ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що і так десь замешкалась,
Загубилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так при

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.

Віктор Кучерук
2026.11.13 06:27
Зоря спалахує й згасає
В передвечірній сизій млі,
Але на попіл не згоряє,
Не поспішає до землі.
Так само мрія у людини:
Померкне трохи й знов блищить, -
Вперед спрямовує щоднини
І душу гріє кожну мить.

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 РЕМИНИСЦЕНЦИИ С “ОПАЛЬНЫМ СТРЕЛКОМ”



Как кому, а мне нравится ходить самому. Особенно ранним утром, когда голова еще свободна от дневной суетности, называемой работа. Вот и сегодня иду я обычным своим маршрутом: Бейт-а-Керем – Гивъат Шауль. Иду и будто слышу песню о бывшем лучшем, но опальном стрелке в исполнении самого Владимира Высоцкого. Да, ту самую, где вопреки всем сказкам и легендам будущий победитель Чуда-Юда отказывается от королевской дочери...
Но не успела песня закончиться, как тут же нахлынули воспоминания о своем стрелковом прошлом. Может быть, потому, что всего лишь год тому назад наконец-то распростился я с оружием, которое вынужден был носить, как того требовала моя должность охранника, ежедневно. В течение десяти лет.
Правда, память каким-то чудом воспроизвела и мою самую первую стрельбу. Из “мелкашки”. На занятиях по военной подготовке в педагогическом училище. Тогда я не попал даже в развернутый лист газеты.
Но ярче всего всплыли события армейских будней. Срочную службу мне привелось проходить в Калининграде, в знаменитой Первой Московской Пролетарской дивизии. Начинал в курсантской роте отдельного батальона связи. И вот, как это было заведено, перед принятием присяги новобранцы должны сдать стрельбу из печальной ныне памяти автомата Калашникова. Вызывают и меня на огневой рубеж. Волнения никакого. Знаю, что не попаду. Но вот стрельба окончена. Командир взвода сообщает, что мой результат – один из лучших.
– Не может быть, – говорю. – Видимо, чужие пули рикошетом попали в мою мишень...
– Отставить разговоры, – слышу в ответ.
И после этого меня на доску почета, в комсомольское бюро. Никакой радости, ибо знаю, что уже следующая стрельба развеет дым моей мнимой славы. Так оно и случилось.
Стреляли ночью. По подсвечивающимся мишеням. В противогазах. Тьма кромешная, а у меня еще и запотели очки. Вдруг доносится голос старшины. Еле-еле разобрал, что речь обо мне. Ведь старшина Гаршанов с трудом выговаривал гласные.
– Чво н... стрляш? Пкзли мшен.
Стреляю.
– Кда стрляш? Убрли.
Но после этого, как ни в чем не бывало, меня назначали в караул. Конечно же, с оружием. Убежденный атеист, я просил Господа Б-га, чтобы обошлось без стрельбы. А кроме этого срабатывало и всем известное: “Пуля – дура”. Так что обходилось без происшествий. А потом меня перевели в штаб дивизии, где на смену автомату пришла пишущая машинка. Так вот и закончил я службу военную практически не обстрелянным. Особой досады не было, так как даже в страшном сне не помышлял, что когда-нибудь возьмусь за оружие.
И вот по иронии судьбы пришлось. Да еще и в пожилом возрасте. В Израиле.
После безуспешных попыток устроиться на бензоколонке в поисках хоть какой-нибудь работы зашел я и в компанию по охране. Приняли. А после разрешения Министерства внутренних дел на ношение оружия отправили в тир.
Теперь уже стрелять довелось из пистолета. Видимо, мысль, что это последний шанс, передалась руке, так как я уложился в требуемую норму.
Пока речь шла о том, чтобы постоянно носить пистолет и соблюдать меры предосторожности, все было хорошо. Но вот настало время подтверждать квалификацию стрелка, а вместе с ним и мои треволнения.
Пришел в тир раньше всех. Инструктор показался свойским парнем и даже начал рассказывать о своем житье-бытье. А потом поделился и заповедным:
– Знаешь, я даже духа не переношу этих олим ми-Русья. А перед тем, как они появятся, окропляю помещение дезодорантом.
Конечно, не стоило тогда признаваться, что и я один из тех, кого он органически ненавидит. Может быть, все бы и обошлось. Но, видимо, его разглагольствования переполнили чашу издевательств и глумлений над нами, вчера еще уважаемыми людьми, я не выдержал и высказал все, что думал о нем и ему подобных. И русофоб оплошность свою и злость обрушил на меня сполна. Не дав закончить стрельбу, он еще и написал начальству, что мне вообще противопоказано обращаться с оружием.
Видимо, в моей компании уже знали об упомянутом инструкторе, так как, даже получив его суровое предписание, меня не отстранили от работы, а послали в другой тир. Там я хоть и выполнил требуемую норму, но все же не было ощущения, что стреляю правильно. Два дня в году, даже если были они солнечными, меркли для меня, когда нужно было идти в тир. Как на казнь, выходил я на огневую линию.
Исцеление пришло, сказать бы, уже под занавес моей карьеры охранника. Молоденький инструктор, то ли вспомнив рассказы деда о том, как несладко пришлось начинать жизнь в Израиле, то ли просто пожалев без пяти минут пенсионера, предложил стрелять с ним вместе. Стал за моей спиной, взял руку в свою и указательным пальцем начал медленно-медленно отводить спусковой крючок до упора. После этого также спокойно нажал его. Раздался выстрел, и я увидел разрыв в самом центре “десятки”.
– Так держать! – еле расслышал я сквозь наушники и продолжал стрелять уже самостоятельно.
Пули ложились хоть и не в “десятке”, но ни одна не вылетала за пределы цифрового круга. И так было не только в положении “стоя”, но и “с колена”, и “из-за укрытия”. А самое главное – хотелось стрелять и стрелять. Даже не заметив, что кончились все пятьдесят патронов, я продолжал все еще отводить и нажимать спусковой крючок.
– А говорил, что не умеешь, – сказал инструктор, по-видимому радуясь не меньше, чем я сам.
Когда пришло в голову, что хорошо бы взять мишень на память да еще с автографом наставника, было поздно. В зале стреляла уже другая группа.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-11-13 20:00:42
Переглядів сторінки твору 569
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.055 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.247 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.11.12 19:43
Автор у цю хвилину відсутній