Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Уривки з надрукованого (1)
Контекст : «Поезії розбурханих стихій»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Уривки з надрукованого (1)
* * *
Життя – це закодований псалтир.
* * *
Кохаймо себе – і свій час!
* * *
Життя з каскадами подій поступово схиляється до любові.
* * *
Любов ховається мелодією у словах.
* * *
Як свято мати друзів при собі!
* * *
Якщо цей день і означає щось, то те лише, що це червона дата,
яку я буду за́вжди святкувати, щоб пам’ятати – я́к пережилось.
* * *
Свій світ для поета – це блаженство, окреслене не ним самим,
а власне відношенням до його вибриків оточуючого розуму.
* * *
Як немає птахи – то й пісень не маю.
* * *
Надія – у пустелі біле дерево, крохмалями пісків присипане.
І поки вітер я, його гілля – моє гілля – цвістиме.
* * *
Щосекунди стрілка тікає від нас по циферблату днів.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Краща країна починається з кращих нас.
* * *
Я вірю у крила свого листоноші.
* * *
За лаштунками неба завжди сховано рай.
* * *
Диво народження слова «люблю» – у таїні неймовірно глибокій.
* * *
Між посмішкою й радістю – веселка.
* * *
Не боюся потонути... Я так давно живу на глибині.
* * *
Не все почую в цьому світі я, не все побачу, але все пробачу.
* * *
Життя – щасливе відчуття, щасливе від життя.
* * *
Віршів нескінченність – упертість музи.
* * *
Набралася жінка лиха, плаче тихо, сміється тихо.
* * *
Часто поета на допит всі непоети ведуть.
* * *
Істина – в тіні, а тінь – від стіни суті.
* * *
Земля в космосі схожа на дитину у колисці часу.
* * *
Люби поезію, ходи до неї в гості, хоч раз на рік – послухай, чи жива?
* * *
Голкою художники малюють свої шедеври.
* * *
Не флейта ламається – ламаються звуки, не кров – а душа тече.
* * *
Хто є поетом – той згубився в пісні.
* * *
Не пали любов, адже після вогню навіть земля чорна.
* * *
Скажи «люблю» своїй змученій долі.
* * *
Вірші не можуть чекати. Їх треба писати!
* * *
Тим, хто любить читати тишу, хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше… Без людей Любов їх людить…
* * *
Доля ніколи не лестить.
* * *
Ми живемо на грані тьми і світла.
* * *
Зірка, осяяна думкою, ближче.
* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.
* * *
У теплих вологих долонях я – зерня, я – проросту.
* * *
Відкрий очі на зупинці часу – і побачиш обриси майбутнього.
* * *
Чим вище політ, тим вільніші крила.
* * *
Ось – виймаю з очей затверділу сльозу й розбиваю її, як годинник,
на мільярди малесеньких радостей.
* * *
Який Театр – таке і свято.
* * *
Життя – до нестями вражаюче – цвіте драматичними творами.
* * *
Усім, кого люблю, я винен знов. Моя вина – на всіх одна любов.
* * *
Віруй, Надіє, в Любов!
* * *
Натхнення – поклоніння, а не Мекка.
* * *
Усе почалося зі Слова й на Слові скінчиться.
* * *
Час – божественна пісня про відстань, упокоєна і сокровенна –
ні біжить, ні стоїть на місці – лине.., лине хором святих сподівань.
Життя – це закодований псалтир.
* * *
Кохаймо себе – і свій час!
* * *
Життя з каскадами подій поступово схиляється до любові.
* * *
Любов ховається мелодією у словах.
* * *
Як свято мати друзів при собі!
* * *
Якщо цей день і означає щось, то те лише, що це червона дата,
яку я буду за́вжди святкувати, щоб пам’ятати – я́к пережилось.
* * *
Свій світ для поета – це блаженство, окреслене не ним самим,
а власне відношенням до його вибриків оточуючого розуму.
* * *
Як немає птахи – то й пісень не маю.
* * *
Надія – у пустелі біле дерево, крохмалями пісків присипане.
І поки вітер я, його гілля – моє гілля – цвістиме.
* * *
Щосекунди стрілка тікає від нас по циферблату днів.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Краща країна починається з кращих нас.
* * *
Я вірю у крила свого листоноші.
* * *
За лаштунками неба завжди сховано рай.
* * *
Диво народження слова «люблю» – у таїні неймовірно глибокій.
* * *
Між посмішкою й радістю – веселка.
* * *
Не боюся потонути... Я так давно живу на глибині.
* * *
Не все почую в цьому світі я, не все побачу, але все пробачу.
* * *
Життя – щасливе відчуття, щасливе від життя.
* * *
Віршів нескінченність – упертість музи.
* * *
Набралася жінка лиха, плаче тихо, сміється тихо.
* * *
Часто поета на допит всі непоети ведуть.
* * *
Істина – в тіні, а тінь – від стіни суті.
* * *
Земля в космосі схожа на дитину у колисці часу.
* * *
Люби поезію, ходи до неї в гості, хоч раз на рік – послухай, чи жива?
* * *
Голкою художники малюють свої шедеври.
* * *
Не флейта ламається – ламаються звуки, не кров – а душа тече.
* * *
Хто є поетом – той згубився в пісні.
* * *
Не пали любов, адже після вогню навіть земля чорна.
* * *
Скажи «люблю» своїй змученій долі.
* * *
Вірші не можуть чекати. Їх треба писати!
* * *
Тим, хто любить читати тишу, хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше… Без людей Любов їх людить…
* * *
Доля ніколи не лестить.
* * *
Ми живемо на грані тьми і світла.
* * *
Зірка, осяяна думкою, ближче.
* * *
Життя вишиває гладдю рубці на серці.
* * *
У теплих вологих долонях я – зерня, я – проросту.
* * *
Відкрий очі на зупинці часу – і побачиш обриси майбутнього.
* * *
Чим вище політ, тим вільніші крила.
* * *
Ось – виймаю з очей затверділу сльозу й розбиваю її, як годинник,
на мільярди малесеньких радостей.
* * *
Який Театр – таке і свято.
* * *
Життя – до нестями вражаюче – цвіте драматичними творами.
* * *
Усім, кого люблю, я винен знов. Моя вина – на всіх одна любов.
* * *
Віруй, Надіє, в Любов!
* * *
Натхнення – поклоніння, а не Мекка.
* * *
Усе почалося зі Слова й на Слові скінчиться.
* * *
Час – божественна пісня про відстань, упокоєна і сокровенна –
ні біжить, ні стоїть на місці – лине.., лине хором святих сподівань.
Цитати з книги Сергія Губерначука «Поезії розбурханих стихій»
Контекст : «Поезії розбурханих стихій»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
