ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Галина Кучеренко
2026.09.17 21:49
Ти моя спрага -
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...

Віктор Насипаний
2026.09.17 19:28
Ти йдеш в осінню світлу казку ранку,
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.

Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.

Євген Федчук
2026.09.17 19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив

Юрко Бужанин
2026.09.17 16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.

Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..

Артур Курдіновський
2026.09.17 15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...

Борис Костиря
2026.09.17 12:57
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.

Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій

Сергій Губерначук
2026.09.17 11:16
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Артур Сіренко
2026.09.17 10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.

Я жодної ілюзії не цінував,

Вячеслав Руденко
2026.09.17 08:51
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.

давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.

Віктор Кучерук
2026.09.17 06:19
Втекти б звідсіль від обстрілів щоденних,
Втекти б скоріш і не іти назад
У ці місця здавен благословенні
Громами безкінечних канонад.
Податися б кудись і пережити
Біду поодаль в тиші та теплі,
А не страхатися несамовито
Тут стогонів стражденної зем

хома дідим
2026.09.16 23:43
заманулося приблуді
прогулятися між люди
чи змінилося щось раптом
інший тренд аспект
чи фактор
хто просунувся на моді
хто зашився на городі
хто просвітлення зазнавши

Олена Балера
2026.09.16 21:49
Спека безглузда розпечене місто тримає в лещатах.
Дихати нічим і нікуди бігти — нудьга неминуча.
Втрата свободи, надії й дороги до відступу втрата
Сенсів нових набуває й висвітлює правду разючу.

Час витікає крізь пальці, для вічності лиш нескінченни

Ольга Садкова
2026.09.16 18:50
А вересень, мов злодій,
зайшов у літній ліс.
У пазусі
рапсодій
журних сюди приніс.
Міняти колір кронам
намірився тихцем.
Не стрівши заборони,

Вячеслав Руденко
2026.09.16 17:31
Дубова карета та пара волів —
Куди ми втечем з осередку ланів?
Кому сповідаємось в ніч серед зір,
Як сонце сховає себе межи гір?

Вози при дорозі, краватки коней,
Чи стрінеться нам на шляху Апулей*
В часи полохливі непевних мірил,

Ігор Шоха
2026.09.16 16:34
                  І
Закони – альфа і омеґа
конституційності, однак
вони виконуються як
дитячі іграшки у лєґо
у клоунаді про барdак.
Та не сміємося наразі,
бо наші буки та ази:

Тетяна Левицька
2026.09.16 14:45
Нашіптує безсоння повсякчас
натхненних віршів сонячні сюжети.
Ще пам'ятаю, як кружляли вальс
і відривались від землі на злеті.

Хотілося, щоб свічка воскова
на підвіконні танула до ранку
і наодинці мовились слова —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 РЕМИНИСЦЕНЦИИ С “ОПАЛЬНЫМ СТРЕЛКОМ”



