ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимар
2024.04.18 15:16
До миру
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.

Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.

Козак Дума
2024.04.18 10:34
Ціна вибору
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –

Микола Дудар
2024.04.18 09:44
Люблю...
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…

Світлана Пирогова
2024.04.18 08:39
Коли в душі палає
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г

Микола Соболь
2024.04.18 08:26
Песиголовець*
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих

Леся Горова
2024.04.18 08:16
Чайки
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.

Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-

Віктор Кучерук
2024.04.18 05:58
* * *
Ширяє ластівка над мною
І так щебече угорі,
Що довго мовчки я не встояв
У співом збудженім дворі.
Почав підспівувати пташці –
І звеселіли небеса, –
І у конвалієвій чашці
Заграла перлами роса.

Іван Потьомкін
2024.04.17 21:42
З голосу Езопа
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Ігор Деркач
2024.04.17 14:19
З точністю до навпаки
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.

***
А нами управляють не каліки,

Микола Дудар
2024.04.17 09:42
(Спомину фрагмент)
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…

Світлана Пирогова
2024.04.17 08:45
Аромату бузкового казка (акровірш)
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить

Леся Горова
2024.04.17 07:58
Бузок зацвів
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.

Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари

Артур Курдіновський
2024.04.17 06:34
Гнів (сонет)
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?

Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,

Микола Соболь
2024.04.17 06:27
Перший дощ
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.

Віктор Кучерук
2024.04.17 05:37
* * *
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.

Гриць Янківська
2024.04.17 00:24
Аж раптом – ніч
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.

Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Степан Коломиєць
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Ігор Мартинюк
2024.03.28

Вадим Водичка
2024.03.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Депресивне передчуття
Світло-сіра зима за вікном виграє,
Світло-сірою тисне журбою,
Ти питала мене, як здоров»я моє –
Захворів я, кохана, тобою.

Та у світі нікому про це не скажу,
Тільки братові-дубу у гаю.
Тихо світло у серці твоє бережу,
Ним лікую себе й зігріваю.

Як я вирватись міг із обіймів-казок,
Оповитих зимовими снами?!
Обривається знову мобільний зв»язок,
Наче нитка остання між нами.

Заспівають комусь навесні солов»ї,
І весна відгукнеться їм лунко…
Опадають сніжинки на щічки твої,
Як прощальні мої поцілунки.

12.02. 7517 р. (Від Трипілля) (2010)





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 00:41:01
Переглядів сторінки твору 263
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.822
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2024.04.15 16:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 00:41:43 ]

Отправить
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-02-13 11:22:00 ] - відповісти

Так сумно, Ярославе...
Краще цілуйте вітальними поцілунками, не прощальними. Дай Бог нам миру і любові!


Отправить
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 11:33:40 ] - відповісти

Ярославе! Написано гарно! Але й так "депресняку" надлишок! Тому пригадайте, що співає Ірина Білик:
"Таких, как ты не теряют!"
Тримаймося!


Отправить
Наті Вінао (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 11:36:15 ] - відповісти

Доброго дня!
"опадають сніжинки на щічки твої,
як прощальні мої поцілунки"...
Ви так болісно вгадуєте!


Отправить
Наталія Біла (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 11:55:25 ] - відповісти

І Вам, Ярославе, навесні солов'ї заспівають! Неодмінно! Ну якщо й не солов'ї, то співочі дрозди точно (вони теж не промах:)


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 12:12:07 ] - відповісти

Светло и целомудренно, брате!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:25:12 ] - відповісти

Лізонько, дякую за побажання! Посумуй трохи зі мною.


Отправить
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-02-13 12:34:00 ] - відповісти

Сумую, Ярославе... Повірте, сумую.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:27:37 ] - відповісти

Володимире! Дякую за моральну підтримку. Один мій товариш казав: "Коли у тебе депресія, треба радіти. За нею буде новий виток радості і творчого зростання". Будемо вірити в краще.


Отправить
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:41:23 ] - відповісти

І - більше світла! Це серйозно. А новий підйом, піднесення творче і духовне обов'язково прийде!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:28:25 ] - відповісти

Наті, дякую, Ви впіймали саму суть. Натхнення Вам.


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 12:31:30 ] - відповісти

Ссилка на фото під " Ти раптом..."


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:35:01 ] - відповісти

Співають солов"ї у лад,
Ще й десь коти заводять,
Люблю я білий шоколад,
Хоч він на голос шкодить!


Отправить
Наталія Біла (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 13:07:59 ] - відповісти

Я голос Ваш побережу,
Позву весну щасливу,
І солов’ю я підкажу,
Хто дійсно вартий співу;-)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:38:15 ] - відповісти

Спасибі, брате, Вітре! Щось не так із фото?


Отправить
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 12:46:13 ] - відповісти
наближення Дня св. Валентина відчуваэться і на Майстернях.
вітаю.
гарний твір

Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:57:04 ] - відповісти

Ні, не вирвався я з тих обіймів-казок,
Хоч давно відбуяв і засох той бузок.
Обривається знову мобільний зв'язок,
І літає по хаті знайомий жучок...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 13:04:30 ] - відповісти

Дякую, Мирославе! І Вас вітаю із днем Валентина!


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 13:16:02 ] - відповісти

Ммммммммммм..........


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 13:16:57 ] - відповісти

Пану Івану!

Про кохання своє зберігаю мовчок,
Щоь триматися з ним на плаву,
Бо у слухавці десь зачаївся жучок,
Що поставило там СБУ.


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 14:22:51 ] - відповісти

Про кохання своє говорю, говорю,
З ним тримаюся ще на пдаву,
Ти ж мов той їжачок
Зберігаєш мовчок
І біжиш чомусь в НСПУ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 00:42:19 ]

Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 16:02:21 ] - відповісти

Василю, привіт. Дякую, що завітав. Натякни прозоріше про "їжачка", будь ласка.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 16:04:16 ] - відповісти

Білявій шоколадці дякую, особливо за турботу про голос. Бо він співаку знадобиться, коли доведеться змагатися з тенорами-солов"ями.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 12:40:23 ] - відповісти

Не сумуйте, романтику милий...
Ще насуплює хмари зима,
А цілунки ті Ваші журливі
Вже долонями гріє Весна.

І надія її барвінково
Проростає в суворий цей час.
Поцілунки повернуться знову
Сонця дотиком ніжним до Вас.

Яблунево заквітне кохання,
Що мовчанням приховував сніг.
Злива радості, перша весняна,
Вам до щастя омиє поріг.


Отправить
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-14 23:20:26 ] - відповісти

Сумний вірш, але після чорної смуги з"являється біла! То нехай Ваш ліричний герой чекає весни і кохає! Посміхніться.

Вже шкарпетки готові, обірву нитки,
На здоров"я, дарую, коханий,
Не хворій, а то я уже чула плітки:
Ти в гаю був з другою до рання.

Обіймався під дубом, промерз до кісток,
Телефон тебе кликав, та марно...
Тільки рвався усе телефонний зв"язок,
То ж сплету тобі светрик я гарний!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-15 19:43:35 ] - відповісти

Ой, дівчата, Ви мене заспокоїли і втішили. Мій ліричний герой утер поетичні "соплі", узяв сокиру і пішов рубати дрова, як Челентано у фільмі "Приборкання строптивого". Я сподіваюсь, Ви знаєте, чого він дрова рубав.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-02-15 23:57:44 ] - відповісти

Знаємо, знаємо. :))))