Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.20
00:53
Тебе вибираю, коханий, щодня,
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.
І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.
І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні
2026.01.19
23:12
Менян вподобання
Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.
Є благочестя сина,
Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.
Є благочестя сина,
2026.01.19
23:03
Я такий талановитий,
Що самому дивно,
Це ще змалку відчував я
Інтуїтивно.
В мене сумнівів нема,
Впевнений щомиті,
Що усі мої вірші
Що самому дивно,
Це ще змалку відчував я
Інтуїтивно.
В мене сумнівів нема,
Впевнений щомиті,
Що усі мої вірші
2026.01.19
21:20
Прости мені, Боже, що Тебе забуваю,
Як музику чую чи полотно оглядаю,
Як клопоти дня, немов листя, спадають.
Тільки потому про Тебе згадаю,
Бо ж колір і звуки від Тебе зринають.
І чую у відповідь: «Благословляю й прощаю!»
І легше на серці одра
Як музику чую чи полотно оглядаю,
Як клопоти дня, немов листя, спадають.
Тільки потому про Тебе згадаю,
Бо ж колір і звуки від Тебе зринають.
І чую у відповідь: «Благословляю й прощаю!»
І легше на серці одра
2026.01.19
17:51
Якби ми вдвох поїхали в Херсон*,
З тобою був би в нас х.ровий сон.
З тобою був би в нас х.ровий сон.
2026.01.19
16:35
Із Леоніда Сергєєва
Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.
А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,
Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.
А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,
2026.01.19
14:43
Немає світла і холодні батареї
Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.
Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.
2026.01.19
13:38
Ти знаєш, млосно на душі…
Зникає придбане роками.
Спіткнешся, глянеш — торгаші
З своїми мо… монастирями…
Своїх молитв «колокола»,
Своє насіння «колокольне».
І час — заплакана вдова,
Що заблукала у недолі…
Зникає придбане роками.
Спіткнешся, глянеш — торгаші
З своїми мо… монастирями…
Своїх молитв «колокола»,
Своє насіння «колокольне».
І час — заплакана вдова,
Що заблукала у недолі…
2026.01.19
11:24
Цей сон такий неповний, поверховий.
Він сил не додає, немов кошмар.
Він лиш виснажує, як цар верховний,
Оточений прислугою примар.
Вогненні води болі не зупинять,
А тільки рани роз'ятрять нові.
Беруть тебе на злі, ворожі кпини,
Він сил не додає, немов кошмар.
Він лиш виснажує, як цар верховний,
Оточений прислугою примар.
Вогненні води болі не зупинять,
А тільки рани роз'ятрять нові.
Беруть тебе на злі, ворожі кпини,
2026.01.19
02:19
Скажу, де добре, де погано,
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!
Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!
Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом
2026.01.18
23:14
Є ті, які підтримують,
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.
Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.
Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил
2026.01.18
19:31
Мені би дівчину із цинамону
Жити собі поживати
З дівчиною із цинамону
Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону
Жити собі поживати
З дівчиною із цинамону
Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону
2026.01.18
16:15
Сіли діди під повітку. Сидять, розмовляють.
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко
2026.01.18
11:39
Якже так сталось? Якже так сталось,
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:
2026.01.18
10:49
Так хочеться зануритися в сон,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.
Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.
Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,
2026.01.18
10:42
Тримає цупко час мене за карк,
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.
Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.
Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
“ТАК ЭТО НЕ ТЫ СЛУЧАЙНО?”
Я никогда не сделал бы его героем своего рассказа, если бы не один эпизод, который просто потряс не только меня, но и всех остальных сослуживцев. Не стану называть места действия. К большому сожалению, вынужден изменить даже имя дорогого мне человека, без чьей помощи вряд ли смог бы после чугуна и сахара редактировать рукописи по эстетическому воспитанию.
Делаю все это с мыслью о тех, кто, может быть, воспринимал моего героя по-другому. Но в своем приспособленчестве он настолько потерял чувство собственного достоинства, что так, видимо, и не понял глубину всего случившегося. Достаточно сказать, что в семье, где все были евреи, он один имел в паспорте запись “украинец”. Будучи абсолютно глухим к музыке и живописи, он не постеснялся возглавить редакцию, которая занималась именно этими вопросами.
А все начиналось так. Кажется, к столетию Ленина предвиделись массовые награждения. Понятное дело, с подачи райкомов партии. И вот пронесся слух, что на одну из самых высоких наград выдвинут наш заместитель главного редактора – ветеран издательства и, насколько знаю, приличный человек.
