Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.04
06:09
Мутні потоки обіцянок,
Холодний пил розчарувань, -
Тримаю знов порожній дзбанок,
Як між ганьбою й честю грань.
Не мучить зовсім спрага помсти,
Чи рідних сміх та дружній глум, -
Лише досада від знайомства
Мене вганяє різко в сум...
Холодний пил розчарувань, -
Тримаю знов порожній дзбанок,
Як між ганьбою й честю грань.
Не мучить зовсім спрага помсти,
Чи рідних сміх та дружній глум, -
Лише досада від знайомства
Мене вганяє різко в сум...
2026.06.03
18:59
на злобу дня повістка ця
хоча її не просять
усякий знає все і сам
а втім усім не досить
на фоні втрат і не до свят
хмарує дощовиння
хтось тягне фронт
брудний полон
хоча її не просять
усякий знає все і сам
а втім усім не досить
на фоні втрат і не до свят
хмарує дощовиння
хтось тягне фронт
брудний полон
2026.06.03
17:32
VI. ЧУЖІ БЕРЕГИ
Дракари розрізали важкі, свинцеві хвилі Північного моря, несучи Єлизавету все далі від родинних обіймів теплого, залитого щедрим вечірнім сонцем, Києва. Норвегія зустріла її непривітними, гострими скелями, які чорними велетнями врізал
2026.06.03
12:59
Гімн України починається з очікування неминучого, але ж минуло і не здійснилось!
Тож на сьогодення замість:
«Ще не вмерла України…»
доречні слова:
«Жити має України…»
03.06.2026р. UA
2026.06.03
12:40
Я знайомий вогням Волопаса.
Я готель для незайманих дів,
Де залишив поштар із Мадрасу
На порозі рудих гризунів,
Що згубили і пашпорт і долю,
Забобонів крапчастий кришталь.
Не шукай біля мене тополі.
Не проси надягнуть пектораль!
Я готель для незайманих дів,
Де залишив поштар із Мадрасу
На порозі рудих гризунів,
Що згубили і пашпорт і долю,
Забобонів крапчастий кришталь.
Не шукай біля мене тополі.
Не проси надягнуть пектораль!
2026.06.03
11:23
Я іду у пустельному лісі.
Мідна тиша самотньо дзвенить.
Зависає печаль у горісі,
Ніби втомлена, зморена мить.
А навколо не бачу нікого.
Ні душі. Говорю у світи.
Все принишкло. Ні біса, ні Бога.
Мідна тиша самотньо дзвенить.
Зависає печаль у горісі,
Ніби втомлена, зморена мить.
А навколо не бачу нікого.
Ні душі. Говорю у світи.
Все принишкло. Ні біса, ні Бога.
2026.06.03
07:00
Вуж плазує на городі
І городину не шкодить,
А ось курка при нагоді
Поклює коренеплоди,
Повисмикує розсаду
І грядки втрамбує радо,
Викликаючи досаду
В тих, що сіє те і садить...
І городину не шкодить,
А ось курка при нагоді
Поклює коренеплоди,
Повисмикує розсаду
І грядки втрамбує радо,
Викликаючи досаду
В тих, що сіє те і садить...
2026.06.02
22:13
Кейданс і Кескейд
Хлопця на ймення Джейд
Вхопили у півтемряві
Поки зал набивсь ущерть
Муркіт, шепіт “Нас займи
Раді догодити ми”
Хлопця на ймення Джейд
Вхопили у півтемряві
Поки зал набивсь ущерть
Муркіт, шепіт “Нас займи
Раді догодити ми”
2026.06.02
17:31
Бружель шепоче, бо життю радіє,
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.
У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.
У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.
2026.06.02
17:10
Не відчуваю запах літніх трав,
Пишу рядки про інше тишком-нишком,
Бо червень чорні квіти розкидав,
Засипавши моє холодне ліжко.
Сьогодні поспішають майже всі
Скупатися в симфонії зеленій,
Знайти натхнення в радісній красі -
Пишу рядки про інше тишком-нишком,
Бо червень чорні квіти розкидав,
Засипавши моє холодне ліжко.
