ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Мелодія жовтня (рондель)
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Вячеслав Руденко
2026.10.03 19:56
Що нам миліше в серпанку серпня?
Тягніться, очі, за Ель Греко,
Спирайтесь, спини, на довгі сходні,
Кидайтесь в ноги густим смерекам,
Під стріхи лізьте в страху господнім.

Немов премудрість годинникарства
Шляхами манівців, без бою,
Хто знає, на які штукарства

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Роса (сонет)
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Стрибок
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
***
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
Шалені коні (The Rolling Stones)
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний

Тетяна Левицька
2026.10.03 12:33
Вразливий
Рядки лягають на папір
легким курсивом,
творю з думок чутливий вірш
у ніч вразливу.
Заповнюю шрифтами лист,
тло порожнечі —
цвяхами у блокнот вп'ялись
сюжети речень.

Ірина Вовк
2026.10.03 10:17
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 13)
КАРЛ БРЮЛЛОВ: полотно «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ» або «…остання мить ПОМПЕЇ…» …І в цю останню, найстрашнішу хвилину Помпеї перестали бути містом окремих людей. Вулкан за мить змив різницю між золотом патриціїв і лахміттям бідняків, між вірою в Христа та с

Мирон Шагало
2026.10.03 09:42
Аж поки...
Вже тиша в саду цвіткунами сюрчить,
в павутинці сріблястій — зупинена мить,
вже втому шепоче вечірня зоря
і мене милота обіймає твоя.

А завтра вже бабине літо — привіт! —
буйнобарвного світла крізь місто політ.
І знов ми відчиним для казки вікно,

Віктор Кучерук
2026.10.03 06:17
* * *
Давай поговоримо чесно і щиро
Про те, що найбільше хвилює обох:
Чому в дні прийдешні втрачаємо віру
І де у мовчанні ховається Бог?
Можливо, Всевишній втомився від криків
Та наших шалених і злих молитов, -
Чи, може, не бачить крізь темряву віку
Тих

Артур Курдіновський
2026.10.03 00:51
Небесна бібліотека
Ми одне від одного далеко.
Сон змінився на ранковий крах.
Ти очолюєш бібліотеку
Кращу за усі - на Небесах.

Дивиться на місто біла хмара,
І спостерігає добрий Бог,
Як старанно пишеш формуляри

В Горова Леся
2026.10.02 21:55
Невловиме
Ще не торкнула сивина осіння
Брюнета-осокора темних скронь ,
Рудої вільхи не горить вогонь
І соковиті під вербою тіні.
Смиренне у прощальнім омовінні
Росою, що тримається до півдня,
Стихає літо в царині осонь.

хома дідим
2026.10.02 21:13
* 220 *
гуляє вася
пожувавши тирси
а що ото лишається робити
йому
життя зужита пісня
звісна
слова ті й самі із тих самих літер
він випив би

Володимир Мацуцький
2026.10.02 20:34
Свобода як усвідомлення неминучості
Свобода як усвідомлення неминучості («Пробудження») У вірші [«Добрий Кабанчик»] Володимира Мацуцького філософський підтекст свободи є центральним стрижнем усього твору. Попри «дитячу» форму казки про тварин, автор порушує глибокі екзистенційні питання,

Ольга Садкова
2026.10.02 20:19
Світлячки
У садочку світлячки
сяють, ніби зірочки.

Я їх кілька вніс у хату.
«Подивись, — гукаю, — тату!»

А у жменьці лиш жучки.
Де поділись світлячки?

Вячеслав Руденко
2026.10.02 16:50
У норові доконаних івентів…
Оброблений канвою золотою,
Тримав він лише тишу до пори,
У зорях марився корою під горою,
Здіймаючись у церкві на хори!

У норові доконаних івентів,
Де попід небом парить Кант нудний,
Облудний розум пестив компліментом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Депресивне передчуття
Світло-сіра зима за вікном виграє,
Світло-сірою тисне журбою,
Ти питала мене, як здоров»я моє –
Захворів я, кохана, тобою.

Та у світі нікому про це не скажу,
Тільки братові-дубу у гаю.
Тихо світло у серці твоє бережу,
Ним лікую себе й зігріваю.

Як я вирватись міг із обіймів-казок,
Оповитих зимовими снами?!
Обривається знову мобільний зв»язок,
Наче нитка остання між нами.

Заспівають комусь навесні солов»ї,
І весна відгукнеться їм лунко…
Опадають сніжинки на щічки твої,
Як прощальні мої поцілунки.

12.02. 7517 р. (Від Трипілля) (2010)





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2021-09-03 00:41:01
Переглядів сторінки твору 527
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.822
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 00:41:43 ]

Отправить
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-02-13 11:22:00 ] - відповісти

Так сумно, Ярославе...
Краще цілуйте вітальними поцілунками, не прощальними. Дай Бог нам миру і любові!


