Я тобі пригадаю це всує,
Бо і я в тім хліву, серед них.

А іще прокляну ту хвилину,
Коли личко побачив твоє
І до тебе душею полинув,
Думав: ось воно, щастя-то, є!

Я тебе підібрав біля Лувра,
Ось і маю для серця бальзам:
Волоока розбещена курва
І самотній, як пень, куртизан.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-07-16 00:12:44 ] - відповісти

Це був чудовий масаж ударами ніг по спині. Я сам напросився і навіть не застогнав. Дякую, Ліліт. Це - вітання від усього красивого жіноцтва, щоб Ви всі були щасливі й кохані тими, ким хочете. І ми, чоловіки, теж. Може тоді ми не будемо куртизанами і курвами!
Хай буде солодким Ваш опівнічний політ. Скидаю капелюха!


Отправить
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-07-16 00:40:17 ] - відповісти

Я його (капелюха) підхоплю на лету :)


Отправить
Олександр Зубрій (Л.П./М.К.) [ 2009-08-31 17:22:10 ] - відповісти
Ого-го! Дуже і дуже!... І - у розгортці! Спочатку - не зрозумів, куди хилите, бо читав після Вашого вірша до дружини, та Ви - дуже вдало витримали розмір першої (умовно - вступної) частини, і вона дуже добре поєдналася з другою! Моє шанування!
З повагою...

Отправить
Олександр Зубрій (Л.П./М.К.) [ 2009-08-31 17:24:40 ] - відповісти
Доброго дня!
Був під таким враженням, що навіть забув привітатися. Побачив це - довелося повернутись. То ще раз подякую за позитивний за настроєм і приємний вірш!
З повагою...

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-01 17:49:47 ] - відповісти

Добридень, пане Олександре! Прочитавши кілька Ваших віршів, я розумію, чому цей мій для Вас - позитивний за настроєм і приємний! Хоч один козак розділив мій біль! Дякую.


Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-08 10:31:04 ] - відповісти

Дивно, зовсім не та тональність... Мабуть, тому й сумують небеса...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-14 00:51:00 ] - відповісти

Бувають і супермінорні тональності, пане Іване.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2021-05-15 20:45:03 ]
Цікавезний вірш! Дуже емоційний давній вірш. Видно, що писалося від душі. Дуже доречна цитата О. Пушкіна. Може хтось подумає, що цей вірш образливий для жінки, але це не так, бо потрібно розглядати кожен життєвий випадок окремо! Дякую, дорогий Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 04:17:52 ]
Сердечно дякую, дорога Таню, за глибину розуміння вірша! Побільше б таких читачів, як ти!))))