Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.09
16:15
Друзі до мене прийшли вчора, надвечір
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“
Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі
2026.11.09
15:58
Усі шишки на ялинці
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці геть не спиться:
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!
Та ялинці геть не спиться:
2026.11.09
14:35
Дід в гірському селі під Женевою
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.
На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
2026.11.09
12:39
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.11.09
11:24
А вже листопад із сумними вітрами,
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.
2026.11.09
09:29
Де ті духи що дрімають,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,
2026.11.09
06:57
Жовтіють вікна, рожевіє обрій,
Кричать ворони - все, як і раніш, -
Мені сьогодні невимовно добре
Отут, де досі краєвиди ті ж.
Мене сюди завжди ведуть дороги,
І тільки тут душа моя - своя, -
Зникають зразу болі і тривоги,
Коли знайоме роздивляюсь я.
Кричать ворони - все, як і раніш, -
Мені сьогодні невимовно добре
Отут, де досі краєвиди ті ж.
Мене сюди завжди ведуть дороги,
І тільки тут душа моя - своя, -
Зникають зразу болі і тривоги,
Коли знайоме роздивляюсь я.
2026.11.08
15:06
Московський карлик світ увесь ляка,
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів
2026.11.08
14:41
Чи буду далі я писати
Лиш кров'ю у сумних листах,
Які долатимуть пасати?
І з клітки визволиться птах.
Чи буду я писати ранок,
Чудовий виснажений день
І присмерк, як відкрита рана,
Як приспів зболених пісень?
Лиш кров'ю у сумних листах,
Які долатимуть пасати?
І з клітки визволиться птах.
Чи буду я писати ранок,
Чудовий виснажений день
І присмерк, як відкрита рана,
Як приспів зболених пісень?
2026.11.08
12:35
політ нормальний
чим би не політ
знайти слова
в обіймах
із незримим
тобі до снаг тонкий
осяжний світ
сяйливий часом
чим би не політ
знайти слова
в обіймах
із незримим
тобі до снаг тонкий
осяжний світ
сяйливий часом
2026.11.08
10:00
Кохатися між тривогами,
наче крізь дощ між краплями, -
до останнього стогону,
між ночами і ранками.
2026 рік
наче крізь дощ між краплями, -
до останнього стогону,
між ночами і ранками.
2026 рік
2026.11.08
08:56
ІІ. ЕПОХА ВІДРОДЖЕННЯ: Тріумф і трагедія людського Генія
4. «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ: Сфумато, або Серпанок для Мони Лізи»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три дії)
Дійові особи:
Леонардо да Вінчі – геніальний італійський митець, уче
4. «ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ: Сфумато, або Серпанок для Мони Лізи»
(Драматичний есей-містерія в голосах на три дії)
Дійові особи:
Леонардо да Вінчі – геніальний італійський митець, уче
2026.11.08
06:13
Вітер видмухнув з-під тину
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.
Поруділий лист, -
Я дивлюсь на цю картину
І шукаю зміст.
Небо хмарами провисло,
Далина німа, -
За оцим останнім листом
Вже іде зима.
2026.11.07
18:17
Андрій Розумовський
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?
Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не
Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ?
Бетховен
З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не
2026.11.07
16:32
Мені часу постійно бракує.
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.
Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно
Я не хочу втрачати на сон
Цілу вічність. Стоїть одесную
Невблаганний, жорстокий клаксон.
Океан промовляє безмежно
Уві сні, наче сага сторіч.
Я навшпиньках іду обережно
2026.11.07
13:51
Тарган вусатий б’є усі рекорди
і певно-що радіють бульбаші,
що їхній незамінний держиморда
вже переплюнув Мао й Чанкайші,
але мабуть, не знає навіть ШІ,
що бригадир колгоспного городу
не має ні моралі, ні душі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і певно-що радіють бульбаші,
що їхній незамінний держиморда
вже переплюнув Мао й Чанкайші,
але мабуть, не знає навіть ШІ,
що бригадир колгоспного городу
не має ні моралі, ні душі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Пісня
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пісня
Розум та мудрість кардинально відрізняються одне від одного. Якщо перше - це вміння складати два плюс два, то друге - це вміння не брати в борг оті два плюс два, навіть якщо дуже потрібно.
А тепер порахуймо: скільки у нашій державі людей розумних, а скільки мудрих.
Щось мені підказує, що перших незрівнянно більше. Бо, судячи з суми державного боргу, та боргу простих людей і підприємців перед банками та кредитними установами мудрості не видно узагалі.
Дехто скаже, що ці якості не вимірюються в грошовому еквіваленті. Гаразд. Ось вам інший приклад, побутовий.
