Пишу Вам цього листа, щоб заспокоїти Вас. Я добре доїхала до Вашого будинку. Мені подобається це місце: широкі поля, чисте повітря, приємні слуги. Я почала більше гуляти, читати книги. Мадам Люсі говорить, що у мене з'явився легкий рум'янець. Та більшість мого часу я думаю про Вас. Ви говорили, щоб я приїхала сюди сама. Та я рахую хвилини без Вас, і мені стає сумно. Швидше б Ваші справи вирішилися. Я з нетерпінням чекаю на Вас, кожної миті підстрибуючи, бо чую коня біля брами. Але не буду Вас засмучувати та займати Ваш час. А щоб Ви впевнилися у моєму гарному стані, додаю до цього листа моє маленьке оповідання. Сподіваюся Вам сподобається, і Ви нарешті приїдете до мене.

З любов'ю,
Енн

Вона продовжує кружляти навколо багаття. Думаю, зараз вона неймовірно щаслива. Музика духових інструментів грає в унісон з її рухами. Коли відриваєшся від чарівних звуків, можна почути жваву гру цвіркунів і горобчиків. Танець продовжується.
Дзвінкий сміх і сопілка – неперевершене звучання. Легкий нічний холод пробирається до мене. Продовжувати насолоджуватися прекрасним танцем, чи зігрітися під чарівні мотиви? Вона манить мене пальцем, і сміх знову закружляв з прохолодним повітрям. Рухи, музика, такі чарівні, доповнюють один одного. Чи маю я право порушити цю ідилію? Я не боюся збитися з ритму, не боюся бути висміяною. Та чи не потривожу я своєю присутністю цей танець?
Перший спів півня. Музика зупинилася. Її голос полинув у небо на зустріч з ранковою зорею.
Чи шкодую я, що не долучилася? Ні, я побачила неймовірні речі. Проте наступного разу, перед співом півня, я закружляю у танці, не думаючи. Мені не потрібен додатковий час для роздуму. Цього разу я буду не тільки спостерігати, але й – створювати. І кожного разу буду єднатися з нічним повітрям, як і вона. Я буду створювати мить блаженства.

Енн


Шум ранішньої трави, не сплутаєш ні з чим; запах роси, яка випаровується з першим промінням сонця; легкий шурхіт фіранки у спальні – так зароджується новий день. Він огортає мене і переносить у дивовижний світ – нового життя. Та він викликає не лише радість. Разом з порухом листя на деревах, приходить занепокоєння. У такі моменти, можна відчути присутність ще когось. Він розповсюджується по всьому будинку. Ні, це не впливає на кольори ранку, навпаки, їх можна відчути краще. Але існування незнайомця заповнює тіло. З його чіпких кігтів не можливо вибратися. І мов птах, б'єшся об маленьку клітку, продовжуючи шукати вихід. Тінь підносить тебе на вершину гори, де страшно і холодно. Тоді шаленець бере за руки та веде у своєму танці. Танець на вершині гори, де необережний крок призведе до падіння, де занадто квапливе дихання - віднімає сили та може забрати життя. Кружіння з безумцем приносить небезпеку… й одночасно деяке задоволення. Він веде, але не він задає музику та ритм. Йому можна довіритися, адже незнайомець постійно кружляє. Божевільний танець на вершині гори – прекрасний. Музика пришвидшується, можна завершувати гру. Знову світла кімната, і приємна прохолода ранкового вітру. Незнайомець знімає капелюха, але не зникає, він буде поруч. Сухі квіти можна полити, щоб вони не загинули, та лійку допомагатиме тримати безумець. Лагідне мурчання кота можна продовжити, погладивши його по м'якій шерсті. Незнайомець теж опускається, щоб відчути любов тваринки. Навіжений може піти у будь-яку хвилину, щоб закружляти у танці нових партнерів, та його теплі руки завжди повертаються: інколи неочікувано, наносячи рани на ніжну шкіру; інколи різко, дряпаючи руки. Та шум лісу, смак моря, божевільний танець, які приносить цей дивак, стирає усі мінуси.
Ви відправили мене у це місце, щоб заховати? Ви хотіли розділити мене з безумцем? Проте я пишу цей лист, щоб повідомити Вас: ідея провалилася. Наш танець може тривати вічно. Наша музика бездоганна, і ніхто не може змінити її ритм. Безумець відчуває мене за тисячі миль, а я – через десятки років. Наша сила безкрая, і ніхто не зможе її розірвати, навіть Ви.

З любов'ю,
Енн


Я різко відписала на Ваш лист, пробачте мені. Я розумію, Ви хотіли мене захистити, і діяли лише з хорошими намірами. Проте як і було сказано раніше, Ви не можете вплинути на хід подій. Ви невблаганно намагаєтеся захистити мене, навіть коли я цього не потребую. Ви не розумієте, що не все у Вашому володінні. Ви намагаєтеся відсторонити все, чого не можете збагнути. Але чи не час Вам зупинитися? Ви відвезли мене так далеко, щоб ніхто не міг знайти, а самі вирушили у справах. Звісно, слуги доповідають про кожен мій крок, та насправді вони не можуть побачити головного. І у цьому Ваш недолік.
Стосовно Вашого рішення, то Ви вчинили імпульсивно. Ви не тільки хотіли відокремити мене від світу, але і від себе. Я Вас розумію й не засуджую, адже страх притаманний кожному. І я впевнена, для Вас це було важким рішенням. Проте зробивши цей крок, Ви втратили мене. Це мій прощальний лист. Я знаю, отримавши його, Ви відразу дасте розпорядження – запрягти коня, та Ви не застанете мене у цьому будинку. Тому ліпше не робіть цього, лише згаєте час. А якщо Ви хочете відчути справжні емоції, тоді досить тікати; зачиняти та переховувати те, що Вам цінне. І якщо настане момент сумніву й страху, станцюйте зі своїм партнером на краю скелі. Довіртеся йому, він ніколи не захоче скинути Вас, тому що буде падати разом з Вами. Ваш танець буде нестерпно страшним і неймовірно чарівним. Замість того, щоб тонути у морі тривоги та думках оточення, полетіть на свою скелю.
Я знайшла руки, які будуть вести мене у танці. І Вам бажаю того ж. Настав Ваш час.

Щиро Ваша,
Енн

Що означає постать, яка підкорює страхи - безумець? Він не боїться нікого і нічого; діє так наче йому не має, що втрачати; йому важлива тілька ця мить. Чи цей демон живе окремо, чи це і є наша "темна" сторона? Сторона нашого божевілля.