ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.18 23:47
околиця бозна-яких років
дім на околиці
що переслідує вві сні
відвідувачі-тіні
їх розмови чудернацькі
і що насправді знаєш ти
і що потрібно знати
немов поет що твердить

Кока Черкаський
2026.10.18 22:44
Хтось любить пити каву,
Хтось любить їсти суп,
Хтось полюбляє бутерброди,
А хтось без хліба ковбасу.

А я люблю з дитинства-
Ви тільки не впадіть-
З'їдаю я щоранку

Юрій Гундарів
2026.10.18 20:15
Поезіє, сонце моє оранжове! Щомиті якийсь хлопчисько Відкриє тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником… 17 жовтня одному із найяскравіших поетів-шістдесятників, блискучому кіносценаристу і перекладачу, драматургу, громадському діячу й політику вип

Євген Федчук
2026.10.18 20:08
Йшла громадянська уже другий рік.
«Червоні», «білі», іноземні сили
Країну кров‘ю уже вщерть залили.
Схилялась перемога в один бік,
А потім в другий. Страшно в Україні.
Її всі хочуть під собою мать,
Бо ж хтось країну має годувать.
Хоч ми вже забажал

Вячеслав Руденко
2026.10.18 17:35
Кроком перемітним,
Ніби вурдалаком
Оком непристрасним
За натальним знаком,
В гуркіт між коробок,
В тінь від слова «Щастя»,
Боком обік обік,
Як раптова трясця, —

Борис Костиря
2026.10.18 16:41
Такий посивилій юнак передчасно,
Самотній мислитель, творець і поет.
Так брили віків напосіли, мов гасло
Забутих, але невиправних прикмет.

Юнак молодий весь укрився снігами
Важезних страждань і глибоких думок.
Він жертву віддав перед злими богам

С М
2026.10.18 12:12
Що це змінить?
Що це змінить?
Що це змінить?
Чому не змінить?
Чом за тобою йду
Куди ти ведеш?

Подібного не бачив ти ніколи у житті

Катерина Савельєва
2026.10.18 11:54
Там, де очi закритi вiд свiту,
Замурованi всi почуття,
Я iз сонцем могла говорити,
Як маленьке, наївне дитя.

Нiч i день зупинилися в часi,
На годиннику стрiлка стоїть.
Бились хмари i свiтло в екстазi,

Ігор Шоха
2026.10.18 10:38
Всі пишуть, аж буває лячно
від перебору слів без ком
та інших очевидних норм...
не думаю, що мова вдячна
грамотіям за цей прийом.
Мабуть, гадають герострати,
що тільки так, а не інак
запобігають плагіату

В Горова Леся
2026.10.18 10:33
Із літа в ще одну незнану осінь
Так сторожко, що забиває дух,
Ступаю крок. Іще один. Іду
Із відчуттям: оголена і боса
Душею, та із легкістю підношусь
Над переляком, що осів у фосі.
Знайду у втаємниченім сліду
Дорогу до старого віадука.

Віктор Кучерук
2026.10.18 06:08
Печальна ніжність днів осінніх,
Кришталь повітря, синь без меж, -
І листопади жовтопінні,
І пурпурові бурі теж.
Повсюди - тиша і чекання,
І перших приморозків дим, -
І самота безперестанна,
І зігрівання від ходи.

Володимир Бойко
2026.10.18 01:30
Ті, що бралися збагатити людство, найперше збагачувалися самі. Термін «братство» дискредитував каїн, термін «братскій народ» - путін. Брехнею світ пройдеш... І хочеться повторити. Дебіл не розрізняє, де біле, де чорне. Державні службовці мают

хома дідим
2026.10.17 23:41
осінь що у неквапному свому процесі
між сецесією і каскадом процесій
прибирає за літом
мотлох його коштовний
і не проти яких фотосесій
все це звісне поетам
до їхньої честі
вечори розмальовані крайоном

Вячеслав Руденко
2026.10.17 17:31
Це повітря на диво крихке, місяць посмішку шкірить.
Ох ви ж, пташки небесні, над баштами давніх Моголів,
Де Іона живе і у долю від Бога не вірить
Поміж хмар незлічених в полоні людських забобонів.