Розумна людина має і дружину, і коханку. Чи зразу трьох. Це хто як подужає. А мудра - одну. Бо рано чи пізно шило вилізе з мішка, і тоді почнуться суди, рейвах у сім'ї, кардіологічні хвороби, а то й венеричні. Про майно не кажу: все буде розділене: і заощадження, і дача, і хата. А на додачу на шию повісять аліменти, які дехто і до гробу не встигне виплатити.
А що з творчістю? Така сама маруда. Мудрі пишуть про природу і кохання. Ніхто і слова кривого не скаже, бо все лагідне, душевне, незлобливе. А розумаки строчать гумор і сатиру. Таким літературні премії не дають, руки не тиснуть, а на творчих зібраннях сідають від таких осіб якнайдалі. У мудрих - багатотисячні тиражі, а в розумних - кіт наплакав.
З Бахусом подібна історія. Жінка ставить на стола пляшку з наливкою. Мудрі випили, закусили,, поспівали та потанцювали - і прожогом в рідну буду.. А розумні купують ще ящика бодяги і цмулять її до ранку. Результат: дика головна біль, похмілля, крики благовірної та поганий поголос. А це негативно впливає на репутацію, зарплатню, здоров'я та статки сім'ї.
Чи я помиляюся? Га?
А якщо чинити одночасно і мудро і розумно? Як?
Просто так нині і жінка чоловіка до себе не підпускає: потрібно помитися гарненько, поголитися, аби не подряпати щетиною чутливі місця, зробити їй масаж, приготувати оригінальну вечерю, а то й зводити в театр на прем'єру спектаклю мандрівної зірки сучасного сценічного мистецтва. Тобто, витрясти з кишень півзарплати. Післясмак від такої чуттєвої епопеї залишаєттся надовго, а користь неабияка.
А розумні? Ці куплять на ринку кіло сала, помідорів, прокладок, туалетного паперу, хліба та прального порошку. Можливо, ще якусь дещицю. І з гордим виглядом викладуть перед коханою жінкою на кухонний стіл, наче кажуть:""Ось, бачиш який я господар, бачиш як я про тебе піклуюся!".
А що про це думає жінка - розумні чоловіки навіть і не здогадуються. А я знаю точно: у них псується настрій і бажання цілуватися. І кохатися, звісно.
А чоловік без щоденних жіночих обіймів стає сумним, забудькуватим, схильним до пияцтва та урологічних хвороб.
Тому, з власного досвіду, раджу послати до біса розум, а керуватися виключно мудрістю. Правда у мене вона проклюнулася аж у стооітньому віці, коли усі ребра було усоте перетолочено кочергою, кабака усохла, а пити оковиту вже не міг - здоровля не дозволяло.
А чим нині тішу дружину? Білими грибами! Любить вона їх безтямно. Мабуть, в організмі селену не вистачає, от щитовидна залоза і посилає сигнали в кору головного мозку: "Хочу боровичків!".
І хоч хребти ні в мене, ні в неї уже згинаються, але мудрість підказує: -Хапай кошика і цургич до лісу! Бо інакше не буде ні борщу, ні шкварок. І гарчатиме, наче пес, якого блохи кусають.
А я вже підсліпуватий. Блукав-боукав, а грибів немає. Поховалися,! Мабуть, надокучило, що швендяю по їхніх головах і удень, і уночі.
І тоді сів на штурпакові та заспівав. Ловко так, як в молодості.
І що б ви думали? Боровички піднялися в повен зріст, розправили брилі і зачудовано слухали, як з мого рота вилітають звуки давно забутої пісні. А за спиною причаїлися зайці, лосі, косулі. Навіть кабанчик зарохкав від задоволення.
А як закінчив співати - грибульки самі застрибнули в мої двадцятивідерні кошики. Чупакабри в зубах доволочили урожай на подвір'я, а я полегшено зітхнув: "Нарешті мудрість взяла гору над розумом".
А пісню пропоную послухати і вам також. Може, знадобиться.
А оце посилання на пісню.
https://www.facebook.com/sashkosirko/posts/1487615831610877?__cft__[0]=AZWV3PtcVuqF4NJRLoF5lrbF3iWfpkA7Y9oo-2NvkhGyD75sgao_HTWy-wrpRSJOw7ZLWAeWja_iLSd9PXtBBze89SkTykfqL1OuLsKkqra6WbLaIadByz3MttCZ4DGadAnJI9KYJ4aQJ5w42XsFcIBl&__tn__=%2CO%2CP-R
20.09.2021р.
А тепер порахуймо: скільки у нашій державі людей розумних, а скільки мудрих.
Щось мені підказує, що перших незрівнянно більше. Бо, судячи з суми державного боргу, та боргу простих людей і підприємців перед банками та кредитними установами мудрості не видно узагалі.
