ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.04.27 05:25
І від жалю сумно,
І від смутку смішно,
Бо кажу бездумно
І пишу поспішно.
Напишу поспішно,
Вимовлю бездумно, -
І відразу смішно,
І невдовзі сумно...

Борис Костиря
2025.04.26 21:53
Цей чоловік несе з собою лихо.
Хоч би куди він прийшов,
з'являються скандали.
Він руйнує цілісність,
стає троянским конем,
яблуком розбрату,
чоловік несе ланцюгову реакцію
громадянської війни,

Пиріжкарня Асорті
2025.04.26 20:30
Ринкова площа на Великдень блищить сонцем і старими вікнами. Над усім – прозоре квітневе повітря, таке легке, що його хочеться загорнути в серветку і забрати собі. Грицько суне неквапом, як і належить людині у святковому настрої. Камізелька сьогодні лежи

Юрій Гундарєв
2025.04.26 18:20
Сонце-Місяць-Асорті -
він (вони?) щасливий:
три лише строфи прості,
а рецензій - зливи!

Пише сам собі весь час
про пилипів і підноси,
залишає читача

Юрій Лазірко
2025.04.26 17:29
болить-болить-болить -
за кожну невблаганну мить,
за втрачену землі святої п`ядь
і за хрести, що височать
із прапорами над вінками,
за голосіння надмогильне мами,
за все оте у слові "рідне"...

Юрій Лазірко
2025.04.26 17:28
і мужчина... -
келихи
вина...
хто
свята причина...
хто
одна вина...

Іван Потьомкін
2025.04.26 11:17
Примарна вседозволеність весни.
І пізній сніг, і заморозки в травні –
То лиш борги зими.
А весна справдешня –
З усіх усюд поскликувати птаство,
Од панцирів дубам звільнити плечі,
Добрати шати кожній деревині,
Піднять з колін охлялу бадилину,

Олена Побийголод
2025.04.26 09:09
Із Андрія Бєлого

Доволі: облиш всі чекання!
Народе мій бідний, зникай!
Роки нищівного страждання –
у просторі кануть нехай!

Століття злиденні і грізні,

С М
2025.04.26 05:13
Гляньте, о скільки одиноких!
Гляньте, о скільки одиноких!

Елинор Ріґбі, рис підбирає
У церкві опісля весіль
Мріється їй
Дивиться з вікон
Через лице, що у скрині придверній живе

Ігор Шоха
2025.04.25 22:40
                      І
По набережній синього Дунаю
прогулююся як учений кіт
сам по собі, тому не помічаю
собак, які вигулюють кубіт.
То й не радію як новій копійці
суґестії, здибаючи щодня
по вигляду, неначе, українців,

Борис Костиря
2025.04.25 22:00
Обличчя війни трагічне й потворне.
Обличчя війни із крові і сліз.
Ламають людей ненависті жорна.
Вбивають людей серед гаю беріз.

Обличчя війни - чи це справді обличчя,
Чи пика у шрамах і віспах злоби,
Чи маска, яку хтось жорстоко скалічив

Віктор Насипаний
2025.04.25 14:48
Як це так? - маленька Люда
В батька враз питає. –
Два горби он у верблюда.
Інший горб лиш має?

Той надумав щось мудріше.
Їй відповідає:
- Хто працює, доню, більше, -

Іван Потьомкін
2025.04.25 10:34
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Віктор Кучерук
2025.04.25 05:56
Анічого не сказала
Про розлучення мені, –
Тільки чмокнула недбало
І пропала вдалині.
Чи втомилася від мене,
Чи знесилилась від справ,
Бо сьогодні біля клена
Я на тебе марно ждав.

Артур Сіренко
2025.04.25 02:51
Сонце – вухастий заєць
Малює знаки на жовтій глині,
Якої торкались руки людей,
Що вдягнені в торішні зимові сни
Замість полотняного одягу,
Що взуті в личаки лабіринтів,
Що плетені з кори хлібного дерева,
Яке посадив пастух Таргітай.

Борис Костиря
2025.04.24 21:28
Чи може відрости
замість справжньої
фантомна нога,
фантомна рука?
Хіба що в паралельному
світі. Людину мучать
фантомні болі.
Чи може бути
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тамара Швець (1953) / Проза

 Тонкою ниткою в'ється наше життя...
Пять лет на небе живёт моя Бабушка. Человек большой души и большого сердца. И масштабы её как личности и как проводника мудрости и доброты я стала ощущать с каждым годом острее и сильнее. Для меня она с детства делала сюрпризы и подарки купила первую парту, большой велосипед “Сура”. И каждому из нас дарила столько любви и внимания. Я не помню, чтобы бабуля нас за что-то ругала и отчитывала, эту обязанность отдала родителям. А нас старалась повкуснее накормить и лишний раз поцеловать и приласкать. Её поддержку и заботу я ощущаю и сейчас ...
💖💖💖
Тонкой нитью вьётся наша жизнь,
В хрупком теле вечно юная душа.
Позовёт её к себе однажды неба синь,
Сбросит тело и земное чуть спеша.
Но вернётся вновь на землю в образе ребёнка,
Обретя иную жизнь, судьбу и тело.
И зажжёт сердца огнём любви так звонко.
Да полюбит вновь наивно и несмело.
Обретая тело словно платье,
Испытания получит под задачу.
Преодолев все горести и страсти,
Жизнь десертом радость даст на сдачу.
Но не все уроки выполнить легко,
Часто падаем и каменеет сердце.
Потом взлетать боимся высоко,
А ищем лишь того, кем можно отогреться.
И просыпаются тогда опять мечты,
Приходит осознание не зря живём!
Потом детей оберегаем как цветы,
Ведь в их крови мы память обретём.
26.01.2021
Гульмира Джумагалиева
Перевела на украинский язык 29.05.21 5.26


П'ять років на небі живе моя Бабуся. Людина великої душі і великого серця. І масштаби її як особистості і як провідника мудрості і доброти я стала відчувати з кожним роком гостріше і сильніше. Для мене вона з дитинства робила сюрпризи і подарунки купила першу парту, великий велосипед "Сура". І кожному з нас дарувала стільки любові й уваги. Я не пам'ятаю, щоб бабуся нас за щось лаяла і вичитувала, цей обов'язок віддала батькам. А нас намагалася посмачніше нагодувати і зайвий раз поцілувати і приголубити. Її підтримку і турботу я відчуваю і зараз ...
💖💖💖
Тонкою ниткою в'ється наше життя,
У крихкому тілі вічно юна душа.
Покличе її до собі якось неба синь,
Поскидає тіло і земне трохи поспішаючи.
Але повернеться знову на землю в образі дитини,
Здобувши інше життя, долю і тіло.
І запалить серця вогнем любові так дзвінко.
Так полюбить знову наївно і несміливо.
Знаходячи тіло немов плаття,
Випробування отримає під задачу.
Подолавши всі прикрощі та пристрасті,
Життя десертом радість дасть на здачу.
Але не всі уроки виконати легко,
Часто падаємо і кам'яніє серце.
Потім злітати боїмося високо,
А шукаємо лише того, ким можна відігрітися.
І прокидаються тоді знову мрії,
Приходить усвідомлення не дарма живемо!
Потім дітей оберігаємо як квіти,
Адже в їх крові ми пам'ять знайдемо.
26.01.2021
Гульмира Джумагаліева
Переклала на українську мову 29.05.21 5.26




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2021-05-29 05:40:19
Переглядів сторінки твору 270
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.973 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.816
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2025.04.26 19:36
Автор у цю хвилину відсутній