Сьогодні поспішають майже всі
Скупатися в симфонії зеленій,
Знайти натхнення в радісній красі -
2026.06.02
15:29
Покинь-мо нори!- Підемо в гори! -
Долучимо до ніг свічада,
Гарячий подих
В струмки занурим,
Немов у міфи
Про Ельдорадо!
На відпочинку водою змиєм,
Відчувши рятівну підтримку
Долучимо до ніг свічада,
Гарячий подих
В струмки занурим,
Немов у міфи
Про Ельдорадо!
На відпочинку водою змиєм,
Відчувши рятівну підтримку
2026.06.02
12:51
Живу минулим, там моє життя
від А до Я, від альфи до омеги!
Від дня народження до забуття
о, де ви, дні мого натхнення, де ви?
Ніколи не корилася вітрам —
плела віночки із маруни, м'яти.
Та тільки душу за любов віддам,
від А до Я, від альфи до омеги!
Від дня народження до забуття
о, де ви, дні мого натхнення, де ви?
Ніколи не корилася вітрам —
плела віночки із маруни, м'яти.
Та тільки душу за любов віддам,
2026.06.02
12:09
Розвелось у нас хвазанів-
Ну просто море хвазанів!
І тепер я часто чую
Їхній, так би мовить, "спів".
Хвазан -птаха наче й гарна,
Та співає ж - аби як.
Не як зовні непомітний
Ну просто море хвазанів!
І тепер я часто чую
Їхній, так би мовить, "спів".
Хвазан -птаха наче й гарна,
Та співає ж - аби як.
Не як зовні непомітний
2026.06.02
11:56
Ні, я себе, напевно, знищу
В ночах запеклих, дорогих.
Лікую невмолиму тишу
В кімнатах вигаслих, старих.
Слова сховались і принишкли
У погребах німих, сумних.
Я спалюю себе на вітрі
В ночах запеклих, дорогих.
Лікую невмолиму тишу
В кімнатах вигаслих, старих.
Слова сховались і принишкли
У погребах німих, сумних.
Я спалюю себе на вітрі
2026.06.02
10:36
V. СОНЦЕ З ПІВДНЯ
Зима 1043 року сковувала Київ кригою, але серця людей палали від хвилювання. На дніпровських схилах зібрався натовп, бо з півдня, пробиваючись крізь засніжені річкові простори, сунула небачена раніше сила. Це повертався в і н.
Біл
2026.06.02
08:43
він вийшов до режиму бога
покинувши вино хліб сіль
сусід вважав його за йога
а сам пиячив той сусід
йому здавалося ще трохи
і стане легко звідусіль
сусід той час привів небогу
стогнав із нею десь в куті
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...покинувши вино хліб сіль
сусід вважав його за йога
а сам пиячив той сусід
йому здавалося ще трохи
і стане легко звідусіль
сусід той час привів небогу
стогнав із нею десь в куті
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Уривки з надрукованого (2)
Контекст : «Переді мною…»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Уривки з надрукованого (2)
* * *
Майбутнє – це табу на всі загадки. Майбутнє заборонено ворушити
словом чи напівсловом і тривожити передчасно. Воно має бути.
* * *
Лише любов є випадковим винятком, є винятковим випадком у дорозі.
Лише завдячуючи їй, ти можеш перейти на іншу путь...
для себе і для неї безболісно.
* * *
Ніч – вправна швачка, яка латає снами од куль уденяшніх дірки.
* * *
Якщо ти музики захочеш, послухай, як комахи дзеленчать.
* * *
Лиш антропологи по вивченню сердець
не зможуть пояснити наш кінець («Апокаліпсис»).
* * *
Є сни, яким ціна – поява.
Сни ясновиді.
Під пензлем ді́йсниться уява.
* * *
Очистив любов свою.
У спокою.
* * *
Можна звужувати поняття, і міняти стилі... цебто здійснювати
постійні екскурсії з підсвідомості – у свідомість і навпаки.
* * *
Сон – необхі́дна ланка в системі самозахисту.
Шок – обхідна́ ланка в системі самозахисту.
Смерть – остаточна ланка в системі самозахисту.
* * *
Біль безпричинний – о́знак дурної личини.
* * *
Відданість – мов нива незрошена – гине від зерен до спомину,
вірність – мов косовиця неукошена – трутневі набиває оскомину.
* * *
Людська душа прагне волі вічно.