Дехто скаже, що ці якості не вимірюються в грошовому еквіваленті. Гаразд. Ось вам інший приклад, побутовий.
Розумна людина має і дружину, і коханку. Чи зразу трьох. Це хто як подужає. А мудра - одну. Бо рано чи пізно шило вилізе з мішка, і тоді почнуться суди, рейвах у сім'ї, кардіологічні хвороби, а то й венеричні. Про майно не кажу: все буде розділене: і заощадження, і дача, і хата. А на додачу на шию повісять аліменти, які дехто і до гробу не встигне виплатити.
А що з творчістю? Така сама маруда. Мудрі пишуть про природу і кохання. Ніхто і слова кривого не скаже, бо все лагідне, душевне, незлобливе. А розумаки строчать гумор і сатиру. Таким літературні премії не дають, руки не тиснуть, а на творчих зібраннях сідають від таких осіб якнайдалі. У мудрих - багатотисячні тиражі, а в розумних - кіт наплакав.
З Бахусом подібна історія. Жінка ставить на стола пляшку з наливкою. Мудрі випили, закусили,, поспівали та потанцювали - і прожогом в рідну буду.. А розумні купують ще ящика бодяги і цмулять її до ранку. Результат: дика головна біль, похмілля, крики благовірної та поганий поголос. А це негативно впливає на репутацію, зарплатню, здоров'я та статки сім'ї.
Чи я помиляюся? Га?
А якщо чинити одночасно і мудро і розумно? Як?
Просто так нині і жінка чоловіка до себе не підпускає: потрібно помитися гарненько, поголитися, аби не подряпати щетиною чутливі місця, зробити їй масаж, приготувати оригінальну вечерю, а то й зводити в театр на прем'єру спектаклю мандрівної зірки сучасного сценічного мистецтва. Тобто, витрясти з кишень півзарплати. Післясмак від такої чуттєвої епопеї залишаєттся надовго, а користь неабияка.
А розумні? Ці куплять на ринку кіло сала, помідорів, прокладок, туалетного паперу, хліба та прального порошку. Можливо, ще якусь дещицю. І з гордим виглядом викладуть перед коханою жінкою на кухонний стіл, наче кажуть:""Ось, бачиш який я господар, бачиш як я про тебе піклуюся!".
А що про це думає жінка - розумні чоловіки навіть і не здогадуються. А я знаю точно: у них псується настрій і бажання цілуватися. І кохатися, звісно.
А чоловік без щоденних жіночих обіймів стає сумним, забудькуватим, схильним до пияцтва та урологічних хвороб.
Тому, з власного досвіду, раджу послати до біса розум, а керуватися виключно мудрістю. Правда у мене вона проклюнулася аж у стооітньому віці, коли усі ребра було усоте перетолочено кочергою, кабака усохла, а пити оковиту вже не міг - здоровля не дозволяло.
А чим нині тішу дружину? Білими грибами! Любить вона їх безтямно. Мабуть, в організмі селену не вистачає, от щитовидна залоза і посилає сигнали в кору головного мозку: "Хочу боровичків!".
І хоч хребти ні в мене, ні в неї уже згинаються, але мудрість підказує: -Хапай кошика і цургич до лісу! Бо інакше не буде ні борщу, ні шкварок. І гарчатиме, наче пес, якого блохи кусають.
А я вже підсліпуватий. Блукав-боукав, а грибів немає. Поховалися,! Мабуть, надокучило, що швендяю по їхніх головах і удень, і уночі.
І тоді сів на штурпакові та заспівав. Ловко так, як в молодості.
І що б ви думали? Боровички піднялися в повен зріст, розправили брилі і зачудовано слухали, як з мого рота вилітають звуки давно забутої пісні. А за спиною причаїлися зайці, лосі, косулі. Навіть кабанчик зарохкав від задоволення.
А як закінчив співати - грибульки самі застрибнули в мої двадцятивідерні кошики. Чупакабри в зубах доволочили урожай на подвір'я, а я полегшено зітхнув: "Нарешті мудрість взяла гору над розумом".
А пісню пропоную послухати і вам також. Може, знадобиться.
А оце посилання на пісню.
https://www.facebook.com/sashkosirko/posts/1487615831610877?__cft__[0]=AZWV3PtcVuqF4NJRLoF5lrbF3iWfpkA7Y9oo-2NvkhGyD75sgao_HTWy-wrpRSJOw7ZLWAeWja_iLSd9PXtBBze89SkTykfqL1OuLsKkqra6WbLaIadByz3MttCZ4DGadAnJI9KYJ4aQJ5w42XsFcIBl&__tn__=%2CO%2CP-R
20.09.2021р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
