Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.27
21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
2026.02.27
21:17
І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
2026.02.27
19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
2026.02.27
15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
2026.02.27
10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
2026.02.27
10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
2026.02.27
06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
2026.02.27
00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї.
Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди.
Фальсифікації
2026.02.26
22:19
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
2026.02.26
20:53
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
2026.02.26
20:38
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.
Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.
Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
2026.02.26
20:04
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…
До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
2026.02.26
19:17
Сидять старі на осонні, кістки свої гріють.
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –
2026.02.26
17:52
Я вигляну з віконечка –
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,
2026.02.26
12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту:
«Що бачить читач, який натрапив на публікацію
2026.02.26
11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дениско (1954) /
Проза
Історія світлини
Після служби у війську я працював у науково дослідному інституті джерел світла. Якщо тверезо та критично оцінити мій науково технічний доробок, то серед створених мною штучних «світил-одноденок» ( приміром – лампа для перевірки грошових знаків), важливою і корисною є лише одна люмінесцентна лампа для лікування жовтухи у немовлят. Лампа має монохроматичне голубе випромінювання з довжиною хвилі у максимумі – 425 нанометрів. Світло ламп не викликає побічних негативних проявів на організм, бо це не ультрафіолетові промені.
Зразки ламп пройшли успішне клінічне випробування у пологовому будинку Києва. При вчасному опроміненні світлом ламп, хворе на жовтуху немовля можна було врятувати від подальшого каліцтва чи смерті…
Розроблена лампа була представлена на виставках і завоювала бронзові медалі. А ще я отримав грошову винагороду. Це тішило мене найбільше, бо заробітки наукового співробітника в ті часи були нікчемними.
Якось новий директор інституту вирішив оновити дошку пошани. Профком і адміністрація, враховуючи моє інженерне досягнення, включив і мене до списку. Я противився, казав їм, що я не публічна особа, що я то не люблю, але вони наполягли.
Моє фото висіло на дошці тижнів зо два, а далі зникло! Лишився лише напис під рамкою. Ну ми з колегами, виявивши пропажу, посміялися і все. Але наступного дня прийшов кадебіст з першого віддлу і, зо вельми серйозним виразом обличчя, почав ставити мені дивні запитання: чи я не знаю хто вкрав світлину, або кого я підозрюю у цьому і яка була мета крадіжки тощо. Я йому відповів, що я – не слідчий і не буду тратити свій час та енергію на пошуки.
Згодом (на вимогу директора) мені все ж довелося зробити для дошки пошани копію світлини. Добре, що у фотографа збереглася плівка. Відтоді минуло так багато часу, а я і досі не певний – хто ж поцупив знимок і навіщо.
Хоча – здогадуюсь…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Історія світлини
Після служби у війську я працював у науково дослідному інституті джерел світла. Якщо тверезо та критично оцінити мій науково технічний доробок, то серед створених мною штучних «світил-одноденок» ( приміром – лампа для перевірки грошових знаків), важливою і корисною є лише одна люмінесцентна лампа для лікування жовтухи у немовлят. Лампа має монохроматичне голубе випромінювання з довжиною хвилі у максимумі – 425 нанометрів. Світло ламп не викликає побічних негативних проявів на організм, бо це не ультрафіолетові промені.Зразки ламп пройшли успішне клінічне випробування у пологовому будинку Києва. При вчасному опроміненні світлом ламп, хворе на жовтуху немовля можна було врятувати від подальшого каліцтва чи смерті…
Розроблена лампа була представлена на виставках і завоювала бронзові медалі. А ще я отримав грошову винагороду. Це тішило мене найбільше, бо заробітки наукового співробітника в ті часи були нікчемними.
Якось новий директор інституту вирішив оновити дошку пошани. Профком і адміністрація, враховуючи моє інженерне досягнення, включив і мене до списку. Я противився, казав їм, що я не публічна особа, що я то не люблю, але вони наполягли.
Моє фото висіло на дошці тижнів зо два, а далі зникло! Лишився лише напис під рамкою. Ну ми з колегами, виявивши пропажу, посміялися і все. Але наступного дня прийшов кадебіст з першого віддлу і, зо вельми серйозним виразом обличчя, почав ставити мені дивні запитання: чи я не знаю хто вкрав світлину, або кого я підозрюю у цьому і яка була мета крадіжки тощо. Я йому відповів, що я – не слідчий і не буду тратити свій час та енергію на пошуки.
Згодом (на вимогу директора) мені все ж довелося зробити для дошки пошани копію світлини. Добре, що у фотографа збереглася плівка. Відтоді минуло так багато часу, а я і досі не певний – хто ж поцупив знимок і навіщо.
Хоча – здогадуюсь…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