Что тут началось в среде, которая называла себя интеллигенцией и занималась вопросами коммунистического воспитания подрастающего поколения... Во все вышестоящие инстанции посыпались анонимки, доносы и прочая, и прочая. Создавалось впечатление, что кандидата на награду впору привлекать к уголовной ответственности. Тут тебе и взяточничество, и купля диплома о высшем образовании, и постоянный зажим критики, и использование служебного положения в корыстных целях...
Вчера еще всеми уважаемый, без пяти минут орденоносец мало-помалу превращался в объект презрения. Он не подавал виду, пока дело не дошло до обвинения в сексуальных домогательствах, из коего следовало, что ни одна сотрудница не миновала диван в его кабинете, без чего немыслимо было получить работу.
И тут замглавного, на удивление спокойный даже в такой обстановке, в беседе с глазу на глаз не выдержал да и спросил нашего героя:
– Тут одна сволочь написала, что я сплю с Н-ко. Так это случайно не ты?
Что сделал бы в этой ситуации уважающий себя человек? Все, что было в его силах, чтобы защитить свое человеческое достоинство. А наш герой? Никогда не додумаетесь.
Как ни в чем не бывало, он пришел в редакцию и совершенно спокойно воспроизвел нам, его подчиненным, слово в слово беседу.
– И что вы сделали? – спросила Катя.
– А что нужно было делать? Сказал, что это не я. И все...
Наступила какая-то напряженная тишина, готовая вот-вот взорваться. Все стояли, красные от стыда и обиды.
– Да вы понимаете, что вы говорите? – закричала Катя и швырнула на пол пять толстенных томов, как это она делала, когда шеф после сытного обеда начинал храпеть. – Вам же плюют в лицо, вытирают об вас ноги, а вы...
– А что я?
Слава Богу, что дело было в конце рабочего дня. Как один, без единого слова, мы оставили редакцию.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
“ТАК ЭТО НЕ ТЫ СЛУЧАЙНО?”
Я никогда не сделал бы его героем своего рассказа, если бы не один эпизод, который просто потряс не только меня, но и всех остальных сослуживцев. Не стану называть места действия. К большому сожалению, вынужден изменить даже имя дорогого мне человека, без чьей помощи вряд ли смог бы после чугуна и сахара редактировать рукописи по эстетическому воспитанию.
Делаю все это с мыслью о тех, кто, может быть, воспринимал моего героя по-другому. Но в своем приспособленчестве он настолько потерял чувство собственного достоинства, что так, видимо, и не понял глубину всего случившегося. Достаточно сказать, что в семье, где все были евреи, он один имел в паспорте запись “украинец”. Будучи абсолютно глухим к музыке и живописи, он не постеснялся возглавить редакцию, которая занималась именно этими вопросами.
А все начиналось так. Кажется, к столетию Ленина предвиделись массовые награждения. Понятное дело, с подачи райкомов партии. И вот пронесся слух, что на одну из самых высоких наград выдвинут наш заместитель главного редактора – ветеран издательства и, насколько знаю, приличный человек.
Что тут началось в среде, которая называла себя интеллигенцией и занималась вопросами коммунистического воспитания подрастающего поколения... Во все вышестоящие инстанции посыпались анонимки, доносы и прочая, и прочая. Создавалось впечатление, что кандидата на награду впору привлекать к уголовной ответственности. Тут тебе и взяточничество, и купля диплома о высшем образовании, и постоянный зажим критики, и использование служебного положения в корыстных целях...
Вчера еще всеми уважаемый, без пяти минут орденоносец мало-помалу превращался в объект презрения. Он не подавал виду, пока дело не дошло до обвинения в сексуальных домогательствах, из коего следовало, что ни одна сотрудница не миновала диван в его кабинете, без чего немыслимо было получить работу.
И тут замглавного, на удивление спокойный даже в такой обстановке, в беседе с глазу на глаз не выдержал да и спросил нашего героя:
– Тут одна сволочь написала, что я сплю с Н-ко. Так это случайно не ты?
Что сделал бы в этой ситуации уважающий себя человек? Все, что было в его силах, чтобы защитить свое человеческое достоинство. А наш герой? Никогда не додумаетесь.
Как ни в чем не бывало, он пришел в редакцию и совершенно спокойно воспроизвел нам, его подчиненным, слово в слово беседу.
– И что вы сделали? – спросила Катя.
– А что нужно было делать? Сказал, что это не я. И все...
Наступила какая-то напряженная тишина, готовая вот-вот взорваться. Все стояли, красные от стыда и обиды.
– Да вы понимаете, что вы говорите? – закричала Катя и швырнула на пол пять толстенных томов, как это она делала, когда шеф после сытного обеда начинал храпеть. – Вам же плюют в лицо, вытирают об вас ноги, а вы...
– А что я?
Слава Богу, что дело было в конце рабочего дня. Как один, без единого слова, мы оставили редакцию.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