Пил на стінах млинів — шлях зерна в неприхований лан

Борис Костиря
2026.10.17 13:54
Спокійне кохання у зрілому віці
Тече, як ріка повноводна і тиха,
Без вибухів і катаклізмів сторіччя,
Ховаючи у позапросторі лихо.

Спокійне кохання прийнятне людині
Таке, як є. Не потрібні прикраси.
Пливуть, як човни, тихоплинні години

Віктор Кучерук
2026.10.17 06:43
Мерехтіли зорі в небі,
Тиша танула в пітьмі, -
Я збирався йти без тебе
Навстріч збудженій зимі.
Та лише подався з хати,
Як спинився за дверми,
Бо почав тепло втрачати
Задалеко до зими.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 “ТАК ЭТО НЕ ТЫ СЛУЧАЙНО?”

Я никогда не сделал бы его героем своего рассказа, если бы не один эпизод, который просто потряс не только меня, но и всех остальных сослуживцев. Не стану называть места действия. К большому сожалению, вынужден изменить даже имя дорогого мне человека, без чьей помощи вряд ли смог бы после чугуна и сахара редактировать рукописи по эстетическому воспитанию.
Делаю все это с мыслью о тех, кто, может быть, воспринимал моего героя по-другому. Но в своем приспособленчестве он настолько потерял чувство собственного достоинства, что так, видимо, и не понял глубину всего случившегося. Достаточно сказать, что в семье, где все были евреи, он один имел в паспорте запись “украинец”. Будучи абсолютно глухим к музыке и живописи, он не постеснялся возглавить редакцию, которая занималась именно этими вопросами.
А все начиналось так. Кажется, к столетию Ленина предвиделись массовые награждения. Понятное дело, с подачи райкомов партии. И вот пронесся слух, что на одну из самых высоких наград выдвинут наш заместитель главного редактора – ветеран издательства и, насколько знаю, приличный человек.
Что тут началось в среде, которая называла себя интеллигенцией и занималась вопросами коммунистического воспитания подрастающего поколения... Во все вышестоящие инстанции посыпались анонимки, доносы и прочая, и прочая. Создавалось впечатление, что кандидата на награду впору привлекать к уголовной ответственности. Тут тебе и взяточничество, и купля диплома о высшем образовании, и постоянный зажим критики, и использование служебного положения в корыстных целях...
Вчера еще всеми уважаемый, без пяти минут орденоносец мало-помалу превращался в объект презрения. Он не подавал виду, пока дело не дошло до обвинения в сексуальных домогательствах, из коего следовало, что ни одна сотрудница не миновала диван в его кабинете, без чего немыслимо было получить работу.
И тут замглавного, на удивление спокойный даже в такой обстановке, в беседе с глазу на глаз не выдержал да и спросил нашего героя:
– Тут одна сволочь написала, что я сплю с Н-ко. Так это случайно не ты?
Что сделал бы в этой ситуации уважающий себя человек? Все, что было в его силах, чтобы защитить свое человеческое достоинство. А наш герой? Никогда не додумаетесь.
Как ни в чем не бывало, он пришел в редакцию и совершенно спокойно воспроизвел нам, его подчиненным, слово в слово беседу.
– И что вы сделали? – спросила Катя.
– А что нужно было делать? Сказал, что это не я. И все...
Наступила какая-то напряженная тишина, готовая вот-вот взорваться. Все стояли, красные от стыда и обиды.
– Да вы понимаете, что вы говорите? – закричала Катя и швырнула на пол пять толстенных томов, как это она делала, когда шеф после сытного обеда начинал храпеть. – Вам же плюют в лицо, вытирают об вас ноги, а вы...
– А что я?
Слава Богу, что дело было в конце рабочего дня. Как один, без единого слова, мы оставили редакцию.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-06-13 14:26:29
Переглядів сторінки твору 488
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.055 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.247 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.10.18 21:30
Автор у цю хвилину відсутній