замкнутий цикл,
як бачиш зірку,
високу, і таку яскраву,
рукою тягнешся до неї
вірші пишеш їй, забувши за ямби та хореї
готовий ти життя їй посвятити,
та виходить лиш вкотре вниз полетіти.

замкнутий цикл,
коли душу продаєш свою вкотре
дияволу кохання, пірнаєш в діло це чудове,
залишаєш всі проблеми й негаразди в житті позаду,
в надії на розуміння та розраду,
а тебе лиш черговий раз обмануть.

замкнутий цикл,
це все наше життя,
не існує у нас майбуття,
все це – лиш історія, що йде по кругу,
забираючи з твоїх рук і кидаючи в спину багато бруду.
все повторне, нічого нового не існує,
і передбачити легко, куди весь світ боснує,
а прямує він вниз по декартовим вимірам,
а ми - пасажири, що тихо сховались по норам
та чекаєм кінця, хоч вже і звикли
до цього безкінечного циклу.
15.05.2021