Как кому, а мне нравится ходить самому. Особенно ранним утром, когда голова еще свободна от дневной суетности, называемой работа. Вот и сегодня иду я обычным своим маршрутом: Бейт-а-Керем – Гивъат Шауль. Иду и будто слышу песню о бывшем лучшем, но опальном стрелке в исполнении самого Владимира Высоцкого. Да, ту самую, где вопреки всем сказкам и легендам будущий победитель Чуда-Юда отказывается от королевской дочери...
Но не успела песня закончиться, как тут же нахлынули воспоминания о своем стрелковом прошлом. Может быть, потому, что всего лишь год тому назад наконец-то распростился я с оружием, которое вынужден был носить, как того требовала моя должность охранника, ежедневно. В течение десяти лет.
Правда, память каким-то чудом воспроизвела и мою самую первую стрельбу. Из “мелкашки”. На занятиях по военной подготовке в педагогическом училище. Тогда я не попал даже в развернутый лист газеты.
Но ярче всего всплыли события армейских будней. Срочную службу мне привелось проходить в Калининграде, в знаменитой Первой Московской Пролетарской дивизии. Начинал в курсантской роте отдельного батальона связи. И вот, как это было заведено, перед принятием присяги новобранцы должны сдать стрельбу из печальной ныне памяти автомата Калашникова. Вызывают и меня на огневой рубеж. Волнения никакого. Знаю, что не попаду. Но вот стрельба окончена. Командир взвода сообщает, что мой результат – один из лучших.
– Не может быть, – говорю. – Видимо, чужие пули рикошетом попали в мою мишень...
– Отставить разговоры, – слышу в ответ.
И после этого меня на доску почета, в комсомольское бюро. Никакой радости, ибо знаю, что уже следующая стрельба развеет дым моей мнимой славы. Так оно и случилось.
Стреляли ночью. По подсвечивающимся мишеням. В противогазах. Тьма кромешная, а у меня еще и запотели очки. Вдруг доносится голос старшины. Еле-еле разобрал, что речь обо мне. Ведь старшина Гаршанов с трудом выговаривал гласные.
– Чво н... стрляш? Пкзли мшен.
Стреляю.
– Кда стрляш? Убрли.
Но после этого, как ни в чем не бывало, меня назначали в караул. Конечно же, с оружием. Убежденный атеист, я просил Господа Б-га, чтобы обошлось без стрельбы. А кроме этого срабатывало и всем известное: “Пуля – дура”. Так что обходилось без происшествий. А потом меня перевели в штаб дивизии, где на смену автомату пришла пишущая машинка. Так вот и закончил я службу военную практически не обстрелянным. Особой досады не было, так как даже в страшном сне не помышлял, что когда-нибудь возьмусь за оружие.
И вот по иронии судьбы пришлось. Да еще и в пожилом возрасте. В Израиле.
После безуспешных попыток устроиться на бензоколонке в поисках хоть какой-нибудь работы зашел я и в компанию по охране. Приняли. А после разрешения Министерства внутренних дел на ношение оружия отправили в тир.
Теперь уже стрелять довелось из пистолета. Видимо, мысль, что это последний шанс, передалась руке, так как я уложился в требуемую норму.
Пока речь шла о том, чтобы постоянно носить пистолет и соблюдать меры предосторожности, все было хорошо. Но вот настало время подтверждать квалификацию стрелка, а вместе с ним и мои треволнения.
Пришел в тир раньше всех. Инструктор показался свойским парнем и даже начал рассказывать о своем житье-бытье. А потом поделился и заповедным:
– Знаешь, я даже духа не переношу этих олим ми-Русья. А перед тем, как они появятся, окропляю помещение дезодорантом.
Конечно, не стоило тогда признаваться, что и я один из тех, кого он органически ненавидит. Может быть, все бы и обошлось. Но, видимо, его разглагольствования переполнили чашу издевательств и глумлений над нами, вчера еще уважаемыми людьми, я не выдержал и высказал все, что думал о нем и ему подобных. И русофоб оплошность свою и злость обрушил на меня сполна. Не дав закончить стрельбу, он еще и написал начальству, что мне вообще противопоказано обращаться с оружием.
Видимо, в моей компании уже знали об упомянутом инструкторе, так как, даже получив его суровое предписание, меня не отстранили от работы, а послали в другой тир. Там я хоть и выполнил требуемую норму, но все же не было ощущения, что стреляю правильно. Два дня в году, даже если были они солнечными, меркли для меня, когда нужно было идти в тир. Как на казнь, выходил я на огневую линию.
Исцеление пришло, сказать бы, уже под занавес моей карьеры охранника. Молоденький инструктор, то ли вспомнив рассказы деда о том, как несладко пришлось начинать жизнь в Израиле, то ли просто пожалев без пяти минут пенсионера, предложил стрелять с ним вместе. Стал за моей спиной, взял руку в свою и указательным пальцем начал медленно-медленно отводить спусковой крючок до упора. После этого также спокойно нажал его. Раздался выстрел, и я увидел разрыв в самом центре “десятки”.
– Так держать! – еле расслышал я сквозь наушники и продолжал стрелять уже самостоятельно.
Пули ложились хоть и не в “десятке”, но ни одна не вылетала за пределы цифрового круга. И так было не только в положении “стоя”, но и “с колена”, и “из-за укрытия”. А самое главное – хотелось стрелять и стрелять. Даже не заметив, что кончились все пятьдесят патронов, я продолжал все еще отводить и нажимать спусковой крючок.
– А говорил, что не умеешь, – сказал инструктор, по-видимому радуясь не меньше, чем я сам.
Когда пришло в голову, что хорошо бы взять мишень на память да еще с автографом наставника, было поздно. В зале стреляла уже другая группа.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-11-13 20:00:42
Переглядів сторінки твору 535
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.055 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.247 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.09.16 18:49
Автор у цю хвилину відсутній