* * *
Люди і Боги святкують зовсім різне.
* * *
Всі муки – на старості літ.
* * *
Господен кілок – не стеблинка.
* * *
Завтра, коли розцвіте – і не буде поетів,
хто за нинішнім злом буде плакати там, на Землі?
* * *
Люби поезію, ходи до неї в гості, хоч раз на рік – послухай, чи жива?
* * *
Актор – це месія, а місія в тому,
що те, що посіяв крізь радість і втому,
збираєш потому.
* * *
Актори ж – блаженні, їх нищить добробут.
* * *
Описуючи нас
до помпи від Помпеї,
ти віддаляєш час
нової епопеї.
* * *
Безсоння – це вибиті двері
у перебіжну ніч,
це особиста містерія
з правдою віч-на-віч…
Це днем перекрита безодня –
тому й неймовірна річ.
* * *
Усе ґеніальне – просто, як віра, буття і простір.
* * *
Бог терпів – і Нам велів! Тілько ж Ми не чули слів
після того до волів: «Не терпіте ж, поготів!!!»
* * *
Не кожна гілка птаху на притулок.
Не кожне небо зірці на взірець.
* * *
Смійся злу вві зло!
* * *
Обираючи людям служити,
за думкою – в слово – крізь дію – пишу
про те, що, магайбі, любити і жити,
якщо й не мені, то принаймні віршу́
Майбутнє – це табу на всі загадки. Майбутнє заборонено ворушити
словом чи напівсловом і тривожити передчасно. Воно має бути.
* * *
Лише любов є випадковим винятком, є винятковим випадком у дорозі.
Лише завдячуючи їй, ти можеш перейти на іншу путь...
для себе і для неї безболісно.
* * *
Ніч – вправна швачка, яка латає снами од куль уденяшніх дірки.
* * *
Якщо ти музики захочеш, послухай, як комахи дзеленчать.
* * *
Лиш антропологи по вивченню сердець
не зможуть пояснити наш кінець («Апокаліпсис»).
* * *
Є сни, яким ціна – поява.
Сни ясновиді.
Під пензлем ді́йсниться уява.
* * *
Очистив любов свою.
У спокою.
* * *
Можна звужувати поняття, і міняти стилі... цебто здійснювати
постійні екскурсії з підсвідомості – у свідомість і навпаки.
* * *
Сон – необхі́дна ланка в системі самозахисту.
Шок – обхідна́ ланка в системі самозахисту.
Смерть – остаточна ланка в системі самозахисту.
* * *
Біль безпричинний – о́знак дурної личини.
* * *
Відданість – мов нива незрошена – гине від зерен до спомину,
вірність – мов косовиця неукошена – трутневі набиває оскомину.
* * *
Людська душа прагне волі вічно.
* * *
Люди і Боги святкують зовсім різне.
* * *
Всі муки – на старості літ.
* * *
Господен кілок – не стеблинка.
* * *
Завтра, коли розцвіте – і не буде поетів,
хто за нинішнім злом буде плакати там, на Землі?
* * *
Люби поезію, ходи до неї в гості, хоч раз на рік – послухай, чи жива?
* * *
Актор – це месія, а місія в тому,
що те, що посіяв крізь радість і втому,
збираєш потому.
* * *
Актори ж – блаженні, їх нищить добробут.
* * *
Описуючи нас
до помпи від Помпеї,
ти віддаляєш час
нової епопеї.
* * *
Безсоння – це вибиті двері
у перебіжну ніч,
це особиста містерія
з правдою віч-на-віч…
Це днем перекрита безодня –
тому й неймовірна річ.
* * *
Усе ґеніальне – просто, як віра, буття і простір.
* * *
Бог терпів – і Нам велів! Тілько ж Ми не чули слів
після того до волів: «Не терпіте ж, поготів!!!»
* * *
Не кожна гілка птаху на притулок.
Не кожне небо зірці на взірець.
* * *
Смійся злу вві зло!
* * *
Обираючи людям служити,
за думкою – в слово – крізь дію – пишу
про те, що, магайбі, любити і жити,
якщо й не мені, то принаймні віршу́
Цитати з книги Сергія Губерначука «Переді мною…»
Контекст : «Переді мною…»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
