Часто згадую, любий, як той листопад
поєднав у гучнім ресторані
нас з тобою тоді, після болісних зрад,
в дощовий вечір фортепіанний.
Музикант віртуозно танок вигравав,
готував капучино бариста.
Танцювали наяди під пристрасний драйв
у звабливих спідничках з батисту,
запальний, сексуально відвертий канкан —
шаленіли від втіхи присутні.
Ще не знала тоді, що напишем роман,
рукописним курсивом майбутнє.
Круглий столик на двох у затишнім кутку
і навпроти обличчя приємне.
Я у сукні ошатній, а ти — в піджаку,
притулявся щокою до мене.
Ми вдихали парфумів терпкий аромат
і втрачали від щастя свідомість,
у зіницях шукали ясний зорепад,
а знаходили ніжність натомість.
За широким вікном цокотів дощ грибний,
жовте листя з дерев облітало.
Теплий погляд, ласкавий, манливо хмільний,
зігрівав голубим покривалом.
Смакували шампанське, а після промов
ти зненацька вручив ніжні кали.
Саме в той час у серце проникла любов,
на яку я давно так чекала.

01.09.2026р.