Отправить
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 11:33:40 ] - відповісти

Ярославе! Написано гарно! Але й так "депресняку" надлишок! Тому пригадайте, що співає Ірина Білик:
"Таких, как ты не теряют!"
Тримаймося!


Отправить
Наті Вінао (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 11:36:15 ] - відповісти

Доброго дня!
"опадають сніжинки на щічки твої,
як прощальні мої поцілунки"...
Ви так болісно вгадуєте!


Отправить
Наталія Біла (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 11:55:25 ] - відповісти

І Вам, Ярославе, навесні солов'ї заспівають! Неодмінно! Ну якщо й не солов'ї, то співочі дрозди точно (вони теж не промах:)


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 12:12:07 ] - відповісти

Светло и целомудренно, брате!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:25:12 ] - відповісти

Лізонько, дякую за побажання! Посумуй трохи зі мною.


Отправить
Єлизавета Горбачевська (М.К./Л.П.) [ 2010-02-13 12:34:00 ] - відповісти

Сумую, Ярославе... Повірте, сумую.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:27:37 ] - відповісти

Володимире! Дякую за моральну підтримку. Один мій товариш казав: "Коли у тебе депресія, треба радіти. За нею буде новий виток радості і творчого зростання". Будемо вірити в краще.


Отправить
Володимир Гнєушев (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:41:23 ] - відповісти

І - більше світла! Це серйозно. А новий підйом, піднесення творче і духовне обов'язково прийде!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:28:25 ] - відповісти

Наті, дякую, Ви впіймали саму суть. Натхнення Вам.


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 12:31:30 ] - відповісти

Ссилка на фото під " Ти раптом..."


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:35:01 ] - відповісти

Співають солов"ї у лад,
Ще й десь коти заводять,
Люблю я білий шоколад,
Хоч він на голос шкодить!


Отправить
Наталія Біла (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 13:07:59 ] - відповісти

Я голос Ваш побережу,
Позву весну щасливу,
І солов’ю я підкажу,
Хто дійсно вартий співу;-)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:38:15 ] - відповісти

Спасибі, брате, Вітре! Щось не так із фото?


Отправить
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-13 12:46:13 ] - відповісти
наближення Дня св. Валентина відчуваэться і на Майстернях.
вітаю.
гарний твір

Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 12:57:04 ] - відповісти

Ні, не вирвався я з тих обіймів-казок,
Хоч давно відбуяв і засох той бузок.
Обривається знову мобільний зв'язок,
І літає по хаті знайомий жучок...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 13:04:30 ] - відповісти

Дякую, Мирославе! І Вас вітаю із днем Валентина!


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-13 13:16:02 ] - відповісти

Ммммммммммм..........


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 13:16:57 ] - відповісти

Пану Івану!

Про кохання своє зберігаю мовчок,
Щоь триматися з ним на плаву,
Бо у слухавці десь зачаївся жучок,
Що поставило там СБУ.


Отправить
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 14:22:51 ] - відповісти

Про кохання своє говорю, говорю,
З ним тримаюся ще на пдаву,
Ти ж мов той їжачок
Зберігаєш мовчок
І біжиш чомусь в НСПУ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-09-03 00:42:19 ]

Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 16:02:21 ] - відповісти

Василю, привіт. Дякую, що завітав. Натякни прозоріше про "їжачка", будь ласка.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-13 16:04:16 ] - відповісти

Білявій шоколадці дякую, особливо за турботу про голос. Бо він співаку знадобиться, коли доведеться змагатися з тенорами-солов"ями.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-02-14 12:40:23 ] - відповісти

Не сумуйте, романтику милий...
Ще насуплює хмари зима,
А цілунки ті Ваші журливі
Вже долонями гріє Весна.

І надія її барвінково
Проростає в суворий цей час.
Поцілунки повернуться знову
Сонця дотиком ніжним до Вас.

Яблунево заквітне кохання,
Що мовчанням приховував сніг.
Злива радості, перша весняна,
Вам до щастя омиє поріг.


Отправить
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-14 23:20:26 ] - відповісти

Сумний вірш, але після чорної смуги з"являється біла! То нехай Ваш ліричний герой чекає весни і кохає! Посміхніться.

Вже шкарпетки готові, обірву нитки,
На здоров"я, дарую, коханий,
Не хворій, а то я уже чула плітки:
Ти в гаю був з другою до рання.

Обіймався під дубом, промерз до кісток,
Телефон тебе кликав, та марно...
Тільки рвався усе телефонний зв"язок,
То ж сплету тобі светрик я гарний!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-15 19:43:35 ] - відповісти

Ой, дівчата, Ви мене заспокоїли і втішили. Мій ліричний герой утер поетичні "соплі", узяв сокиру і пішов рубати дрова, як Челентано у фільмі "Приборкання строптивого". Я сподіваюсь, Ви знаєте, чого він дрова рубав.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-02-15 23:57:44 ] - відповісти

Знаємо, знаємо. :))))